0.01 xG – це забагато. 12 думок після матчу Брайтона та Арсеналу

Після вчорашнього ігрового дня перевага «Арсеналу» над «Ман Сіті» у турнірній таблиці зросла до 7 балів. Тепер навіть перемога «містян» у той самій грі у запасі не дозволить їм наблизитися до «канонірів» на відстань однієї вікторії. Іншими словами: «Арсенал» може собі дозволити навіть програти особисту зустріч прямому конкуренту. Звісно, за умови виграшів в усіх інших поєдинках чемпіонату. Символічно, що лондонці збільшили свою перевагу завдяки перемозі 1:0 у – спойлер! – бідному на події матчі, а «Сіті» втратив бали у результативній перестрілці із рахунком 2:2. Якщо хтось бачить добро у грі у футбол та зло у відмові від такої, то ним бажаний переможець титульної гонки вже обраний. Однак навряд Артету хоч трошки хвилює, що вболівальник у своїй більшості проти його команди. Він знає, на що йде. Матч із «Брайтоном» підтверджує.

Читайте также: Де дивитись онлайн матч чемпіонату України Олександрія – Шахтар

Цим текстом підтримую всіх постраждалих від перегляду поєдинків «Арсеналу» у сезоні глядачів. Тепер я з вами. Повноцінно. Це було погано. Наскільки? Опишу в абзацах нижче. Маю припущення, що навіть читати про «Арсенал» цікавіше, аніж дивитися його футбол.

1. «Брайтон» – серйозний суперник. Мабуть, варто прописати це окремим пунктом. У таблиці xPTS «чайки» серед десятки найкращих клубів АПЛ. Дуже ймовірно, до завершення сезону піднімуться до якихось топ-8 за метрикою, шанси колективу на фініш у зоні єврокубків не є виключно математичними. І це у розіграш, коли здав Балеба (а пам’ятаєте, як улітку «Брайтон» хотів за нього 100+?), пішов Педро, а серед середняків неочікувано вистрелили «Евертон» та «Брентфорд». «Чайки» підходили до матчу з «Арсеналом» після пари поспіль перемог у чемпіонаті. Кожну з 5 останніх поразок у лізі пережили із рахунками 0:1 або 1:2, тобто уникали програшів навіть із різницею бодай у 2 голи аж 12 турів – повноцінну третину сезону. Себто ні, «Арсенал» точно не повинен був здолати «Брайтон» легко та геть без проблем. Матч повинен був стати важким для команди. Але хто ж знав, що стане аж настільки важким.

2. «Арсеналу» пощастило забити. У команди 0.01 xG за перший тайм, і навіть такий показник – компліментарний для колективу. Повинен бути меншим, адже у «канонірів» лише 4 дотики до м’яча у чужому штрафному майданчику. У «Брайтона» – 13. Навіть у «Ноттінгема» із «Сіті» до перерви 7. У деяких команд АПЛ учора більше ударів з меж штрафного, аніж в «Арсеналу» дотиків. Тобто моментів не було. Небезпечних підходів не було. Та що там: «каноніри» навіть перший свій кутовий виконали після 60 хвилини. Гол забито після щасливого рикошету у моменті, коли Сака навіть не бив по воротах. Не знаю, наскільки доречно критикувати Вербрюггена з урахуванням відскоку від свого, тож зупинимося на формулюванні «не допоміг». Однак важко уявити, аби щось подібне пропустив, наприклад, Рая. Тим не менш: «Арсенал» забив уже на 9 хвилині. Чудова можливість зіграти другим номером на контратаках. Була. Насправді ж «Арсенал» свій наступний удар завдасть лише на 57 хвилині.

3. Після забитого і до перерви у «Брайтона» 63% володіння. Натомість у «Арсеналу» на відрізку лише 74% точних пасів – на 10% менше, аніж у середньому по сезону (а після перерви буде взагалі тільки 64%). І це не стільки про тиск «чайок», скільки про «канонірів»: з 13 своїх спроб відбору «Брайтон» не здійснив жодної на чужій третині поля. Тобто колектив дозволяв підопічним Артети розігрувати від воріт майже без тиску, а зустрічав опонента лише у середньому блоці. «Арсенал» реагував на це втратами (і тактичними фолами після них) та довгими пасами. «Каноніри» примудрилися перебити суперника за лонгболами – 59 на 53 – при тому, що виконали у півтора рази менше передач загалом. Тобто вони навіть не намагалися у якісний комбінаційний футбол. Уже на 15 хвилині «Арсенал» захищався від однієї з атак «Брайтона» всім складом на власній третині. Вже з 10 хвилини гри потенційний чемпіон АПЛ утримував переможний рахунок 1:0.

