Sport.ua разом із беттінг-партнером betking представляє серію матеріалів, присвячених ЧС-2026, який відбудеться у США, Канаді та Мексиці.
Читайте также: Від Дембеле до Ямаля. Гравці, ринкова вартість яких складає 100+ млн євро
Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів із командами, що вийшли на Мундіаль. Предсталяємо групу F. В цьому квартеті виграти групу можуть як Нідерланди, так і Швеція, сюрприз здатна піднести Японія, а от Туніс, при всій до них повазі, в вважається аутсайдером.
НІДЕРЛАНДИ
Зараз в це досить важко повірити, але були часи, коли збірна Нідерландів котирувалася у футбольному світі приблизно як зараз Люксембург. Всі пам’ятають, як у 1974 році феєрична команда Рінуса Міхелса презентувала планеті нову модель гри, названу тотальним футболом. У фіналі Йохан Кройф та його зіркова компанія програли західним німцям. Через чотири роки вони також спіткнулися лише у останньому матчі, і теж у суперечці з господарями того мундіалю – аргентинцями… А з 1958-го до 1970-го збірна Нідерландів не могла пройти кваліфікацію! Перетворення гидкого каченяти на прекрасного лебедя відбулося досить швидко і стало справжнім футбольним дивом.
Дивом є також і те, що на нідерландців начебто давить якесь прокляття фіналів. За всю свою історію «помаранчеві» виграли лише Євро-1988, перегравши у фіналі збірну СРСР. На чемпіонатах світу вони тричі ставали фіналістами, жодного разу не здобувши перемогу.
Тепер настає час чергової спроби. Колектив Рональда Кумана спробує приголомшити світ на мундіалі в США, Канаді та Мексиці. Відверто кажучи, не дуже віриться, що йому це вдасться. Тут ще спробуй з групи вийти! Компанія «помаранчевим» і справді дісталася вкрай серйозна.
На ЧС-2026 нідерландці потрапили, не програвши жодного разу у восьми матчах відбірного етапу. 27 м’ячів забито і лише чотири пропущено, причому два з них у ворота збірної Нідерландів забив аутсайдер групи – Литва. 27 голів – це третій кращий показник у європейській зоні відбору. Лише Норвегія з її феноменальним показником у 37 точних пострілів та Бельгія (29) перевершили доробок «помаранчевих».
Головний тренер
Рональд Куман народився 21 березня 1963 року у сім’ї колишнього гравця збірної Нідерландів Мартіна Кумана. Тож можна сказати, що йому на роду було написано стати футболістом. Рональд ним і став, причому вже після того, як футболістом став і його старший брат Ервін. Всі три Кумани починали свою кар’єру у «Гронінгені», де у 2021 році перед стадіоном встановили статую у вигляді всієї трійці. У Ервіна є син Лен, який пробував стати, але так і не став професіональним футболістом. А от Рональд в цьому досяг більшого успіху: Рональд Куман-молодший грає воротарем у клубі «Телстар», тож династія отримала свій розвиток.
Під час активної кар’єри гравця нинішній тренер збірної був перш за все відомий завдяки гарматним пострілам зі штрафних. Втім, він і на техніку залюбки міг «виконати», і пенальті, звісно, пробити. Куман став чемпіоном Європи у 1988 році і виграв два Кубки чемпіонів – з ПСВ у 1988-му та «Барселоною» у 1992-му.
А от що стосується його тренерської кар’єри, то тут все не так радісно. Куман перепробував з десяток команд, але по-справжньому може похвалитися лише перемогою у Ередивізії з «Аяксом» (двічі) та ПСВ (одного разу). В «Барселоні» він виграв тільки Копа дель Рей, а зі збірною вийшов до фіналу Ліги Націй-2019, де програв португальцям.
Лідер команди
Капітаном збірної Нідерландів є захисник «Ліверпуля» Вірджил ван Дейк. Можна сказати, що він продовжує славну традицію свого тренера, адже 34-річний центральний бек полюбляє приходити на стандартні положення у чужий карний майданчик та шукати свій шанс для точного удару. На його рахунку 12 м’ячів за національну команду. А от щодо своїх безпосередніх обов’язків, то тут, як і Рональда Кумана, ван Дейка останнім часом все більше критикують. Його зіркові часи, здається, залишилися у минулому, але і зараз він намагається цементувати захист «червоних» та «помаранчевих» і залишається небезпечним для суперника під час кутових та штрафних своєї команди.
