19 травня з інтервалом у декілька годин «Шахтар» офіційно відрапортував про пролонгацію контрактів із двома вельми значущими своїми футболістами. Якщо центрфорвард Лассіна Траоре отримав оновлену угоду терміном на п’ять років, то центрбек Марлон Сантос оформив новий дворічний контракт із «гірниками».
Читайте также: Динамо проведе розмову з футболістом, який вирішив перейти в Шахтар
Об’єктивно кажучи, рішень щодо цих двох легіонерів від керівництва «Шахтаря» чекали вже давно. Останні кілька місяців у пресі тільки й пліткували – залишаться Траоре із Марлоном, або ж покинуть команду влітку, чи залишиться хтось один, тоді як другий поїде з України. Зрештою, у донецькому клубі вирішили дотягнути практично до останнього, але відповіли у позитивному ключі як щодо пролонгації африканця, так і щодо продовження співпраці із південноамериканцем.
Слід зазначити, що Лассіна Траоре та Марлон Сантос у нинішньому «Шахтарі» є вкрай нечисленними представниками легіонерської колонії, яка збиралася у клубі спеціально під італійця Роберто Де Дзербі. Щоб купити Траоре «гірникам» влітку 2021-го довелося розщедритися й заплатити «Аяксу» 10 мільйонів євро, а на придбання Марлона із «Сассуоло» у теж саме трансферне вікно пішло 12 мільйонів у загальноєвропейській валюті. Причому на придбанні бразильця Де Дзербі, за чутками, наполягав дуже активно, ледве не із залученням ультиматумів.
З того часу минуло п’ять років, які виявилися для «Шахтаря», українського футболу та всієї країни надзвичайно складними. Через повномасштабну фазу російсько-української війни, яка триває із лютого 2022-го, лави «гірників» залишили майже усі, хто приходив до клубу «під Де Дзербі», так само як і сам Роберто, котрий наразі працює в англійській Прем’єр-лізі із «Тоттенгемом».
Що ж дали «Шахтарю» Траоре та Марлон Сантос за цей період? Перший вкрай яскраво стартував, але згодом отримав важку травму коліна в поєдинку Ліги чемпіонів проти «Інтера», й надовго вибув із гри, проводячи в лазареті значно більше часу, аніж у процесі тренувань. За п’ять років Лассіна провів за «гірників» 115 матчів, у яких забив 31 м’яч та віддав 23 результативні передачі. Виглядає непогано, однак треба розуміти, що потенціал африканця в якийсь момент виглядав настільки феноменальним, що як мінімум для УПЛ це мав бути форвард № 1 в усіх відношеннях.
Проте через травми Траоре перетворився на глибинного резервіста, нехай практично у всіх наставників й отримував місце на полі та шанс проявити себе. По суті, колишнім собою Лассіна зумів стати лишень у другій частині цього сезону, коли остаточно оговтався від травм та вийшов на середньоматчовий показник в одну результативну дію (гол або асист).
У весняній частині сезону-2025/26 Траоре справді виявився надзвичайно корисним для «Шахтаря», особливо у національному чемпіонаті. Здатність буркінійця грамотно ставити корпус, грати спиною до воріт і стягувати на себе суперників, вивільняючи зони для партнерів, найчастіше була вирішальним фактором у поєдинках, де «гірники» виривали такі необхідні для підсумкового чемпіонства перемоги. У цей відрізок сезону Траоре виглядав так, як і на старті своєї кар’єри у «Шахтарі» – агресивно, переконливо, результативно.
Інший момент, що практично усі фахівці та вболівальники в цей час задавалися одним і тим самим питанням – це правда справжній Траоре, або ж ми бачимо футболіста, котрий просто робить усе можливе й неможливе для пролонгації контракту із «Шахтарем», який, за інформацією з кулуарів, у африканця був чи не найбільш «жирним» у команді.
І, відверто кажучи, прямо зараз дати чітку та єдино правильну відповідь на це питання неможливо. «Шахтар» вирішив, що у Траоре варто повірити, і що колишні інвестиції у розмірі 10 мільйонів євро цей форвард ще може як мінімум допомогти повернути, якщо й не збільшити у декілька разів за рахунок потенційного перепродажу.
Однак, що ще неможливо не відзначати – свій новий контракт, так ще й зі зниженням окладу, Траоре у «Шахтарі» заслужив просто за свою людяність та поведінку. Саме Лассіна виявився єдиним легіонером, який не покинув донецький клуб після початку повномасштабної фази війни. Так, хтось резонно заперечить, що в той момент африканець все одно був у лазареті й не міг виходити на поле, а тому мав час, аби почекати та побачити, як розвиватимуться події, перебуваючи у спокійній Європі. Але… З іншого боку, Траоре все одно ніхто не заважав влітку 2022-го чи трохи пізніше скористатися горезвісним Annexe 7 ФІФА, щоб поїхати пограти в іншому клубі чи чемпіонаті, фактично залишаючись на контракті у «Шахтарі» і за першої ж зручної для себе можливості мати шанс туди повернутися. Щось подібне в принципі провернув бразилець Педріньо, якого також за значну ціну брали спеціально під Роберто Де Дзербі, а у 2022-му втратили на кілька сезонів через війну…
Траоре вирішив залишитися через те, що як зізнавався сам, його так виховували. Він хотів віддати клубу «борг» за гарне ставлення до нього, адже «Шахтар» допомагав Лассіні відновлюватися й не кинув у фінансовому плані, навіть коли сам клуб опинився у критичній ситуації через початок війни. І це однозначно історія, що підкуповує. І це те, що робить Траоре, мабуть, якимось особливим в очах більшості вболівальників «Шахтаря».
