Не в Кубку не забивають. Оболонь та Верес розійшлись миром у Києві
УПЛ Турнірна дистанція в чемпіонаті є суттєво тривалішою за кубкові змагання, але іноді трапляється так, що в дуже короткому відтинку сезону командам доводиться зустрітись у послідовних матчах у обох цих турнірах. Ці випадки – рідкість, але не ексклюзивне явище, про що за останній тиждень мали можливість дізнатись київська «Оболонь» на рівненський «Верес». Кількома днями раніше ми дивились за грою команд Сергія Шищенка та Олега Шандрука на полі рівненського «Центрального» в Кубку, за підсумком якої «червоно-чорні» лише в овертаймі зуміли подужати суперників. Судячи з того, який состав на ту гру обрав тренерський штаб «пивоварів», акценти поміж турнірами вони розставили красномовно, тож про ту поразку вже ніхто особливо не думав одразу від того моменту, як вона сталась. Бо виліт із кубкового турніру – це одне, а от криза результатів у національній першості – геть інша, і виправити становище за один матч у останньому випадку точно неможливо. Саме тому «Оболонь» мала чіплятись за результат у цьому матчі. І робила вона це так, як уміє чи не найкраще в нашому чемпіонаті – у запеклій боротьбі. Але й «Верес» у цьому плані багато кому може скласти належну конкуренцію, тож подекуди навіть важко було розрізнити, що перед нами – футбол чи один із видів єдиноборств. Арбітру Ігорю Пасхалу це все доволі швидко набридло, тож він рішуче пороздавав попередження й зменшив пристрасті на полі. Проте ми зібрались подивитись саме на футбольну частину баталії й це протистояння в підсумку не відповідало нашим бажанням. Банально не вистачало гостроти атакам обох команд, і коли ми говоримо, що удари Степанюка та Мрвальєвича у воротаря Федорівського з лівого краю атаки ще на третій хвилині тривалий час після свого виконання залишались єдиними загрозами, то можна зрозуміти, видовище якого ґатунку розгорталось перед нами. «Оболонь» при цьому загрожувала воротам суперників до перерви виключно дальніми ударами, тоді як у другій половині сконцентрувалась на подачах із флангів і, щонайменше, два рази була дуже близькою до успіху. Черненко одразу після відновлення гри пробив головою повз ліву стійку чужих воріт, тоді як ближче до фінального свистка Приймак трохи компенсував цей недолік партнера, але сам поцілив у каркас воріт. Тож це все одно не забитий м’яч, який конче був потрібен команді Шищенка. «Верес» при цьому більше володів м’ячем у другому таймі, але лише заради того, аби створити дві непогані нагоди для Луана та Гайдучика, які ті в підсумку так і не використали. Було помітно, що на команду Шандрука кубковий матч через малу ротацію мав більше впливу, проте захист «червоно-чорних» так і не посипався, тож і нічийний результат виглядав закономірним. Наступними вихідними київська «Оболонь» проведе гостьовий матч проти черкаського ЛНЗ, а рівненський «Верес» удома гратиме проти львівського «Руху». Наші оцінки: «Оболонь» (заміни): Блізніченко – 6,0, Бичек – 6,0, Вітенчук – 6,0, Теслюк – б/о. «Верес» (заміни): Годя – 6,0, Гайдучик – 6,0, Дахновський – 6,0, Кльоц – 6,0, Нонго – б/о. Українська Прем'єр-ліга. 12-й тур. «Оболонь» – «Верес» — 0:0 Попередження: Суханов, 6, Мединський, 90+3 – Шевченко, 5, Шарай, 64, Дахновський, 73, Куція, 90+1 «Оболонь»: Федорівський – Стасюк, Карась, Приймак, Грисьо (Блізніченко, 32) – Курко (Вітенчук, 65) – Груша, Слободян (Бичек, 65), Черненко, Мединський – Суханов (Теслюк, 81). «Верес»: Кожухар – Шевченко, Вовченко, Гончаренко, Куція – Яго (Кльоц, 72), Кучеров – Луан (Нонго, 89), Шарай (Годя, 64) – Мрвальєвич (Гайдучик, 65), Степанюк (Дахновський, 65). Арбітр: Ігор Пасхал (Херсон). Стадіон: «Оболонь-Арена» (Київ). Удари (у площину): 10 (3) – 11 (3)
Кутові: 4 – 1
Офсайди: 0 – 1.