Скоріш за все, чемпіонат світу-2026 стане для ван Дейка «лебединою піснею» у національній команді. Немає жодних сумнівів, що він спробує якомога гучніше сказати своє «останнє слово». В цьому капітану повинні допомогти і партнери, серед яких виділяється 32-річний форвард бразильського «Корінтіансу» Мемфіс Депай (108 матчів та 55 забитих м’ячів за збірну). Взагалі, атакувальна ланка збірної Нідерландів вражає розмаїттям зіркових персоналій. Тут вам і Коді Гакпо з того ж таки «Ліверпуля», і Доніелл Мален, отримавший «друге дихання» у «Ромі», і Ваут Вегхорст з «Аяксу». Під стать ним – і півзахист, де виділяються Тіджані Рейндерс з «Манчестер Сіті» і представник «Ювентусу» Теун Копмейнерс. Є також Раян Гравенберх, партнер ван Дейка по «Ліверпулю»…
Словом, підбір виконавців у збірній Нідерландів традиційно чарівний. Тепер залишається, щоб всі вони підійшли до турніру у ідеальній формі, та показали все, на що здатні. А здатні вони багато на що.
Заявка
Воротарі: Барт Вербрюгген («Брайтон»), Марк Флеккен («Баєр»), Робін Руфс («Сандерленд»)
Захисники: Вірджіл ван Дейк («Ліверпуль»), Міккі ван де Вен («Тоттенхем»), Йоррел Гато («Челсі»), Юррієн Тімбер («Арсенал»), Натан Аке («Манчестер Сіті»), Дензел Думфріс («Інтер»), Ян-Паул ван Гекке («Брайтон»)
Півзахисники: Френкі де Йонг («Барселона»), Квінтен Тімбер («Марсель»), Мартен де Рон («Аталанта»), Матс Віффер («Брайтон»), Джастін Клюйверт («Борнмут»), Раян Гравенберх («Ліверпуль»), Теяні Рейндерс («Манчестер Сіті»), Тен Копмейнерс («Ювентус»), Гус Тіл («ПСВ»)
Нападники: Крісенсіо Саммервілл («Вест Гем»), Мемфіс Депай («Корінтіанс»), Коді Гакпо («Ліверпуль»), Браян Броббі («Сандерденд»), Доніелл Мален («Рома»), Ноа Ланг («Галатасарай»), Ваут Веггорст («Аякс»).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
14 червня
Нидерланди – Японія (23:00 за київським часом, «Ей-ті-енд-ти», Арлингтон)
20 червня
Нідерланди – Швеція (20:00 за київським часом, «Ен-ар-джи», Хьюстон)
26 червня
Туніс – Нідерданди (02:00 за київським часом, «Ерроухед», Канзас-Сити)
Прогноз на груповий етап: перше місце
Sport.ua разом із беттінг-партнером betking висвітлює ЧС-2026 з футболу!
ЯПОНІЯ
Збірна Японії ніколи не фігурувала у списках фаворитів на виграш світової корони, але при цьому абсолютно завжди змушувала говорити про себе, як про досить-таки технічну та здібну команду. З 1998 року вони не пропустили жодного мундіалю, тож чемпіонат-2026 стане для них вже восьмим поспіль потраплянням на головний турнір чотириріччя. Цікаво, що до 2022-го японці чітко чергували виліт вже після групового турніру та виліт після першого раунду плей-оф. У Катарі, згідно цієї логіки, вони повинні були зупинитися після трьох «обов’язкових» матчів, але «зламали систему» та вийшли до 1/16-ї фіналу. Там вони лише у серії пенальті поступилися майбутньому бронзовому призеру – збірній Хорватії.
У себе на континенті Японія, звісно, є одним з грандів. З 1988 року вона не пропустила жодного Кубку Азії, вигравши чотири з них. Щоправда, останній тріумф датується ще 2011 роком. У 2019-му японці потрапили у фінал, але програли там Катару – 1:3.
