Вже стартував фінальний відрізок нинішнього сезону Української Прем’єр-ліги. Буквальноза місяць ми дізнаємось, хто виграє УПЛ, хто завоює місця у єврокубках, а хто – вилетить із найвищого дивізіону українського футболу.
Читайте также: Алькарас пропустив тренувальний день на турнірі ATP 500 у Барселоні
Тренер житомирського Полісся Сергій Кравченко, ексклюзивно для Sport.ua, розповів про успіхи і проблеми «вовків», можливий дебют Олександра Усика та плани на самостійну тренерську кар’єру.
– Сергій Сергійович, Полісся виграло всі матчі, де ви виконували обов’язки головного тренера за відсутності Руслана Ротаня на тренерському містку через дискваліфікації. Наскільки добре налаштована комунікація з Русланом Петровичем в моменти його відсутності?
– Все добре. До ігор ми готуємось як і завжди. Єдина відмінність – Руслан Петрович на трибуні (в моменти дискваліфікацій – ред), а не на лаві запасних. Комунікація відбувається через мобільний зв’язок. Я не можу сказати, що є якість труднощі через це.
– Ваш тренерський штаб сформовано досить давно. Одні і ті ж люди працюють з Русланом Петровичем протягом його тренерської кар’єри. Хто ухвалює останнє рішення у ситуаціях, коли Ротань дискваліфікований. Все ж Руслан Петрович? Чи у вас є право для маневру в епізодах гри?
– Ні-ні! Ми завжди спілкуємось, пропонуємо певні рішення, але останнє слово завжди за головним тренером. Тут навіть немає про що говорити. Ми з Русланом Петровичем можемо щось обговорити, я можу щось запропонувати, але остаточне рішення ухвалює головний тренер. На те він і головний тренер.
– Хочу повернутися до болючої для вас теми. Поговоримо про старт нинішнього сезону та початок вашої роботи у розташуванні Полісся. Ваша команда погано розпочала сезон. Причина очевидна – єврокубки. Наші клуби прагнуть вийди у єврокубки, але потім часто говорять про складну логістику, втому. Чи можливо якось вирішити цю проблему в умовах війни?
– Я б не сказав, що початок нинішнього сезону УПЛ – болюча тема. Це не болюча тема, це – наша реальність. В нашій країні триває війна. Звісно, є проблеми і з логістикою, і з втомою. Вони дійсно є! В таких умовах, як нині живуть українські команди, більше не живе ніхто. Це дійсно складно, але ми ніколи не жалілися. Ми домовились з футболістами, що ні в якому інтерв’ю ми не говоримо про втому, логістику чи ще щось. Ви правильно сказали, ми туди прагнемо потрапити, це дійсно так. А навіщо ми граємо у чемпіонаті? Щоб потрапити у єврокубки. Так, зараз дійсно складно, але треба намагатися потрапити у єврокубки, і грати там. Це кайф!
Я не можу сказати, що це був поганий початок сезону. Так, були поразки, але ми пройшли два раунди у Лізі конференцій. Я не пам’ятаю, коли хтось, окрім Шахтаря і Динамо, проходив два раунди у єврокубках. Ми грали з Фіорентиною на рівних. Я не скажу, що це випадковість. Це була рівна гра і все могло скластися зовсім інакше. Матчі з Фіорентиною – неймовірний досвід. Так, втома, логістика… Втрачали очки у чемпіонаті, але цей досвід, який ти отримуєш у єврокубках, він не зрівняється ні ж чим. Можливо, наші перемоги у чемпіонаті здобуті саме за рахунок того єврокубкового досвіду.
Ми зрозуміли одне, думаю, не тільки ми, а й інші команди, які потрапляють у єврокубки… Щоб достойно грати у єврокубках та намагатися не втрачати очки у чемпіонаті – треба мати два рівноцінних склади. У нас на той момент такої можливості не було. Це дійсно складно. Дуже складно мати два рівноцінних склади. Це практично нереально. Але, має бути десь 20-25 польових футболістів, щоб вони конкурували між собою та були на пристойному рівні.
– Зараз турнірні справи Полісся куди-кращі. Багато експертів та журналістів відзначають саме рівень гри вашої команди. Більшість саме вас називає головними конкурентами Шахтаря у боротьбі за чемпіонство. Що може завадити Поліссю виграти чемпіонат України у цьому сезоні?
