Олександр Ястребов із ССО уп’яте став чемпіоном світу: історія розвідника

На чемпіонаті світу з кікбоксингу WTKA 2024, що відбувся 24—27 жовтня в Італії, українські спортсмени показали неймовірні результати, посівши в загальнокомандному рейтингу перше місце серед 28 країн-учасниць! Один із тих, хто приніс нашій збірній впевнене лідерство та став переможцем у категорії до 71 кг, — військовослужбовець 8-го полку Сил спеціальних операцій Олександр Ястребов.

Додому, до Хмельницького, український спортсмен повертався у піднесеному настрої, приймаючи численні вітання від друзів та родичів. До такої уваги Олександрові не звикати — нинішня золота медаль чемпіона світу стала вже п’ятою, починаючи із 2017 року, а загалом в доробку заслуженого майстра спорту близько сотні різноманітних нагород на всеукраїнських та міжнародних турнірах.

– Це мій п’ятий чемпіонат світу з кікбоксингу та п’яте золото, – розповідає Олександр. – Вперше переміг у 2017 році, далі – у 2018-му та 2019-му. Тоді взяв паузу, а повернувшись до виступів, знову піднімався на подіум у 2023-му та 2024-му роках. Загалом, українська школа кікбоксингу — одна із найсильніших у світі. В Італії проти мене виходили спортсмени з Ірландії, Німеччини та Франції. Було непросто, але коли чемпіонат світу був легкою прогулянкою? Задоволений, що разом з хлопцями гідно представив Україну.

– Чому в дитинстві вирішили займатися саме кікбоксингом?
– Батько Віктор Леонідович ще за часів СРСР був кандидатом у майстри спорту з боксу. Не скажу, що він переконав мене йти в єдиноборства. Але я часто бував у спортивній залі в Хмельницькому, спілкувався з спортсменами.

У 12-річному віці разом із другом записалися в секцію до тренера Максима Чайковського. Поступово втягнувся, а серйозно почав займатися після поразки на першому для себе чемпіонаті області. Якось зачепило, що не переміг, з’явилася спортивна злість. Тренувався щодня, іноді сам залишався і з годину відпрацьовував удари по грушах чи манекенах. Відчував, що за рівнем майстерності нікому не поступаюся, а справа була в психології. Певно, дався взнаки перехідний вік. Коли виповнилося 16, вже тривала АТО. Читав та дивився Інтернет, мав знайомих-військових і вже тоді зацікавився військовою справою. Тож після завершення школи нікуди не поступав, дочекався, поки виповниться 18, та пішов служити у 8-й полк ССО.

– Доволі цікавий вибір. Фізична підготовка у вас чудова, а як щодо знань та навичок? На яку посаду вас зарахували?
– Солдата-розвідника. Перед тим, як відправлятися на виконання завдань, ти маєш пройти кілька етапів підготовки. Моєю основною зброєю був автомат Калашникова, окрім стрільб, пройшов спеціальну та тактичну підготовку, саперну справу, медицину.

Після цього стали залучати до виконання завдань в зоні АТО. Тоді, звісно, була інша, ніж зараз, війна, інший розмах та динаміка. Разом з тим, у складі груп були виходи, свої успіхи та невдачі. Пам’ятаю одну із своїх перших удач, це було у Донецькій області. Від джерела отримали інформацію про проведення ротації на ворожих позиціях. Спланували операцію та із засідки знищили вантажівку з особовим складом.

– Одночасно з виконанням завдань був час для занять кікбоксингом?
– Коли прибував на ротацію, завжди знаходив час для спорту. Я був тоді молодий, гарячий. І лише наразі розумію, що найбільший поштовх у просуванні моєї спортивної кар’єри дало військо. Став значно впевненішим, сміливішим, з розумом дивився на ризик. Собі казав: «Якщо, виконуючи бойове завдання, я ризикую життям, чому не можу ризикувати в ринзі, де на кону лише залікові бали чи гатунок медалі?» Завдяки цьому досвіду став більш виваженим та спокійнішим у ринзі, краще розраховував сили. Як наслідок, покращилися і результати.