Відбір до чемпіонату світу у зоні АФК складається з п’яти раундів, але Японія здобула жадану путівку вже після третього, коли команди діляться на три групи, перші та другі місця кожної з яких отримують кваліфікацію. «Самураї» з честю пройшли це сито, у десяти матчах програвши лише одного разу (на виїзді Австралії, яка стала другою і теж забронювала квитки до США, Мексики та Канади). Забили вони 30 м’ячів, тобто по три за гру у середньому, дуже непоганий результат. Звісно, треба робити скидку на рівень суперників, серед яких були Індонезія, Китай та Бахрейн, але все одно – результат дуже непоганий.
Японські футболісти – це майже завжди взірець відповідальності на полі. Вони мають відмінні фізичні якості та зберігають спокій під час будь-яких подій. Що й казати, справжні нащадки самураїв. Тому немає нічого дивного, що майже всі гравці збірної представляють європейські клуби. Хай це, як правило, і не гранди, але дуже і дуже міцні горішки. Японців дуже люблять купувати німецькі клуби, чиї чесноти багато в чому співпадають з кращими якостями гравців зі Сходу. Лідери збірної Даїті Камада, Ріцу Доан, Ватару Ендо, Хірокі Іто та інші або грають безпосередньо у бундеслізі, або грали там у минулому. Серед тих, хто ще не потрапляв до «німецького горнила», виділяються 23-річний голкіпер «Парми» Дзіон Судзукі, якому віддають перший номер у збірній на багато років наперед, та Такефуса Кубо, що у юнацькій кар’єрі грав за «Барселону», а потім був придбаний «Реалом». Зараз він виступає за «Реал Сосьєдад», де є одним з лідерів.
Головний тренер
У історії національної збірної Японії останнім часом чітко просліджуються періоди, коли місцева федерація запрошувала поспіль двох-трьох іноземних тренерів, а потім, так само поспіль, довірялася «своїм». Зараз йде саме останній період – після Акіри Нісімо, що головував у 2018 році, місце на лаві зайняв 57-річний Хадзіме Моріясу. Всю кар’єру гравця він провів на батьківщині, завершивши її виступами за «Вегата Сендай» у 2002-2003 роках. Присвятивши дев’ять років штудіюванню футбольної науки, Моріясу у 2012-му очолив «Санфречче Хіросіму», з якою виграв три чемпіонати Японії і так само тричі став тренером року. Такі успіхи сприяли тому, що його спершу запросили на пост головного тренера збірної Японії U-23, а потім вже й до головної команди. Він працює з нею з 1 серпня 2018 року – це доволі довго як для нинішніх часів – і двічі вивів «самураїв» у плей-оф чемпіонатів світу. У 2022-му Моріясу був названий тренером року в Азії.
А до Нісімо та Моріясу з японцями працювали італієць Альберто Дзаккероні, мексиканець Хав’єр Агірре та боснієць Вахід Халілходжич. Погодьтеся, ці імена значать для футболу набагато більше, ніж ім’я Хадзіме Моріясу! Але результат збірна Японії почала давати лише при «своєму» керманичі…
Лідер команди
Національна команда Японії – яскравий приклад «команди-зірки». В ній немає одноосібного лідера, до думки якого всі б уважно прислухалися, та якому було б дозволено трохи «лінуватися» на футбольному полі. Ні, всі без виключення японці старанно працюють на зеленому майданчику, вирішуючи проблеми та здобуваючи перемоги лише колективними зусиллями. Це в них дійсно у крові, така от працелюбна та дисциплінована нація. Втім, є серед них й заслужені люди, на кшталт капітана збірної ліверпульця Ватару Ендо, або такого поважного персонажа, як вже 39-річний Юто Нагатомо. Обидва гравці, до речі, не були викликані тренером на контрольний матч проти Англії у березні цього року, але, звісно, залишаються у обоймі і обов’язково повинні поїхати на чемпіонат світу.
33-річний Ендо зробив собі ім’я у німецькій бундеслізі, зігравши більше сотні матчів за «Штутгарт». Цей невтомний центральний півзахисник, залюбки здатний зіграти і центрі захисту, зараз захищає кольори «Ліверпуля» і загальної картини аж ніяк не псує. «Червоні» звернули на нього увагу, коли виявилося, що саме Ендо йде першим у чемпіонаті Німеччини за кількістю виграних дуелей та другим – за кількістю вдалих підкатів. Бійцівські якості Ватару сподобалися «Ліверпулю», бо саме такі гравці потрібні в АПЛ.