– Що може завадити? Це досить цікаве питання (сміється). Приємно, що люди відзначають якість нашої гри. Ми до цього й прагнемо. Результат – так, але перше – це якість гри. Якщо на полі буде команда, яка розуміє, що робити у всіх фазах гри – це полегшує завдання гравців. Вони розуміють та виконують всі наші настанови. У нас дуже сильні гравці, які можуть грати у хороший футбол, а результат – він нікуди не дінеться.
Ми маємо кожен день працювати над якістю нашої гри. З кожним днем ми маємо ставати кращим. Це неймовірна праця всіх тих, хто працює на футбольних клуб Полісся.
Я думаю, що фаворит нинішнього сезону – Шахтар. В нас є запас турнірних балів, хороший склад та непогана якість гри. Плюс у «гірників» є досвід цих баталій боротьби за чемпіонство. Але є й інші команди: ЛНЗ, Динамо, Кривбас, Металіст 1925, Колос…
Ми не втрачаємо надій на завоювання титулу УПЛ, але на цей час відрив Шахтаря вже досить великий. Зараз, можна сказати, ми боремося за трійку призерів, але з мріями про першу сходинку турнірної таблиці УПЛ.
Для наш важливий кожен матч. Ми не ділимо матчі на важливі чи не важливі. Будь то Динамо, Кривбас і Колос чи Кудрівка і Епіцентр – всі ці матчі складні. У всіх треба заробляти три бали. Набагато простіше рухатись від гри до гри. Наступна гра – найважливіша. Ми не думаємо, що там буде через тур чи через два тури. Готуємось конкретно на наступного суперника.
– Вже триває фінальний етап сезону. Не можу не згадати ваш скандальний матч проти Динамо (1:2), помилялися арбітри і в матчах інших команд. Президент Полісся Геннадій Буткевич виступив із заявою, де ініціював відсторонення Дениса Шурмана та реформи в українському суддівстві. Яка особисто ваша думка з цього приводу?
– Щодо матчу з Динамо вже багато сказано. Це – вже історія, але для нас ця історія не дуже хороша, в якій помилки суддів на тисячу відсотків вплинули на результат. На мою думку, ці помилки були допущені не просто так. Мені дуже цікаво, хто за цим стоїть. Але, це досить риторичне питання.
Відсторонення? Це повинно вирішувати керівництво УАФ та інші органи, які мають перевіряти арбітрів. Нам просто хочеться спокійно грати у футбол. Наші арбітри – хороші. Вони вміють судити, але якісь вказівки та інші речі заважають їм добре виконувати свою справу. Поки ми це не поборемо – наш футбол не буде прогресувати. Коли не буде упередженості – це буде кайф, дійсно. Просто кайф. Я впевнений, що практично всі цього хочуть, але наша ментальність і звички, які закладено вже дуже давно, вони заважають це все вибудувати.
– Після міжнародної паузи Полісся провело вже два поєдинки. Ваша команда домінувала в обох зустрічах, але не вдалося обіграти Верес. Що стало причиною невдачі?
– Так, ми не змогли обіграти Верес. Зараз, якщо вже спокійно проаналізувати гру, дійсно, це була болюча втрата очок. Це дійсно так, але за якістю гри, за статистичними даними, за відчуттями… Після того, як ми переглянули матч, зрозуміли – це точно був матч, який ми мали вигравати. Те, що ми не здобули перемогу у цій грі – просто нещастя.
Напевно, десь недопрацювали, не вистачило концентрації та вирішального удару, але по якості гри… Моменти, удари… На мою думку, ми створили достатньо моментів проти Вереса, який доволі низько захищався, щоб спокійно виграти цю гру. Але, так у футболі буває – за це його і люблять. Ця втрата очок – прикро, але ми задоволені якістю гри та відношенням хлопців.
– У 23 турі Полісся досить легко розбило СК Полтава (4:0), застосувавши ротацію. Чи можна сказати, що це була найлегша гра «вовків» у цьому сезоні. Задам провокативне питання… Що такі команди, як Полтава, взагалі забули в УПЛ?
