Барса, годі спати на старих вимпелах часів Мессі!
Getty Images/Global Images Ukraine Короновані королі і Європи, і Іспанії – «Реал» – наочно продемонстрували свою силу у грі за Суперкубок УЄФА проти «Аталанти». Вийшло дуже переконливо. І у Мбаппе також, який, як мені здавалося, спочатку досить болісно пристосовувався до гри у новій команді. А ще мені здалося, що у грі за Суперкубок «Реал» навіть не спітнів. Перемога відверто на класі. Ми вам заб'ємо, скільки захочемо, ви нам — фіг із маслом. Не залишає відчуття, що якби мадридцям потрібно було «за сценарієм» забивати ще пару м'ячів, «вершкові» зробили б це, не моргнувши й оком. Зізнатися, я, давній антагоніст «Мадрида», вже зараз готовий поставити кілька сотень своїх гривень на те, що команда Анчелотті стане і наступним чемпіоном Іспанії. І мої прогнози ґрунтуються, звичайно ж, насамперед на міці «вершкової» армії, яка аж ніяк не втратила в сріблі через поспішний (на мій погляд) відхід на заслужену відпустку Крооса. А в другу чергу – на незрозумілих навіть озброєному погляду речах, які досі кояться у надрах споконвічного конкурента «Мадрида» – «Барселоні». Якщо перефразувати репліку, кинуту на схожу тему свого часу лихих вітчизняних футбольних протистоянь одним із «говорячих голів» телеканалу «Футбол», що канув у Лету, то вийде наступне: «Барселона», досить спати на старих вимпелах»! Тому що все, що намагається зараз робити «більше, ніж клуб», швидше схоже на надування щок, а не на реальну роботу з повернення до числа провідних топ-клубів світу. Таке враження часом складається, що боси блауграни однією рукою підписують важливі рішення, а другою рукою ці свої рішення перекреслюють. Для підтвердження вищезгаданої гіпотези не обов'язково заглиблюватися в нетрі фінансового й кадрового свавілля часів Бартоломеу. Для того, щоб усвідомити, що в «Барселоні» і зараз відбувається щось незрозуміле, достатньо звернути увагу на минулий сезон. І на нинішнє (літнє) міжсезоння. *** Вперше за довгі сезони (довгі як для такого знакового клубу) «Барселона» цієї весни вийшла до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. І була дуже близькою до того, щоб вийти і до півфіналу. Але колишній гравець команди (Дембеле) та майбутній гравець «Мадрида» (Мбаппе) виявилися сильно проти. Проте, президент клубу Лапорта перебував під враженням непоганого виступу команди у весняній частині сезону, і вирішив на цій хвилі не відпускати Хаві з команди (той ще взимку заявив, що після закінчення сезону залишить «Камп Ноу»). Однак і лідери команди, та сам Лапорта виступили за те, щоб тренер залишився. І тренер вирішив залишитись. Але все змінилося після слів Хаві про те, що зараз «Барса» за фінансовою складовою не може конкурувати з «Реалом». Людина просто видала те, що й так давно загальновідомо. Ну, дійсно, якби Шовковський зараз заявив, що, мовляв, ми поки що не можемо тягатися за грошима із «Шахтарем», його що, треба було гнати з «Динамо» брудною мітлою? Проте Хаві погнали. «Це біда, що нинішній «Барсі» не потрібні клубні легенди — Мессі, Хаві і я», — засмучувався трохи пізніше Рональд Куман. Він має рацію. Легенди нинішній «Барсі» не потрібні. Але ось що нинішній «Барселоні» треба, сказати складно. Замість Хаві командою став кермувати німець Гансі Флік. Не маю нічого проти цього фахівця, проте на своєму останньому робочому місці (збірна Німеччини) він провалився. Так, з «Баварією» до цього було виграно все, а паралельно ще й була розбита ця сама «Барселона» на шляху до фіналу ЛЧ, але назвати цього тренера відповідним під філософію «Барселони» дуже складно. Але це така справа. Справа смаку. Може, Лапорта втомився від апологетів тікі-таки, і вирішив запрошенням німецького фахівця навести нарешті порядок в обороні команди. Може ж бути саме такий аргумент одним із за на користь запрошення цього тренера? А чому б і ні? Власне, вже незабаром ми побачимо, наскільки Фліку вдалося поміняти гру команди. Або не вдалося.
У зв'язку з цим хочеться зазначити, що календар у «Барси» в Примері – непростий. Стартують на виїзді з «Валенсією», де «синьо-гранатовим» завжди складно, далі вдома непроста гра проти «Атлетика», потім принциповий виїзд до «Райо Вальєкано», потім удома з «Вальядолідом», після чого дербі з «Жироною». Тією самою, якій минулого сезону програли обидва матчі. Загалом, інформації для роздумів після п'яти стартових поєдинків «Барси» під керівництвом нового тренера буде достатньо. Однак зараз не хотілося б забігати так далеко. Хотілося б більше уваги наголосити на тому, як «Барселона» провела це літо.
***
Забігаючи наперед, зазначу, що провела хріново. Принаймні, поки що. І тепер я дозволю собі повернутися до тієї тези – про руки, які не знають, що робить протилежна.
Безперечно, головним бичом нинішньої «Барси» є горезвісний фінансовий фейр-плей. Точніше, потреба відповідати його вимогам/критеріям. Каталонський клуб баражує на межі. Тобто для того, щоб можна було купувати нових гравців, потрібно обов'язково когось продавати з наявних. Інакше дебет із кредитом «підбити» не вдасться.
