26 березня збірна України поставила жирну крапку у спробі потрапити на чемпіонат світу 2026 року, без варіантів програвши в півфіналі плей-оф відбору Швеції. Чи могло бути по-іншому? Звісно, могло. От тільки цього бажання з боку команди ми не побачили. Хто винен і що робити – такі питання завжди порушуються, коли немає результату, на який заслуговує країна, надто країна, де понад чотири роки триває повномасштабна війна.
Читайте также: Відомий клуб звернувся до Луческу після неочікуваної госпіталізації тренера
Авторитетний та досвідчений тренер Сергій Ребров очолив збірну України, чого хотіла переважна більшість авторитетних людей у вітчизняному футболі, та й самих уболівальників, улітку 2023 року. Ми можемо згадати фінальну частину Євро-2024, плей-оф Ліги націй проти Бельгії й от зараз цей незрозумілий з погляду боротьби, віддачі, прагнення перемогти поєдинок проти Швеції. І це питання – хто винен і що робити – виникне знову.
Найгостріші питання щодо цієї ситуації, а точніше, щодо керманича головної команди країни, сайт Sport.ua вирішив поставити авторитетним вітчизняним журналістам, які мають із цього приводу свою власну думку.
Іван Вербицький (sport.ua)
– Чому збірна України програла Швеції в матчі плей-оф відбору ЧС-2026?
– Програла, бо підійшла до цього матчу неготовою найперше ментально. В режимі реального часу пережив емоції після всіх попередніх, в основному невдалих для нас плей-оф. Такої безхребетності, апатії, байдужості, які спостерігалися зараз у Валенсії у жодному з попередніх поєдинків цієї стадії від нашої національної команди не пригадую. Та й не пригадую, можливо, взагалі. Хіба той сумнозвісний матч проти Литви у 1994-му, коли Базилевич через конфлікт з «Динамо» вивів команду на перший в історії нашої збірної офіційний матч без жодного динамівця в основі, можна протиставити.
Дуже чітко про відсутність лідера і мертву роздягальню висловився Роман Яремчук. З одного боку, відсутність харизматичних особистостей на кшталт Олега Лужного, Тоні Адамса, Вінні Джонса, Роя Кіна – проблема сучасного футболу, а, може, суспільства загалом. Зрештою, з якого боку подивитися. Представники багатьох ігрових видів, з якими доводиться зараз спілкуватися, всі до одного кажуть, що таке поняття як «лідер роздягальні» вже неактуальне. А значить, психологічний імпульс має давати щось чи хтось інший. Хтось – це найперше головний тренер. Практика багатьох років показує, що Ребров бути мотиватором на кшталт Блохіна, Сабо, не кажучи вже про Лобановського не здатен. Виглядає, що єдина риса, яку Сергій Станіславович перейняв у Валерія Васильовича – зверхнє ставлення до журналістів і вболівальників. Інша річ, що Лобановському як київському інтеліґентові вистачало почуття такту, на відміну від Реброва, він ніколи не переходив червоної лінії з назвою «хамство».
– Чи дав Сергій Ребров хоч якийсь поштовх національній команді?
– Негативний досвід – теж досвід. Віталій Миколенко красномовно відповів на питання про можливу відставку Реброва: «Мені байдуже». Тож бо й воно. Звісно, Реброва з його великим ігровим і вже тренерським досвідом не назвеш відверто слабким спеціалістом. Втім, Сергієві Станіславовичу надто заважає власне «я». Варто згадати, з чого починалася тренерська кар’єра Реброва. «Динамо» після серії провальних результатів команди під керівництвом Олега Блохіна він прийняв перед кубковим фіналом проти «Шахтаря» і тоді ця зміна дала позитивний імпульс, адже на тлі зверхнього ставлення Олега Володимировича його недавній помічник, молодий Ребров виглядав свіжим струменем, введення якого швидко збадьорило ідеально вкомплектовану команду.