– Дійсно, нині СК Полтава перебуває на останній сходинці турнірної таблиці… Їм дуже важко і у фінансовому плані, і в плані складу. Перемога, в принципі, легка. Ми забили два швидких м’ячі, а потім арбітр вилучив їхнього гравця. Гру вже було зроблено!
Я вважаю, що і до вилучення (у Полтави, ред.) у нас було все під контролем. Ми забили два голи та мали ще моменти. В цьому матчі вдалося застосувати ротацію – дали зіграти тим, хто менше грає. Дебютували Кобернюк та Панчишин – ми дуже раді за них. Ще є хлопці, які нині грають за Полісся-2, але заслуговують дебютувати за основну команду. Ми цим дуже задоволені.
Що Полтава забула в УПЛ? Я не згоден з вашою думкою, вони вибороли право грати в УПЛ на футбольному полі – це круто. Команда, яка не володіє супер-бюджетом, супер-складом – виборола право грати в УПЛ. Виборола його на футбольному полі – вони повинні грати. В цьому році вони важко набирають очки, але я не вважаю, що можуть бути такі питання. Все має вирішуватись на футбольному полі, не можна говорити: «Що вони тут забули?» Я з цим не згоден. Так, вони дали змогу грати в УПЛ хлопцям, які це заслужили (вийшовши з Першої ліги, – ред) – це теж похвально. Дійсно, думаю, вони відчули різницю між УПЛ і Першою лігою України.
– Попереду – Шахтар. Як налаштовуєтесь на цю гру? Чи можна сказати, що цей матч буде визначальним для Полісся у нинішньому сезоні УПЛ?
– Так, попереду – Шахтар. Як налаштовуємось? Ну, це лідер нашого чемпіонату, лідер нашого футболу в останні роки. На такі ігри налаштовуватись не потрібно. Гра покаже! Будемо дуже серйозно готуватися до цієї гри – це буде перевірка для нас на тлі, сподіваюсь, майже півфіналіста Ліги конференцій. Для нас це дуже крутий матч. Можна сказати, перевірка на тлі такого суперника – це класно і круто. Ми готуємось дуже серйозно.
Чи буде він визначальним? Якоюсь мірою, це дійсно так, але, на мою думку, кожен матч визначальний, коли команда бореться за щось. Три очки дають за перемогу над кожним суперником. Як за перемогу над Полтавою, так і за перемогу над Шахтарем. У нас залишилось 7 матчів, я вважаю, що вони всі визначальні. Можна обіграти Шахтар, але втратити очки з Вересом чи Полтавою. Тоді перемога над Шахтарем не буде мати ніякого значення. Дійсно, кожні три турнірні пункти можуть стати визначальними на даному етапі.
– Ми трохи поговорили про глубину складу Полісся на початку сезону. В зимове трансферне вікно ви досить солідно підсилили склад, але це були точкові трансфери. Чи задоволений тренерський штаб Полісся трансферною кампанією цієї зими?
– Ми задоволені. Дуже задоволені. Ви правильно говорите, ми підсилились точково – знайшли футболістів на ті позиції, які нам потрібно було підсилити. Звісно, якщо ми беремо гравця, то ми його беремо під основний склад, але це не гарантує йому потраплянні в основний склад.
За рахунок цих трансферів ми підвищуємо конкуренцію та підвищуємо загальний рівень команди. Хто буде грати? Це вже вирішує тренувальний процес. У нашій команді нікому нічого не гарантовано. Навіть, якщо гравця купили за великі гроші. Ми підвищили загальний рівень команди цими підписаннями.
– В заявці Полісся є Олександр Усик. Яка його роль у команді? Чи зможе він дебютувати за Полісся у офіційних матчах цього сезону УПЛ?
– Це наш друг, наш чемпіон! Він у заявці, але, якщо говорити відверто, я не думаю, що він дебютує у цьому сезоні. Можливо, у якомусь матчі, який не буде нічого вирішувати, але, я думаю, що таких матчів у цьому сезоні у нас точно не буде. Я сподіваюсь, що до останнього туру кожен матч буде щось вирішувати. Але, якщо буде така можливість… Чому ні?
– Тобто, дебюту Усика ми не можемо виключати?
– Як ми можемо це виключати, якщо він у заявці нашої команди?
