Sport.ua разом із беттінг-партнером betking представляє серію матеріалів, присвячених ЧС-2026, який відбудеться у США, Канаді та Мексиці.
Читайте также: Легенда Динамо: «Я взагалі не розумію, як йому дозволили грати»
Футбольна статистика сама по собі нічого не варта, бо залишає забагато простору для інтерпретації. Зараз переконаю. На ЧС-2026 зіграють володарі 16 Золотих м’ячів. А ЗМ – головна індивідуальна нагорода у футболі. Отже, у якій групі найбільше цих трофеїв у гравців, та й найкраща. Так от: на квартет J припадає аж половина від загальної кількості Золотих м’ячів турніру. 8 та щонайменше на 3 більше, аніж на будь-яку іншу групу. Простий висновок на основі цієї статистики: саме четвірка J є найсильнішою на турнірі. Неправда? Та що ви таке кажете! Хіба можна сперечатися з величчю самого Мессі? А якщо ні, то теза цілком собі коректна. І це не мої думки: просто «розкрутив» доступну кожному статистику на свій лад. Та залишила можливість інтерпретувати – і я це зробив. Як на мене, цілком собі привід не довіряти статистиці (і мені). Краще дивитися футбол своїми очима.
Але як потужним елементом для привернення уваги я цією статистикою скористаюся. У квартеті J найбільше Золотих м’ячів – найкращий. Все так. В абзацах нижче – про найкращі команди найкращої групи.
АРГЕНТИНА
Непопулярна думка: Аргентина не грала у футбол краще за всіх у 2022 році. Поступилася у дебютному матчі. Страждала, аби вийти з групи. У плейофі мала труднощі навіть проти Австралії. Вигравала у серії пенальті. І ще раз. У вирішальному матчі була кращою – але залишилася у грі на останніх хвилинах лише завдяки видатному сейву Мартінеса. Світ бачив більш футбольних чемпіонів. Світ бачив кращі чемпіонські склади. Але що не відняти у тієї збірної Аргентини, так це те, що вона була сильною як команда. Де Пауль за лише 1 турнір заробив на все життя статус не «найкращий у світі», а «особистий охоронець Мессі» – показово. Аргентина була єдиним механізмом. Неідеальним – але таким, який працював краще за всі інші на турнірі. І от ви думаєте, що це абзац хейту збірної, але навпаки. Така Аргентина виграла мундіаль у 2022 – а за 4 роки стала лише сильнішою.
Десь може не вистачити мотивації. Бо тоді змагалися за історичне досягнення та титул для Мессі особисто. А тепер? «Усього лише» за кубок чемпіонів світу. Втім, нестачу бажання у порівнянні з більш голодними збірними Аргентина може компенсувати за рахунок класу. 4 роки тому турнір основним починав Лаутаро Мартінес, але провалився та випав зі стартової 11-ки. Минуло 4 роки – і тепер він один з найкращих у світі. Із запасом №1 в «Інтері». Альварес більше не один з, а головна зірка «Атлетіко» та футболіст, який цілий сезон стабільно переконував саме у великих матчах. Нізвідки з’явився Пас. Енцо тепер не молодий та перспективний, а гравець, котрий в інтерв’ю ледь не прямо заявляє про готовність виступати за «Реал». Як на мене, цій збірній ну дуже личить і Сімеоне з «Атлетіко». Старі лідери, до речі, також тут. Аргентина не грала у футбол найкраще 4 роки тому – а тепер може.
Цей чемпіонат стане 19 для Аргентини. Одна з тих збірних, яка відбирається на мундіаль приблизно завжди. Востаннє пропускала ще у 1970. Тричі вигравала. Ще тричі зупинялася у фіналі. Тобто у середньому кожна третя участь Аргентини у турнірі – вихід у вирішальний матч. Солідно. Переконливо. Тривожно для конкурентів команди. Між минулим та теперішнім ЧС Аргентина вдруге поспіль перемогла на КА, затвердивши своє домінування у регіоні. Аби питання щодо найкращої команди континенту зникли остаточно, збірна після цього ще й виграла відбір на ЧС у Південній Америці із запасом у 9 очок над будь-яким іншим колективом. Найбільше забивала. Найбільше перемагала. Навіть за бажання прискіпуватися важко. Аргентина готова до мундіалю настільки, наскільки це тільки можливо. До ЧС-2022 була підготовлена гірше, але все одно перемогла.
