Sport.ua разом із беттінг-партнером betking представляє серію матеріалів, присвячених ЧС-2026, який відбудеться у США, Канаді та Мексиці.
Читайте также: Іспанія – Ірак – 1:1. Прорив Феррана Торреса і супервідповідь. Відео голів
Від нетопових збірних на великих турнірах ми, як нейтральні глядачі, очікуємо у першу чергу не перемог – а того, аби ті нас як слід розважили. І збірна Австралії роками цього не робила. Регулярно привозила на ЧС статистів та Муя – працьовитого та міцного, але не яскравого футболіста. Добре, що в Австралії зрозуміли свою помилку та до турніру 2026 року виховали, окрім інших, вінгера Іранкунду. Йому лише 20, але його вже встигла придбати «Баварія». І продати. Зараз грає за «Вотфорд», у складі якого минулого сезону Чемпіоншипу оформив 4+5 за гол+пас… а ще назбирав 12 жовтих карток. Бо треба ж якось розважати, коли не забиваєш! Головна чеснота футболіста – його топ-координація. Завдяки ній гарно володіє м’ячем, повертає круглий під контроль навіть якщо відпустив його далеко та… робить сальто. Так регулярно святкує свої голи. Людина-оркестр, яка навіть у поганий день запам’ятається. Зовсім не Муй. Тому на Австралію у 2026 можна і подивитися.
Насправді у квартеті D уваги, абзаців та перегляду матчів заслуговує не тільки австралійська команда. Взагалі все важливе про всі 4 колективи цієї групи можна прочитати у рядочках нижче.
США
Зазвичай на цьому місці розповідаю, як команда кваліфікувалася на мундіаль. Що ж, зроблю це знову: багато-багато років тому США вирішили прийняти у себе в країні ЧС, а далі як закрутилося… Й ось ми тут. У реальності, де команда це зробить. Не колись у майбутньому, а вже буквально за тиждень. І для збірної ця участь стане вже аж 12 в історії. Робиш так багато спроб – одного дня досягаєш успіху. США це вдалося ще у 1930, коли команда дебютувала на турнірі та сходу забрала собі бронзові медалі мундіалю. Легко припустити, що краще виступити у 2026 не вийде. Навіть удома. Навіть із «золотим» поколінням (а у кого воно взагалі зараз не «золоте»?). Мабуть, є сенс орієнтуватися на більш свіжі результати. З 2006 року збірна зіграла на 4 з 5 можливих чемпіонатах світу, аби разок не вийти з групи та аж тричі зійти вже на стадії 1/8. Тож успіхом буде участь у чвертьфіналі. Щонайменше.
У 1994 США вже приймали ЧС, але ту саму 1/8 не подолали. Та й узагалі за всі 37 матчів на мундіалях виграли лише 9, більше одного поєдинку – лише у парі турнірів. Команда-невдаха. Аби було по-іншому, Америка цього разу виховала топ-футболістів, обрала серед вільних спеціалістів топ-тренера. Але, як на мене, головне – те, що витрачалася на організацію зустрічей із сильними опонентами для спарингів. Бо, коли не маєш офіційних поєдинків, легко втратити ці 2-3 роки. Піддатися спокусі та грати лише прохідні матчі. Однак у Штатах, здається, розуміються на футболі. Тому у 2024 команда зустрілася з Канадою та Мексикою, у 2025 – зі Швейцарією та Туреччиною, Уругваєм та Японією, Південною Кореєю та Саудівською Аравією. Цієї весни американці зіграли проти Бельгії та Португалії. Результати – тривожні, але чи підготувалася таким чином збірна до мундіалю? Майже напевне.
Горді американці будуть намагатися довести, що є зокрема футбольною нацією. Одна з найбільших спортивних держав стабільно пасе задніх у дисципліні ногом’яча. Навіть футбол є звичайний, а є той, що американський та для американців. Аби це змінити, колись в Америку рушив Бекхем. Після нього – Ібра. Відносно нещодавно – Мессі. Переїзд колишніх європейських зірок – це про спроби популяризації футболу у країні. Зокрема й заради ЧС. Турнір цього літа повинен стати вирішальним моментом для розвитку цього спорту в Америці: або зараз місцеві переконають рівнем організації та футболу, що готові доєднатися до найкращих, або відкладуть цю мрію ще на декілька десятиліть. Відповідальність шалена. Як і тиск. А от чи буде такою самою шаленою підтримка фанатів на трибунах – велике питання. Чи вміють футбольні вболівальники в Америці вболівати? Після КЧС є сумніви.
