Володар «Золотого м’яча» 1993 року Роберто Баджо міг і не заграти на дорослому рівні через страшну травму.
Читайте также: Чемпіонат України: перемоги ХІТа та Атлетіка
«Вперше я серйозно травмував коліно, коли був ще зовсім дитиною (після підписання контракту з «Фіорентиною» за два дні до 18-річчя – прим. Sport.ua) і тоді не було тих хірургічних методів, які є сьогодні».
Тому Баджо вирушив до Франції, до Сент-Етьєна. «Там першими в Європі провели операцію з використанням органічних матеріалів. Вони видалили тканину з мого м’яза, медіального широкого м’яза стегна, щоб відновити хрестоподібну зв’язку, якої вже не було. Мою ногу довелося розкрити як книгу для операції. Ми поїхали до Сент-Етьєна на старому сімейному «Форді». Дванадцятигодинна подорож у тиші: я страшенно боявся, що більше ніколи не зможу грати».
Читайте также: Вест Хем – Арсенал. Відео голів та огляд матчу (оновлюється)
«Коли я прийшов до тями від наркозу, я закричав від болю. Я не міг приймати знеболювальні, у мене завжди була алергія. Я сказав матері: «Якщо ти любиш мене, убий мене». Я не міг бігати чи тренуватися, як раніше».
«Місяцями я не переводив у готівку свої чеки з «Фіорентини». Бо мені було соромно. Я не міг упокоритися з думкою про заробіток без можливості працювати, без можливості щось дати натомість. Тому я клав чеки в ящик. Я згадував свого батька, його обличчя, його голос, коли він казав, що незаслужені гроші приносять нещастя. Для мене робота завжди була пов’язана з гідністю. Навіть якщо я отримав травму, навіть якщо це була не моя gпровина, я все одно відчував цей тягар».
Читайте также: Українська асоціація футболу звернулися до донецького Шахтаря
Баджо двічі брав медалі на чемпіонатах світу у складі збірної Італії.