Головний тренер
За 4 роки нічого не змінилося. Ліонель Скалоні і досі зі збірною. Вже один з найбільш успішних в історії тренерів команди. Анчелотті футболу збірних. Не видатний тактик. Радше вмілий оратор, педагог, майстер мотивації та комунікації. Знайшов правильні слова, аби завести Мессі 4 роки тому, і Лео віддячив. Переконав тоді усіх, що допомагати Мессі – це хороша ідея. Об’єднав команду, футболісти якої завжди мали конфлікти одне з одним. Знайшов спільну мову з тим же воротарем Мартінесом, який, це видно, у збірній грає у футбол стабільно краще, аніж у клубі. А ще ця Аргентина стабільно добивалася та добивається результатів у матчах, коли не переконує футболом. Так, це цілком собі опис «Реала» Анчелотті. Унікального середовища. Але Карло творив історію з «вершковими» за умови тренувань майже щодня, а Скалоні із Аргентиною – після зустрічей лише декілька разів на рік. Унікальний тренер. Один з найкращих.
Лідер
Багато хто мені цього не пробачить, але я все-таки наважуся. Лідер цієї команди на турнірі – Хуліан Альварес. Чи є Мессі найкращим в історії? Так. Чи є і досі одним з найкращих у світі? Мабуть, також так. Чи здатен вигравати для команди матчі? Вірю у це. Але його найкращі часи минули. Він роками грає у МЛС. В останньому поєдинку проти Бразилії Лео не грав – й Аргентина все одно перемогла 4:1. Тепер ця збірна не залежить від нього на полі. Можливо, його присутність у роздягальні навіть важливіша. Зрештою, Мессі виграв свій ЧС. Закрив гештальт. Усі можливі гештальти. Тепер спокійно дограє. Отримує задоволення. Зараз у США повинен стати зірковим помічником для інших футболістів. Більш голодних. Тих, що у кращій формі. Зокрема й Альвареса. Хуліан – другий найкращий у складі Аргентини у кваліфікації до ЧС за кількістю гольових дій.
Він забив у ворота «Арсеналу» у півфіналі ЛЧ. Трохи раніше – «Барселоні». Загалом оформив 8 гольових дій у 8 матчах плейофу турніру. Його гол+пас допомогли «Атлетіко» вибити каталонців з Кубку Іспанії. Його забитий м’яч у фіналі врятував «матрацників» від поразки в основний час. Коли «Атлетіко» громив «Реал» (5:2), Альварес оформив дубль. В останньому матчі проти збірної Бразилії він забив. На попередньому мундіалі «вкрав» місце в основі Аргентини у Мартінеса по ходу турніру. Альварес – гравець для великих матчів. А на ЧС майже всі будуть такими. Важливим. Визначними. Вирішальними. Турнір 4-річної давнини вказав на те, що цій Аргентині потрібен герой. Мессі вже таким не буде. Мартінес не зможе. Пас? Зарано. Сімеоне? Несерйозно. Свого часу Альварес залишив Манчестер, аби не бути у тіні Голанда. Він хоче бути зіркою топ-команди. От і можливість.
Переваги і слабкості
Ця Аргентина вміє виживати. На попередньому ЧС була близькою до вильоту ще на стадії групового етапу – але пройшла до ПО. Безліч разів опинялася у серії пенальті – і виграла кожну. Були дні, коли не грала у футбол/грала у нього гірше за суперника – але кубок її, не когось іншого. У хороші дні ця Аргентина точно переможе. У погані – також із великою ймовірністю. Німеччина Нагельсманна не виграє ЧС без переконливого футболу. Бо інші цінності та нема інстинкту вбивці. Те саме можу сказати про Іспанію. Аргентина ж знову може собі дозволити грати у футбол лише добре, не краще за всіх. Просто одного дня перемогти за рахунок реалізації, іншого – завдяки сейвам Мартінеса, третього – завдяки останньому легендарному виступу Мессі. Цю Аргентину недостатньо переграти у футбол, аби вибити. Аби це зробити, доведеться провести видатний матч. А багато збірних на таке здатні?