Подальші кроки Реброва теж виглядали цілком адекватними. Як людина, яка мала досвід виступів у Прем’єр-лізі, попервах він чинив як менеджер, а не як класичний головний тренер у нашому розумінні, тобто зібрав команду фахівців, які під його керівництвом взаємодоповнювали один одного. При цьому слово Реброва, звісно, було вирішальним і всі переможні лаври, від чемпіонського дубля до розгрому «Евертона» діставалися йому. Втім, згодом, коли журналісти почали вказувати на важливу роль Рауля Ріанчо в тому успіху, Ребров, здається саме через надмірні особисті амбіції іспанця позбувся. В що перетворилося «Динамо» без Ріанчо – всі ми добре пам’ятаємо. Додаткових контурів до портрету тренера Реброва нещодавно додав президент «Ференцвароша» Ґабор Кубатов: «Ребров змагався з брендом клубу. Ми сказали: ніхто не стоїть вище «Ференцвароша». Сергій зробив помилку, хоча хотілося б працювати з ним ще роками».
– Чи є позитив в роботі цього спеціаліста на чолі «синьо-жовтих»?
– Позитив був, доки Реброву вірила команда. Як на мене, ця віра остаточно померла після Євро-2024, коли Сергій Станіславович точно так само як зараз проти шведів не зміг налаштувати футболістів належним чином на стартовий матч проти румунів. Подальші події показали, що поразка з приголомшливим рахунком 0:3 виявилася фатальною. І хоч у заключному матчі проти бельгійців українці виглядали в ігровому аспекті переконливо, виправити ситуації вже не вдалося. На тлі тотальної сірості виділявся хіба перший матч плей-оф Ліги націй проти тих же бельгійців (3:1) і два поєдинки проти ісландців у відбірній кампанії на мундіаль.
– Чи повинен цей наставник продовжувати роботу зі збірною України?
– На жаль, Сергій Станіславович нічим не відрізняється від більшості українських фахівців. Він тримається за посаду до останнього, очікуючи, що його виштовхнуть звідти ногами. Виглядає, що віце-президент УАФ Ребров все ще розраховує про щось з Андрієм Шевченком домовитися, в чомусь його переконати. Хоча в цьому випадку він виглядав би гідніше, якби на післяматчевій прес-конференції 26.03.2026 не хамив журналістам, а видавив з себе кілька слів: «Я не виконав завдання і йду у відставку». Проте це не про наших тренерів і не про Реброва зокрема.
– Якщо буде відставка, то хто, на ваш погляд, мав би очолити збірну України – вітчизняний спеціаліст (прізвище) чи це іноземець?
– Переконаний, що збірну України має очолювати українець. І ім’я цього українця для мене очевидне. Треба просити відновлювати тренерську діяльність Мирона Маркевича. Певен, знань, фаховості і харизми Миронові Богдановичу вистачить, щоб завести цю команду і змусити її знову повірити в себе. Не згоден з тими, хто каже, що шведам ми програли, бо Україні бракує футболістів. Це покоління гравців нічим не гірше за будь-яке попереднє. Зі своїми плюсами і мінусами, які були і будуть завжди. Ось покоління нинішніх шведських футболістів точно слабше за те, яке ми перемагали на Євро-2012 і Євро-2020. Втім, на відміну від шведів ми не були єдиним цілим. Тренер згуртувати команди не зміг.
Так, Маркевичу – 75. Це – поважний вік. Але специфіка роботи зі збірною передбачає паузи між інтенсивними емоційними навантаженнями. Нетривалий досвід роботи Маркевича на чолі з національною збірною в 2010-му, який завершився достроково через особисту неприязнь до нього тодішнього президента ФФУ Григорія Суркіса, показав, що Мирон Богданович вміє знаходити спільну мову як з такими проблемними гравцями, як Мілевський та Алієв (про Рикуна згадувати зайве, але в цьому контексті це теж доречно), а водночас не боїться довіряти молоді. То при ньому на регулярній основі заграли в збірній Коноплянка, Зозуля, Федецький.
