GGBET є титульним спонсором Федерації баскетболу України та чоловічої національної збірної України. Кожен матч національної збірної — це подія, яку разом переживають мільйони українських уболівальників. Букмекерський бренд GGBET створений для тих, хто цінує реальні емоції та цінує унікальний ігровий досвід. Підтримуй збірну України разом із GGBET!
Читайте также: Вашеро та Ріндеркнеш зіграють фінальний поєдинок у парному розряді Мастерса
Молода українська баскетболістка – Анастасія Ковтун – провела розмову з журналістом Sport.ua напередодні матчу п’ятого туру першого раунду кваліфікації Євробаскета проти Болгарії.
Анастасія дебютувала за збірну лише на початку відбору, тому темою спілкування стали її адаптація, атмосфера в команді, сильні сторони збірної Болгарії та підтримка України на території Чехії.
– Попередня гра була доволі болючою для команди, і ця поразка вдарила, напевно, по ментальній складовій. Яка зараз атмосфера всередині колективу і як відреагували дівчата на поразку?
– На жаль, ця гра дійсно поставила нас у дуже складне турнірне становище. Але я думаю, що в нас все одно є шанс пройти далі або як мінімум боротися далі за вихід до другого раунду Євробаскету. Тому дівчата, звичайно, засмутилися, але я думаю, що дорога нас перезавантажила, і зараз ми з новими силами повертаємося в роботу. Маємо працювати над помилками, шукати виходи з положення, в яке ми себе поставили, на жаль.
З хорошою грою ми зможемо себе поставити знову назад в рейки, які нам потрібні. Треба грати командно, допомагати один одному, підтримувати, не засмучуватись і намагатися лишити цю поразку позаду, бо ми вже нічого не змінимо, на жаль, з того, що було.
– Ви згадали про непросту дорогу: команда летіла з Риги через Стамбул до Пловдива. Наскільки такий маршрут впливає на ваш фізичний стан і як це ускладнює підготовку до матчу?
– Я думаю, що багато з нас, хто вже звик в певній мірі до постійних переїздів перед іграми, має свої ритуали. У нас там було три години в Стамбулі, або навіть чотири. Хтось хоче полежати, комусь навпаки треба походити. Більшість вже знає свій організм і розуміє, що кому потрібно.
Але дійсно, якби ми виїхали зранку, цілий день їхали, приїхали сюди – тут ще автобусом добирались. То приїхали аж о 11-й годині ввечері. У всіх дівчат було в голові: «Треба поїсти, поспати, а на наступний ранок тренування». Добре, що у нас було ранкове тренування, на якому ми трохи розбігалися, трохи відчули кільця, взагалі прийшли в себе, відчули тіло та організм.
Бо всі розуміють, що після дороги зранку, навіть якщо виспалися, важко тренуватися. Добре, що у нас є час, щоб прийти в себе, відновити нормальний ритм і мати сили грати.
– А чого ви не грали з Чорногорією? Це було рішення тренера чи, можливо, вас там поберегли на наступні матчі?
– Думаю мене не берегли. Це було рішення тренера. Коуч перед матчем вважав, що так буде краще. Я розумію, що я – молодий гравець. Минулого разу я теж пропускала гру з Болгарією якраз. І в першій грі, де був мій дебют, я грала два шматочки по сорок секунд. Тобто я явно не гравець основної ротації. Звичайно, я хочу допомогти команді якнайбільше, чим зможу, але думаю, що рішення тренера – це його рішення.
– А нема пошкоджень ніяких?
– На щастя, всі, хто мав у сезоні травми або якісь мікротравми – там у деяких гравців були проблеми, у когось тріщина в пальці – все під контролем. Але думаю, що всі, наскільки можуть, грають. І, на щастя, я сподіваюсь, не станеться жодних серйозних травм або пошкоджень, які потребують вилучення з тренувального чи ігрового процесу.
– Ви якраз тоді, в листопаді, дебютували за збірну. Вже казали, що начебто адаптувалися, і хотілось би почути зараз: як проходить для вас це вікно? Як ви себе почуваєте в команді? Чи можна сказати, що ви прижилися в колективі?
– Набагато простіше, коли ти більше знайомий з дівчатами. Минулого разу я вже майже знала всіх, бо ми перетиналися 3×3, а також у національній команді U-23, коли всі тренувалися разом. Багатьох дівчат я знала, і це було простіше. Звісно, дуже переживала перед виїздом, бо я така: «Я взагалі не знаю, що буде, хто з ким, як комунікувати. Тим більше, багатьох гравців я вже зустрічала у 5×5, коли грала в українському чемпіонаті проти них. Я дуже переживала, але приїхала, і вже так: «А, все нормально, не треба так хвилюватися».
