А завтра була весна

Неабияка прикмета нашого часу – центральним матчем туру є зустріч двох команд, що репрезентують обласні центри в Центральній Україні, які донедавна на футбольній карті нашої країни якимсь яскравим кольором позначені не були. Як на мене, саме цей факт є відбиттям цікавої тенденції: клуби, що репрезентують Центральну Україну, висуваються на провідні ролі в нашому футболі.

Читайте также: Полтава – Кудрівка. Відео голів та огляд матчу (оновлюється)

Історично в Україні було кілька футбольних центрів. Не кажу зараз про саму зорю становлення цієї гри на наших теренах, а маю на увазі другу половину ХХ ст. Це, безперечно, Київ (окремий регіон, що не надто вписується в загальний контекст Центральної України), а також Східна (Донецьк, колишній Ворошиловград, колишній Дніпропетровськ, Харків) та Південна Україна (Одеса, Сімферополь).

На заході України коли-не-коли нагадували про себе «Карпати», а ось представники центральних областей України (Вінниця, Полтава, колишній Кіровоград, Житомир, Черкаси) на вищу союзну лігу й не зазіхали, переважно задовольняючись локальними успіхами в своїй зоні ІІ союзної ліги. Після здобуття Україною незалежності ця тенденція здебільшого тривала. «Таврія», «Чорноморець» як представники півдня відзначилися кількома успіхами на внутрішній арені. Східна Україна виплекала «Шахтар», донецький «Металург», «Металіст», «Зорю», «Дніпро», «Кривбас». Поодиноко вистрілювали «Карпати» (фіналісти Кубка й бронзові призери чемпіонату).

А реноме Центральної України підтримувала хіба що «Ворскла», яка записала до свого активу й завоювання національного Кубка, й бронзу чемпіонату. Інші ж центральноукраїнські команди, крім якихось локальних звитяг, нічим особливим похизуватися не могли.

Ситуація на краще для центру країни у футбольному стосунку змінилася вже на межі 2010–2020-х рр. Тому причиною, як на мене, зростальна роль агросектора в економіці країни й неабияка роль аграрного бізнесу в реалізації нових амбітних футбольних проєктів. Саме в центрі України працює чимало великих агрохолдингів, що застосовують модерні технології, збирають високий урожай, експортують силу-силенну своєї продукції і як соціальну складову своєї діяльності розвивають спорт і зокрема футбол. Відтак і Центральна Україна стала відігравати помітну роль у футбольному житті України. «Колос», «Інгулець», «Олександрія», ЛНЗ дізнали смаку успіху («Полісся», до речі, теж цілком вкладається в цей ряд, адже в мережі АТБ можна придбати чимало продуктів переробки сільгоспсировини, вирощеної саме на центральноукраїнських ланах), деякі з цих команд взяли на спробунок єврокубки, «Олександрія» навіть сягнула віцечемпіонської стелі. Пригадую нашу торішню розмову з колегою. Він мені доводив, що «Олександрія» – це каліф на годину, я ж закликав його дивитися ширше: мовляв, успіх олександрійців – це затвердження стійкої тенденції, яка передбачатиме обов’язкове делегування Центральною Україною свого представника в призери й упродовж наступних років. Може, певною мірою ми обидва мали рацію. А архітектор олександрійського «срібла» Руслан Ротань цього сезону зазіхає принаймні н повторення свого віцечемпіонського успіху вже під прапором «Полісся».

Читайте также: Таблиця ПлюсЛіги. На якому місці Барком-Кажани після восьмої перемоги

Хай там як, а нині без остраху помилитися в прогнозі стверджую, що й по закінченні сезону-2025/26 у призерах буде принаймні один представник Центральної України (не надто фантастичним є, власне, й подвійне представництво).

Добре, агробізнес агробізнесом, а чи є якісь інші складові в центральноукраїнського футбольного прориву? Ну, любов до футболу тутешнього бізнесу – це само собою. Пригадую в нульові в Житомирі, Черкасах, тодішньому Кіровограді, Вінниці бачив закличну рекламу автобусних поїздок на матчі Ліги чемпіонів до Києва, а біля НСК «Олімпійський» – вервечку автобусів із номерами областей Центральної України. Й, певно, саме тоді, у бізнеса тих країв викристалізувалася думка, що непогано б й у себе мати конкурентні футбольні одиниці. Й поступово такі стали з’являтися. Близькість до Києва дає ще один плюс, адже в столиці проживає чимало майстровитих футболістів, яким логістично цікаво грати неподалік своєї домівки. Приклад із суботньої гри: перший гол у «Полісся» в дебюті матчу забив Олександр Андрієвський. Певним мінусом для багатьох клубів Центральної України є їхня молодість і брак сталих традицій, відповідних футбольних шкіл. На цьому полі неофіти, звісно, програють історичним грандам українського футболу. Та й команди, які нині репрезентують центральноукраїнські міста, не мають ідентичних назв зі своїми попередниками. Футбольні Черкаси раніше асоціювалися з «Дніпром» (це тепер кидається у вічі гасло на Центральному стадіоні Черкащини: «ФК ЛНЗ – команда нашого міста»; раніше, до речі, підкреслювалося, що «Черкащина – Шевченків край»), Житомир – зі «Спартаком» (а в когось, може, з «Хіміком» чи «Автомобілістом»), Олександрія – з «Поліграфтехнікою» тощо. Однак, хай там як, а бажання розвивати дитячі футбольні школи в серці України у власників футбольних клубів є, і варто побажати їм удачі в цій шляхетній справі.

Війна, звісно, вагома й страшна перешкода розвитку футболу. Природньо, що найбільше від неї потерпають ближчі до росії регіони. Центр нашої країни також зчаста підпадає під обстріли обезглузділих болотяних злодюгаг, однак, як сказав мені один полтавській аграрій, обстріли – обстрілами, а посівна – за розкладом. Й от та вчасна посівна, дбайливий догляд за посівами, ефективне збирання без втрат і гарантований збут за високою ціною є запоруками й дальшого розвитку центральноукраїнського футболу. А знач, і наступного сезону ми матимемо змогу насолоджуватися центральними матчами турів за участю двох центральноукраїнських колективів. І слогани на кшталт «Великий футбол у Черкасах» почастішають. Та найбільше наше бажання, звісно, щоб це все було вже в мирній та обов’язково територіально цілісній Україні.

Читайте также: В Одесі помер іменитий боксер і тренер

Олексій РИЖКОВ