Так, загальновідомо, що у таку непривабливу ситуацію клуб завело колишнє керівництво. Але ж і у нинішнього у цьому зв'язку рильце в пушку. Напередодні минулого сезону «Барса» підписала Гюндогана та Мартінеса. Гравців непоганих, але через вік таких, що вже йдуть з ярмарку. Ілкай хоча б грав в основі, а ось Іньїго просидів минулий сезон або на лаві, або в лазареті. І ці товариші, яким разом понад 66 років, одержують на двох майже 30 мільйонів євро. Чи відпрацювали вони ці гроші? Друге питання: а нафіга спочатку було стільки закладати в контракт? Зарплата Левандовського, якому дуже скоро стукне 36 років, і того більше – близько 35 мільйонів євро на рік. Подейкують, що навіть Мбаппе, який молодший за поляка на десять років, «Реал» платить менше.
Додамо до цих товаришів дуже часто травмованого де Йонга, який, якщо вірити іспанським ЗМІ, отримує близько 20 мільйонів на рік, і виходить божевільна цифра, яку клуб виплачує лише чотирьом гравцям, які вже не можуть. Або ще. Не знаю, як там вважає Лапорта, але з боку така арифметика, така бухгалтерія бачиться верхом профанації. Звідси й витікає необхідність терміново розвантажити платіжну відомість клубу, щоб мати можливість купувати нових гравців.
***
До речі, про нових гравців. Нинішнього міжсезоння «Барса» найдовше ганялася за Ніко Вільямсом, але в підсумку не склалося. Лапорта психанув, і підписав Дані Ольмо з «Лейпцига».
Якщо брати до уваги, що Ольмо – теж новоспечений чемпіон Європи у складі «Фурії», хлопець у соку (26 років), і в його кваліфікації навряд чи потрібно сумніватися, то витрачені на нього 55 мільйонів начебто й не виглядають космічними грошима. Тут можна зловтішатися, хіба що, у тому зв'язку, що каталонці відвалили німцям такі серйозні гроші не за когось чужого чи залітного, а за свого рідного вихованця. Однак таке буває. З топ-клубами так часто трапляється. Тому не наступатимемо хоча б на цей мозоль.
Але питання в тому, що саме цей футболіст навряд чи категорично потрібний «Барсі» саме зараз. Хоча б тому, що у німецькому клубі Ольмо грав флангового півзахисника. Найчастіше – правого. Але ж на правому крилі у «Барси» грає Ямал. А на протилежному – Рафінья. Отже, одного із цих двох потрібно продавати? І якщо Ямала не продадуть ні за які гроші, то тоді на вихід приготуватись Рафіньї, за яким свого часу теж довго полювали?
Чи, все ж, Ольмо більше гратиме на місці опорника, де постійно травмований де Йонг? Чи на «місці» Гюндогана? Тож тоді німцеві треба вказати на двері, щоб хоч якось розвантажити цю кляту фінансову відомість. Так, завдання з зірочкою. Точніше, із зірочками.
Тут я згадав побіжно про Рафінью, за якого два роки тому каталонці заплатили «Лідсу» 50 мільйонів фунтів (і це без урахування бонусів). В даному випадку показовою є і сама сума, дуже серйозна для нинішньої «Барси», і те, як сама «Барса» дуже хотіла купити саме цього вінгера. Але не минуло й двох років, як тепер ця сама «Барса» хоче позбутися цього гравця. Як зовсім недавно позбулася Деста.
Хоча головний прикол у цій історії навіть не в цьому. А в тому, що Дані Ольмо досі не заявлений за «Барселону». Ось так зараз виглядає бізнес по-барселонськи.
А тему «Рафіньї» за бажання можна продовжувати. Майже нескінченно. «Барселона» довго ганялася за юним бразильським талантом Вітором Роке, якого з помпою ангажувала перед початком другого кола минулого чемпіонату Іспанії. Хлопець був одразу ж кинутий «під потяг». І не здивував. На його рахунку лише два забиті м'ячі. І тепер «Барса» намагається позбутися свого юного обдарування. Це нормально? Президент «Руха» з цього приводу висловився б однозначно: це ненормально.
***
Ну, а щоб закрити тему нинішніх барселонських надбань, можна згадати ще лише Пау Віктора, що належав досі «Жироні». Минулого сезону цей атакуючий гравець виступав за другу команду «Барси». Флік його вирішив підтягнути до першої команди. Але навряд чи він стане гравцем основи. Навряд чи можуть претендувати на суттєвий ігровий час й чергові діаманти академії блауграни – Берналь та Касадо, які за своїм профілем є гравцями середини поля. Вони ще надто молоді, ще надто сируваті. Очевидно, що команді дуже потрібний кваліфікований і досвідчений опорник. Але кандидатуру Канте у клубі чомусь відкинули.
Немає в команді й альтернативи Левандовському, котрий явно не молодшає. Більше того, «Барса» продала в «Челсі» молодого форварда Гію. Тобто є необхідність виходити на ринок й шукати досвідченого нападника. Та й зайвий центрбек не завадив би. Особливо якщо врахувати високу травматичність наявних в обоймі.
Але натомість – трансфер «не дуже потрібного» Ольмо. І ще одного гравця у найкращому разі для ротації… Що тут скажеш? Справді, годі вже спати на старих вимпелах часів Мессі.