Головний тренер
До речі, ще можна посперечатися, чи не є саме Почеттіно головною зіркою цієї національної команди. Тренував у фіналі ЛЧ. Долав найкращих наставників як тренер «Тоттенгема». Провалився у Парижі та із «Челсі», однак із першим усе-таки став чемпіоном Франції, а у Лондоні розкрив світу Палмера. На кожній з попередніх робіт Почеттіно відпрацював тренером по 50+ матчів. Збірною США керує вдвічі менше, тож повинен не розчарувати на мундіалі, аби не оновити антирекорд. Тактичний гік? Так. Гнучкий та, коли треба, прагматичний? Також так. Маурісіо – топовий сучасний тренер, який, утім, через невдалі кар’єрні рішення у минулому на ЧС має щось комусь доводити. Для нього це момент Х. Як і для збірної США. І, мабуть, це дуже правильно – призначити головним саме такого тренера. Якому треба як нікому та ніколи. Почеттіно віддаватиметься на всі 100%. За «Тоттенгемом» ми пам’ятаємо, наскільки багато це може дати команді.
Лідер
Я б міг підійти до питання креативно, але минулого року у США випустили документальний серіал про Пулішича. 9 серій. Нічого не маю проти, але я не дуже уявляю, що можна було б так багато та довго розповідати цікаво та цікавого навіть про Мессі – а тут лише Крістіан. Однак, звісно, не моя справа, а цей продукт – явно для місцевого глядача. Якого треба підбадьорити перед ЧС. Довести, що Америка має не просто сильних футболістів, але й зокрема одного такого, який гідний, аби про нього зняли цілий серіал. Ідея зрозуміла: країні потрібні герої. Ну, хоча б один. Той, хто поведе за собою всіх та буде символом надії на краще. А Пулішич – футболіст, котрий виграв ЛЧ. Той, хто 4 рази визнавався найкращим на батьківщині та визнаватиметься ще наступні років 20, зокрема 10 після завершення кар’єри, якщо приведе збірну США до чогось історичного на ЧС. Чи Крістіан найкращий футболіст цієї команди? Можливо. Чи найбільш зірковий? Тут точно, без варіантів.
Травматичний гравець провів у Серії А цього сезону лише 47% від максимуму хвилин. Тобто більшу частину матчів «Мілану» ми не бачили Пулішича на полі. І навіть так він оформив 8+4 у чемпіонаті. Мабуть, найбільш цікавий факт: більшість голів Крістіана стали переможними для команди. Аж 5 з 8, в усіх інших гравців «Мілана» таких максимум 3. Точно не історичний сезон американця, далеко не найкращий – але рівня лідера команди. У «Мілані» він виглядав єдиним надійним серед усіх футболістів атаки, яких насправді у клубі ого-го як багато. Стабільно робив результат та не розчаровував. Особисто він заслужив і грати у ЛЧ, і боротися за титул. Провал «Мілана» – не про нього. Репетицію ЧС провів. Був лідером у клубі – буде й у збірній. Тут без Модрича за спиною, але з тренером, який допоможе отримувати м’яч у небезпечних зонах частіше. Пулішич готовий запалити на мундіалі. Аби б тільки не травмувався.
Переваги та слабкості
Наполягатиму, що головна сила збірної – Почеттіно. Навіть його найгірші команди тримали який-ніякий рівень. Його рівень сильно вище за рівень цієї збірної. Аргентинець опинився тут не через власні забаганки, а просто бо не пощастило. У «ПСЖ» роками кожного нового тренера кидали під автобус, доки не відмовилися від скуповування всіх найдорожчих. У «Челсі» і досі єдиним успішним наставником у новій ері був Мареска, бо працювати у лондонському безладі неможливо. Ці 2 топ-клуби зіпсували Маурісіо резюме. Тому він зараз не тренує найкращих у світі, а лише готує Штати до ЧС. Тут не треба обирати на матч між 40 гравцями складу. Тут нема ані Мбаппе, ані Неймара. Склад рівня того самого «Тоттенгема». Багато працьовитих футболістів для тренера, який цінує біготню за м’ячем на полі. У правильних руках ці гравці будуть здатні на дива. А руки Почеттіно – точно правильні.
Тривожно за оборону збірної. Ок, Пулішич заб’є своє. Маккенні завдяки активності на чужій половині допоможе створити шанси. Балогун, Пепі, Тілльман – гаранти небезпеки. США матимуть моменти для голів у кожному матчі. Навіть проти найсильніших команд. Особливо за правильних тактичних налаштувань. Але який сенс, якщо завжди пропускатимеш 2, 3, 5 голів? У захисті менше гучних прізвищ, а деякі захисники – ті ж Робінсон із «Фулгема» та Дест із «ПСВ» – славляться саме своїми навичками в атаці, не біля власних воріт. 3 з 3 воротарів у заявці грають в МЛС, котра не кидає кіперам великих викликів. А тут по їх воротам будуть бити найкращі у світі: а чому повинні впоратися? Почеттіно може навчити збірну оборонятися, але нічого не зробить з індивідуальними помилками захисників. Для великих перемог може не вистачити надійності біля власних воріт. Ця атака – цікава, але не буде забивати по 3-4 у кожному матчі.