Дійсно, всі намагаються допомагати один одному, підтримувати молодих гравців. І навіть статусні гравці все одно тебе підтримають. Немає такого, що хтось стоїть осторонь або не хоче говорити. Всі намагаються жартувати, підтримувати один одного, і це дуже допомагає.
Думаю другий виклик вже набагато простіший. Ти така: «А, ну я вже приблизно знаю, що буде». Бо раніше я ніколи не працювала з головним тренером і ніхто з тренерів мені до цього не зустрічався. Тоді було цікаво, бо я взагалі не знала їхніх стилів роботи. Могла бачити лише ігри молодіжних команд чи попередні матчі збірної з цим складом тренерів, і думала: «Що буде у самому тренувальному процесі?»
Я думаю, що ми допомагаємо один одному. Зараз дебютантки теж добре влилися. Дійсно допомагає те, що всі хоч якось знайомі з тими, хто вже був у команді. Це дозволяє обмінюватися досвідом, спілкуватися та комунікувати між собою.
– Ну, можливо, можна визначити, хто саме більше допомагав?
– Ну, я дуже люблю працювати з Міріам Уро-Нілє. Ми багато перетиналися на 3×3, і, думаю, у нас дуже гарний коннект. Ми можемо десь пожартувати, десь прокоментувати ситуацію на майданчику. Плюс ми граємо на одній позиції, тож бачимо приблизно одне й те саме і можемо підказати одна одній, що краще зробити.
І я думаю, що і Оля Сивакова, зараз Алексейчик, допомагає дуже сильно. Ягупова? Аліна себе стримує, бо вона не хоче брати на себе так багато, вона і так купу всього має в себе на плечах. Відповідно, вона допомагає, коли це необхідно, і завжди підказує в ситуаціях. Вона дійсно допомагає своїм досвідом, і це дуже цінно.
– Як вам працюється з тренером, оскільки він виглядає доволі мовчазним на матчах?
– У нього є свої системи, дуже багато. Ну, я чула раніше, що він любить складні захисти, і він намагається все це тут імплементувати, щоб ми могли це використовувати. І це, можливо, набагато складніше, ніж потрібно, бо всі гравці різного рівня та з різних ліг. У нас є гравці Євроліги, Єврокубку, хтось з українського чемпіонату.
Розуміємо, що така ситуація, і що дуже важко за обмежений період часу налаштувати справді складні захисти, коли гравці різного класу. Тому іноді всі плутаються, не можуть зрозуміти, що робити. Але я думаю, що ми намагаємося знайти оптимальний варіант, щоб це працювало і для гравців, і для тренерів, щоб усі були задоволені. І я думаю, через це все здається таким важким, і тому тренер дуже мовчазний – бо відбувається дуже багато процесів.
– Можна сказати, що він помішаний на стратегіях та тактиках?
– Я думаю, що ми трошки не завжди на одній хвилі, але я вважаю, що працюємо в цьому напрямку.
– То це він на тренуванні так сварився через оцю модельку захисту?
– Напевно, так. Бо якщо ми кожен раз підбираємо для кожного суперника різні варіанти, іноді це плутає всіх. Тут ми грали одне, зараз поміняли – граємо інше, і не завжди легко. Я розумію, що на нього дуже великий тиск: треба добре зіграти, поставити весь цей захист, і він намагається якнайліпше. І завжди так буває: хочеш, хочеш, хочеш… а якщо хтось не розуміє або на секунду відволікся, щось звалюється. Я розумію, що для тренерів це дуже важка робота.
– Як ви оціните майбутнього суперника і в чому їхня головна перевага?
– Болгарія – дуже швидка команда. У них є одна центрова, на якій ми зосереджуємося в захисті, але у них дуже сильні гарди, які дуже агресивно захищаються, швидкі і з хорошим кидком. І це дійсно створювало нам проблеми у минулій грі, бо ми допустили дуже багато втрат і, на жаль, на цьому програли багато м’ячів.
Ми згадували на відео, що в одній із половин програвали двадцять очок, і з цих двадцяти очок більшість нам забили просто один в один. І я думаю, що на це треба буде зосередитись у наступній грі, бо ці очки з втрат дуже сильно б’ють по моральному стану команди. Бо ти постійно щось робиш, і всі такі: «Наче грали, грали, грали і тут пропустили…» І це дуже впливає на моральний дух. Всі такі: «Ну, а що ж? Що ж робити?» І з цього важко повертатися.