Заявка
Воротарі: Томокі Хаякава («Касіма Антлерс»), Кейсуке Осако («Санфречче Хіросіма»), Дзіон Судзукі («Парма»)
Захисники: Ко Ітакура («Аякс»), Джунносуке Судзукі («Копенгаген»), Юкінарі Сугавара («Вердер»), Шого Танігучі («СТВВ»), Хірокі Іто («Баварія»), Аюму Секо («Гавр»), Такехіро Томіясу («Аякс»), Юто Нагатомо («Токіо»)
Півзахисники: Даїчі Камада («Крістал Пелас»), Кайшу Сано («Майнц»), Ватару Ендо («Ліверпуль»), Ао Танака («Лідс»)
Нападники: Кокі Огава («НЕК»), Джуня Іто («Генк»), Кейсуке Гото («СТВВ»), Кейто Накамура («Реймс»), Аясе Уеда («Фейєноорд»), Ріцу Доан («Айнтрахт»), Юїто Судзукі («Фрайбург»), Дайдзен Маеда («Селтік»), Кенто Шіогаї («Вольфсбург»), Такефуса Кубо («Реал Сосьєдад»).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
14 червня
Нидерланди – Японія (23:00 за київським часом, «Ей-ті-енд-ти», Арлингтон)
21 червня
Туніс – Японія (07:00 за київським часом, «Бе-бе-уве-а», Гваделупа)
26 червня
Японія – Швеція (02:00 за київським часом, «Ей-ті-енд-ти», Арлингтон)
Прогноз на груповий етап: третє місце
ШВЕЦІЯ
Шлях збірної Швеції з футболу на чемпіонат світу-2026 був непростим та, можна сказати, тернистим. У відбірній групі вони зайняли останнє місце, жодного разу не відчувши смаку перемоги. Це при тому, що суперники були відверто не з найсильніших – Швейцарія, Косово та Словенія. Команда англійського наставника Грема Поттера спромоглася набрати лише два бали. Але був ще «запасний вихід» – друге місце, зайняте шведами у групі С Ліги Націй!
Читайте также: ОФІЦІЙНО. Збірна-учасниця ЧС-2026 оголосила про нову угоду з тренером
Воно давало право зустрітися у плей-офф спершу з національною збірною України, а потім, у разі успіху, з переможцем пари Польща – Албанія. І ось тут шведи показали себе з найкращого боку. Немовби за змахом чарівної палички однофамільця головного тренера, «жовто-сині» спочатку без надзусиль (нажаль) пройшли українців, обігравши їх з рахунком 3:1. З поляками, які здолали опір Албанії, було вже складніше, але підлеглі Поттера здолали і цього суперника – 3:2. Відмітити треба Дьокереша: нападник «Арсеналу», що увесь сезон перебував під градом критики, забив чотири з шести м’ячів збірної. Його бомбардирський талант «прорізався» саме тоді, коли це було дуже потрібно збірній.
Нагадаємо, що на ЧС-2022 шведи не потрапили, не пройшовши кваліфікацію, а от у 2018 році дістались аж чвертьфіналу. Це був їх найкращий результат з 1994-го, коли команда Стоїчкова, Балакова, Лечкова та інших бійців стала четвертою. А взагалі-то кращі часи збірної Швеції далеко позаду. Лише у 1958-му, на рідній землі, жовто-сині вийшли у фінал, де програли чарівній збірній Бразилії. Тоді шведи небезпідставно вважалися однією з найкращих національних команд планети. Зараз же для них великим щастям є вихід до плей-офф чемпіонатів світу.
