Футболіст ФК Армат Єгор Дирда розповів про доленосний день 26 лютого 2022 року, коли міг загинути від рук рф. Орки розстріляли цивільних під час поїздки на Харківщині.
Читайте также: Олександр Кучер дав прогноз на півфінал Ліги чемпіонів ПСЖ – Баварія
– Єгоре, у тебе був надзвичайно важкий шлях: від лікарняного ліжка до перемоги в Кубку Медіаліги з Арматом. Що ти відчув у той момент, коли вперше після такого важкого поранення вдарив по м’ячу в офіційному матчі?
– Ці відчуття навіть описати важко. Коли я лежав у лікарні, то постійно мріяв про те, щоб знову зіграти. Лікарі казали, що я взагалі не зможу бігати, а дехто навіть сумнівався, чи буду я ходити. Після операції була загроза ампутації, бо задню поверхню стегна пробило наскрізь. Перший місяць у лікарні став найважчим психологічно: здавалося, що про футбол можна забути назавжди. Я мріяв хоча б просто вільно пересуватися. Тому, коли надійшла пропозиція від Армату і я нарешті вийшов на поле — це було справжнє щастя.
– Давай згадаємо той страшний день — 26 лютого 2022 року, коли ти отримав поранення.
– Я разом з мамою якраз їхав на автобусі із Харкова в Ізюм. Там батько мав забрати нас в Барвінкове, де була вся родина, щоб уже звідти виїжджати разом.
Ми проїхали Ізюм, траса була майже порожня, хоча навколо вже бачили багато розбитої техніки. Автобус був забитий вщент — люди стояли навіть у проходах, бо це був ледь не єдиний спосіб виїхати. Я сидів у навушниках, слухав музику. Раптом почалася паніка, крики. Я тримав у руках телефон — і в одну мить він став весь у крові. Намагався набрати батька, щоб попередити, аби він не їхав назустріч, але сенсор залагав через кров.
Читайте также: Суркіс запропонував Пономаренку продовжити контракт. Є відповідь форварда
Потім відчув удар. Ліву ногу одразу відняло, почався сильний біль. Стрілянина тривала секунд 20–30. Потім люк відкрився, паніка, багато загиблих навколо. Найдивніше, що за хвилину підійшли російські військові, почали вибивати вікна та діставати людей.
– Що вони казали? Чому взагалі відкрили вогонь по цивільному автобусу?
– Зараз є різні версії. Кажуть, водій автобусу не зупинився на вимогу й намагався проїхати далі. Його вбили одразу — у голові було шість чи сім кульових поранень. Там стояла ціла колона росіян, вони засіли в кущах обабіч дороги. Коли почали стріляти, у них самих виникла плутанина. Командир потім підійшов і вдарив свого солдата: «Чого ви почали вогонь без наказу?».
Там були в основному буряти чи якути, зовсім молоді хлопці. Вони взагалі не розуміли, де знаходяться. Думали, що вони в Білорусі. Я їм кажу: «Яка Білорусь? Ви в Україні!». У них навіть зв’язку не було.
– Ти не боявся, що після виходу з автобуса вас просто розстріляють на місці?
— Страх був ще в автобусі, коли після стрілянини розірвалася граната і настала тиша. Моя перша думка була: «Зараз нас точно розстріляють». У мами теж було поранення руки, вона перенесла потім чотири операції. Оскільки я сам іти не міг, росіяни втрьох витягли мене на асфальт і кинули там. Ми самі викликали швидку і, дякувати Богу, медики не побоялися, приїхали і забрали поранених.
– Багато людей тоді загинуло?
– Здається, восьмеро загиблих і 16 поранених. Одному хлопцю куля влучила прямо в голову. Йому було всього 19 років. Ми їхали разом у другій кареті швидкої, він ще дихав, але помер дорогою до лікарні. Його мати кричала так, що це неможливо забути, – сказав Дирда.
Читайте также: Виталий Портников Жена Дети Фото – подробности о семье и жизни