Заявка
Воротарі: Кріс Брейді («Чикаго Файр»), Метт Фріз («Нью-Йорк Сіті»), Метт Тернер («Нью-Інгленд Революшн»).
Захисники: Алекс Фрімен («Вільярреал»), Ентоні Робінсон («Фулгем»), Остон Трасті («Селтік»), Кріс Річардс («Крістал Пелес»), Марк Маккензі («Тулуза»), Сержіньйо Дест (ПСВ), Тім Рім («Шарлотт»), Майлз Робінсон («Цинциннаті»), Джозеф Скеллі («Боруссія» Менхенгладбах).
Півзахисники: Максиміліан Арфстен («Коламбус Крю»), Бренден Ааронсон («Лідс»), Крістіан Рольдан («Сіетл Саундерс»), Джованні Рейна («Боруссія» Менхенгладбах), Себастьян Берголтер («Ванкувер»), Малік Тілльман («Баєр»), Тайлер Адамс («Борнмут»), Вестон Маккенні («Ювентус»), Алекс Сендехас («Америка»), Крістіан Пулишич («Мілан»), Тімоті Веа («Марсель»).
Нападники: Фоларін Балогун («Монако»), Гаджі Райт («Ковентрі»), Рікардо Пепі (ПСВ).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
13.06. США – Парагвай (04:00 за Києвом)
19.06. США – Австралія (22:00 за Києвом)
26.06. Туреччина – США (05:00 за Києвом)
Sport.ua разом із беттінг-партнером betking висвітлює ЧС-2026 з футболу!
ПАРАГВАЙ
Мене хлібом не годуй дай покритикувати збільшення кількості учасників на ЧС. І справа взагалі не у тому, що ми отримали +16 команд та купу додаткових матчів. Ключовий недолік – розподіл цих «бонусних» путівок на турнір. Європа отримала лише декілька, натомість з відбору у Південній Америці тепер на мундіаль вирушають аж 6.5 команд (6 – напряму, ще 1 – через стики). Раніше було по 4.5. Так от, Парагвай у кваліфікації на ЧС фінішував на 6 позиції. Тобто от конкретно він з нами саме через розширення турніру. Якби не воно, навряд випередив би Аргентину, Бразилію, Еквадор, Колумбію та Уругвай. Бо всі названі команди зараз плюс-мінус у формі. Парагвай на ЧС, бо здобув 7 вікторій у 18 матчах, аж 4 з яких – проти Болівії, Венесуели та Перу. Тобто стабільно бив слабших. Найкращий серед найгірших. Забив лише 14 м’ячів, тобто витрачав більше 90 хвилин на кожен. Зіграв унічию 0:0. І ще. І ще раз. Аж 5 разів загалом.
Чи малюю я портрет нудної команди? Ні, Парагвай робить це сам. У 3 останніх офіційних матчах він забив і пропустив сумарно 2 голи. У товариських був веселішим, однак у жодному з 6 його останніх жодна з команд на полі не забила 3+. Ми звикли, що нетопові збірні з Латинської Америки та Африки привозять на ЧС найчастіше оборону, а не атаку. Парагвай вписується у цей стереотип. Покоління «не те», аби творити історію. Зокрема й тому, що досягнення збірної на мундіалях уже чималі: одного разу Парагвай навіть опинився у вісімці найкращих команд світу! Насправді не так давно – «лише» 16 років тому. Тоді колектив запалив як востаннє, аби пропустити турнір у 2014, 2018 та 2022. Найкращі часи минули, а країна чекала чи то дива, чи то розширення ЧС до більшої кількості команд. І ось це сталося. Парагвай знову на великому турнірі. Може, знову здивує? Тоді опинився у чвертьфіналі з лише однією перемогою в основний час.
8 разів Парагвай бував на ЧС. Жодного разу не здобув більше однієї вікторії впродовж турніру. З іншого боку, у 7 з 8 випадків цю одну перемогу мав – нація ювелірів. Вище трохи захейтив збірну, але насправді вона вирушає на мундіаль не як туристка. Зрештою, аж 15 національних команд мають дешевший за неї склад, а сам Парагвай грав у плейофі в усіх 3 випадках, коли вирушав на ЧС за межами Європи. Шанси здивувати є. До того ж, забігаючи наперед, група – одна з найбільш рівних на турнірі. Суперкомп’ютер Opta дає всім збірним у квартеті шанси у 50+% на кваліфікацію до плейофу. Нічиї плануються. Втрати очок кожною з команд – також. Парагвай буде у боротьбі. Навіть попри те, як потрапив на великий турнір. А якщо опиниться у плейофі, то піди ще спробуй його обіграй: у відборі він поступився лише у 4 з 18 турів. Як і Аргентина. Пам’ятаєте оте кліше «це дуже непоступлива команда»? Так от, його придумали дивлячись на цей Парагвай.