Андрій Піскун (ukrfootball.ua)
– Чому збірна України програла Швеції в матчі плей-оф відбору ЧС-2026?
– Збірна України виявилася абсолютно неготовою до найважливішого матчу року. Таке відчуття, що гравці вперше побачили один одного. Поттер повністю переграв Реброва, у якого була тактична імпотенція і неможливість перебудувати гру команди по ходу матчу.
– Чи дав Сергій Ребров хоч якийсь поштовх національній команді?
– Поштовх відбувся лише в одному напрямку – у бік деградації видовищності. Стерильний контроль м’яча і страх помилитися перетворив гру нашої команди на суцільну муку. Замість того, щоб дати молоді простір для креативу, Ребров загнав команду в жорсткі рамки, де навіть топ-легіонери виглядають як перелякані дублери. І найстрашніше це те, що дивлячись на гру нашої збірної – немає ніяких емоцій.
– Чи є позитив в роботі цього спеціаліста на чолі «синьо-жовтих»?
– Єдиний плюс – це те, що збірна України за Реброва навчилася вигризати результат там, де раніше просто опускала руки. Словаччина на Євро (2:1), Бельгія в першій стиковій грі Ліги націй (3:1), Боснія та Ісландія в стиках на Євро (2:1). Але наш фарт закінчився, і проти Швеції була тотальна безвихідь. Більше ніякого позитиву я не побачив. І взагалі, здається, що Ребров втратив управління командою в роздягальні. Між ним та гравцями немає тієї хімії, яка була у Шевченка на чолі головної команди. Неспроста Яремчук каже, що в роздягальні немає лідера, а Миколенко називає гру нашої команди «позориськом».
– Чи повинен цей наставник продовжувати роботу зі збірною України?
– Думаю, тут уже ясно, що Ребров не залишиться у збірній. Правда, він повинен був це сказати сам після Швеції — що піде з посади після товариського матчу з Албанією. Але він цього не зробив. Ба більше, Ребров заявив, що не отримував пропозицію про продовження контракту від УАФ, чим викликав ще більшу хвилю хейту від уболівальників.
Ребров провалив усі завдання – останнє місце в групі Євро, невихід у дивізіон А Ліги націй, і найголовніше – непотрапляння на чемпіонат світу 2026. То про що тут можна говорити? Ребров зробив так, що усі з ностальгією згадують Петракова.
– Якщо буде відставка, то хто, на ваш погляд, мав би очолити збірну України – вітчизняний спеціаліст (прізвище) чи це іноземець?
– Серед українських спеціалістів є дві кандидатури – Ротань і Маркевич. Але навряд чи Буткевич відпустить Ротаня, та й не факт, що Руслан Петрович зараз і сам захоче очолювати проблемну команду. Він молодий тренер і у майбутньому, якщо все буде добре, шанс у збірній точно отримає. Маркевичу вже 75 років, у нього складні взаємовідносини зі збірною, він мав очолити національну команду після Шевченка, але тоді Павелко зробив вибір на користь Петракова. Не думаю, що Шевченко запросить Маркевича.
Зараз багато чуток, що збірну може очолити Мельгоса, але за які заслуги? Молодіжка під його керівництвом провалює відбір на Євро-2027. На мою думку, прийшов час запрошувати іноземного спеціаліста із досвідом. Чому б не спробувати Пауло Фонсеку? У нього дружина українка, він любить нашу країну, знає наш футбол. Єдиний мінус – португалець ніколи не працював зі збірними. Але гірше ніж за Реброва вже точно не буде.
Олександр Попов (dynamo.kiev.ua)
– Чому збірна України програла Швеції в матчі плей-оф відбору ЧС-2026?
– Тому що вона взагалі не виглядала командою, яка має якийсь тактичний план на гру. Футболісти виконували на полі якісь суто номінальні дії без ідей. Як велосипед без цепа, чи як холостий патрон.