Але може не вистачити бажання. ЧС-2022 дістався Аргентині у першу чергу саме через нього. Футболісти хотіли після багатьох років невдач. У складі були зокрема лузери та молодь, далеко не лише зірки. Тренер переконав усіх об’єднатися навколо Мессі та за Мессі, аби той виграв мундіаль та став найкращим в історії. А що тепер? Двічі така мотивація не спрацює. Хтось уже досяг вершини. Багато хто захоче повторити – але ж це не одне й те саме, що вигравати вперше. Та Аргентина точно хотіла більше за всіх у Катарі. А ця не буде. Бразилія жадатиме більше. І Німеччина. Й Англія. Багато хто з фаворитів тепер хотітиме сильніше. А раптом тоді футболу Аргентини не вистачить? Зрештою, її склад точно не найкращий у світі. Як і його глибина. І футбол – простіший, аніж у деяких топів. І Мессі вже не той. Якщо успіх 2022 року – здебільшого про безмежне бажання, то у 2026 цій Аргентині буде ой як важко.
Заявка
Воротарі: Хуан Муссо («Атлетіко»), Херонімо Рульї («Марсель»), Еміліано Мартінес («Астон Вілла»)
Захисники: Леонардо Балерді («Марсель»), Ніколас Тальяфіко («Ліон»), Гонсало Монтієль («Рівер Плейт»), Лісандро Мартінес («Манчестер Юнайтед»), Крістіан Ромеро («Тоттенгем»), Ніколас Отаменді («Бенфіка»), Факундо Медіна («Марсель»), Науель Моліна («Атлетіко»)
Півзахисники: Леандро Паредес («Бока Хуніорс»), Родріго Де Пауль («Інтер Маямі»), Валентин Барко («Страсбург»), Джовані Ло Чельсо («Бетіс»), Есек’єль Паласіос («Баєр»), Алексіс Макаллістер («Ліверпуль»), Енцо Фернандес («Челсі»)
Нападники: Хуліан Альварес («Атлетіко»), Ліонель Мессі («Інтер Маямі»), Ніколас Гонсалес («Атлетіко»), Тьяго Альмада («Атлетіко»), Джуліано Сімеоне («Атлетіко»), Ніко Пас («Комо»), Лаутаро Мартінес («Інтер»)
Орієнтовний склад
Розклад матчів
17.06. Аргентина – Алжир (04:00 за Києвом)
22.06. Аргентина – Австрія (20:00 за Києвом)
28.06. Йорданія – Аргентина (05:00 за Києвом)
Sport.ua разом із беттінг-партнером betking висвітлює ЧС-2026 з футболу!
АЛЖИР
Молоді фанати африканського футболу на ЧС уболіватимуть за попсові Марокко та Сенегал, а дорослі дяді й тьоті – за Алжир. Команда зіграє на турнірі вперше з 2014 року. Тобто минулого разу була серед найкращих аж тоді, коли Марезу було 23. А зараз уже 35. До речі, тоді із Ріядом кваліфікувалася до 1/8 фіналу… вперше в історії! До цього бувала на мундіалях тричі – і тричі не могла вийти з групи. Марез тоді, до речі, провів на полі лише 72 хвилини, та й те – на позиції зліва в атаці, не справа, де пізніше став світовою зіркою. Тоді був ноунеймом. Не вийшов навіть на ОТ проти Німеччини у плейофі, коли треба було рятуватися. А далі Ріяд просто пропускав кожну нову світову першість, бо партнери та тренер завжди були «не ті». Марезу не пощастило, що його найкращі футбольні роки випали на відверто погані для збірної…
Втім, у 2019 році Алжир виграв КАН – уже щось. Тепер зіграє на ЧС. До речі, після пристойного виступу на тому ж КАН взимку: збірна тоді виступила у чвертьфіналі. Вилетіла лише від зіркової за складом Нігерії. Зате у більшості матчів навіть не пропустила. Надійно грала біля власних воріт й у відборі на ЧС – лише 8 пропущених у 10 турах секстету. Конкурентів як таких не було, тож Алжир кваліфікувався на мундіаль із 7-очковою перевагою над найближчим переслідувачем. Тобто грати на ЧС заслужив. Минулого тижня, аби остаточно переконати, здолав у товариському матчі команду Нідерландів (1:0). У березні не пропустив від Уругваю (0:0). Якщо у когось раптом були сумніви щодо майстерності команди, то дуже навіть дарма. До ЧС готова. Нарешті.