– Ви були досить емоційним футболістом. Наскільки важко перелаштуватися з кар’єри футболіста на кар’єру тренера. Знаєте, кажуть, що хороший тренер має «вбити в собі футболіста». Чи вдалося вам це?
– Я не знаю. Краще запитати у тих, хто поруч зі мною, але я вважаю, що мені було не складно перелаштуватися. Я дійсно емоційний. Але вже менш емоційний, ніж був раніше. В тренерській кар’єри ти маєш контролювати емоції, зобов’язаний все чітко і спокійно аналізувати та керувати командою.
Вбити футболіста? Не знаю, не думаю, що це треба. Я ніколи не «вб’ю в собі футболіста». Завжди я ставлю себе на місце футболіста. Як на мене, це полегшує роботу. Ти чітко розумієш ігрові ситуації, розумієш психологію та ментальність футболіста. Розумієш, як правильно знайти до нього підхід.
Читайте также: Експерт: «Буковина скоро буде в УПЛ. І що з ними робити?»
Я вважаю, що я спокійно перейшов до тренерської діяльності, але я себе готував. Я розумів, що це моє, мені це подобається. Як це у мене вийшло, краще запитати у людей, які працюють зі мною, які бачать мене зі сторони.
– Тренерський штаб Руслана Ротаня – дуже сильний і амбітний колектив, де кожен тренер – амбіційна особистість. Чи є у вас амбіції стати головним тренером у майбутньому?
– Звісно, є! Вони завжди були і є. Інше – покаже час. Нині я працюю головним помічником, але мене все влаштовує – у нас дуже класна комунікація з Русланом Петровичем. Мені подобається все, що ми робимо, мені подобається, як ми граємо. Зараз мене все влаштовує, але амбіції, звісно, є. Поки ніхто не знає, коли і як це станеться.
– Існують чутки про те, шо УАФ може запропонувати Руслану Ротаню посаду коуча збірної України. Деякі інсайдери вважають, що ви можете замінити Руслана Петровича на чолі Полісся. Як взагалі реагуєте на таку інформацію?
– Чутки – є чутки. Я не буду це коментувати. Відверто, не знаю, чи є там якісь запрошення у Руслана Петровича, чи ні… Це все чутки. Лише час покаже, хто, куди і коли. На цей час я сконцентрований на роботі помічником Руслана Петровича у Поліссі та роблю все можливе, щоб ми здобували перемоги.
– Повернімося до вашої ігрової кар’єри. Кого ви можете назвати найкращим тренером у вашій футбольній кар’єрі?
– Я можу відмітити всіх, хто зі мною працював. Першим точно назву свого батька. Він ніколи не був моїм професійним тренером, але він – мій персональний тренер. Коли я ще був маленьким, він завжди мені підказував. За весь час моєї кар’єри батько мені постійно щось підказував. Ми можемо його поставити на перше місце.
Починав я свою професійну кар’єру у Шахтарі. Там працював під керівництвом Федоренка та Яровенка – цей період роботи був у Шахтарі-2 та третій команді «гірників».
Павлов, Носов, Момот, Гошкодеря – період Ворскли. Дуже класний період, коли я тільки почав грати. Носов в мене повірив. Момет і Гошкодеря – класні тренери, які в мене повірили і довіряли мені. Це був крутий період.
Павлов – один із найкращих тренерів в нашу епоху, хороший досвід. Це наша тренерська велич. Саме за часів Миколи Павлова мене вперше викликали до національної збірної України. Те, як він поводить себе, як підтримує, як знаходить правильні слова – це найкращий тренер в плані психології, з яким я працював.
У національній збірній я працював з Олексієм Михайличенком – він мене викликав до розташування національної команди. Йому подяка. Я грав під його керівництвом. Михайло Фоменко, Олег Блохін – я вдячний і їм, але можу сказати, що це «стара школа», своєрідний «OLD SCHOOL».
Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Sergiy Kravchenko (@kravchenko_sergiy4)
В Динамо я працював під керівництвом Газзаєва та Сьоміна. Не будемо зараз говорити, якої вони національності, але Юрій Сьомін – мені подобався, як тренер. Спокійний, розсудливий. Мені подобалось, як він бачив гру. За Газзаєва не можу сказати те саме. Пропустимо цей момент.
