Уже зовсім скоро національна збірна України з волейболу стартує у новому розіграші Ліги націй. Перед стартом важливих змагань до розташування «синьо-жовтих» повернувся Олег Плотницький.
Читайте также: Еліна Світоліна – Марта Костюк. Прогноз на матч 1/4 фіналу Ролан Гаррос
Волейболіст дав ексклюзивне інтерв’ю Sport.ua, де розповів про клубні успіхи з Перуджою, розмову із Раулем Лосано та повернення до національної збірної України
– Нещодавно клуб продовжив з вами контракт до 2028 року. Які аргументи стали вирішальними для цього рішення?
– Я думаю, найголовніший аргумент – це те, як я працюю. Клуб це бачить! Вони бачать, що я розвиваюся та покращую свої елементи гри. Саме тому вони й вирішили мене залишити у складі. З мого боку, перший вибір завжди була Перуджа, а вже потім, можливо, розглядав би якісь інші варіанти.
– Взимку довкола вас ходило багато розмов про можливий перехід, зокрема найчастіше згадувалася Модена, і говорили про доволі серйозну фінансову пропозицію. Але трансфер так і не відбувся – можете розповісти, що тоді сталося і чи справді були конкретні варіанти з іншими клубами?
– Так відбувається кожен раз, коли завершується контракт будь-якого гравця. Потім починають говорити: «він йде туди, він йде туди». Так, були інші пропозиції… Вони були доволі цікаві. Можливо, колись так станеться, що я перейду в той чи інший клуб, але поки мені цікаво і я хочу бути в Перуджі.
Мені здається, в цьому клубі в нас ще є багато роботи. Багато в чому я можу стати кращим і загалом команда може принести ще багато трофеїв додому. Мені здається, що це найголовніше. Коли ти граєш лише задля перемоги – це велика мотивація та задоволення від того, що ти робиш.
– Перуджа виграла Лігу чемпіонів вдруге поспіль. Чим ця команда зараз сильніша або інша порівняно з тією, що виграла рік тому?
– У цьому році команда стала сильнішою в плані атмосфери. Я не можу сказати, що фізично чи технічно щось змінилося. Так, були моменти, де ми додали та покращили свої показники, але мені здається, що найважливіший фактор – атмосфера. Це було наше таке «коло», яке було закрите для всіх. Ми завжди трималися разом. Мені здається, що в цьому плані ми стали кращими, ніж у тому році.
У тому році ми вже були на дуже гарному рівні в цьому плані, але цього року ми шалено додали. Це було видно у багатьох матчах. Коли ми програвали якісь партії або просто відставали на 5-6 очок, але ми все рівно доганяли суперника та вигравали ті партії. Могли забрати ті партії або навіть матчі. Я думаю, це було одним із головних чинників успіху.
– Перед «Фіналом чотирьох» якого суперника ви остерігалися найбільше і від кого очікували найсерйознішого спротиву у півфіналі та фіналі?
– Якщо чесно, ми нікого не остерігались, навіть не думали про це. Думки були лише про те, як показати хорошу гру у своєму виконанні – хотіли показати свою гру. Ми знали, якщо ми будемо грати в «наш волейбол», на нашому рівні, буде більше можливостей для перемоги.
– За весь сезон у чемпіонаті ви програли лише три матчі, два з них – Вероні (один у регулярній частині, інший у Суперкубку). У чому причина таких результатів проти цього суперника – це їхній рівень чи вони просто незручні для вас?
– Верона зібрала дуже класну команду. В цьому році вони були дуже сильні, в наступному – теж будуть сильні. Наші поразки? Завжди вигравати неможливо. Вони десь показували нам наші слабкі місця – ми від цього розвивалися й ішли далі.
Я не можу сказати, що Верона була незручним суперником, вони просто були сильними. Ця команда була створена для того, щоб вигравати Кубки – їм не вистачило буквально трохи. У плей-оф важко грати всім. Можна сказати, що це як новий чемпіонат. Мені здається, що їм не вистачило досвіду. У них є молоді гравці, які грають на супер-високому рівні, але їм просто не вистачило досвіду, трішки не дотисли.
– Після усіх цих клубних успіхів – перемог у Лізі чемпіонів і внутрішніх турнірах – яка ціль для вас ще залишається недосягнутою на клубному рівні?