Читайте также: Жирона – Атлетік. Прогноз і анонс на матч чемпіонату Іспанії
Але я думаю, саме тому ми маємо працювати над цим і обмежувати ці втрати, бо вони в будь-якому випадку будуть впливати. Але після кожної втрати треба завжди повертатися до своєї гри, налаштовувати її знову, не звертати увагу на минуле. Добре, це вже сталося. Давайте працювати далі і виправляти те, що вже в минулому.
– А як ви сприймаєте, коли проти вас грають агресивно? Бо є гравчині, яких там десь ударили, штовхнули, і це б’є по ментальному стану – їм одразу незручно, неприємно, некомфортно.
– Завжди треба тримати себе в руках і не піддаватися на провокації, бо кожен реагує по-різному. Я, наприклад, не вмію бути агресивною продуктивно. Хтось може цю агресивну гру робити продуктивною. Мені, навпаки, потрібно заспокоїтися, бо інакше почнеться повний хаос.
Я думаю, що це залежить від кожного гравця, але дійсно, це завжди нервує – ти злишся через це. Особливо для гардів це дуже складно, бо їм треба вести м’яч, організовувати гру. І коли на тебе постійно тиснуть, намагаються вибити м’яч, це сильно впливає на нерви. Через це виникає багато помилок, з якими треба працювати і які треба обмежувати.
– Чи вірите всередині команди, що вдасться пройти до наступного раунду? Бо, якщо чесно, я читав коментарі, і люди дуже вас критикують, вони не вірять у вас.
– Я думаю, що можливо все. М’яч круглий, площадка прямокутна, і завжди може статися що завгодно. Наша задача – максимально добре відіграти цю гру в найліпшому сценарії. Нам треба її вигравати, вигравати з хорошою різницею, бо, на жаль, ми програли багато Болгарії і погано закінчили гру з Чорногорією. У нас є шанс потрапити на краще третє місце в групі, якщо врахувати всі фактори. Але для цього нам потрібно гарно відіграти гру і набрати достатньо очок, мати дійсно конкурентну гру проти Болгарії.
Ми можемо це зробити. Там немає п’яти гравців Євроліги, які зараз вийдуть і вирішать усі питання. Це нормальна команда, з якою можна грати. Головне – грати свою гру, не реагувати на провокації, контролювати м’яч, не робити дурні передачі, зосередитися, не сваритися між собою на майданчику. Бо це часто напружує – всі намагаються зробити все якнайліпше, і не завжди виходить, що іноді викликає суперечки ще на початку гри: «Ти мала йти туди, а я – сюди, а ти не те зробила». Такі моменти треба гасити одразу і не переносити на майданчик, бо це заважає в іграх, де ти не можеш проявляти сильні емоції. Це можна зробити після гри – у роздягальні чи ввечері вдома.
На грі ми маємо бути зосереджені на командному результаті, підтримувати один одного, намагатися зробити все якнайкраще і трохи сподіватися на фактор удачі, який не залежить від нас – як зіграють інші команди в інших групах. Але нам потрібно показати найліпшу гру, на яку ми здатні.
– Ви читаєте коментарі, вони вас травмують?
– Читаємо, але намагаємося не так на них реагувати або інколи відшучуватися. Бо деякі коментарі містять не дуже коректні слова. Ми такі: «Що це взагалі таке?» Ми розуміємо, що всі… Ми самі інколи дивимося баскетбол і думаємо: «От що ти там робиш?» Але ти розумієш, що в грі це сприймається зовсім по-іншому. Те, що ти бачиш навіть з лавки, коли виходиш на майданчик, – це зовсім інше.
А коли дивишся з дивану на телевізорі, ситуація виглядає зовсім інакше. Ти бачиш події по-іншому, ти не знаєш, що в голові у гравців, що вони відчувають, що вони думали, можливо, в цей момент вони розраховували на інший розвиток ситуації.
Так, звичайно, нас є за що критикувати, у нас є свої проблеми. Але я не думаю, що ніхто не старається щось із цим робити. Не можна сказати, що всі просто кинули руки: «А буде як буде». Всі намагаються працювати настільки, наскільки можуть, показати свою найкращу гру і віддати все, щоб ми потрапили хоча б до наступного раунду Євробаскета. А там уже будемо бачити.
– Ну, ви зараз граєте в Чехії, далеко від дому. Як на вас впливають новини з України? Ви ж слідкуєте за подіями?
– Звичайно, я слідкую. В мене постійно Instagram в зборі новин, я сама відкриваю там допоміжні банери. В іншому мені щастить, що мої родичі живуть у Львові, який, так сталося, не під постійним обстрілом, як інші міста.