У Дніпрі був Бессонов, який мене і запросив до команди. Декілька матчів вдалося попрацювати під керівництвом Тіщенка – класний тренер та людина. Він – легенда Дніпра. Потім його змінив Рамос. На той момент, це – європейський топ-тренер. Саме з ним ми почали інакше дивитися на футбол. На тактичні, функціональні аспекти, на харчування, на підготовку – це європейський рівень. Там можу виділити не тільки Рамоса, а виділю навіть його тренерський штаб.
Я був у Кварцяного в Волині – це специфічний тренер, але він мені довіряв, я грав – це теж досвід. Мирон Маркевич – еліта нашого тренерського цеху, можу відмітити і його.
Дмитро Михайленко, ось не знаю, чому так, можливо тому, що я став старшим, але… Михайленка я 100% можу назвати одним із найкращих у своїй кар’єрі. Звісно, ми багато спілкувались, зрозуміли, що десь маємо схоже бачення футболу. Його точно можу відмітити. Потім був Йовічевіч… Вважаю його гарним тренером, але не багато з ним попрацював. Він мене й прибрав з Дніпра-1, але це не заважає мені його відмітити – дуже непоганий тренер.
Ще хочу відзначити Луїджі Ночентіні, який був у тренерському штабі Дмитра Михайленка десь пів року. Він працював у тренерському штабі Саррі в Наполі. Я хочу відзначити саме його. Це інше бачення. Це – топ-рівень. По організації гри в обороні, в атаці, по деталях, які він підкреслював. Це просто топ-тренер.
Ми тоді багато спілкувалися з Ночентіні в ті часи. Він італієць, а я досить добре спілкуюсь італійською. Ми разом проводили дуже багато часу. На той момент, моєю найулюбленішою командою був Наполі, який очолював Саррі, а тут ще й приїхав помічних із його штабу. Це був джек-пот, просто немов якась мрія. Плюс до всього він ще й класний чудак. Ми досі товаришуємо та спілкуємось. Італійці просто помішані на тактиці. Те, що я взяв від нього… Думаю, найбільше в тактичному плані мені дав саме він.
Коли я пройшов у Чорноморець, тренером був Сергій Ковалець, але він був десь тиждень, а потім призначили тренером Антонова. Під його керівництвом Чорноморець вийшов в УПЛ. Це цікавий етап. Ми з ним вже багато років друзі, ми багато радились, спілкувалися та працювали разом – це цікавий досвід. Він був тренером, а я – гравцем. Було прикольно!
Далі – Григорчук! Теж саме, можу сказати, що він бачить і ставить дуже непоганий футбол. Мені подобалось, як він працював у Чорноморці. Я не можу сказати, що багато з ним працював, але мені подобалось. Його агресивний, домінуючий та сміливий футбол – мені це подобалось.
– Чи можна сказати, що саме цей італійський фахівець став для вас прикладом вже у вашій тренерській кар’єрі?
– У мене своє бачення футболу, але кожен із тренерів мені щось дав. Якийсь тренер показав мені, як не треба себе поводити, якийсь показав якісь психологічні моменти, хтось – тактичні. Найбільше дав мені саме цей італієць. Він працював у Дніпрі, у Дженоа, у Емполі, також працював у збірній України із Андрієм Шевченком. Зараз він працює в Базелі. Ми спілкуємось, але у мене завжди було своє бачення футболу. Я можу сміливо поставити його не перше місце, а на друге – Михайленка. Потім вже всі інші, але я поважаю кожного тренера, з яким працював.
– Давайте трохи повернемось до минулого сезону. Сенсаційне срібло із Олександрією. Як думаєте, за рахунок чого вам підкорилося таке досягнення?
– Це, вже історія. Ми зараз працюємо вже з Поліссям, але це – фантастика. Дійсно, це просто фантастика. Посісти другу сходинку з Олександрією – щось неймовірне. Ми змогли це зробити завдяки хлопцям, завдяки керівництву….Такого результату, як ми досягли з Олександрією, не можна досягти за рахунок когось одного.
