Напередодні Олімпійських ігор у Мілані/Кортіні Д’Ампеццо біатлонний світ спіткала новина: про свої наміри завершити професійну кар’єру оголосила представниця італійської збірної. Доротея Вірер повідомила, що чеський етап в Нове-Место стане останнім етапом Кубка світу в її житті. А домашня Олімпіада буде своєрідною «вишенькою на торті», й саме після неї відбудеться прощання зі спортом.
Читайте также: Манчестер Сіті – Ліверпуль. Прогноз і анонс на матч Кубка Англії
Тож згадаймо історію у біатлоні цієї титулованої спортсменки, в якої серед нагород немає лише олімпійського золота.
***
Доротея народилася 3 квітня 1990 року в німецькомовній комуні Бруніко, в містечку Разун-Антерсельва, що розташоване на півночі Італії. Спочатку вона захопилася лижними гонками, а опісля, вже в підлітковому віці перейшла у біатлон. Вірер наслідувала своїх старших братів: «Я просто хотіла робити те саме, що й мої брати. Спочатку це була просто гра та можливість провести час на вулиці», – згадувала вона в інтерв’ю.
***
В сезоні-2006/2007 італійка вперше виступила на Кубку IBU серед юніорів у містечку Чезана Сан-Сікаріо. Тоді Доротея посіла 13-те місце в індивідуальній гонці, схибивши 6 разів, і 17-те місце за підсумками спринту, пішовши на три кола штрафу вже на першому вогневому рубежі.
Вірер також взяла участь в юніорському чемпіонаті світу в категорії «юніорки», що проходив у італійському Мартел-валь-Мартелло. Тоді вона виступила в індивідуальній, спринтерській гонках і персьюті. А найкращою позицією стала 10-та за результатами класики світового біатлону. Тоді Доротея не зуміла закрити три мішені. В естафеті, разом із партнерками по команді Єленою Чампвіллар і Монікою Месснер посіла 12-те місце.
Сезон італійка закінчувала на домашньому юніорському етапі Кубка IBU в містечку Ріднаун-валь-Ріданна в категорії «юніорки». Тоді вона за підсумками зв’язки спринт – персьют посіла 22-ге та 18-те місця відповідно.
Наступного сезону – 2007/2008 років – прийшов перший успіх для Доротеї. Спочатку вона перемогла на юніорському чемпіонаті світу в категорії «дівчата», що відбувався в німецькому містечку Рупольдинг, в індивідуальній гонці, схибивши лише однораз. А опісля додала до свого здобутку бронзову нагороду за підсумками естафети, пробігши її разом з Алексією Рунгальдьє та Монікою Месснер.
Того самого сезону Вірер взяла участь і в чемпіонаті Європи серед юніорок, що відбувався в чеському Нове-Место. Найкращим особистим результатом юної дівчини стала 17-та позиція в індивідуальній гонці з трьома хибами загалом.
Дебют на Кубку світу
Сезон-2008/2009 став знаковим у кар’єрі молодої італійки. Вона дебютувала на етапі Кубка світу в німецькому Обергофі. Сталася ця подія 9 січня 2009 року. Тоді Доротея пробігла лише спринт, за підсумками якого посіла 69-те місце з двома штрафними колами. Такий результат не дав їй змоги відібратися до персьюту. Надалі Вірер ще взяла участь на етапі в канадському Ванкувері. Однак і там вона не зуміла показати гарний результат – 72-ге місце теж із двома колами штрафу.
Проте Доротея взяла участь в юніорському чемпіонаті світу, що відбувався в Кенморі, Канада. Спочатку вона посіла 4-те місце в спринтерській гонці, а надалі зуміла перемогти в гонці переслідування, попри чотири хиби на перших двох вогневих рубежах.
А в естафеті разом із партнерками по команді Ніколь Гонтьє та Алексією Рунгальдьє стала бронзовою призеркою.