Головний тренер
Густаво Альфаро тренував майже 2 десятки клубних команд, аби одного дня втомитися від такого ритму роботи та вирішити спробувати себе зі збірними. Зробив це з Еквадором. Коста-Рикою. З першим навіть був на ЧС у 2022 року. Тоді його Еквадор не вийшов з групи, але забив і Нідерландам, і Сенегалу, а першій збірній ще й не програв (1:1). Для кваліфікації у наступний етап не вистачило «зайвого» голу. Кажуть, тренер був настільки злий через це, що саме завдяки тому у ФІФА вирішили з цього року пускати до ПО більше 2 команд з квартету. Звісно, жартую. А от правда: наставника не злякати великим турніром. Це для футболістів буде їхнє перше родео, але не для нього. До речі, у 2022 Еквадор Альфаро також грав у групі з хазяйкою турніру. Також у першому турі. І переміг Катар без варіантів та без проблем. США? Несіть ту збірну сюди. Густаво вже знає, як це робиться. Один з найбільш досвідчених наставників турніру – повинно допомогти.
Лідер
Дискусія – обов’язкова, адже аж 4 футболісти складу у відборі до ЧС вклалися у діапазон у 3-4 гольових дії за 18 турів. В інших менше. Ні в кого нема більше. Найкращий бомбардир забив 1 м’яч за сезон Серії А та одужає після травми акурат під старт ЧС. Тобто очевидного кандидата нема, а називати Альмірона просто за інерцією, бо той багато років грав в АПЛ – така собі ідея. Тож давайте піду креативним шляхом. Вірю, що лідером збірної стане захисник Альдерете. Рік тому «Хетафе» продавав його до «Сандерленда» зі словами, що просто змушений заробити гроші на одному з найкращих захисників Ла Ліги. Всі посміялися – а потім цей футболіст увійшов до топ-7 найкращих оборонців сезону АПЛ за кількістю виносів/матч серед тих, хто провів 2000+ хвилин на полі. Команда кваліфікувалася до ЛЄ, а він увійшов до топ-4 її найкращих гравців за середньою оцінкою. Король другого поверху. Дуже надійний. І те, що лікар прописав, для збірної, яка регулярно на ЧС паркуватиме автобус.
Переваги та слабкості
Спойлер: група D набагато більше про атаку, аніж про захист. Тут усі краще створюватимуть шанси, аніж заважатимуть це робити суперникам. Усі, окрім Парагваю. Точно найбільш прагматичний колектив квартету. Той, який зможе втримати результат, якщо заб’є першим. Той, який буде готовий зіграти від суперника. А ще – той, від якого нічого не очікують. Бо Туреччина – більш статусна, а США – господарі турніру. Тобто Парагвай в ідеальному середовищі та в ідеальній ситуації, аби створити сенсацію. З бодай одним дуже сильним захисником. З досвідченим тренером, який не буде намагатися щось довести суперникам видатними тактичними планами – просто виграє матч. Команда, яка приїде на турнір пахати заради результату, а не грати у футбол. Збірної не повинно було тут бути за старими правилами, але якщо за новими вона вже на мундіалі, то шереху наведе.
Єдине переживання – що не зможе забивати. Прагматичний тренер. Склад без топ-бомбардира. Альмірон та Енсісо допоможуть створити моменти. А далі? Якщо команда страждала у відборі навіть біля воріт аутсайдерів свого регіону, то що буде тепер на мундіалі? Тут супротив вище. У суперниках трохи кращі захисники та воротарі. Так, опоненти будуть підставлятися під швидкі атаки, але чи готовий Парагвай їх проводити? Зрештою, у ворота Аргентини та Бразилії у відборі забив 3 голи за 6 годин футболу, причому всі – вдома. Хоча ті також підставлялися. Давали атакувати. Ще й новий формат турніру спокушає концентруватися на обороні, бо навіть 3 нічиїх у групі дають хороші шанси на кваліфікацію до наступного раунду. Парагвай настраждається в атаці. А одного дня пропустить першим та не знатиме, що робити далі. Добре, якщо таке станеться на пізній стадії ПО, а не у перших турах групи.