4. «Арсенал» найкраще в Англії використовує тактичні фоли. Звісно, немає метрики, котра дозволила б це обрахувати, тож доводиться покладатися на візуальне сприйняття. Вчора «каноніри» здійснили аж 10 порушень правил за перший тайм, після забитого та до перерви – 9, тобто у середньому аж по одному фолу на кожні 4 хвилини гри. Більшість – у районі центральних лінії та кола. Тому в «Арсеналу» і лише 1 жовта за цілий матч: футболісти знають, де можна порушувати правила. Лондонці використовували своє володіння для повільного перекату м’яча, а будь-яку спробу «Брайтона» підвищити темп зупиняли фолом. Для глядача це виглядало так, ніби «Арсенал» відмовляється грати у футбол. Але не зовсім так: насправді «Арсенал» просто відмовляється грати у футбол за правилами суперника. Якщо «каноніри» хочуть, аби гра була повільною, то вона буде. Ні? Тоді сьогодні взагалі без футболу.

5. Сила «Арсеналу» у його безкомпромісності. Я починаю розуміти оці старі тези Артети про «ми домінували». Мабуть, для нього домінація – не про контроль над м’ячем, територією чи навіть суперником, а про можливість обирати сценарій гри. Якщо «Арсенал» сьогодні грав у той футбол, у який хотів сам, то це цілком собі домінування. Хоча б тому, що його суперник за таких умов, імовірно, у бажаний для себе футбол не грав. Учора «Арсенал» хотів повільно – отримав повільно. Хотів із мінімумом моментів – отримав. Хотів із паузами – і зіграв із постійними паузами. Команда Мікеля справді диктує свої умови суперникам. Щотижня, зазвичай – по 2 рази на 7 днів. Ці умови – різні, але завжди – комфортні саме для «Арсеналу». Тому із кризовим «Тоттенгемом» у дербі команда готова зіграти у футбол, а із «Брайтоном» на його полі утримує 1:0 з 10 хвилини. Бо сама так вирішила. Чемпіонська риса, якої в «Арсеналу» аж до цього сезону не було.

6. Розумію істерику Хюрцелера у першому таймі. Аж 45 хвилин ходив та кричав то на своїх, то на чужих, то на суддів… І молодець! Бо «Арсенал» «приспав» гру, зробив її нудною, повільною, беземоційною – треба реагувати. Замінами трошки ранувато, тож треба бодай «розбудити» хлопців. А як це зробити краще, аніж бігом туди-сюди у технічній зоні та криками? Якби я був тренером «Брайтона» та грав проти такого «Арсеналу», також на всіх кричав би. Можливо, називав би найближчу до мене у моменті людину найгіршими словами, котрі знаю. Голосно, аби та почула. Навіть якщо це мій футболіст. Не впевнений, наскільки для «Брайтона» спрацювала така активність тренера, але без неї, можливо, «чайки» раніше б кинули боротися та дозволили б «Арсеналу» остаточно «приспати» гру. Натомість «Брайтон» змагався всі 90 хвилин. За правилами «канонірів» майже весь час, але не полишав надій врятуватися. Хюрцелер недарма буянив.

Читайте также: Олександрія – Шахтар. Дивитись онлайн. LIVE трансляція

7. «Брайтону» критично не вистачало індивідуального класу в останній третині. Ще до 0:1 міг забивати після помилки у передачі Раї – але Балеба не зміг як слід виконати удар-парашут. Трохи пізніше Рюттер проб’є у свого лежачого. У другому таймі він же недостатньо сильно вдарить з лету – і тільки завдяки цьому зреагує Рая. Якби такі нагоди отримували гравці «Арсеналу», то забивали б голи. Взагалі, дуже кидається в очі факт відсутності у «чайок» стабільного нападника. Команда була готова до продажу Педро минулого літа, знайшла двох греків йому на заміну – а у вирішальний момент сезону із «Арсеналом» грає Рюттер. А рятувати все та всіх виходить узагалі Велбек. Хороші футболісти, але геть іншого рівня. У команди тільки 2 гравці із 4+ голами в АПЛ за сезон. Для порівняння: минулий розіграш вона завершила із 3 футболістами з показником 10+. Треба йти на ринок за бомбардирами влітку.

8. Ще до гри Хюрцелер бідкався на те, що «Арсенал» краде час. Казав, що через постійні паузи у грі «канонірів» чистий ігровий час у їхніх матчах становить лише 50 хвилин замість 65. Після матчу німець продовжив: вказав на тричі лежачого на газоні Раю та позначив необхідність карати жовтими команду за навмисне сповільнення гри. Ну, він правий: за будь-якої нагоди футболісти «Арсеналу» крали у «Брайтона» секунди на порятунок. Кожен аут навіть вкидали довше на декілька секунд, аніж суперники. Я вже хвилини з 15 розумів: кожен свій стандарт «каноніри» виконуватимуть вкрай повільно. Бо такий комфортний темп для «Арсеналу». Це може бісити, але дає результат. Мабуть, просто треба прийняти той факт, що найбільш імовірний чемпіон сезону АПЛ має значно нижчий комфортний темп гри, аніж «Брайтон». Навіть звучить погано. Але все ще краще, аніж виглядає.