– Як керівництво частини дивилося на ваші відлучки на спортивні змагання?
– Завжди ставилося з розумінням, бо зауважень на основному місці служби ніколи не мав. До того ж, представляв частину на різних змаганнях. На чемпіонаті ССО з рукопашного бою посів перше місце, був у складі ЗСУ на головному змаганні серед військових — Кубку Президента.

Вдячний за розуміння, і можу сказати, що саме допомога командира врятувала мою спортивну кар’єру. Травмував плече, терапевтичне лікування не давало результатів. Тож певний час виступав із травмою і думав, що з часом само залікується. Врешті, з’ясувалося, що потрібно робити операцію, а її вартість на той час становила сім моїх місячних окладів. Тодішній командир 8-го полку Олег Нечаєв знав про мої успіхи в спорті, і, коли почув про травму, особисто привіз до лікарні і завів до хірурга. Після операції вже ніщо не заважало прогресувати у спорті.

– Наскільки змінилося ваше життя після широкомасштабного вторгнення?
– Настільки, як і в будь-якої людини, яка мешкає в Україні і любить свою Батьківщину. Лише побільшало люті до цих покидьків, бажання покарати їх за понівечені життя та зруйновані міста. Продовжую служити в ССО, нині — в роті охорони. Одночасно поступив до Хмельницького університету, спеціальність — публічне управління та адміністрування.

Зізнаюсь, були в мене різні спортивні пропозиції, бо кікбоксинг, відверто кажучи, — не дуже грошовитий вид. Можна отримувати солідні преміальні в боях на голих кулаках, у змаганнях в різних закритих клубах. Але тут разом із грошима є високий ризик втратити здоров’я. Тому відмовляв. Приємно, що про мої успіхи знають в Хмельницькому — від міського голови щомісяця отримую спеціальну стипендію.

– Чи не кожного дня ви бачите хлопців та дівчат, які через Єдиний центр рекрутингу поповнюють лави Сил спеціальних операцій. Наскільки нинішні новобранці підготовлені та вмотивовані для виконання складних і часом специфічних завдань?
– Підготовка будь-якого військового складається з багатьох напрямків. Базову фізпідготовку можна підтягнути в доволі стислі строки, це навіть якщо людина перед мобілізацією не працювала над собою та не відвідувала тренажерку. Для цього в підрозділах є всі умови та фахівці.

Фахова підготовка залежить від обраного напрямку. Добре, якщо набуті в цивільному житті знання знадобляться і у війську. Саме за цим критерієм зазвичай рекрутери підбирають новобранцям напрямок служби.

Дуже важливим, а для когось це є найскладнішим, вважаю мати психологічну стійкість та впевненість у собі. Людині в армії потрібно чітко знати мету та мотивацію, іноді треба себе перебороти, вийти із звичної зони комфорту. Це війна, це екстремальні умови та іноді боротьба за виживання. І щоб виконувати завдання та зберегти собі та побратимам життя, потрібно не шкодувати себе під час підготовки. Це та база, на якій можна виїхати у складних ситуаціях. Кажу це, як військовий та професійний спортсмен.

Дмитро ШАПОВАЛ

Єдиний рекрутинговий центр ССО ЗСУ

Наші контакти:

Сайт — https://sofua.army/
Телеграм – https://t.me/recruiting_sofua
Телеграм-бот – https://t.me/src_sof_bot
Фейсбук – https://www.facebook.com/sofua.army/
Інстаграм – https://www.instagram.com/sofua.army/
Вакансії – https://www.work.ua/jobs/by-company/2688937/#jobs

Контактний телефон: 0800357174

Наші офіси:

М. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.

М. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.

Графік роботи: 9:00 – 18:00

За матеріалами