***
Наступного олімпійського сезону Доротея взяла участь у двох етапах Кубка IBU та в юніорському чемпіонаті світу в шведському містечку Турсбю. Там італійка не зуміла потрапити на п’єдестал пошани за підсумками гонок. Її найкращим місцем стало 6-те в індивідуальній гонці з вибитими 18-ма мішенями з 20-ти.
Сезон-2010/2011 став одним зі зламних у кар’єрі дівчини. Вона розпочала його з етапу Кубка світу. Й уже в німецькому Рупольдингу заробила свої перші залікові бали, ставши 23-ю в спринті й 36-ю в персьюті.
Крім того, Доротея взяла участь в юніорському чемпіонаті світу, що проходив у чеському Нове-Место. Там італійка провела просто ідеальні старти, ставши золотою призеркою в усіх особистих стартах і разом зі співвітчизницями Ніколь Гонтьє та Алексією Рунгальдьє здійнявшись на 2-гу сходинку в естафеті.
Надалі такі гарні результати дали змогу Доротеї взяти участь у чемпіонаті світу 2011 року в Ханти-Мансійську. Спочатку вона посіла 27-ме місце в спринті, а опісля завдяки ідеально пройденим чотирьом вогневим рубежам стала 9-ю в гонці переслідування. Це дало їй змогу відібратися до гонки з масового старту, за підсумками якої вона посіла 20-те місце. Вірер також пробігла класичну жіночу естафету, будучи фінішеркою своєї команди.
Загалом вона заробила 90 очок, посівши 51-ше місце в загальному заліку.
В сезоні-2011/2012 Доротея не зуміла виявити себе якнайкраще. Вона заробляє бали лише в одній гонці та проводить не надто вдалий другий для себе чемпіонат світу в німецькому Рупольдингу. Там її найкращою позицією стає 42-га за результатами індивідуальної гонки. Персьют і масстарт спортсменка пропускає.
Наступний сезон Вірер повністю провела на етапах Кубка світу. Попри те, що італійка так і не зуміла здобути особистої нагороди чи потрапити до квіткової церемонії, її результати поступово почали поліпшуватися. Доротея вряди-годи потрапляла до залікової зони. А на чемпіонаті світу в чеському Нове-Место разом із партнерками по команді Ніколь Гонтьє, Мікелою Понцею та Карін Оберхофер стає бронзовою призеркою в естафеті. Тоді вона була забійницею своєї команди: «Це моя найкраща гонка в сезоні! Я вже трохи втомилася, це моя п’ята гонка на чемпіонаті світу. Проте стрільба була швидкою та влучною. Ми всі дуже щасливі!».
Сезон-2013/2014 розпочався з перемоги в спринтерській гонці на літньому чемпіонаті світу, що відбувся в італійському Форні-Авольтрі. До знакової події – Олімпіади-2014 у Сочі – Вірер періодично потрапляла до залікової зони та поліпшувала свої результати.
Справжній прорив стався вже на Олімпійських іграх. Тоді в спринті Доротея зуміла посісти 6-те місце. А разом із товаришами по команді – Карін Оберхофер, Домініком Віндішем і Лукасом Хофером – стала володаркою бронзової олімпійської нагороди. Варто зауважити, що тоді вперше на головному старті 4-річчя до програми дисциплін було включено змішану естафету.
Постолімпійський етап приніс Доротеї першу квіткову церемонію в кар’єрі та перший подіум. Вона в словенській Поклюці за підсумками гонки переслідування стала бронзовою призеркою, попри загалом додаткові 450 метрів дистанції.
«Сьогодні в мене перший особистий подіум у кар’єрі, але все ж бронза в естафеті в Сочі означає більше. Після 2011 року, коли я перемогла в трьох гонках на юніорському чемпіонаті світу, в мене почалися проблеми. Й лише цьогоріч я відчула, що набираю належну форму», – казала Доро.
Сезон вона завершила на доволі високій 16-й позиції, заробивши 404 очки.
За підсумками наступного сезону Доротея чимало разів потрапляла на п’єдестал пошани, заробляла залікові бали та брала участь у масстарті.