Склад – прямо-таки цікавий. Неоднорідний, зате з очевидними лідерами у кожній з ліній. Наприклад, в обороні погоду робитимуть Бенсебаїні та Аїт-Нурі, у центрі – Бенталеб та Будауї, попереду – Амура, Марез, Гуїрі. Є проблема з воротарською позицією, де всього лише син Зідана на воротах, але якби і тут Алжир мав топ-виконавця, ми б зараз вели мову, мабуть, про найкращу команду африканського континенту. Алжир привезе на турнір надійну оборону та технічну атаку. І цілий склад голодних футболістів, для яких гра на мундіалі – мрія. Вони битимуться. До речі, у першому турі – саме проти Аргентини, яка може мати певні проблеми із мотивацією… Шанси будуть. Зокрема й тому, що квартет J – далеко не найбільш технічний на цьому турнірі. Алжир може мати певну перевагу, бо ноги його футболістів талантом бог точно не обділив.
Головний тренер
Наш старий знайомий Владимир Петкович. 7 років керував командою Швейцарії. Зокрема й на ЧС-2018, на якому виконав головне завдання – вивів збірну з групи. Тоді європейці стартували на турнірі матчем з Бразилією та не програли (1:1). За 8 років Петкович знову тут і знову починає грою проти найкращої команди латиноамериканського континенту. Може, знову здивує? Як тренер Алжиру поки переконує: 21 перемога у 28 матчах, у середньому менше одного пропущеного голу, хороші результати навіть у товариських поєдинках, довіра молоді та новим футболістам… У футболі збірних Владимир на своєму місці. Після збірної Швейцарії спробував себе у клубному – і протримався у «Бордо» лише півроку. Черговий шанс нагадати, що футбол збірних та клубів – різні світи. В одному Петкович не міг допомогти аутсайдеру Ліги 1, а в іншому поїде на ЧС. Життя бентежне.
Лідер
А ось тут зайвий раз креативним не буду. Найкращий – Марез. Йому вже 35, але уявіть, наскільки він досі голодний. Досить пізно стартував у великому футболі. Зіграв на ЧС за всю кар’єру лише 1 матч. Пережив з національною командою зокрема дуже погані часи. І все заради цього моменту. Чи не запізно? Як на мене, ні. Марез і досі може бути дуже корисним на полі. Мабуть, ключове: футболіст у якості основного 2 роки поспіль виграє ЛЧ Азії. Той же Роналду цього ще не робив. Зірковий «Аль-Хіляль» після приїзду європейців – також. За 3 роки оформив 54 гольових дії у чемпіонаті, причому у кожному з сезонів більшість з них – асисти. Це вже не той Ріяд, який у 9 з 10 випадків шукав можливість для удару. Ні, тепер – вкрай командний гравець. З вирішальними діями в азійській ЛЧ. З 3 голами на останньому КАН. І головне – з партнерами, з якими можна грати тонко. Ріяд вирушає на турнір заради моменту слави, на який чекав усе життя. І він його отримає.
Переваги і слабкості
Дуже технічна лінія атаки. Марез, Гуїрі, Амура, Ауар – найбільш технічні футболісти своїх команд, за які грали або грають, на різних етапах кар’єри. Всі не просто вміють працювати із м’ячем, а роблять це на топ-рівні. Можуть прийняти той, який не зможуть навіть деякі аргентинці. Пробити з важкої позиції. Розіграти комбінацію не завдяки видатній ідеї тренера, а тому що є одне в одного. Ми взагалі нечасто бачимо на великих турнірах маленькі збірні, які мають аж настільки креативний напад. Кожен підступ Алжиру до чужих воріт супроводжуватиметься думкою глядача «а раптом вони зараз щось придумають?». І придумуватимуть. Регулярно. Алжир буде претендувати на забиті голи навіть у погані дні. Не потребуватиме багато простору, аби створити топ-шанс. Якщо Алжир здивує, то технікою.