Заявка
воротарі: Орландо Гілл («Сан-Лоренсо»), Гатіто Фернандес («Серро Портеньйо»), Гастон Ольвейра («Олімпія Асунсьйон»);
захисники: Хуан Касерес («Динамо» М), Хосе Канале («Ланус»), Хуніор Алонсо («Атлетіко Мінейро»), Густаво Гомес («Палмейрас»), Густаво Веласкес («Серро Портеньйо»), Фабіан Бальбуена («Греміо»), Омар Альдерете («Сандерленд»);
півзахисники: Маурісіо («Палмейрас»), Матіас Галарса («Атланта Юнайтед»), Дієго Гомес («Брайтон»), Мігель Альмірон («Атланта Юнайтед»), Андрес Кубас («Ванкувер Вайткепс»), Даміан Бобаділья («Сан-Паулу»), Каку («Аль-Айн»), Браян Охеда («Орландо Сіті»), Хуліо Енсісо («Страсбур»);
нападники: Густаво Кабальєро («Портсмут»), Александро Майдана («Тальєрес Кордоба»), Антоніо Санабрія («Кремонезе»), Габріель Авалос («Індепендьєнте»), Рамон Соса («Палмейрас»), Ісідро Пітта («Брагантіно»), Алекс Арсе («Індепендьєнте Рівадавія»).
Читайте также: Франція – Кот-д’Івуар – 1:2. Сенсація у Нанті. Відео голів та огляд
Орієнтовний склад
Розклад матчів
13.06. США – Парагвай (04:00 за Києвом)
20.06. Туреччина – Парагвай (06:00 за Києвом)
26.06. Парагвай – Австралія (05:00 за Києвом)
АВСТРАЛІЯ
Декілька років тому Австралія психанула та вирішила грати в азійській кваліфікації до ЧС замість океанської. Бо аж настільки смілива. У відборі від Океанії завжди забирала свою путівку на турнір. В Азії квитків на ЧС більше, але й суперників – також. Якщо в історично більш знайомому регіоні було достатньо раз на 4 роки здолати Нову Зеландію, то тепер доводиться змагатися зокрема зі збірними, котрі мають представників у топ-лігах Європи. Але в Австралії вирішили, що хочуть зростати. А у відборі Океанії цього не зробити. Через нього можна легко кваліфікуватися на ЧС. А далі? Страждати на ньому, бо не звик до такого рівня конкуренції. До такого супротиву. До таких швидкостей. Тому Австралія ризикнула. Тепер вона грає у відборі проти азіатів. Стає кращою. І все одно ганяє на ЧС. Усе вийшло. Воно того вартувало.
Відбір в Азії проходить у декілька етапів. Перший Австралія закінчила із 6 перемогами у 6 матчах та різницею голів 22:0 – ну, хоча б розважилася. А от у другому навіть не виграла свою групу. З іншого боку, у секстеті була Японія – цю не соромно і вперед пропустити. Тим паче, в особистих зустрічах проти «самураїв» Австралія набрала 4 бали з 6 можливих. Випередила Саудівську Аравію на 6 очок. Поступилася лише в 1 з 10 поєдинків, і те – у першому турі. А далі зібралася та свого вже не віддала. Пропускала менше голу за матч. Забивала регулярно. Коротше, як не крути заслужила зіграти на мундіалі. Та і як це на ЧС без Австралії. Ми вже до неї звикли: вона була тут раніше 6 разів, зокрема на кожному з 5 попередніх форумів. До речі, минулого разу, у Катарі, встановила власний рекорд за кількістю перемог на одному турнірі, здобувши аж 2. Вдруге в історії зіграла в 1/8 фіналу.
Причому тоді кваліфікувалася до плейофу ще за старого формату. Випередила у групі не лише Туніс, але й саму Данію. Поступилася тільки французам, а ще вела у рахунку хоча б декілька хвилин у кожному своєму матчі аж до ПО. Тобто заслужила всі компліменти на свою адресу. І якщо навіть тоді, у складному квартеті та майже без яскравих футболістів у складі, збірна здивувала, то чому не може тепер? Цього разу група – простіша, формат – лагідний. Можна не вигравати 2 матчі, аби пройти далі. За умови кваліфікації з першого місця (а раптом?) можна отримати у суперники когось, хто посів аж третє у своєму квартеті, за умови кваліфікації з другого – другу команду групи G, де за «срібло» повинні зарубитися всього лише Єгипет та Іран. Австралія «переїжджала» з Океанії до Азії, аби отримати більші виклики та підготуватися до матчів із кращими… і тепер на ЧС, імовірно, не матиме топ-суперників аж до 1/8. Іронічно.
Головний тренер
Не той, з яким команда лякала суперників у 2022 році. З іншого боку, і новий – також дуже й дуже цікавий. Тоні Попович виграв Лігу чемпіонів Азії. Тобто пройшов цей ваш клубний футбол на рівні свого регіону. Далі – або до збірної, або до Європи. І Тоні вирішив, що новий континент почекає. Тим паче, всю кар’єру його тягне до батьківщини, що вже поробиш. Починав шлях гравця у Сіднеї – там і завершив, але робив «перерву» на матчі в Англії за «Пелас». Починав як тренер в Австралії та зробив собі ім’я саме там, але вже встиг побувати у тій же Британії та навіть Туреччині. І всі дороги ведуть додому… Мабуть, треба закрити якийсь гештальт. Можливо, виступити зі збірною на ЧС. І зробити це повноцінно, а не як колись: у час кар’єри гравця Тоні вирушив на лише 1 мундіаль, аби провести там за Австралію тільки 41 хвилину у програшному матчі проти Бразилії. Тепер матиме більше хвилин, аби переконати у своїй майстерності. Але вже як тренера.