Сезон-2015/2016 приніс їй першу перемогу в кар’єрі на етапах Кубка світу. Сталося це вже на першому етапі сезону, що проходив у шведському містечку Естерсунд. Тоді Доротея вже в гонці-відкритті – класиці світового біатлону – тріумфувала, ідеально провівши чотири вогневі рубежі.
Італійка в той час ділилася враженнями: «Так, я була трохи застуджена минулого тижня, після Шушену. Поїхала додому на тиждень, сюди приїхала два дні тому. Ходом я сьогодні була не настільки швидка, але це нормально для першої гонки, це був лише тест, до того ж була гарна стрільба. В індивідуальній гонці на 15 км у мене ніколи не було ідеальної стрільби. В 2011 році було чотири нулі на чемпіонаті світу в гонці переслідування, і це було востаннє, коли я закрила всі мішені. Переможний початок сезону допомагає в плані мотивації. Думаю, що це також здорово й для всієї команди. Проте це лише перша гонка, й попереду ще довгий сезон. Не думала занадто багато про стрільбу, «відімкнула» мозок і стріляла, як на тренуванні. Іноді в мене є кнопка для цього, а іноді – ні. На лижах зараз ще відчуваю себе не дуже добре, але сподіваюся, що на вихідних також зможу показати гарну стрільбу та відчуватиму себе трохи краще, подивимося».
Крім того, цей сезон їй подарував ще дві особисті й одну командну перемогу в класичній жіночі естафеті. Італійка також зуміла здобути довгоочікуваний особистий подіум на чемпіонаті світу в норвезькому Голменколлені. Вірер стала срібною призеркою гонки переслідування.
«Це моя перша особиста медаль на чемпіонатах світу, й вона для мене особлива, позаяк знаю, що зараз усі готові якнайкраще. В мене була купа проблем минулого тижня, я міняла напоготів стрільби не менше п’яти разів, й у мене все одно не виходило закрити всі мішені на тренуванні. Проте сьогодні – новий день, і я щаслива!» – не приховувала своїх почуттів Доро.
Такий вдалий сезон приніс Доротеї перший Малий кришталевий глобус у кар’єрі за підсумками індивідуальних гонок.
Читайте также: Не змогли забити. Прикарпаття та Металіст розділили очки
Сезони 2016/2017 і 2017/2018 років вона провела напрочуд вдало, періодично потрапляючи на подіум, поліпшуючи свою стрільбу та швидкість на трасі. А на своїй другій Олімпіаді в кар’єрі Доротея знову опинилася на олімпійському п’єдесталі пошани. Разом із партнерами по команді – Лізою Віттоцці, Лукасом Хофером і Домініком Віндішем – вона стала бронзовою медалісткою знову в змішаній естафеті. Найкращим особистим результатом на Іграх у корейському Пхенчхані стала 6-та позиція за результатами масстарту.
Величні два сезони
Найвищим досягненням Доротеї Вірер можна вважати здобуття двох Великих кришталевих глобусів поспіль.
Спочатку італійка в сезоні-2018/2019 боролася зі своєю співвітчизницею Лізою Віттоцці за звання найкращої спортсменки. Їх боротьба стала окрасою післяолімпійського сезону. Зрештою, саме в Доротеї вийшло перемогти в цьому запеклому протистоянні та здійняти над своєю головою найвищу нагороду, заради якої вона працювала весь рік. Окрім того, у Вірер вийшло додати до свого комплекту й Малий кришталевий глобус у заліку гонок переслідування.
Під час чемпіонату світу 2019 року, що проходив у шведському Естерсунді, Доро охоче ділилася своїми враженнями з пресою: «Я дуже задоволена своїм виступом сьогодні, надто стрільбою – вийшло чисто відпрацювати три рубежі, хоча тут, в Естерсунді в мене є труднощі на вогневих. Так, у минулих перегонах я добре відчувала себе на трасі, але з такою кількістю хиб у мене просто не було шансів. Не було жодних очікувань від масстарту. Можливо, саме те, що не було очікувань, і допомогло мені під час стрільби (сміється). Я багато працювала цьогоріч для такого результату, але це біатлон – хід гонки сьогодні міг змінитися у будь-який момент. Після трьох нулів подумала, що можу показати гарний результат, але опісля двічі схибила (посміхається).