Але, звісно, ти кожного дня прокидаєшся, бачиш ці новини, і я намагаюся їх постійно шерити, розповідати дівчатам з команди або людям, які хоч трохи цікавляться. Коли хтось питає: «Що там взагалі відбувається?» – я намагаюся пояснювати максимально чесно, проводити своєрідний «лікбез».
Це дійсно впливає: іноді думаєш, що це далеко, а насправді переживаєш ще більше. Коли приїжджаю додому, відчуваю себе спокійніше, бо розумію, що відбувається. Читаючи новини здалеку, ти часто накручуєш себе більше, ніж є насправді.
Навіть коли вдома кричить тривога, літають «Шахеди», і ти чуєш, як їх збивають – мені все одно спокійніше. Я завжди намагаюся приїжджати додому, коли є можливість. Влітку кажу: «Дякую, але їду додому». Там простіше, особливо після важкої зими. Не уявляю, як люди переживали без світла, води та опалення: у будинках холодно, у залах для тренувань теж. Але всі намагаються працювати.
Ми просто постійно адаптуємося до кожної «сраки». Чи це добре, чи погано – не знаю, але ми навчилися жити і працювати навіть у складних умовах. Коли я розповідаю дівчатам із команди: «Так, у нас прилетіло, але через дві години все прибрали і все відкрито», вони дивуються. Я кажу: «Треба йти на роботу, жити далі, бо життя продовжується. Ніхто не посадить тебе і не дасть все готове. Треба діяти самому– і буде добре».
Нічого не буде добре, якщо ми нічого не робитимемо і просто зупинимося. Навіть коли все погано – це, напевно, не в нашому стилі. Всі такі: «Ну, погано. Ну і йдемо далі працювати». Такі реалії. Треба жити. Ти ж не можеш просто зупинити життя і поставити його на паузу. На жаль, воно так не працює.
– От ви сказали про те, що проводите «лікбез» для людей, які не розбираються. Як взагалі в Чехії, вони підтримують Україну чи слідкують за нашими новинами? Можливо, хтось із баскетболісток із Чехії підтримує напряму, можливо, навіть скидає гроші?
– На початку збирали гуманітарну допомогу. Навіть мій клуб співпрацював з однією благодійною організацією, по-моєму, «Люди в тиші», яка допомагала Україні. Загалом люди цікавляться ситуацією. Але, як і всі, живуть своїм життям: якщо щось відбувається, періодично питають. На жаль, жити ілюзіями, що всі переживають нашу війну так, як переживаємо ми, не вийде. У людей теж є своє життя, вони дивляться новини, помічають щось ще.
На щастя, я більше зіштовхнулася з підтримкою в Чехії. Я знаю, що у людей буває поганий досвід, але мені повезло, бо я відчувала багато підтримки від дівчат з команди. Я вже в третьому клубі за період війни, і всюди була велика підтримка. Мені пощастило, бо я чула історії, що на роботах у Чехії часто забирають місця, чоловіків, українські жінки витрачають багато грошей.
Якщо людина здатна слухати, можна пояснити: факт, що в більшості країн українці-біженці, працюючи, привнесли в бюджет набагато більше, ніж отримували допомоги. Іноді треба пояснювати, що може здаватися, що ваша країна витрачає багато на податках, але треба зрозуміти людей: вони теж працюють, платять податки, і питають: «А куди йдуть ці гроші?» Це підтверджено фактами: більшість одразу знаходять роботу і беруться за будь-яку пропоновану роботу, неважливо якої кваліфікації, просто щоб працювати.
Потрібно пояснювати, що ці люди не хочуть нашкодити, вони не хочуть забирати вашу роботу, вони просто хочуть продовжувати своє життя. Навіть тим, що працюють і беруться за будь-яку роботу, вони приносять позитив у ваші країни. Тим більше зараз багато українських бізнесів відкривають філіали в Європі, приносять щось нове, особливо у сфері обслуговування, в якій Україна сильна.
У багатьох міжнародних компаніях працюють українці. Вони можуть принести щось своє, нестандартне. У нас багато прикладів модернізації і діджиталізації всього, що тільки можна. Це дуже позитивний досвід, який європейці мають сприймати позитивніше. Звісно, стара Європа звикла жити за своїми правилами і звичаями, але їм теж треба навчитися адаптуватися, як і нам.
21+
РЕКЛАМА
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
GGBET здійснює діяльність відповідно до ліцензій від 23.08.2023 року, виданих відповідно до рішень КРАІЛ №128 та №129 від 08.08.2023.
Читайте также: ВІДЕО. Саудівська Аравія. Таблиця: зірковий клуб втратив шанс стати лідером