Польоти «Мавки». 10-разова чемпіонка України керує дронами в ССО
Кілька тижнів тому у спецпризначенки з позивним «Мавка» був перший бойовий вихід та перші виконані завдання. І варто зауважити, що здобуті нею в попередньому, мирному житті, навички якнайкраще підходять для служби в елітному підрозділі Збройних Сил України — Силах спеціальних операцій. Наше знайомство з унікальною дівчиною із 6-го полку «Рейнджер» розпочалося з питання про успіхи в спорті. І яким було здивування, коли «Мавка» тихим скромним голосом відповіла: «Десятиразова чемпіонка України». – Я народилася та все життя провела у Кривому Розі. У дитинстві чим тільки не захоплювалася! Кінним спортом, плаванням, фігурним катанням… Не подобався один вид спорту, одразу змінювала на інший. Можливо, то були дитячі примхи — шукала себе. А коли у 17 років зайшла до спортивної зали — почалося… Зрозуміла, що штанга — це моє. Загалом присвятила паверліфтингу 10 років життя. – Тендітності та жіночості цей вид, чесно кажучи, не додає. Звідки у вас така любов до важких грифів та млинців? У молоді роки все легко вдавалося робити. У середньому тренувалася раз на день по 3—5 годин, іноді — двічі на день. Два рази на місяць був надважкий день, коли за тренування робила 28 вправ по чотири підходи в кожній. Після таких навантажень оговтувалася кілька днів Але були й результати. Виступала на багатьох змаганнях в регіонах, брала медалі. Також перемогла в десяти поспіль чемпіонатах України. Цікаво знати! Паверліфтинг — силовий вид спорту, в якому спортсмен долає вагу. Як змагальні дисципліни в нього входять три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві й тяга штанги. У сумі вони визначають кваліфікацію спортсмена. В паверліфтингу, на відміну від бодибілдингу, важливі силові показники, а не краса тіла. – Виняткова стабільність! Виступали так, наче і конкурентів у вас не було… – Це вік, коли, здається, перед тобою відчинені всі двері. Було бажання пов'язати майбутнє зі спортом? У той час якраз створювалася нова українська поліція, багато говорили про реформи у цій галузі, сучасні підходи. Вирішила спробувати і затрималась, як виявилось, на п'ять років. Їздила по викликах, оформлювала порушення ПДР… Оскільки Кривий Ріг — дуже кримінальне місто, майже щозміни були бійки, вбивства чи зґвалтування. Доставляли підозрюваних до відділку, оформлювали. Роботи було дуже багато, додому інколи поверталася геть виснаженою. На цій роботі потрібно мати стійку психіку.
– Якось одразу зачепило, а потім втягнулася. Найбільше з трьох дисциплін подобалася станова тяга, в мене тут були найкращі результати — 150 кг. У присіданні робила 140, а в жимі лежачі — 90. Це при тому, що сама я відносно легка та змагалася у ваговій категорії до 60 кг.
– Серйозно підходила до кожного змагання, намагалася вийти на пік форми. Чемпіонати України тоді проводилися двічі на рік — восени та навесні. П'ять поспіль років перемагала, за що отримала звання «майстер спорту». Була пропозиція у складі збірної поїхати на міжнародні змагання, але з умовою, що зміню клуб і тренера. На це не пішла — залишилася у Кривому Розі. Паверліфтинг через великі навантаження дуже виснажує організм. При тому, що з цифрами я особливо не змагалася, не ставила рекорди, коли не відчувала в цьому потреби. Врешті, через травму плеча завершила активну кар'єру в 23 роки.
– Я вже закінчила Криворізький національний університет за спеціальністю «інженер-електрик». А у вільний час підробляла тренером — вела групи з кросфіту, фітнесу. Іноді на тренування приходило до 10 дівчат, що вважаю непоганим результатом. Але основним місцем роботи спортивний сектор не став…
– Що змінилося на службі в поліції після початку широкомасштабного вторгнення?
– По місту та на виїздах з нього працювали на блокпостах. Перевіряли людей та автівки, шукали ДРГ, іноді вилучали зброю. А ще — просто стали більше допомагати людям. Війна — це абсолютно стресова ситуація, де не кожен може миттєво ухвалити правильне рішення. Іноді потрібно поговорити, заспокоїти…
Згодом почала розуміти, що більш корисною для держави я буду на фронті. Чекала переведення в один із бойових підрозділів МВС, але черга до мене не доходила. Тож звільнилася за власним бажанням та пішла до ТЦК.
– Із поліції ви пішли у званні старшого лейтенанта. На яку посаду розраховували у Збройних Силах України?
– Для мене це було останнім питанням. Мене відправили до Полтави на сержантські курси, куди приїжджали рекрутери з різних родів військ та пропонували різні вакансії. Найбільш переконливими були представники Сил спеціальних операцій, які дали вичерпну інформацію по всіх питаннях, підказали, як і де краще проходити навчання. До того часу вже вирішила, що хочу бути оператором дронів. У підсумку зв'язалася з підрозділом, де була відповідна посада, поспілкувалася з командиром.
Коли вже була зарахована до ССО, стала більш глибоко вивчати безпілотні системи. Була на навчанні із загальної та спеціальної підготовки в Польщі, на різних курсах БПЛА. Загалом цей етап зайняв п'ять місяців. Мені цікаво, простір для розвитку — необмежений. Нині я — головний сержант взводу БПАК.
– Звучить дуже солідно! Чому маєте такий невійськовий псевдо – «Мавка»?
– На навчаннях в Польщі так хлопці назвали. Мали маскуватися в лісі, і в мене це гарно вийшло. Відтоді причепилося.
– Як пройшли ваші перші бойові виходи?
– Дуже важливо – якісно підготуватися. І тут головне – спілкуватися з досвідченими побратимами. Дехто на війні вже два роки, тому нагадують про моменти, які на навчаннях проходять повз вуха. Зокрема, щодо вибору спорядження, підбору їжі, засобів захисту. Дрібниць у військовій справі бути не може.
Польоти дронів на навчальних полігонах та в умовах реальної війни – різні речі. Тисне висока відповідальність, бажання якнайшвидше знищити ціль. Я наразі працюю першим номером на дроні-розвіднику. Шукаю техніку, бліндажі, особовий склад ворога, а мій помічник записує та передає артилеристам. Я залишаюсь у повітрі і маю відзняти, чи влучили наші снаряди по цілі.
Згодом спробую себе на FPV-дронах, які мають іншу специфіку. Є в мене мета — танк підбити. Це для дронщика вважається вищим пілотажем, бо ціль дуже жирна та складна. Але на війні, як і в житті, немає нічого неможливого. Тим паче, коли ти в ССО!
До речі, зараз в Силах спеціальних операцій активно проводиться рекрутинг, працює спеціальний центр, і люди приходять в підрозділи з конкретними очікуваннями. Посад — як бойових, так і тилових — вистачає. Які навіть споріднені і з цивільним фахом або просто припадають до душі. Головне для кандидата — мотивація бути корисним, бажання вчитися і розвиватися.
Дмитро ШАПОВАЛ
Єдиний рекрутинговий центр ССО ЗСУ
Наші контакти:
Сайт — https://sofua.army/
Телеграм – https://t.me/recruiting_sofua
Телеграм-бот – https://t.me/src_sof_bot
Фейсбук – https://www.facebook.com/sofua.army/
Інстаграм – https://www.instagram.com/sofua.army/
Вакансії – https://www.work.ua/jobs/by-company/2688937/#jobs
Контактний телефон: 0800357174
Наші офіси:
М. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
М. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.
Графік роботи: 9:00 – 18:00