Головний тренер
20 травня Грему Поттеру виповнилося 50 років. Коли він був гравцем, то запам’ятався відмінними фізичними якостями та працелюбністю. На своєму лівому фланзі він міг невтомно носитися усі 90 хвилин та й за потреби і більше. Щоправда, виступав він у кращому випадку за середнячків – «Сток», «Саутгемптон», «Вест Бромвіч»… Покінчивши з кар’єрою футболіста, Поттер почав кар’єру тренерську, причому почав саме у Швеції. З 2011-го по 2018-й він працював у «Остерсунді», де двічі визнавався тренером року у країні та виграв Кубок-2016/17. Після цього його нарешті помітили і на Туманному Альбіоні, запросивши до валлійського «Суонсі». Потім був «Брайтон», де талант Поттера розквітнув новими барвами, і нарешті – вишенька на торті: «лист щастя» від «Челсі».
Можливо, Поттер й справді сподівався на якісь свої «чарівні» здібності, як у літературного тезки, але з лондонською командою йому відверто не пощастило. З «Челсі» останнім часом взагалі нікому не щастить, тож немає нічого дивного, що, не пропрацювавши й року, 2 квітня 2023-го Грем був звільнений, залишивши команду на 11-й сходинці турнірної таблиці.
Майже два роки він сидів без роботи, аж раптом у січні 2025-го на нього вийшли інші лондонці, з «Вест Гему». Нажаль для нашого героя, і тут йому не вдалося показати всі свої кращі якості. У «молотобійців» Поттер провів ще менше часу, ніж у «Челсі», залишивши їх вже у вересні.
Тут-таки й вигулькнули шведи. Поттеру, мабуть, і самому вже хотілося спробувати себе десь в іншому місці, тож він з великою охотою відгукнувся на пропозицію очолити цю збірну. Не пройшло й місяця після відставки з «Вест Гему», як він вже почав працювати. Тамтешні функціонери відправили у відставку данця Йона Даль-Томассона, який ганебно програв вдома Косово, і видали карт-бланш Поттеру. Як бачимо, поки що він виправдовує сподівання – путівка на чемпіонат світу була врешті-решт завойована його командою…
Лідер команди
Капітаном збірної Швеції є 31-річний захисник «Астон Вілли» Віктор Ліндельоф, на рахунку якого 75 матчів за «жовто-синіх». Але при всій повазі до лінії оборони, головні зірки команди Поттера зібрані у нападі. Там присутні Ентоні Еланга з «Ньюкаслу», юна зірка Руні Баргджі з «Барселони», Александр Ісак з «Ліверпуля», і, звісно ж, «кривдник збірної України» Віктор Дьокереш з «Арсеналу». 28-річний снайпер настріляв вже 19 голів у 32-х матчах за національну команду і горить бажанням поповнити цей доробок у фінальній частині чемпіонату світу. Його з повним правом можна вважати головною зіркою шведів.
4 червня Дьокерешу виповнилося 28 років. Його талант розкрився досить пізно – лише у поточному десятилітті. З 2021-го по 2023-й він виступав за «Ковентрі», забивши 38 м’ячів у 91-му матчі. Потім Віктор помандрував до Португалії, де відмінно себе проявив у складі «Спортінга». З лісабонцями він двічі став чемпіоном країни, разом з цим виграючи суперечку бомбардирів. У сезоні-23/24 на його рахунку було 29 голів, у наступному – аж цілих 39!
Таку феєрію не могли пропустити у АПЛ, тож влітку минулого року Дьокереш переїхав до «Арсеналу». Досить передбачувано він зіткнувся з проблемами адаптації, чому й забиває досить мало, як для себе. Втім, Артета не втрачає надії зробити зі шведського атлета зірку АПЛ.
Як можна зрозуміти з прізвища, Дьокереш має угорське походження (його дід емігрував до Швеції). Батько Віктора теж був футболістом і грав за «Остерсунд» – той самий клуб, де значно пізніше розпочиналася тренерська кар’єра нинішнього керманича збірної Грема Поттера.