9. «Брайтон» намагався оживити гру. Наприклад, Хюрцелер уже у перерві наважився на заміну: замість технічного Мітоми, котрий любить притримати м’яч, кинув на поле реактивного Мінте. Так і треба: проти такого «Арсеналу» потрібні не стільки найкращі, скільки здатні навести метушню. «Каноніри» люблять відчувати контроль над ситуацією, тож потрібен хаос. Тому Мінте. Тому більше авантюрних спроб подач із глибини (9 до перерви та 20 після). Тому потрійна заміна у якийсь момент. Причому в останньому випадку навіть неважливо, хто саме виходить на поле: головне не тактика, а відчуття безладу від великої кількості оновлень. Чи спрацювало все це? Важко сказати однозначно. «Брайтон» виграв другий тайм за xG. «Брайтон» – єдина команда у матчі з явними гольовими моментами. Найкращий сейв поєдинку – у Раї. До речі, після кросу. Ще один топ-шанс – після сольного проходу Мінте. «Чайки» робили все правильно. Просто їхні суперники – також. Тому 0:1.

10. Чемпіонський матч у виконанні Раї. Не видатний, не історичний, далеко не найкращий у сезоні – але чемпіонський. Помилився та ледь не привіз пропущений на перших хвилинах – буває декілька разів на сезон, коли наполягаєш, аби твій кіпер багато грав ногами. Але потім зібрався та врятував. Зняв 6 кросів, деякі стрибки за м’ячем – вкрай своєчасні та хайлайтні. Зробив 1 топ-сейв. Але головне – його робота із темпом гри. Сповільнював завжди, коли тільки міг, і навіть не отримав жовтої. У якийсь момент «Брайтон» швидко вкидав аут – і Рая впав на землю, схопившись за плече. Навіщо? Все просто: давав змогу команді провести заміни. Бо все повинно бути за правилами «Арсеналу»: суперник вкине аут тільки тоді, коли ми будемо готові. У жодному разі не підтримую ідею затримувати час за першої ліпшої нагоди, але якщо вже робити це, то красиво та своєчасно. Рая так уміє. Лежачий на газоні заради потреб команди іспанець – ілюстрація нинішнього «Арсеналу».

11. У якийсь момент у матчі зник коментатор. Якісь технічні негаразди у трансляції на Сетанті: з ким не буває. І от знаєте, до зникнення коментатора матч здавався порожнім. А потім той загубився – і поєдинок ніби став ще більш порожнім. Як у капелюха фокусника є подвійне дно, аби ховати там кролика, так і тут, тільки замість кролика – ще більше порожнечі. Мабуть, саме такі матчі повинен «вивозити» на своїй майстерності коментатор. Усі свої десятки сторінок заготовок може перечитати та інтегрувати у коментування. Але у мене вчора майже весь другий тайм такої розкоші не було, тому у якийсь момент я подумав, що без голосу на фоні дуже навіть органічно. Настільки ніякому матчу, де – кліше! – одна не хоче, а інша не може, дуже навіть личить тиша. Для повного занурення у це «кіно» не вистачало лише заглушити й трибуни. Тож якщо раптом це не технічні негаразди, а коментатор просто задрімав… Ну, воно й на краще. Не просто не засуджую – а дуже навіть його розумію.

12. Нема сенсу дивитися «прохідні» матчі «Арсеналу». Від їхнього перегляду приблизно стільки ж користі, скільки й від споглядання за монахом у процесі медитації. У найкращому випадку можна надихнутися силою духу команди, терпінням, витривалістю тощо. Але з набагато більшою ймовірністю можна просто втратити час. Бо ти не навчишся медитації таким чином. Бо дивитися на медитацію – нудно. Ну і зовсім дрібниця: ти так-то футбол збирався дивитися, а не сеанс медитації. Не той канал. Навіщось ти надав перевагу розважальному контенту, а не духовному. Можливо, ти мав якусь мотивацію, коли це робив: хотів розважитися, наприклад. Матчі «Арсеналу» не розважають. Вони змушують сумувати. Через відсутність подій. Через малу кількість голів. Через ТАКИЙ футбол найкращої команди Англії. Через те, на що ти витрачаєш години свого життя. Від матчів «Арсеналу» стає погано на душі. Просте нагадування: навіть Артета не дивиться їх безоплатно.