Лідер
Хто читав обговорення фанатів збірної Австралії на форумах на тему їхнього істинного лідера, той я. Насправді одностайної думки нема. Талантів багато. Збірна – цікава. Всюди фігурують 5-6 прізвищ. Причому і воротаря, і захисників, і півзахисників, і нападників. Тобто вже зараз готовий сказати, що команда доволі збалансована. У кожній з лінії є топ за місцевими мірками. Тому у цьому абзаці назву людину з найбільшим потенціалом стати світовою зіркою: це Бос із «Фейєноорда». Лівий захисник, який, так, корисний в обороні, але ще встиг відзначитися у сезоні чемпіонаті Нідерландів 4 голами та 9 гольовими пасами. І це при тому, що з 37 його пасів під удари у лізі аж 35 – короткі. Тобто ні, точно не людина-навіс. І це таке витворяє у перший свій сезон у клубі. За збірну, до речі, у кваліфікації також асистував. Навесні забив у 2 з 2 товариських матчів команди. Група на ЧС дозволяє багато часу провести в атаці. А якщо Бос буде біля чужих воріт, то генеруватиме небезпеку у промислових об’ємах.
Переваги та слабкості
Головний козир збірної вже засвітив раніше – баланс. Бос створить моменти. Іранкунда, якщо пощастить, навіть заб’є. На воротах – Раян, який досвідчений, зіграє на ЧС учетверте поспіль. Тільки-но врятував «Леванте» від вильоту до Сегунди – у формі. Нападник «Норвіча». Центральний хав «Санкт-Паулі». Захисник «Парми». Проблема багатьох збірних цього ЧС – у дуже неоднорідному складі. У США проблеми із захистом та воротарем, але сильна атака. У Парагваю – навпаки, нема гарантів голів попереду, але надійна оборона. А от Австралія везе на турнір не якусь одну сильну лінію – команду. Не без слабких місць, але з лідерами у кожній ланці. Цього може вистачити, аби уникнути провалів. Одного дня США програють, бо пропустять забагато, а Парагвай – бо не зможе нічого створити біля чужих воріт. З Австралією такого не станеться.
А що може? Тут усе просто: брак класу. У якийсь день збірна зустрінеться із тим, хто сильніший за неї. І що далі? Як конкурувати? Навіть не так: за рахунок кого? Збірна без зірок. Із сильними футболістами, але не тими, хто виграє свої дуелі у топ-суперників. А ще – дуже молода. 22, 22, 23, 20 – вік деяких гравців, які повинні стати лідерами цієї команди. Вони ще лише набирають. Будуть на піку у 2030. Імовірно, хтось з них на той момент уже гратиме за топ-команду. Хтось матиме досвід участі у топ-поєдинках. Зараз такого або нема, або замало. Цей чемпіонат може стати проривним для Австралії, бо її склад уже готовий до великих звершень – але за 4 роки буде готовий ще більше та до ще більших. Ну і так: якщо щось піде не так, тренер не врятує. Бо для нього це геть новий рівень. Буде зростати разом із командою впродовж турніру.
Заявка
воротарі: Пол Іццо («Раннерс»), Метью Раян («Леванте»), Патрік Біч («Мельбурн Сіті»);
захисники: Лукас Геррінгтон («Колорадо Репідс»), Кай Трюїн («Нью-Йорк Сіті»), Гаррі Суттар («Лестер»), Алессандро Чиркаті («Парма»), Джордан Бос («Феєнорд»), Джейсон Джерія («Альбірекс Ніїгата»), Кемерон Берджесс («Свонсі»), Мілош Дегенек (АПОЕЛ), Азіз Бехіч («Мельбурн Сіті»);
півзахисники: Пол Окон-Енгстлер («Сідней»), Крістіан Вольпато («Сассуоло»), Едейн О’Ніл («Нью-Йорк Сіті»), Авер Мабіл («Кастельйон»), Кемерон Девлін («Гартс»), Джексон Ірвайн («Санкт-Паулі»), Коннор Меткалф («Санкт-Паулі»);
нападники: Джейкоб Італьяно («Грацер»), Метью Леккі («Мельбурн Сіті»), Тете Єнгі («Матіда Зельвія»), Нішан Велупіллай («Мельбурн Вікторі»), Несторі Іранкунда («Вотфорд»), Мохамед Туре («Норвіч Сіті»).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
14.06. Австралія – Туреччина (07:00 за Києвом)
19.06. США – Австралія (22:00 за Києвом)
26.06. Парагвай – Австралія (05:00 за Києвом)
ТУРЕЧЧИНА
Турки вирішили, що здолати основою своїх конкурентів у груповому етапі буде залегко, тому одразу придумали собі ускладнення: на перший же матч під питанням і Чалханоглу, і Їлдиз, і Актюркоглу. У всіх невеликі пошкодження. Всі радше «так», аніж «ні» (бодай на момент написання цих рядочків), але жоден не буде в оптимальних кондиціях на момент початку турніру. І насправді це навіть сумно. Уявіть собі: вирішальний момент 4-річчя для твоєї країни у футболі, а тут сама Фортуна вибиває землю в тебе з-під ніг. Останніми роками Туреччина зарекомендувала себе у відборах та на великих турнірах як збірна, якій завжди чогось не вистачає, аби реалізувати свій потенціал. Як команда, якій завжди щось заважає. Цього разу це можуть бути травми. От вам і перша відмовка для тренера, раптом що. І це ще турнір навіть не розпочався.