Заявка
Воротарі: Віктор Юганссон («Сток Сіті»), Крістоффер Нордфельдт («АІК»), Якоб Відель-Сеттерстрем («Дербі Каунті»)
Захисники: Ерік Сміт («Санкт-Паулі»), Габріель Гудмундссон («Лідс»), Яльмар Екдаль («Бернлі»), Карл Старфельт («Сельта»), Даніель Свенссон («Боруссія» Д), Віктор Ліндельоф («Астон Вілла»), Густаф Лагербільке («Брага»), Ісак Гін («Аталанта»)
Півзахисники: Таа Алі («Мальме»), Єспер Кальстрьом («Удінезе»), Еліот Строуд («Мельбю»), Лукас Бергваль («Тоттенхем»), Кен Сема («Пафос»), Маттіас Сванберг («Вольфсбург»), Герман Юганссон («Даллас»), Бесфорт Зенелі («Юніон Сент-Жилуаз»), Ясін Аярі («Брайтон»)
Нападники: Александр Бернгардссон («Гольштайн»), Александр Ісак («Ліверпуль»), Віктор Дьокереш («Арсенал»), Ентоні Еланга («Ньюкасл»), Беньямін Нюгрен («Селтік»), Густаф Нільссон («Брюгге»).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
15 червня
Швеція – Туніс (05:00 за київським часом, «Бе-бе-уве-а», Гваделупа)
20 червня
Нідерланди – Швеція (20:00 за київським часом, «Ен-ар-джи», Хьюстон)
26 червня
Японія – Швеція (02:00 за київським часом, «Ей-ті-енд-ти», Арлингтон)
Прогноз на груповий етап: друге місце
ТУНІС
Збірна Тунісу не є постійним учасником фінальних стадій чемпіонатів світу з футболу. Точніше, її можна назвати таким лише останнім часом – турнір 2026 року стане третім поспіль її подібним успіхом. Всього ж «Орли Карфагену» п’ять разів, враховуючи майбутній мундіаль, кваліфікувалися до ЧС. Жодного разу при цьому вони не проходили груповий турнір. Досить міцна група, де суперником Тунісу стануть Нідерланди, Японія та Швеція, не дає підстав для оптимізму і цього разу. Втім, компанія підібралася більш-менш однорідна, тож африканська збірна може – і буде прагнути – зробити сюрприз.
Під час відбірного турніру у зоні КАФ тунісці без жодної поразки зіграли 10 матчів у групі Н. Лише одного разу вони не змогли перемогти: була зафіксована нульова нічия на виїзді з Намібією. Різниця м’ячів у «Орлів» була по-справжньому королівською – 22:0! Найближчий конкурент, та сама Намібія, відстав аж на 13 балів. Звісно, такий результат не каже нам ні про що, бо на чемпіонаті світу суперники будуть набагато вищі за класом. У фінальних частинах Кубку Африки Туніс останнім часом не вражає. У 2004 році він став чемпіоном континенту, а потім кращим досягненням було четверте місце-2019. У 2023-му «Орли» не змогли пройти групу, а за два роки вилетіли на першій же стадії плей-офф, програвши по пенальті малійцям.
Головний тренер
З січня 2024 року по цей час збірну Тунісу очолювали шість тренерів! П’ять з них представляли цю країну, аж поки федерація не досягла домовленості з відомим у минулому французьким гравцем Сабрі Лямуші. 54-річний фахівець виступав за «Монако» та «Марсель», італійські «Парму» та «Інтер», а закінчував кар’єру у Катарі – заробляв на старість, так би мовити. У збірній Франції, яка тоді виблискувала у футбольному світі, Лямуші особливо не фігурував. Перед ЧС-98, коли «трикольорові» вибороли першість, Сабрі опинився серед шістьох кандидатів, яких Еме Жаке «відчепив» безпосередньо перед домашнім мундіалем. На Євро-2000 Лямуші також не поїхав. Всього він зіграв за національну команду лише 12 матчів.
Тренерська кар’єра француза почалася якраз з африканською збірною – Кот-д’Івуаром. Зі «слонами» Лямуші поїхав на чемпіонат світу-2014, де не зміг вивести їх з групи і був звільнений. Однак ім’я собі він заробив, тож його покликали до «Ренна», а потім – в англійський Чемпіоншип, очолити «Ноттінгем Форест». З «лісниками» француз почав дуже непогано, отримавши нагороду «Тренер місяця» за вересень-2019 та січень-2020. Команда, однак, не змогла пробитися навіть до зони плей-офф. А наступний сезон «Ноттінгем» почав з п’яти поразок поспіль і Лямуші було моментально звільнено.