Читайте также: ЛНЗ спокійно обіграв Епіцентр. Кравчук пробачив Нагорняка і КО
– Чи дав Сергій Ребров хоч якийсь поштовх національній команді?
– Були матчі, в яких з’являлося відчуття, що потенціал у цієї команди є. Наприклад, гра з Італією у Леверкузені у заключному турі кваліфікації Євро-2024. Обидва матчі з Ісландією у кваліфікації ЧС-2026. Але, на жаль, це так і залишилося окремими сплесками.
– Чи є позитив в роботі цього спеціаліста на чолі «синьо-жовтих»?
– Однозначно – вихід на чемпіонат Європи. Інша річ, що виступ на турнірі виявився провальним, але участь у Євро – це справді серйозний результат. Можна все, що завгодно говорити про цю збірну, про Реброва, але участь у будь-якому чемпіонаті Європи – це вагома частина історії українського футболу.
– Чи повинен цей наставник продовжувати роботу зі збірною України?
– Зовні все виглядає так, що і головний тренер вичерпався у роботі з командою, і команда з цим наставником уже нічого не може дати. У цьому плані матч зі Швецією став лакмусовим папірцем. Можливо, і сам Ребров дійшов висновку, що він – клубний тренер.
– Якщо буде відставка, то хто, на ваш погляд, мав би очолити збірну України – вітчизняний спеціаліст (прізвище) чи це іноземець?
– Хотілося б, звичайно, помріяти про умовного Анчелотті, але ми зараз «трохи» в інших реаліях знаходимося, щоб навіть замислюватися про іноземного фахівця належного рівня. Я думаю, що у разі відходу Реброва збірну необхідно довірити тому фахівцю, який зумів зарекомендувати себе в українському футболі останніх років. Наприклад, Йовічевіч. Чим, до речі, не іноземець? Або Вернидуб. Але чомусь є стійке відчуття, що призначення буде настільки безперспективним (а, можливо, і шоковим), що емоції від нього будуть такими ж, як від матчу зі Швецією. Хотілося б, звісно, помилитися.
Олексій Сливченко (sport.ua)
– Чому збірна України програла Швеції в матчі плей-оф відбору ЧС-2026?
– Наша збірна просто виявилася об’єктивно гіршою за суперника, причому по усіх компонентах гри. Тренерський штаб не зміг здивувати шведів тактично. Кожен з гравців так і не витиснув із себе максимум. Плюс ментально ця команда виявилася неспроможною боротися із несприятливими факторами, коли вже на самому початку матчу «синьо-жовтим» довелося відіграватися. Більше того, по ходу поєдинку ситуація лишень погіршувалася, й кардинальних змін на краще не відбулося. Невже можна вважати спробою переламати хід матчу заміну тактичної схеми й перехід на гру у два нападники, коли на 77-й хвилині за рахунку 0:3 на поле вийшов Пономаренко? Це вже були прояви відчаю, хоча сам Матвій, як дебютант, показав себе дуже непогано, й до нього жодних претензій бути не може. Можливо, він такий єдиний зі складу усієї збірної України.
– Чи дав Сергій Ребров хоч якийсь поштовх національній команді?
– Збірна України точно не спрогресувала за останні три роки. «Синьо-жовті» не досягли чогось абсолютно нового для себе. Так, наша збірна зіграла у фінальній частині Євро-2024, але це й увесь максимум, адже на самому турнірі команда Реброва провалилася у групі, яка вважалася більш ніж прохідною. Загалом же на чемпіонатах Європи ми грали й до Реброва, а от вихід на чемпіонат світу потенційно міг би стати знаковою подією, тим паче, якби «синьо-жовті» уперше в історії пройшли на мундіаль через горнило плей-оф кваліфікації. Та й чисто цифрові показники не свідчать про те, що із Ребровим на чолі збірна України отримала якийсь буст. На момент приходу наставника до керма команди вона посідала 30-те місце у рейтингу ФІФА. Наразі збірна України 32-га в оновленій версії цього рейтингу. Навряд можна вести мову про якийсь поштовх чи то прогрес…
– Чи є позитив в роботі цього спеціаліста на чолі «синьо-жовтих»?