А якщо розчарує, то через брак досвіду. Збірна роками проїжджала повз мундіалі. Навіть найбільш досвідчений Марез не звик до такого рівня відповідальності у збірній. А всілякі Ауари та Гуїрі – тим паче. У складі є геть молодий Маза. На воротах – кіпер усього лише «Гранади», яка навіть не у Прімері. Алжир може здивувати атакою, але це не матиме жодного сенсу, якщо у якийсь момент команда знітиться, злякається, втратить контроль над поєдинком на 5-10 хвилин. Австрія регулярно на великих форумах. Аргентина – взагалі чинний чемпіон. У плейофі, якщо команда там опиниться, доведеться грати проти когось більш досвідченого, більш спокійного та ментально стійкого. А ще – ймовірно, проти того, хто перетворить футбольний матч на бійку. Чи буде цьому складу Алжиру комфортно у такому сценарії? Навряд.
Заявка
Воротарі: Лука Зідан («Гранада»), Уссама Бенбут («УСМ Алжир»), Мелвін Мастіл («Стад Ньон»), Абделлатіф Рамдан («МК Алжир»).
Захисники: Рафік Белгалі («Верона»), Самір Шергі («Париж»), Райан Аїт-Нурі («Манчестер Сіті»), Жауен Аджам («Янг Бойз»), Аїсса Манді («Лілль»), Рамі Бенсебаїні («Боруссія» Дортмунд), Зінеддін Белаїд («ЖС Кабілія»), Ашреф Абада («УСМ Алжир»), Мохамед Амін Тугай («Есперанс»).
Півзахисники: Набіль Бенталеб («Лілль»), Хішам Будауї («Ніцца»), Уссем Ауар («Аль-Іттіхад»), Фарес Шаїбі («Айнтрахт» Франкфурт), Ібрагім Маза («Баєр»), Ясін Тітрауї («Шарлеруа»), Раміз Зеррукі («Твенте»).
Нападники: Мохамед Амура («Вольфсбург»), Надір Бенбуалі («Дьор»), Аділь Бульбіна («Аль-Духаїль»), Фарес Геджеміс («Фрозіноне»), Амін Гуїрі («Марсель»), Аніс Хадж Мусса («Феєнорд»), Ріяд Марез («Аль-Ахлі» Джидда).
Читайте также: Бритни Спирс Супруг: подробности личной жизни и браков певицы
Орієнтовний склад
Розклад матчів
17.06. Аргентина – Алжир (04:00 за Києвом)
23.06. Йорданія – Алжир (06:00 за Києвом)
28.06. Алжир – Австрія (05:00 за Києвом)
АВСТРІЯ
З Африки – до Європи. Австрії не пощастило із квартетом, бо на фоні збірної Аргентини та такого Алжиру її футболістів доведеться представляти як лісорубів. Втім, дуже й дуже крутих лісорубів: аж 14 гравців складу виступають у топ-чемпіонатах. Ну, як у топ… Майже всі вони – у німецькому. Так склалося історично, що австрійці переїжджають недалеко від батьківщини. Та й чемпіонати, австрійській та німецький, багато у чому схожі. Тому що не гравець, то з Бундесліги. Причому є не тільки представники всіляких «Майнців» та «Вердерів» – ще й гравці «Баварії», «Боруссії» Д. та «Лейпцига». Тут навіть ті, хто не грає у Б1, раніше колись тут грали та були помітними. Наприклад, Калайджич, Грілліч, Данзо, Арнаутович. Збірна німецької першості? Можливо. Втім, ми вже не дивуємося: це триває роками.
Австрія зіграла на 4 з 5 останніх Євро, причому у 2 крайніх випадках опинялася у плейофі, однак ЧС пропустила… 6 разів поспіль! Вперше на мундіалі у цьому столітті. І це при тому, що історично нація не те щоб пасе задніх у футболі: так, наприклад, ще у 1954 році привласнила бронзу ЧС. Для неї цей мундіаль – 7 в історії. І перший у новітній. Аби вийти на нього, команді довелося виграти свою групу у європейському відборі. І – нарешті! – хоч одна європейська збірна може подякувати ФІФА за розширення мундіалю. Бо завдяки цьому у Європі було більш груп відбору, а топових збірних не вистачило – і саме Австрія діставалася з першого кошику. Не пройти далі з групи з Румунією, Боснією, Кіпром та Сан-Марино вона просто не могла.