Це симбіоз та неймовірна праця, яка вилилась в результат. Протягом кількох років нам довіряло керівництво Олександрії, в нас повірили та дали час, а ми вже відплатили своєю роботою. Ця команда дійсно грала у хороший футбол. Це просто неймовірні емоції. Тоді вже було дуже близько до мега-сенсації – трохи образливо, але… Якби ми з Олександрією стали чемпіонами… Це було б щось нереальне. Друге місце – і так казка, але…Ми лише три бали програли Динамо у чемпіонських перегонах в тому сезоні.
– Чому на вашу думку, нині команда перебуває у зоні вильоту? Зрозуміло, що багато змін, але…
– Не дуже коректно буде зараз говорити щось за Олександрію. Я завжди вболіваю за цю команду, і завжди буду вболівати. Я бажаю їм, щоб вони вирішили всі свої проблеми, але це падіння – десь логічне, правда, не аж так низько, точно не в зону вильоту. Після такого успіху дуже важко залишитися на тому ж рівні. Пішло 5-6 провідних гравців – це дійсно втрати. Я сподіваюсь, що у Олександрії все буде добре.
– Який матч був для вас найпам’ятнішим у вашій тренерській кар’єрі?
– Я навіть не знаю. Не можу виділити якийсь один. Важко сказати, якщо подумати, то я пам’ятаю всі матчі. Можу сказати, що відбувалося у кожному матчі, де я був тренером, але…
За три роки роки було багато цікавих матчів, які дуже запам’яталися. Матч проти Англії на Вемблі в тренерському штабі національної збірної, як це забути? Так, результат не дуже, але це національна збірна та матч на Вемблі.
Матч молодіжної збірної проти Франції, після якого ми потрапили на Олімпіаду, матч проти Іспанії у півфіналі молодіжного Євро, хоч ми його й програли. Олімпіада… Матч з Марокко, коли ми забиваємо на 95 хвилині та виграємо той матч. Це ж просто неймовірні емоції.
Якщо брати до уваги чемпіонат України… Були матчі, коли ми з Олександрією боролися за виживання. Дуже великий тиск був…. Був період, коли ми добре грали, але не могли набрати очки. У нас була нова, молода команда – все було дуже близько до перехідних матчів, хоч ми у підсумку і посіли 8 місце у сезоні. Це ж просто неймовірний тиск. Дуже важливою назву перемогу над СК Дніпро-1 у тому сезоні. Емоції просто були неймовірні.
У срібному сезоні Олександрії хочу виокремити матч проти Шахтаря, коли ми виграли 4:3. Розумієте, коли ти програєш 2:0, а потім здобуваєш таку перемогу… Як його не назвати? Багато таких матчів.
Можу виділити другий матч Полісся проти Санта Коломи. Наш дебют у єврокубках і відразу поразка від представника Андорри. Всі починають розповідати, які ми погані.. Думаю, по рівню гри, ця Санта Колома була б в топ-5 УПЛ по рівню гри.
Так от, тоді був великий тиск. Такі амбітні тренери, амбітна команда і ми програємо Андоррі…. І тут другий матч – перемога 4:1. Ми тоді виграли у дуже хорошої команди. Це багато хто не розуміє, але це так і є. Матчі проти Фіорентини – класний досвід. Хороша команда. У чемпіонаті були хороші матчі. Кожен матч – по своєму важливий. Сподіваюсь, колись ми виграємо щось і саме той матч я назву найкращим. Цих матчів на один і не два.
– Думаю, навіть коли ви щось виграєте, все одно не зможете забути матчі, які щойно назвали та будете їх пам’ятати як сьогодні…
– Це 100%. Це дійсно історія! Я от не уявляю, що було б, якби ми програли другий матч проти Санта Коломи. Щоб на нас там обвалилося… Але ми його виграли – це теж запам’ятовується. У нас на старті сезону була серія з 6 поразок. Це ж випробування для такого клубу та для нас… Вже вилетіли з єврокубків і тут матч з Кривбасом.. Ми поїхали у Кривий Ріг, де дуже складно грати, виграли той матч 1:0, коли Гайдучик забив той гол. Цей матч теж можна віднести до пам’ятних.
Читайте также: Фінансовий експерт – про «Челсі» та контракт Мудрика: «Клуб щось приховує»
Ваша пробная версия Premium закончилась