Парагвай на ЧС завдяки його розширенню, але ж і Туреччина також. Здобула одну з тих самих додаткових путівок, котрі розігрувалися навесні. Причому у боротьбі у межах найслабшого квартету європейських стиків. Хтось грав проти Італії. Хтось – зі шведами. Були поляки, данці, чехи. Кого здолала Туреччина, аби вирушити до штатів? Румунію та Косово. За всієї поваги до цієї пари збірних, робити їм на ЧС нема чого. Однак навіть проти них Туреччина настраждалася: двічі перемогла лише по 1:0. У групі не дала бою Іспанії (згоріла 0:6) удома та пропустила 12 голів за 6 поєдинків. Єдине досягнення команди у відборі – побита Грузія. Так, саме через турків Хвіча не вирушить та мундіаль та лише через це не претендуватиме на Золотий м’яч за підсумками сезону. Тож нехай тепер доводять, що це не було даремно.
З середини минулого століття Туреччина зіграла на ЧС лише одного разу, у 2002. І посіла третє місце. До речі, цікавий збіг: вперше за десятиліття опинилася саме на тому мундіалі, котрий проходив у декількох країнах одночасно. Зараз другий такий випадок в історії – і Туреччина у переліку обраних збірних вдруге за 72 роки. І якщо вже дісталися так далеко, то претендуватимуть на статус «темної конячки» турніру. Тренер є. Топові футболісти є. Зірки не лише в одній лінії. Група така, що дозволяє набирати впродовж першості. Участі у плейофі буде недостатньо. Кваліфікація до 1/8 для цієї команди – завдання-мінімум. А далі подивимося, на що здатна ця збірна проти топ-колективів. Хороший жереб та одне диво – і команда вже знову у боротьбі за бронзові медалі.
Головний тренер
Сам Монтелла! Зі збірною вже 3 роки, тож пройшов із нею і ЛН, і кваліфікацію до великого турніру. Всіх уже знає. Багато чого спробував. Єдине що: досі не рулив збірними на ЧС. Бо роками працював у клубах, аж з 2019 – поза топ-лігами. «Збитий льотчик»? Можливо. Але важко всерйоз критикувати людину, яка подарувала Туреччині другий ЧС за 70 з гаком років. Ніби знайшов своє місце. З проблемами, але виконав завдання. На мундіаль вирушає зокрема довести, що його зарано списали з рахунків. Монтеллі, до речі, лише 51, тож легко уявити, як після ЧС він повертається у клубний футбол. Щоправда, для цього доведеться не провалитися в Америці. Виграти декілька матчів. Ймовірно, здолати когось із топ-опонентів. Усі італійці мріють одного дня повернутися додому та тренувати у Серії А. Монтелла у США спробує переконати співвітчизників, що вже готовий.
Лідер
Враховуючи ситуацію із травмованими, головна зірка та надія цієї збірної стає очевидною – Арда Гюлер із «Реала». Футболіст, який до Хабі був молодим та перспективним, а в Алонсо у Мадриді став ледь не найбільш важливим у складі. Бо гарно бачить поле. Чудово рухається. Має топ-техніку, аби виконати ключовий пас. Ухвалює правильні рішення на полі. Взагалі, Хабі зробив великий подарунок збірній Туреччині, надавши її лідеру хвилини у важливій ролі у Мадриді у сезоні. Гюлер вхопився за свій шанс. І переконав настільки, що був основним пізніше навіть в Арбелоа. Зокрема й тоді, коли повернувся Джуд – гравець тієї ж позиції. Вже без Хабі у Мадриді Гюлер забив гол з власної половини поля. Оформив дубль у ворота «Баварії» у ЛЧ. Отримував компліменти тоді, коли Мбаппе та Віні фанати критикували. Гюлер більше не молодий та перспективний, а зірка «Реала». І збірної Туреччини.