Сабрі переїхав до Катару, де його пам’ятали ще як гравця. З командою «Аль-Духаїл» він пропрацював трохи менше року, розірвавши контракт за взаємною згодою. Потім було повернення на Туманний Альбіон і робота у валлійському «Кардіффі». Там він не затримався. Знов Катар – робота у «Аль-Ріяді» та «Аль-Дірії» (це взагалі перша тамтешня ліга) – і знов досить швидкі звільнення… А у січні 2026-го до нашого героя звернулася Федерація футболу Тунісу, що втомилася від постійних змін коучів. З «Орлами Карфагену», які оформили вихід до чемпіонату світу ще до Лямуші, він провів поки лише два товариські поєдинки: виграв 1:0 у Гаїті та здобув нульову нічию з Канадою.
Лідер команди
Збірна Тунісу, як зазначалося вище, не може похизуватися справжніми зірками футболу. Її лідери виступають хоч і у топ-дивізіонах Європи, але здебільшого у таких командах, що не дуже й виблискують. Окрім Рані Хедіри, який може додати колективу міцності та стійкості у півзахисті, відзначити слід капітана збірної – Ельєса Схірі. Цей 31-річний опорник грає за франкфуртський «Айнтрахт» і вже досяг позначки у 81 матч за національну команду своєї країни.
Починав кар’єру він у французькому «Монпельє», звідки у 2019 році перебрався до Німеччини. Чотири року Схірі виступав за «Кельн», а у 2023-му змінив «козлів» на «орлів». Виходить, що у Ельєса всі останні роки проходять під знаком цього птаха, адже і збірна Тунісу теж має прізвисько «Орли». За неї він дебютував у 2018 році, а найбільш вдалим для Схірі став 2021-й, коли він разом з партнерами по команді зайняв четверте місце на Кубку африканських націй-2021, забив три м’ячі і був визнаний гравцем року на батьківщині.
Як і належить центральному півзахисникові, орієнтованому на відбір м’яча, Схірі відрізняється неабиякими бійцівськими якостями та непоганим баченням поля. В принципі, маючи зріст у 185 см, він міг би побільше забивати, приходячи на стандарти, але за 81 матч у «Айнтрахті» тунісець відзначився лише тричі. Хоча у «Кельні», наприклад, за 118 ігор на його рахунку було 17 точних ударів. Втім, у франкфуртців і без нього є кому забивати. Схірі ж повинен цементувати середину поля. Те ж саме завдання у нього і в національній збірній, і є підозра, що на чемпіонаті світу роботи у Ельєса буде дуже багато…
Заявка
Воротарі: Мухіб Шамах («Клуб Африкен»), Аймен Дамен («Сфаксьєн»), Сабрі Бен-Хессен («Етуаль дю Сахель»)
Захисники: Алі Абді («Ніцца»), Ділан Бронн («Серветт»), Амін Бен-Хміда («Есперанс»), Ян Валері («Янг Бойз»), Монтасар Тальбі («Лор’ян»), Раед Шіхауї («Монастір»), Мутаз Неффаті («Норчепінг»), Адем Арус («Касимпаша»), Омар Рекік («Марібор»)
Півзахисники: Еліас Ашурі («Копенгаген»), Ельєс Схірі («Айнтрахт»), Ганнібаль Межбрі («Бернлі»), Аніс Бен-Сліман («Норвіч»), Хадж Махмуд («Лугано»), Мортада Бен-Уаннес («Касимпаша»), Рані Хедіра («Уніон»)
Нападники: Себастьян Тунекті («Селтік»), Еліас Саад («Ганновер»), Халіль Аярі («ПСЖ» U-21), Раян Елумі («Ванкувер Вайткепс ІІ»), Ісмаель Гарбі («Аугсбург»), Хазем Мастурі («динамо» махачкала), Фірас Шауат («Клуб Африкен»).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
15 червня
Швеція – Туніс (05:00 за київським часом, «Бе-бе-уве-а», Гваделупа)
21 червня
Туніс – Японія (07:00 за київським часом, «Бе-бе-уве-а», Гваделупа)
26 червня
Туніс – Нідерданди (02:00 за київським часом, «Ерроухед», Канзас-Сити)
Прогноз на груповий етап: четверте місце
РЕКЛАМА 21+
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024). Строк дії ліцензії 5 років.
Читайте также: ПСЖ випередив Манчестер Сіті за вартістю складу, Арсенал – третій