На останньому колі боялася, що Катерина з Деніз наздоженуть мене, так що довелося попітніти (сміється)! Мої ноги горіли, було важко. Мені повідомили, що Катерина йде за мною в 10-ти секундах, але нічого не сказали про Деніз (сміється)! Напевно, спеціально. Лише на останньому спуску побачила дівчат і зрозуміла, що в мене все ж таки вийде утримати золото».
Сезон-2019/2020 розпочався для Вірер із командної перемоги, до якої вона додала особистий тріумф за підсумками спринту в шведському Естерсунді.
Домашній чемпіонат світу став окрасою сезону. До нього Доротея готувалася дуже серйозно, розуміючи важливість цієї події для себе. Й вона зуміла показати гарні результати.
Спочатку разом із товаришами по команді – Лізою Віттоцці, Лукасом Хофером і Домініком Віндішем – здобула срібну нагороду в змішаній естафеті.
А в гонці переслідування вона здійснила свою мрію. Стартувавши 7-ю, Доро, попри коло штрафу на заключній стрільбі стоячи, зуміла таки перемогти на домашньому стадіоні, перед рідною публікою.
Вірер сяяла від щастя: «Дуже рада перемозі! Останні гонки були для мене не дуже вдалими – не відчувала впевненості на трасі. Сьогодні все було краще, я відчула це з перших метрів. За таких умов потрібно стріляти чисто, й мені пощастило помилитися всього один раз. Так, я багато тренувалася тут, в Антгольці, але збори не можна порівнювати з гонками чемпіонату світу. Зараз тут дуже багато вболівальників і преси, відчувається тиск. Звичайно, я сподівалася на гарний результат, але конкуренція в жіночому біатлоні просто зашкалює. Думаю, сьогодні мені дуже пощастило! Останнє коло було нервовим – за мною йшли Деніз із Марте, і я думала, що разом вони з легкістю наздоженуть мене (сміється). На щастя, дівчата не кинулися в погоню, і я змогла по повній насолодитися фінішем (сміється)! Тут уся моя сім’я, так що перемога сьогодні, справді, особлива!».
Ця перемога була не єдиною для Доро на цьому чемпіонаті. Вона після тріумфу в персьюті зуміла знову опинитися на верхівці подіуму, здобувши золото за результатами класики світового біатлону. Й це, попри дві штрафні хвилини та шалену конкуренцію з іншими суперницями.
До цих нагород Вірер додала ще срібну медаль – за підсумками останньої гонки – масстарту.
Такий гарний чемпіонат світу, зароблені бали та скорочення календарних гонок через пандемію Covid-19 зумовили, зрештою, здобуття Доротеєю свого другого в кар’єрі Великого кришталевого глобусу. На додачу вона стала володаркою і Малого глобусу за результатами гонок із масовим стартом. Її перевага в тоталі над найближчою суперницею, якою стала норвежка Тіріль Екхофф, становила лишень 7 очок.
Наступний сезон був своєрідною підготовкою до третіх Ігор у кар’єрі італійки. Вона вряди-годи потрапляла на подіум і завжди була серед претенденток на нагороди.
Третя Олімпіада, яка відбулася в китайському Пекіні, принесла Доротеї довгоочікувану особисту нагороду ігор. Вона стала бронзовою призеркою спринтерської гонки, ідеально провівши два вогневі рубежі.
Сезон-2022/2023 також призвів до неочікуваних сюрпризів. Окрім особистих здобутків, Доротеї надовго запам’ятається чемпіонат світу в німецькому Обергофі. Попри те, що вона так і не зуміла здійнятися на п’єдестал пошани в одиночних стартах, у командних гонках усе склалося якнайкраще. Вірер разом із партнерками по команді Самуелою Комолою, Ханною Аухенталлер і Лізою Віттоцці опинилася на верхівці подіуму, здобувши історичне золото для своєї країни в класичній жіночій естафеті.
