Блогер Sport.ua Ігор Явкін розповідає про феномен норвезького клубу з Заполяр’я.
Підтримка всього міста. Почнемо з короткої передісторії. Клуб міг зникнути ще на початку 2000-х, але рятівником стала місцева влада. В 1997 році команда зі знижкою викупила в місцевої адміністрації стадіон «Аспмюра», де вона грає досі. Трохи згодом «Буде/Глімт» запросив у держави грант на модернізацію стадіону, узявши безвідсотковий кредит. Аудиторам угода не сподобалася, і в 2009 році умови переглянули заднім числом. Обидві угоди було визнано проведеними з фінансовими порушеннями, тому клуб зобов’язали виплатити заборгованість, ще й із відсотками. Сума більш як у 15 млн норвезьких крон була вироком. Ліквідація вже майоріла на горизонті, аж раптом місцева адміністрація погодилася викупити «Аспмюру» за 16 млн крон. «Буде/Глімт» сплатив майже весь борг і зміг відсвяткувати 100-річчя. А далі своїх улюбленців підтримали вболівальники. Команда, яка є незалежною організацією, дістала фінансування через членські внески. Щоб стати членом клубу, потрібно платити 200 норвезьких крон на рік (приблизно 900 грн). За це ви дістаєте право голосувати на щорічних зборах і знижку 10% у фан-шопі. Скільки вболівальників входять до клубу обраних, невідомо, однак ледь не пів міста Буде з населенням 50 000 осіб тоді зробило внески. Місцева влада також не залишилась осторонь. Клуб управляється Радою директорів, куди входять місцеві чиновники та шановані в регіоні люди, серед інших і бізнесмени. Зокрема ексвіцемер міста Том Карлсен.
Читайте также: У клубу Першої ліги новий вектор розвитку: «Будемо заробляти»
Спадкоємність. На першому плані тут – династія Бергів. Ор’ян – ексгравець «Буде/Глімт» і нинішній керівник академії клубу. Його батько Харальд на прізвисько «Дутте» був одним із ключових гравців команди в 60-ті й 70-ті. Він вигравав Кубок Норвегії та викликався до збірної навіть тоді, коли «Буде/Глімт» ще не вийшов до вищої ліги. 84-річному Харальду вже стоїть прижиттєвий пам’ятник перед ареною «Аспмюра». Кнут, молодший брат Харальда, грав за команду в ті самі роки. Не стали винятком і діти «Дутте». Троє з чотирьох його синів пішли стопами батька. Про Ор’яна ми вже розповіли вище. Рунар став рекордсменом за кількістю матчів за «Буде/Глімт» (понад 300). Арільд зіграв понад 100 матчів. Рунар та Арільд наприкінці нульових узагалі відмовилися від зарплатні на деякий час, щоб допомогти команді вилізти з боргової ями. Ну й, нарешті, нова генерація. Патрік Берг – син Ор’яна – теперішній капітан «Буде/Глімт».
Тренер, який вміє витискати максимум із мінімуму. К’єтіль Кнутсен – справжній скарб команди. Він починав тренерський шлях у 5-му дивізіоні Норвегії. Спочатку працював як наставник молодіжної команди «Хьовінга», а згодом головним тренером основи. До «Буде» Кнутсен приєднався як асистент головного тренера, а в 2018 році очолив команду. Головні характеристики К’єтіля – несамовита працьовитість і вміння витискати максимальний результат із будь-якого підбору гравців.
«Ми повсякчас поліпшували та адаптували наш стиль, і надто добре до гри пристосувалися норвезькі команди, тому нам доводиться весь час розвиватися», – розповідає Кнутсен, підопічні якого здатні змінювати формацію та схему, відштовхуючись від рівня суперника.
Під орудою Кнутсена команда вперше стала чемпіоном у сезоні 2020 року. В 30-ти турах клуб програв лише раз і фінішував із вагомим відривом у 19 очок.
«Я здивований тим, що К’єтіль Кнутсен і його штаб змогли зробити з цією командою, це – неймовірно! Кілька років тому було не так весело підтримувати наш клуб, але тепер уся країна закохалась у нас. Спостерігати за «Буде/Глімт» у Лізі чемпіонів сюрреалістично, і я думав, що таке можливе лише у футбольному менеджері, хоча навіть там це неймовірно складно», – ділився враженнями Ор’ян Берг.