– Позитив варто шукати завжди, щоб це надавало стимул до подальшого розвитку й в жодному разі не змушувало опускати руки. Звісно, після болючого фіаско від шведів так і кортить сказати, що Ребров нічого не дав цій збірній України, але… Давайте як мінімум відзначати, що саме при Реброві за «синьо-жовтих» дебютували такі гравці як Ванат, Бражко, Гуцуляк, Калюжний, Ярмолюк, Михавко, Очеретько, Пономаренко й інші. Деякі з цих гравців у збірній зуміли розкрити свій потенціал та здібності, певно, навіть краще, аніж у клубі. Яскравий приклад – Олексій Гуцуляк, котрий у 15 матчах за збірну України відзначився аж вісьмома гольовими діями (5+3). Так, можна сказати, що Ребров все ж не так і активно залучав новачків до лав збірної, але певний кадровий фундамент на майбутнє він все одно залишає, адже ці гравці вже набралися мінімального рівня досвіду міжнародних матчів й тепер від них вже точно можна буде вимагати значно більшого.
– Чи повинен цей наставник продовжувати роботу зі збірною України?
– Коли Ребров тільки приходив до збірної у 2023-му, то він сам казав, що його завдання – досягати максимуму. Чи можна вважати максимумом збірної, у складі якої є гравці ПСЖ, «Евертона», «Брентфорда», «Ліона», «Бенфіки», а до заявки навіть не потрапляє резервний кіпер мадридського «Реалу», виліт у плей-оф європейської кваліфікації на ЧС-2026? Навряд чи. Але відповідь на питання, чи має Ребров продовжувати роботу із «синьо-жовтими» повинен, насамперед, дати сам фахівець. Адже це його відповідальність і його оцінка виконаної роботи. І це рішення має бути на совісті самого пана Сергія.
– Якщо буде відставка, то хто, на ваш погляд, мав би очолити збірну України – вітчизняний спеціаліст (прізвище) чи це іноземець?
– За роки, що пройшли після відновлення незалежності, ми багато експериментували: запрошували до керма команди то фахівців, які будували так званий романтичний футбол, то, навпаки, кликали їм на заміну суворих прагматиків. Але якогось надзвичайного результату, як правило, це не приносило. Тому, з моєї точки зору, зараз настає час все ж уперше в історії довірити керувати збірною тренеру-іноземцю. Аби він міг привнести новий менталітет та не почував себе ледве непогрішним. Збірній потрібен наставник, який буде відчувати тиск футбольної спільноти та вболівальників, та реагуватиме на це адекватно, як на звичайну роботу, яку можна швидко втратити, а не так, нібито хтось йому щось винен. Якщо хочете почути конкретні прізвища, то я б волів побачити біля керма збірної або Паулу Фонсеку, або Ігора Йовічевіча. Хоча, відверто, шанси на це мізерні…
Ігор Циганик (Циганик live)
– Чому збірна України програла Швеції в матчі плей-оф відбору ЧС-2026?
– Програш Швеції – це результат підготовки футболістів виключно в національній команді та їх настрій на гру, в чому власне, і полягає робота головного тренера. Програти можна по-різному, але такої безвільної поразки я вже давно не пам’ятаю. За останні роки у збірній була велика ротація, і ті виконавці, які мали виконувати завдання, виявилися до цього не готові ні тактично, ні фізично, ні морально.
– Чи дав Сергій Ребров хоч якийсь поштовх національній команді?
– Сергій Станіславович дав поштовх збірній на початку свого шляху. Як здавалося, команда відчула необхідний настрій. Можна згадати хоча б товариський матч із Німеччиною (3:3). І тоді це виглядало перспективно. Однак згодом головний тренер, на мій погляд, втратив управління колективом у роздягальні та управління їхнім ментальним настроєм.
