Лідер і капітан «Інтера» Лаутаро Мартінес зробив, певно, вирішальний внесок у «Золотий дубль» «інтерісті». Так, знаю, що до фіналу цьогосезонного Кубка Італії аргентинець тривалий час не забивав у тому турнірі, однак його лідерську й бомбардирську функцію у вирішальній грі проти «Лаціо», та ще й на рідному для суперника стадіоні оскаржити ніхто не в змозі. Прикметно, що, чекаючи своєї черги на отримання медалі (та й місії зі здіймання Кубка догори) в натовпі тріумфаторів, Лаутаро обіймався з тренером Крістіаном Ківу (якому вже пророкують заледве чи не тренерську славу Мірчі Луческу). Єднання архітектора й виконроба? Конструктора й виробничника? Кулінара й реалізатора? Сказав би так, східноєвропейського футбольного пілігрима (шалик із його прізвищем та ігровим номером на одному боці й написом «Аякс» на іншому мені колись-заколись привезла колега з Амстердама) та найвідомішого після самі знаєте кого аргентинця в сучасному футболі. Й оцей альянс став справді переможним!
Читайте также: «Здивований так само, як і ви». У Бразилії шоковані вибором Анчелотті на ЧС
Втім, особливістю цього сезону для Лаутаро насправжки стало поєднання тріумфальних результатів із певними тернами на цьому шляху. Гарний початок сезону поступово змінився спадом. Якщо подивитися на середні оцінки форварда «Інтера» за версіями практично всіх статистичних порталів у вигляді графіка, то можна побачити, що із серпня до лютого ця крива не підвищувалася. Певний час спостерігалося плато, а після Нового року сформувалося нове плато, але на рівні, трохи нижчому від оцінки в 7 балів. Навесні справи начебто пішли вгору, але втрутилися проблеми зі здоров’ям. Зрештою, аргентинець відновився і епілог клубного сезону проводить непогано. Він є кращим бомбардиром Серії А на поточний момент, але 17 голів для капоканоньєре – не найкращий результат. Узагалі до нинішнього сезону менш як 20 голів кращий/-і снайпер/-и забивав/-ли лише однораз. У сезоні-1971/72 «торінезе» Паоло Пулічі, «міланіст» Джанні Рівера й нападник «Болоньї» Джузеппе Савольді розділили лаври першого голеадора, відзначившись саме по 17 разів.
Суперечливим вийшов у Ель Торо квітень: аргентинець провів суперову гру проти «Роми» (дубль та оцінка 8,6), а за двома дальшими зустрічами своєї команди спостерігав із лавки запасних. Звісно, матч проти римлян запам’ятався шедевральним голом Хакана Чалханоглу (постріл здалеку в дев’ятку), однак і взаємодія Лаутаро з Маркюсом Тюрамом теж зайшла в пам’ять (власне, аргентинець і француз є лідерами Серії А за системою гол + пас). Ель Торо двічі успішно виступив як наконечник атакувальних зусиль. Узагалі цієї весни Лаутаро зчаста розписувався у воротах саме римських команд: «Лаціо» так само настраждався від прудконогого аргентинця.
Ще один нюанс: за бомбардирського лідерства Лаутаро йде на 2-му (після флорентійця Мойзе Кеана) місці за згаяними гольовими нагодами. І їхня кількість в Ель Торо майже така сама, як і кількість забитих голів. За загальною кількістю ударів по воротах нападник «Інтера» весь сезон крокує в чільній 6-ці. Однак гольова конверсія (себто відсоток ударів, перетворених на голи) в нього найкраща серед усієї першої 20-ки найбільш пробивних гравців Серії А: 18,48%. Водночас відзначу, що його 17 голів уможливлені за xG 13,5. Тобто Лаутаро в змозі зробити гол із неочевидної ситуації, однак зчаста нехтує очевидними. Натомість йому на гол потрібно 125 хвилин, інші форварди Серії А витрачають на «маленьке диво» більше часу.
Й ще трошки про його суперництво з Мойзе Кеаном. Якщо за середньоматчевою кількістю ударів Лаутаро поступається флорентійцю (3,2 проти 3,8), то за середньоматчевою кількістю ударів у отвір воріт переважає колегу (1,3 проти 1,0). В обох цих номінаціях Лаутаро Мартінес і Мойзе Кеан – на найвищих щаблях у Серії А.