– Мені здається, на клубному рівні я вже все виграв, але завжди хочеться виграти ще більше, тому будемо працювати для того, щоб знову виграти те, що вже вигравали, подвоїти, скажімо так.
– Тепер якщо перейти до збірної – після майже двох років поза нею, який саме момент став переломним і змусив вас сказати собі: «Я повертаюся»?
Читайте также: Зоря визначилася з головним тренером на новий сезон. Що чекає на Скрипника?
– Не було переломного моменту. Я поспілкувався з клубним тренером, я поспілкувався до Лосано і ухвалив рішення, що потрібно повернутися. Мені здається, це піде мені на користь. Можливо, я в чомусь зможу допомогти національній команді.
– Наскільки важливою у вашому рішенні повернутися була особиста розмова з Раулем Лосано, і про що ви тоді говорили відверто?
– Це 100% було важливо, але… Я не думаю, що він змінив би мою думку, якби я не хотів їхати в збірну. Ми просто говорили про плани. Він розповідав, як бачить команду, як він бачить нашу гру, які у нього є цілі – нічого особливого.
– Чи відчуваєте ви зараз іншу атмосферу в збірній порівняно з тією, коли залишали команду?
– Слухайте, ну 100% – атмосфера змінилася, але точно не в гіршу сторону. До збірної приєднались молоді гравці, які теж трохи розбавляють. Інші, ті хто був, теж виросли. Хтось став більш серйознішим, хтось став більш майстернішим. Я думаю, у нас достатньо здорова атмосфера у команді. Ми можемо працювати і показувати хороший рівень.
– За час вашої відсутності в національній команді виросло нове покоління волейболістів. Хто з молодих гравців найбільше приємно здивував вас після повернення?
– Та всі молоді гравці добре грають. Я їх ніколи не бачив наживо, але зараз є можливість з ними тренуватися. Вони добре працюють та вже можуть грати на хорошому рівні. Їм треба ще трохи стабільності, але вони ще молоді, а ця стабільність прийде з досвідом.
– Ви були капітаном збірної України. Після повернення чи готові знову взяти на себе лідерську роль, якщо команда цього потребуватиме?
– Дивіться, бути капітаном – точно ні, 100%. Є інші гравці, які можуть взяти на себе роль капітана. Я можу допомагати, я можу бути лідером за межами майданчика та безпосередньо на майданчику, але капітан у нас є. Здається, там немає варіантів і немає для чого його змінювати – він добре виконує свою роботу.
Щодо всього іншого, без питань – можу взяти на себе лідерство та разом із капітаном і тренером вести команду до нових перемог.
– Чи вже обговорюєте в команді цілі на цей сезон у Лізі націй та чемпіонаті Європи, і які завдання ставляться перед збірною на ці турніри?
– Думаю, найголовніше – залишити національну збірну України у Лізі націй. Здається, у цьому році це буде зробити набагато складніше. А що стосується чемпіонату Європи? Мені здається, що наш мінімум – топ-8, треба спробувати поборотися за вихід до півфіналу.
– В одному з відео Тупчій зазначив, що в збірній зараз бракує молодого пасуючого 18-19 років. На вашу думку, яких гравців або яких якостей зараз найбільше не вистачає на рівні національної команди?
– Я на 100% згідний з Василем. Якби у нас зараз був молодий гравець 18-19 років – було б просто супер. Тому що його б можна було б уже залучати та він би втягувався в команду. Наскільки я розумію, саме це наша найбільша проблема, якщо ми говоримо про майбутнє. Найбільша проблема – зв’язуючий гравець, таких дійсно не вистачає.
У нас є наші: Синиця, Євстратов, Щитков – все супер, але якщо дивитися у майбутнє…років на 10 вперед, то там, чомусь, поки що на горизонті нікого не видно.
– Які індивідуальні завдання ви визначили для себе на цей сезон у Лізі націй та на Євро?
– Якихось особливих індивідуальних цілей немає. Потрібно просто тренуватися, розвиватися, працювати кожного дня та показувати хорошу гру, – сказав Олег.
Читайте также: Стало відомо, де ЛНЗ буде готуватися до нового сезону