Плюс була велика залежність від іспанського вектору розвитку, який не дав потрібного ефекту. Був контроль м’яча, але було мало гостроти. Багато гравців, приїжджаючи до національної команди, не розуміли, за рахунок чого вони повинні забивати голи у позиційних атаках. 90% результативних ударів у ключових матчах забивалися після контратак, що ми вміємо робити, але Ребров намагався будувати зовсім інший футбол.
– Чи є позитив в роботі цього спеціаліста на чолі «синьо-жовтих»?
– У будь-якій роботі завжди можна знайти позитив. Сергій Ребров у пізній період своєї роботи вирішив проводити правильну політику, політику зміни поколінь. Щоправда, це не зовсім вийшло, оскільки це напрошувалося ще після Євро-2024, на якому «синьо-жовті» виступили невдало.
У перших поєдинках Ліги націй головний тренер покладався на досвідчених футболістів, тих, хто мав робити результат. Хоча, на мою думку, це була помилка. Проблема в тому, що Сергій Ребров намагався допомогти своєму партнерові Унаї Мельгосі, головному тренеру молодіжної збірної, щоб та дала результат. Якоюсь мірою цей експеримент вийшов, однак ті виконавці, які на той момент переросли молодіжну збірну, не встигли адаптуватися в головній команді країни до старту відбірного турніру ЧС-2026. До того ж, я наполягатиму на тому, що у виборі кандидатів у національну команду була суб’єктивність. Проте як фахівець, як тренер, який знає своє бачення гри, вважаю, що на якомусь рівні Ребров дав позитив.
– Чи повинен цей наставник продовжувати роботу зі збірною України?
– Не моя робота визначати, чи повинен тренер продовжувати роботу з національною командою. Зі свого боку, точно можу сказати, що відбір на ЧС-2026 провалений. Я не побачив жодного поєдинку, який би запам’ятався. Навіть ключові матчі із ісландцями. На виїзді результат було здобуто за рахунок індивідуальної майстерності деяких виконавців. До того ж і неймовірний фарт був на нашому боці – п’ять ударів у ворота – п’ять голів.
Якщо наставник не може забезпечити хоча б якісну гру своєї команди протягом відбірного турніру, заплющуючи очі на провальний результат, то такий тренер, мабуть, має зробити паузу у роботі з національною командою.
– Якщо буде відставка, то хто, на ваш погляд, мав би очолити збірну України – вітчизняний спеціаліст (прізвище) чи це іноземець?
– Наразі я не готовий сказати, хто є фаворитом на посаду головного тренера збірної України. Втім, у своїй програмі одразу після матчу зі Швецією я назвав прізвище Олега Лужного, який цілком може бути одним із кандидатів. Плюс, безумовно, Мирон Маркевич, якому свого часу так і не дали реалізувати себе в національній команді. Вважаю, що на цьому етапі його досвід міг би допомогти. Я розглядав би і кандидатуру Руслана Ротаня. Однак у нього зараз цікавий проект у «Поліссі». Мабуть, я зупинився б на цих кандидатурах.
Щодо іноземного фахівця, то вже не раз говорилося про Паулу Фонсеку. Я не виключаю цього варіанта, оскільки португалець має споріднені стосунки з Україною. Для цього наставника наша країна не чужа. Але в мене є єдине бажання, прохання, не має значення, як сказати. Якщо закордонний фахівець погодиться очолити збірну України, потрібна умова, щоб фахівець всю свою каденцію проживав у нашій країні. Це не повинно бути у вигляді відряджень. Робота зі збірною передбачає співпрацю з клубними тренерами, із самими клубами, перегляд наживо кандидатів, зустрічі зі ЗМІ, робота з уболівальниками. Це все потрібно для того, щоб команда відчувала, що вона є українською.
Читайте также: ОФІЦІЙНО. Ексгравець молодіжної збірної України знайшов новий клуб