Читайте также: Українець, якого проігнорував Мальдера, відновився після травми
Відзначу й чудові взаємодію гравця зі Срібної країни з партнерами по «Інтеру». Про взаєморозуміння з Тюрамом я вже казав («Ми дуже різні, й це дає нам змогу добре ладнати», – казав про взаємини з колегою аргентинець), а додати до цього варто ще й чудову взаємодію Лаутаро з Федеріко Дімарко – беззаперечним лідером Серії А за створеними гольовими моментами, асистами й ключовим передачами. Власне, сам Лаутаро й відзначав у інтерв’ю, що цього сезону й «Інтер» істотно додав як команда, й він сам істотно додав як гравець.
Та, крім чудових статистичних показників, як на мене, важливою є і поведінка Лаутаро на полі. Беремо, до прикладу, матч проти «Верони», на який тифозі «Інтера» йшли, як на свято. Адже улюбленці вже чемпіони, а по завершенні гри футболістів буде пошановано медалями й чемпіонським кубком. Так от капітан команди демонстрував на полі справжню капітанську вдачу. Втративши м’яч у половині 1-го тайму, стрімголов примчав до опонента й ефективно відіграв у відборі. Коли партнери організували швидку контратаку, привітав їх зусилля оплесками. Коли сувора Феміда не дала «нерадзуррі» подати кутовий наприкінці 1-го тайму (мовляв, час вичерпано), вступив у суперечку з арбітром. Утім, уже виходячи на 2-й тайм, привітно спілкувався з тим самим рефері, наче й не було нещодавньої палкої дискусії. Першим примчав вітати Анжа-Йоана Бонні із забитим голом. І вдячно пооплескував трибунам у відповідь, коли напхом напханий стадіон «Джузеппе Меацца» влаштував тривалу овацію своєму улюбленцю під час заміни. На трибунах надто виокремлювався фан із масивним двуручником, на якому містився портрет аргентинця, а також було написано «Forza El Toro» й підкреслено його капітанську функцію. Може, й не в наявності Лаутаро на полі річ, але факт є факт: без аргентинця «інтерісті» пропустили. Відтак гра закінчилася внічию, і на нагородження гравці виходили дещо засмученими. От не можу пояснити чому, але кажу, як є: мені сподобалося, що Ель Торо не став надягати чорні окуляри на урочисту церемонію.
Свої успіхи Лаутаро називає «результатом років наполегливої праці й самопожертви від самого дитинства». «Інтер» він називає своїм «другим домом» і підкреслює, що «щасливий бути капітаном цієї команди». Він додає, що його родині до вподоби в Мілані. Ну, й не варто забувати, що для цього вже досвідченого аргентинця «Інтер» є єдиним європейським клубом. І, як на мене, багато в чому саме завдяки забивному аргентинцю «Інтер» останнім часом став учащати до призових подіумів. Щоправда, це відбувалося в Італії (по 3 чемпіонства, Кубка та Суперкубка виграли «нерадзуррі в 2020-ті), а в Європі останнім часом «інтерісті» проходили повз жадані подіуми (три єврофінали програно в ті самі 2020-ті). Та нині потенціал міланської команди, як на мене, такий, що й володіння єврокубками цілком можна уможливити.
Втім, клубні справи клубними справами, але ще на старті сезону-2025/26 Ель Торо визначив як найвищу мету сезону допомогти Аргентині захистити титул чемпіонів світу на північноамериканському мундіалі. «Я хочу бути готовим на всі 100%. Стати топскорером на чемпіонаті світу-2026? Це те, чого я хочу!» – підкреслює Лаутаро. Що ж, висловлюючись мовою президента однієї із країн-господарок мундіалю, «карти для цього в Мартінеса є». Поворожити на чемпіонство, маючи козирі Ель Торо, цілком можна. Власне, титул чемпіонів Копа Америка, завойований у 2021 р., Аргентина захистила в 2024 р. (до слова, саме в США й із голом Лаутаро у фіналі, й із призом кращому бомбардиру турніру для нашого героя). Чому б не здійснити таку саму процедуру захисту й із вищим світовим титулом? Хай якими сильними будуть опоненти.
Читайте также: Реалу запропонували підписати двох зірок Манчестер Сіті
Олексій РИЖКОВ