Переваги та слабкості
Монтелла та Туреччина не переконали у відборі. Це сильний склад, але нема впевненості, що тренер може зібрати з цих футболістів топ-команду. В атаці може не вистачити класичного форварда, бо творців моментів більш ніж достатньо, а на вістрі гратиме нещодавній вінгер Актюркоглу. Класика для Туреччини: а чи не заграється в атаку? Коли попереду Їлдиз та Гюлер, хочеш здебільшого нападати. Той же Кадіоглу – також з тих захисників, котрі тяжіють до гри вперед. І ще ось таке: навіть цікавіша за складом та фігурою тренера збірна Туреччини вже провалювалася. Або у відборі на ЧС, або на Євро. Коли ми були впевнені, що все буде добре, виходило геть по-іншому. Чому ця команда – особлива? Не через Монтеллу ж. Багато «але» щодо турків. Збірна з, можливо, найбільшою амплітудою можливих результатів на турнірі.
З хорошого: дуже вірю у Гюлера та Ко. Футболіст навіть без ігрової практики у Мадриді примудрився приїхати на попереднє Євро та оформити там 1+2. Тепер може виступити краще. Взагалі, зірок атаки Туреччини сильно обмежують у клубах. У «Реалі» головні в атаці інші, тому Гюлер не має карт-бланшу на творчість. У «Ювентусі» роками був футбол від оборони, тож креативний Їлдиз страждав аж до приходу Спалетті. У збірній по-іншому. Тут ризиковану гру від футболістів заохочуватимуть. Правильне середовище. А ще вони є одне в одного. Під ними – Чалханоглу, котрий віддасть пас у небезпечну зону, нема сумнівів. Ми досі не розуміємо, де стеля у Гюлера та Їлдиза. Вони просто дуже круті чи майбутні володарі Золотих м’ячів? Якщо раптом друге, то вони здатні це показати у США влітку.
Заявка
воротарі: Алтай Байиндир («Манчестер Юнайтед»), Мерт Гюнок («Фенербахче»), Угурджан Чакир («Галатасарай»);
захисники: Абдюлькерім Бардакджи («Галатасарай»), Чаглар Сеюнджю («Фенербахче»), Еврен Ельмали («Галатасарай»), Ферді Кадиоглу («Брайтон»), Меріх Демірал («Аль-Ахлі»), Мерт Мюльдюр («Фенербахче»), Озан Кабак («Гоффенгайм»), Самет Акайдин («Різеспор»), Зекі Челік («Рома»);
півзахисники: Хакан Чалханоглу («Інтер»), Ісмаїл Юксек («Фенербахче»), Каан Айхан («Галатасарай»), Оркун Кекчю («Бешикташ»), Саліх Озджан («Боруссія» Дортмунд);
нападники: Арда Гюлер («Реал»), Бариш Йилмаз («Галатасарай»), Джан Узун («Айнтрахт»), Деніз Гюль («Порту»), Ірфан Кахведжі («Касимпаша»), Кенан Йилдиз («Ювентус»), Керем Актюркоглу («Фенербахче»), Огуз Айдин («Фенербахче»), Юнус Акгюн («Галатасарай»).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
14.06. Австралія – Туреччина (07:00 за Києвом)
20.06. Туреччина – Парагвай (06:00 за Києвом)
26.06. Туреччина – США (05:00 за Києвом)
Прогноз на груповий етап
Найважча для прогнозування група. Будь-хто може фінішувати як першим, так і останнім. Однак якщо треба обирати, то давайте спробую ризикнути: квартет виграє Австралія. Бо виглядає найбільш збалансованою з усіх на рівні складів. Якщо втрачатимуть усі (а так, імовірно, й буде), то ця буде успішною у більшій кількості різних сценаріїв. Друге місце у квартеті – США. Пулішич та Почеттіно витягнуть на двох. Та й 2 поспіль провальних мундіалі для країн-господарок – забагато, не вірю. Туреччина кваліфікується до плейофу з третьої позиції, бо одного дня Гюлер зіграє як найкращий у світі. Виходить, невдаха групи – Парагвай. Причому я навіть дуже вірю у цих латиноамериканців. Вони попсують нерви. Як варіант, навіть не програють 2 з 3 матчів. Але, можливо, не виграють жодного. Сушитимуть як востаннє, але без голів до плейофу не вийти. Бути прагматичним – то є цінним та важливим. Але який сенс, якщо не перемагаєш навіть у хороші дні?
РЕКЛАМА 21+
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024). Строк дії ліцензії 5 років.
Читайте также: Італія U-17 – Іспанія U-17 – 1:1 (пен. 4:2). Півфінал ЧЄ. Відео голів