На ЧС вирушає, мабуть, дивувати. А чому б ні? Зрештою, на Євро 2 роки тому Австрія виграла свій квартет у Польщі, Нідерландів та Франції, хоча цього, звісно, ніхто від неї не очікував. У ПО зовсім трошки команді не вистачило проти Туреччини. Тож турнір – переконливий. І збірна не стала слабшою з того моменту. Всі найкращі досі тут. І тренер. На Євро команда переконала, що завдяки інтенсивному пресингу готова рубитися з будь-ким. Тому ні, Аргентиною її вже не залякаєш, а Алжиром – тим паче. Фізично сильна команда, яка буде чимало бігати та боротися за верхові м’ячі. Знову ж таки, нічого нового. Та сама Австрія, до якої ми звикли. Та, котра знає про свої сильні сторони та яка за рахунок самовіддачі буде компенсувати нестачу техніки у футболістів. Хоч у когось усе роками стабільно.
Головний тренер
Ральф Рангнік. Жива легенда. Так, саме так, адже треба бути кимось легендарним, аби викладати для молодих тренерів… доки сам не є тренером. Отакий досвід був у Ральфа, доки той працював у структурі РБ. Ледь не найкращий теоретик Німеччини на якомусь етапі. Геній пресингу. Але в «МЮ» як виконуючий обов’язки провалився. Може, через те, що у Манчестері не було (та і, чесно кажучи, досі нема) культу праці. А от в Австрії є. Тому з нею перемагає. Їздить на великі форуми збірних. Дивує навіть найсильніші збірні світу. Дядька тямить. А ще є свого роду єдинорогом, бо наполягає на інтенсивному футболі із пресингом на рівні збірних у часи, коли навіть топові збірні регулярно від цього відмовляються. Тренер-догматик, якій більш за все цінує розумну біготню по полю, на чолі команди, яка роками добре бігає по полю, – це метч.
Лідер
Важко обирати. Алабу люблять та цінують, але той роками не у формі. Арнаутович оформив 8+1 за гол+пас у 7 матчах кваліфікації на ЧС, але ж не просто так зараз грає за «Црвену Звезду». Шмід – крутий та, якщо все піде добре, лідер команди на мундіалі-2030, але поки у складі збірної не вражає. Ок, тоді нехай буде Забітцер. Поступово «їде з ярмарку» клубного футболу, зате у збірній стабільно радує. Грає вище, аніж у «Боруссії». Минулого тижня забив єдиний та переможний гол у ворота Тунісу у товариському матчі. У відборі на ЧС оформив 3+3. На попередньому Євро також забив. А ще він добре відбирає м’ячі у суперників, не ліниться йти у пресинг. Мабуть, ідеальний гравець центру поля для Рангніка. І правильний лідер для цієї працьовитої команди. Навряд буде зіркою турніру у складі Австрії, але… чи точно цій збірній так уже й потрібна зірка?
Переваги і слабкості
Австрія – клубна команда на рівні збірних. Бо у нас є купа прикладів, коли футболісти грають добре у своїх клубних системах, а потім приїжджають до збірної – і не знають, що робити, куди бігти, як діяти… У випадку Австрії все працює навпаки: середнячки у своїх клубах у футболках цієї національної команди отримують +100 до розуміння гри. Бо у Рангніка є структура, є система, є план. Австрія – саме єдиний механізм. Навіть без зірок як таких. Бо цій збірній не потрібна прима. Вона не потребує того, хто виграватиме для неї матчі. Ні, Австрія переможе лише якщо перебігає. Переборе. Змусить суперника привезти собі ж унаслідок пресингу. А хто ще так може на цьому ЧС? Назвіть ще бодай одну настільки ж добре розуміючу, у що вона хоче грати, збірну серед середняків. Австрія пропонує конкретику. Фізично потужну, атлетичну та інтенсивну. У цьому її сила.
