Її ім’я навряд чи є відомим в Україні. Натомість в Німеччині про Сабріну Віттманн знають багато шанувальників футболу, адже ця молода жінка є головним тренером першої команди «Інгольштадта» – клубу, який ще в 2017 році грав у Бундеслізі. Причому ви все правильно зрозуміли: Віттманн є коучем саме чоловічої команди «Інгольштадта», що стало першим випадком в історії німецького футболу, коли жінка опинилася на чолі професійної команди, складеної із чоловіків.
Читайте также: Колишній гравець Реала потрапив під перевірку через рекламу букмекера
«Я розуміла, що трохи прочинила двері для жінок», – розповідала Сабріна, коли у 2024 році була призначена головним тренером «чорних». «Чесно кажучи, я боялася зачинити ці двері».
34-річна Віттманн справді звалила на себе величезну відповідальність, оскільки німецькі ЗМІ активно висвітлювали факт приходу жінки на посаду головного тренера професійної чоловічої команди.
«Було так багато камер та представників ЗМІ. Це було щось нове для «Інгольштадта», – згадує Сабріна.
Поява Віттманн на посаді коуча «чорних» загалом виявилася досить природним процесом. Перед тим Сабріна працювала із жіночою командою клубу, очолювала юніорів U-17 та U-19, обіймала посаду спортивного директора клубної академії, а наприкінці сезону-2023/24 після звільнення Міхаеля Кьоллнера стала тимчасовим головним тренером першої команди «Інгольштадта». У чотирьох матчах під керівництвом Сабріни «чорні» здобули дві перемоги (одну із них з рахунком 6:1 – над «Любеком») за двох нічиїх, що й допомогло керівництву клубу дійти висновку про доцільність затвердити Віттманн як повноцінного головного тренера.
З того часу минуло вже майже два роки, а Сабріна, всупереч очікуванням скептиків, усе ще залишається на своїй посаді. Більше того, зовсім нещодавно, 6 березня, «Інгольштадт» офіційно оголосив про пролонгацію співпраці із жінкою, що дозволить їй залишитися коучем «чорних» і після завершення цього сезону – терміну, до якого діяв попередній контракт Віттманн.
Сама Сабріна вважає, що їй дуже пощастило з оточуючими її людьми у «Інгольштадті»: «Мені справді дуже пощастило, адже тут є люди, які ніколи не сприймали мене лише як жінку. Це, напевно, не таке вже й поширене явище. І в мене ніколи не було проблем із гравцями. В молодості я думала, що вся справа тільки у футболі, у розумінні гри, але в міру того, як я розвивалася як тренер, я зрозуміла, що це, мабуть, більше про керування людьми, аніж про щось іще. Важливо усвідомлювати, що з тобою працюють насамперед люди. Це не просто футболісти, це чиїсь діти, батьки, чоловіки».
Насправді, Віттманн зізнається, що вже дуже спокійно сприймає роль свого роду «посла жіночої статі у чоловічому професійному футболі». Сабріна вважає, що до неї відноситься на рівних переважна більшість колег, але також зазначає, що певна різниця між жінками та чоловіками у процесі підготовки до матчів існує.
«Як до мене ставляться колеги-чоловіки? Вісім із десяти – дуже добре. У чому різниця при тренуванні чоловіків та жінок? Жінки, ймовірно, набагато більш терпляче відносяться до відеоаналізу».
«Для мене це нормально, що я перша жінка, яка стала тренером, і я дуже цим пишаюся, але зрештою я просто хочу бути гарним тренером. Я стикалася із негативом у соціальних мережах, навіть на стадіонах, люди кричали погані речі про мене. Але я не сприймаю це близько до серця, це не має значення. Точніше, я не зациклююсь на цьому», – каже Віттманн.
Коли у Віттманн запитують, хто із наставників вплинув на її погляди та розвиток у тренерському ремеслі, Сабріна завжди виділяє двох фахівців – Юргена Клоппа та Жузепа Гвардіолу. Однак вона також хоче бачити у своїй роботі риси, властиві методикам Юліана Нагельсманна та Томаса Тухеля. Щоправда, як і будь-яка амбітна людина, Віттманн зрештою зазначає одне – вона хоче знайти свій шлях до успіху, а не займатися наслідуванням.
«Я люблю інтенсивний футбол як з м’ячем, так і без нього. Володіння м’ячем має велике значення, але дуже важливо, щоб ми високо пресингували і якнайшвидше заволоділи м’ячем. Нам також необхідно мати структуру для захисту своїх воріт. Але дуже важливо мати свій власний стиль», – зазначає коуч «Інгольштадта».