Наступний сезон не приніс жодної особистої нагороди для Вірер. Вона лише в командних змаганнях піднімалася на п’єдестал пошани. Крім того, й у передолімпійському сезоні Доротея не зуміла зачепитися за нагороди, періодично фінішуючи в квітковій церемонії.
Домашня олімпіада
Олімпійський сезон 2025/2026 років мав стати фінальним акордом у виконанні італійки. Щоправда, вона озвучила, що не планує очікувати останніх гонок, а прагне завершити кар’єру на домашньому стадіоні, не виступаючи в останньому триместрі.
Початок сезону виявився напрочуд вдалим. Адже вона символічно, як і кілька сезонів перед цим, зуміла виграти гонку-відкриття сезону в шведському Естерсунді й надягнути жовту майку лідера. Етап у французькому Ансі став одним із найуспішніших у її виконанні. В зв’язці спринт – персьют вона здобула бронзові медалі.
Останньою гонкою в кар’єрі на етапах Кубка світу став масстарт у чеському Нове-Место. За підсумками тієї гонки вона посіла 7-ме місце, відсвяткувавши на повну свій останній передолімпійський старт.
Гонкою-відкриттям довгоочікуваного старту, вже четвертого в кар’єрі італійки, стала змішана естафета. Господарі турніру були дуже зосереджені та налаштовані потрапити на п’єдестал пошани, й по можливості поборотися за перемогу.
Зрештою, Доротея разом із Лізою Віттоцці, Лукасом Хофером і Томмазо Джакомелем зуміла все ж таки здобути олімпійське срібло. В особистих перегонах у неї не вийшло зачепитися за медалі. А в останній гонці в своїй професійній кар’єрі вона посіла 5-те місце.
На своїй офіційній Instagram-сторінці спортсменка подякувала всім і підбила підсумки свого шляху в біатлоні: «Ніколи не могла уявити, що дістану таку прихильність від людей, які стежать за мною та які стежать за біатлоном. Дякую всім шанувальникам, я зрозуміла, наскільки важливо бути собою, поважати й вміти передавати емоції не лише через результат. Завдяки біатлону я зустріла багато людей, які стали моїми друзями, я дізналася свої межі, свої переваги та свої вади, надто, коли ти перебуваєш під тиском. У мене було чимало різного досвіду, який змусив мене зростати й бачити речі з іншого ракурсу. Хочу подякувати людям, які були зі мною протягом багатьох років, вірили в мене та підтримували мене в цій пригоді. Дякую всім співробітникам і людям, які працювали зі мною в минулому, і я переконана, що без команди, без запалу нашого персоналу, я б із цим усім не впоралася. Звісно, я дякую своїй родині, яка завжди була зі мною, підтримувала та витримувала мене навіть у важкі часи на цьому довгому шляху. Дякую всім!».
Загалом за всю кар’єру Доротея Вірер провела 440 стартів, на її рахунку 53 індивідуальних подіуми (17 перемог) і 35 подіумів у всіх видах естафет. Окрім того, вона заробила 8833 очка.
А на заключному етапі, що проходив у норвезькому Голменколлені, італійка отримала срібний біб – неофіційну нагороду Міжнародного союзу біатлоністів (IBU) – як найкраща спортсменка віком 33+ років у Кубку світу. В цьому заліку вона на 51 очко випередила Пауліну Батовську-Фіалкову, яка теж завершила свою професійну кар’єру, щоправда, наприкінці сезону.
Доротея Вірер по праву вважається однією з найтитулованіших спортсменок у біатлоні. Вона завжди вміла класно відповісти на всі питання в інтерв’ю чи дати смішні коментарі після гонок. Її усмішка та сміх полонили серце не одного фаната. Зичимо успіхів Доротеї у всіх її починаннях і реалізації тих планів, які ще не втілилися в життя. А біатлонний світ сумуватиме за її фірмовою стрільбою та високими результатами…
Читайте также: ВІДЕО. Зінченко знову тренувався у формі колишнього клубу
Євгенія АНТОНОВА