Слабкість – в обмеженості на м’ячі. Просто нема ким забивати у грі першим номером. А доведеться. От, наприклад, на Євро Австрія пропустила від Туреччини вже на 1 хвилині. Ну не пощастило. Так сталося. Тепер треба відіграватися… Але як? Арнаутович просто чекає навісу. Лаймер – працьовитий, але не креативний крайній захисник. Забітцер – трудяга, а не дриблер. Якщо Австрія пропустить першою, а суперник не наполягатиме на володінні, вона опиниться із м’ячем у ногах. І це страшно. Команді до душі створювати моменти внаслідок високих відборів, а не позиційних атак. Вона доволі обмежена. Її комфортний сценарій – де суперник підставляється під пресинг та хоче володіти. Так буде далеко не завжди. Особливо у ПО. Особливо якщо хтось із фаворитів заб’є у її ворота першим. І на цьому подорож Австрії завершиться. Яскраво, з 30+ навісами у пошуках Арнаутовича, з дальніми ударами у натовп… Але завершиться.
Заявка
Воротарі: Патрік Пентц («Брондбю»), Александр Шлагер («РБ Зальцбург»), Флоріан Вігеле («Вікторія»).
Захисники: Давід Аффенгрубер («Ельче»), Давід Алаба («Реал»), Кевін Данзо («Тоттенгем»), Марко Фрідль («Вердер»), Філіпп Лінгарт («Фрайбург»), Філіп Мвене («Майнц»), Штефан Пош («Майнц»), Александр Прасс («Гоффенгайм»), Міхаель Свобода («Венеція»).
Півзахисники: Крістоф Баумгартнер («РБ Лейпциг»), Карні Чуквуемека («Боруссія» Дортмунд), Флоріан Грілліч («Брага»), Конрад Лаймер («Баварія»), Марсель Забітцер («Боруссія» Дортмунд), Ксавер Шлагер («РБ Лейпциг»), Романо Шмід («Вердер»), Ніколас Зайвальд («РБ Лейпциг»), Пауль Ваннер (ПСВ), Патрік Віммер («Вольфсбург»).
Нападники: Марко Арнаутович («Црвена Звезда»), Міхаель Грегорич («Аугсбург»), Саша Калайджич (ЛАСК).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
17.06. Австрія – Йорданія (07:00 за Києвом)
22.06. Аргентина – Австрія (20:00 за Києвом)
28.06. Алжир – Австрія (05:00 за Києвом)
ЙОРДАНІЯ
Щоразу, коли пишу про маленьку збірну, думаю, що все: гірше вже не буде. Аж ось Йорданія. У турнірі візьмуть участь 48 команд, аж 46 з яких везуть дорожчі за неї склади. І майже половина футболістів цієї збірної виступає у чемпіонаті Йорданії. У ньому, до речі, грають 12 команд, вартість найдорожчої – 7 мільйонів євро. Для порівняння: стільки ж коштують футболісти «Кудрівки». «Верес» дорожче. Чемпіон Йорданії навіть зіграв в аналогу нашої ЛЄ, але в Азії – і дійшов аж до чвертьфіналу! Тож усе серйозно. У складі збірної лише 2 футболісти з трансферною вартістю мільйон+. Один з них грає у чемпіонаті Південної Кореї. Завіса. Як же добре, що ЧС розширили! Тепер ми можемо побачити зокрема й такі топ-колективи. Самобутні. Унікальні. А головне – непередбачувані. Якби не ФІФА, я та ви разом зі мною так і не дізналися б, що у Йорданії грають у футбол. А грають!
Втім, кваліфікацію збірної на ЧС навіть не назвати випадковою. Зрештою, срібний призер Кубка Азії у 2024 році. Тоді команда двічі зіграла з Південною Кореєю – у групі та ПО – і жодного разу не поступилася (2:2 та 2:0 відповідно). Забила не лише у фіналі, але й у 6 з 7 своїх матчів на турнірі. Тобто переконала. Навіть без складу. Тому логічним наступним кроком була спроба кваліфікації на ЧС. І все вийшло. Команда випередила лише ноунеймів-середняків, зокрема Кувейт та Оман, але нічиєю з усе тією ж Південною Кореєю (1:1) переконала, що грати у футбол здатна та вміє. До речі, забила за 10 турів 16 голів – насправді чимало. Особливо у порівнянні з сусідом за таблицею Іраком (9). Ненабагато менше, аніж ті ж корейці (21). Азійська нетопова збірна, яка не лише захищається? По-перше, незвично. По-друге, ну нарешті! Якщо ЧС стає більшим, то добре, що не лише завдяки «автобусам».