Читайте также: ОФІЦІЙНО. КДК УАФ дискваліфікував на дві гри захисника київського клубу
Цікаво, що ведучи мову про власну методику комунікації з підопічними Сабріна згадує слова, які почула ще в юності від батька: «Він сказав мені, що силу жінки не можна втрачати, тому що чоловіки не люблять її, але дізнаються про неї від своїх матерів та сестер. Тому я намагаюся бути природною і це працює. Мені не потрібно бути занадто жорсткою або щось таке. Просто потрібно бути собою. Не треба бути жорсткішим лишень тому, що ти жінка та працюєш із чоловіками. Якщо жінка намагається бути чоловіком, це, мабуть, неприродно, розумієте? Тому я, швидше за все, м’якша у роботі, аніж тренер-чоловік».
У футбол Сабріна Віттманн прийшла багато в чому випадково. Грати вона, за власними зізнаннями, починала ще разом із братом, який на п’ять років молодший. Однак до якогось моменту про щось суттєвіше у футболі, аніж просто як про розвагу, дівчинка не думала, доки у 12 років не опинилася у відпустці разом із батьками у Калабрії. Там Сабріна просто грала на полях місцевого готельного комплексу й потрапила на очі Мірославу Клозе, котрий проводив свою відпустку в Італії. Форвард, який на той момент ще виступав за «Кайзерслаутерн» і сам лишень перебував на початку шляху до великої слави, виділив вміння та характер дівчинки, сказавши їй тільки декілька слів: «Ти маєш талант!», і наполегливо порекомендувавши її батькам віддати Сабріну займатися футболом у клуб.
«Моя мама не захотіла сперечатися з футболістом національної збірної Німеччини», – згадувала згодом Віттманн, яка грала у професійний футбол із 2011 по 2024 роки, але загалом не досягла великих висот. Як виявилося, її значно більше спокушала і манила тренерська робота.
Ще у 2008 році Віттманн під час візиту до США спробувала попрацювати помічником тренера команди у середній школі в Кентуккі. З 2012-го Сабріна поєднувала гру у футбол із роботою тренера дівочих команд «Інгольштадта», поступово пройшовши шлях на вершину цього ремесла й отримавши у січні нинішнього року професійну наставницьку ліцензію Pro, яка дозволяє працювати головним тренером будь-якої команди на планеті.
Незважаючи на свій молодий вік, Сабріна встигла попрацювати не тільки у футболі. Вона пройшла стажування у офісі автомобілебудівної компанії Audi, а також вивчала юриспруденцію. Крім цього, Віттманн називає себе трудоголіком і дуже хоче отримати підвищення в роботі протягом наступних двох-трьох років.
«Інгольштадт», вилетівши у 2017 році з Бундеслізи, на два наступні сезони затримався у Другій Бундеслізі, а у 2019-му вилетів у Третю лігу, звідки за минулий час лишень одного разу повертався на підвищення, але щоб одразу ж вилетіти назад. Вихід «чорних» у 2015-му в Бундеслігу багато в чому став можливим завдяки успішній роботі Ральфа Ґазенгюттля, і Віттманн прекрасно пам’ятає ті часи.
«Так, я ходила на стадіон. Це були чудові часи. Але я не хочу копіювати. Я не хочу бути Ральфом Ґазенгюттлем. Йдеться про створення чогось нового. Минулого сезону ми втратили 19 гравців. Не в поганому сенсі. Ми виховали футболістів, які потім піднялися до другої ліги чи навіть першої. Що кращий гравець, то кращою стає команда. Саме тому я продовжила свій контракт, адже вважаю, що ми добре попрацювали за останні два роки, навіть якщо й не вийшли до вищої ліги. Нам потрібно розвиватися», – зауважила жінка.
В «Інгольштадті» усе виглядає так, що Віттманн користується тотальною підтримкою з боку керівництва. Однак поки що, незважаючи на загалом хвалебні відгуки про роботу Сабріни у ЗМІ, реальних пропозицій від клубів вищого рангу коуч «чорних» не отримувала. Щоправда, зараз це не надто й турбує Віттманн, яка розраховує, що через короткий час все кардинально зміниться на краще не лише в її особистій кар’єрі, а й для усіх жінок, які мають прагнення працювати наставниками професійних чоловічих команд.
«Ймовірно, якось мені доведеться піти звідси. Сподіваюся, це відбудеться тому, що я зможу тренувати команду ще вищого рівня. Думаю, через 5-10 років, або скільки там буде потрібно, все зміниться, не тільки для мене, а й для кожної жінки, яка хоче стати тренером», – заявляє Віттманн.
Звучить як щось нездійсненне та неймовірне? Як знати, як знати… Колись і жінок-арбітрів у чоловічому футболі не було, а сьогодні вони працюють нарівні із колегами-чоловіками, й частенько отримують ще й вищі оцінки як від експертів, так і від простих уболівальників.
Читайте также: Ребров знайшов заміну Луніну у збірній України