Стиль. У домашній першості команда грає в атакувальний, енерговитратний футбол з акцентом на високий пресинг. Інтенсивність і постійний тиск на суперника – частина фірмового стилю команди. Норвежці перебувають у постійному русі, швидко переходять з оборони в атаку та воліють грають низом, без шаблонних закидів. Постійні відкривання та створення чисельної переваги на певній ділянці поля – це те, що полюбляє «Буде/Глімт». Звичайно, в Лізі чемпіонів норвежці зовсім не цураються діяти другим номером, хоча й там це не можна назвати автобусом. У нещодавній повторній зустрічі з «Інтером» вони намагалися грати у футбол на чужій половині, там, де їхня стихія. Підопічні Кнутсена чудово розуміють свою вразливість: у низькому блоці вони не витримають усю гру проти грандів. Тому зустрічали суперника вище. Й це не безрозсудна сміливість, а тверезий розрахунок, який приносить результат. Те саме ми бачили на груповому етапу проти «Манчестер Сіті». В другому голі «Буде» скандинави утрьох пресингували двох оборонців англійців. А перед третім забитим м’ячем двоє норвезьких футболістів були на половині поля «Сіті», ще двоє – в центральному колі й двоє – в півкроку від центрального кола. Коли сталося перехоплення м’яча, в контратаку побігли всі шестеро, тоді, як у «містян» у захисті залишилося п’ятеро, а після того, як Родрі був відіграний, – четверо.
Фізика та психологія. Описаний вище тотальний пресинг і вихід у контратаки половиною складу – це все неймовірна фізична підготовка. Однак справа ще й у вірі у власні сили. Ще в 2017 році керівництво покликало Бйорна Мансверка. Колишній норвезький військовий пілот служив в Афганістані, а опісля став психологом. Мансверк почав спілкуватися з кожним футболістом окремо, давав їм домашні завдання, закликав не зациклюватися на результатах, а перед ранковим тренуванням обов’язково проводив із ними короткі медитації. Тому для «Буде/Глімт» не існує авторитетів, а гравці сміливо роблять на поле те, чого від них не очікують.
Трансферна грамотність. У норвежців немає солідного бюджету на придбання іменитих футболістів, тому вони роблять акцент на власну академію та скаутський відділ. Один із головних героїв чемпіонського сезону-2020 – нападник Каспер Юнкер. За 25 матчів забив 27 м’ячів і віддав 11 гольових передач. Данського форварда купили за 370 тисяч євро, а продали в Японію за 2 млн. Після перемоги в національній першості й потрапляння до єврокубків «Буде» почав брати гравців трохи дорожче за 2–5 млн євро, а по тому – вдало перепродавати.
Читайте также: Перевірка сил. Агробізнес та Прикарпаття провели товариський матч
Ось кілька прикладів:
– Альберт Ґренбек: придбали за 4,8 млн – продали до «Ренна» за 15 млн;
– Фаріс Мумбанья: придбали за 1,5 млн – продали до «Марселя» за 7 млн;
– Віктор Боніфейс: придбали за невідому суму з Нігерії – продали до бельгійського «Юніона» за 6 млн;
– Уго Ветлесен: придбали за 500 тисяч – продали до «Брюгге» за 8 млн;
– Ерік Ботхейм: придбали за 200 тисяч – продали за 6 млн до «Краснодара».
Зростають і ціни на нинішніх гравців клубу. Нападника Каспера Хога брали за 700 тисяч, зараз він коштує 8 млн. А ще був цікавий кейс Йенса Хауге. Вихованець клуба перейшов до «Мілана» майже за 5 млн, опісля – за 8 млн до франкфуртського «Айнтрахта», за що «Буде» отримав ще 1,6 млн. Вінгер ніде не зумів заграти на повну, тому за 4,5 млн повернувся додому та знову засяяв. У поточній ЛЧ Хауге вже забив 6 голів, і не абикому. Дубль у ворота «Тоттенгема», двічі – «Інтеру» та по разу – «Борусcії» (Дортмунд) й «Манчестер Сіті». Його ціна тепер точно буде вищою, ніж коли-небудь.
Фроде Томас, директор клубу: «Раніше люди шукали Буде на карті й бачили, що наше місто розташоване за полярним колом. І не надто хотіли їхати до нас, але за останні 4–5 років ми домоглися таких успіхів, що перспектива стати частиною команди, яка грає в Європі, виявилася дуже привабливою. Думаю, більшість гравців зі Скандинавії хотіли б грати за нас».
І це при тому, що середня зарплатня в команді приблизно 5000 євро. Для Норвегії це – заробіток середньостатистичного офісного працівника.
Незвичайний талісман. Символ «Буде/Глімт» – зубна щітка, без якої не обходиться, здається, жодна гра команди. Традиції – понад пів століття. В 1974 році вболівальник приніс щітку на фан-сектор і під час гри простягнув її гравцю, щоб той диригував за її допомогою трибунами. Всім здалося це кумедним, але пранк зайшов занадто далеко. Згодом розміри щітки збільшувалися, фанати дарували їх суперникам і брали на гостьові матчі. Зараз відповідний мерч можна знайти у фан-шопі клубу.
«Глімт» у перекладі з норвезької – це «блискавка», «спалах», «сяйво». Тож нехай цей спалах сяє якнайдовше та щонайяскравіше!
Ігор ЯВКІН
Читайте также: Мбаппе не погоджується з Реалом. Не хотів би грати з Манчестер Сити