Читайте также: Роналду став першим футболістом, який забив 600 голів в чемпіонатах
На тлі Траоре кейс із Марлоном Сантосом розвивався зовсім інакше. Цей центрбек поїхав із «Шахтаря» влітку 2022-го, перебравшись до італійської «Монци». Це було рішення самого футболіста, який на той момент не вважав за потрібне і можливе продовжувати виступи в Україні. Але в італійському клубі справи у бразильця не склалися. Точніше, той начебто й збирався запропонувати легіонеру постійний контракт, але цьому завадила смерть власника клубу та колишнього прем’єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі.
Влітку 2023-го Марлон Сантос довго їздив Європою у пошуках нового клубу, але цікавих варіантів так і не дочекався. Втім, повертатися до України центрбек не поспішав, а незабаром поїхав на батьківщину, оформивши угоду згідно Annexe 7 ФІФА із «Флуміненсе». Ще через рік був переїзд вже у «Лос-Анджелес», але практично скрізь у бразильця справи не пішли. Заважали то травми, то погана адаптація чи розуміння гри команди.
В результаті влітку 2025 року Марлон Сантос, пішовши із «Лос-Анджелеса», фактично опинився у «розбитого корита». Він був мало кому цікавий на ринку, а його стрімку професійну деградацію підтверджують навіть показники оціночної вартості контракту захисника на Transfermarkt. З моменту відходу із «Шахтаря» влітку 2022-го й до завершення співпраці із «Лос-Анджелесом» Марлон Сантос подешевшав у ціні з 10 до 3 мільйонів євро.
У липні 2025-го Марлон Сантос все ж таки повернувся до «Шахтаря». Фактично він погодився дограти рік, що залишився за контрактом, а сам клуб був не проти, оскільки кращих варіантів того, як вчинити із цим кадровим кейсом, у нього все одно не було. Продати центрбека просто не було можливості, а так – ще одна опція в центрі оборони команді Арди Турана все одно не зашкодила б.
І загалом наявність Марлона Сантоса «Шахтарю» у чемпіонському сезоні-2025/26, у якому підопічні Турана також дійшли до півфіналу Ліги конференцій, справді не зашкодила. Інша річ, що, кажучи відверто, не надто й допомогла. Бразильський центрбек використовувався тренерським штабом в аспекті глибокої ротації складу, що було вкрай необхідно з огляду на насичений графік матчів «гірників» навесні – як у чемпіонаті, так і в єврокубку.
Але Марлон Сантос все одно не став тим самим X-фактором, який би хоч в одному конкретному матчі допоміг «Шахтарю» якось переламати ситуацію на свою користь. А цього від футболіста за 12 мільйонів євро все одно чекали значно більше, ніж від умовного Алаа Грама чи Іраклі Азарові. Більше того, в якийсь момент виникло цілком справедливе питання до Арди Турана та клубу загалом – невже ви не в змозі знайти молодого українця, який би отримував місце у складі та готувався як потенційна заміна для Матвієнка чи Бондаря, що конче необхідно в аспекті ліміту у національних змаганнях?
Але замість того, аби возитися із Огарковим, Удодом, Фариною, Козіком чи кимось іще Турану та менеджменту «Шахтаря» було простіше на якийсь час закрити позицію Марлоном Сантосом. Інше питання, що після одного сезону, в якому бразилець нічого особливого не продемонстрував, від нього треба було все ж таки відмовитися на користь більш перспективного виконавця. Але це означало б одне – необхідність прямо зараз відповідати перед власником клубу за 12 мільйонів євро, які були витрачені на гравця, котрий зрештою виявився незатребуваним. І навряд чи таку відповідальність на себе хотів брати як генеральний директор Сергій Палкін, так і спортивний директор Даріо Срна, або ж головний тренер Арда Туран.
От і вийшло, що якщо Лассіна Траоре об’єктивно заслужив право отримати новий контракт і залишитися в клубі, причому не тільки своєю грою, а й лояльним ставленням до клубу протягом усього строку війни, то Марлон Сантос, ймовірно, отримав нову трудову угоду лишень тому, що так склалися обставини. Що так просто найпростіше для усіх. Адже формально й інвестиція в 12 мільйонів євро залишається «у грі», і екстрено виходити на ринок начебто не потрібно, і возитися з вихованням поки що вкрай сирих у тактичному плані випускників академії також не доведеться. Такі компроміси також трапляються у футболі. І вони аж ніяк не рідкісні, навіть у європейських топ-чемпіонатах.
А поки що залишається лишень констатувати: «Шахтар» в один день продовжив контракти одразу із двома своїми цінними (як мінімум в аспекті попередніх витрат) легіонерами. Але, як здається, це настільки різні за змістом та сутністю контракти, наскільки відрізняються один від одного, скажімо, помаранчевий та чорний кольори…
Читайте также: Реал виставив на трансфер скандального футболіста. Відомі деталі