Звісно, для Йорданії цей мундіаль – дебютний. Ніколи тут не була. До останніх років минулого століття навіть не брала участі у кваліфікаціях. Після цього намагалася, але зазвичай навіть не була близькою. Аж раптом воно – те саме «золоте» покоління. Вже найкраще в історії. Найбільш успішне. Вже герої. А ще – діди. Середній вік команди під 30 років, основи – навіть більше. Десятку гравців уже 30+. Тобто «золоте» покоління вже закінчується. На новий ЧС намагатимуться відібратися вже інші люди. А раптом ті менш «золоті»? Цей мундіаль може стати для збірної останнім на декілька десятиліть. Тож треба просто отримувати задоволення від присутності на ньому. Від здійснення мрії. Багато маленьких хлопчиків мріють опинитися на мундіалі, але не мають шансу, бо грають за збірні-карлики. Йорданія теж такою була. Більше ні. Не цього літа. Мрія здійснилася.
Головний тренер
Жамаль Селламі – марокканець, який так і не дочекався шансу покерувати національною збірною своєї країни. Хоча дуже хотів: інакше б не був там асистентом, не працював у молодіжці Марокко. На батьківщині рулив і клубами. І все ніяк. І все не кличуть. Аж ось у 2024 Йорданія вистрілює на Кубку Азії, і Селламі розуміє: от його шанс! Переконає із маленькою, але перспективною командою та отримає визнання на батьківщині. Підписує контракт. Виводить Йорданію на ЧС. Стратег. Тепер на нього дивляться. Тепер його помітять. Можливо, не тільки у Марокко. До речі, на ЧС він не вперше. Вже бував тут… 28 років тому! У складі марокканської команди. Приїхав на турнір, аби провести на ньому жалюгідні 3 хвилини та вийти на поле вже за рахунку 3:0 на табло. Тепер матиме аж 270. А якщо станеться щось фантастичне – навіть більше.
Лідер
Аль-Таамарі з «Ренна». Ото мені довелося думати-гадати, хто буде головним у збірних Австрії та Аргентини, бо стільки сильних футболістів… Тут простіше: 50% вартості складу збірної Йорданії припадає саме на Аль-Таамарі. Не лише зірка та головна надія – а просто єдиний знайомий європейському вболівальнику футболіст. І, до речі, у «Ренні» він не просто присутній, а й справді грає у футбол: крайній нападник оформив 15 результативних дій за сезон. До речі, записав на свій рахунок більше асистів, аніж голів, тож ні, жадібним на ЧС навряд буде. Створюватиме моменти не лише для себе, але й для партнерів. У кваліфікації до ЧС та на Кубку Азії забивав у середньому у кожному другому матчі – лідер не лише на папері. Цього року відзначався зокрема й у воротах «ПСЖ», тож Алжиром та Австрією його не налякаєш.
Переваги і слабкості
Стандарті для безнадійного аутсайдера переваги. Я ще можу собі уявити, як хтось усерйоз налаштовується на команду Гаїті. Я можу собі уявити, як хтось плутає Ірак із Іраном та налаштовується на першого. Але я справді не знаю, як той же Скалоні буде переконувати своїх захисників у тому, що Йорданія – серйозний опонент. Що ж, це на краще для андердога. У нього не вірять. Від нього нічого не очікують. Тиск приблизно нульовий. Можна просто грати у футбол. У команди ніби це виходить непогано. Атакувати вона не боїться, тож ні, після 0:1 матч для Йорданії не завершиться. Тренер – кваліфікований. Того ж Аль-Таамарі не залякати. Якщо збірна може лише отримати, але не ризикує нічого втратити, то вона стає небезпечною. Особливо у середовищі команд, які вирушають на ЧС із турнірною мотивацією та цілями. Йорданія – настільки аутсайдерський аутсайдер, що точно отримає з цього зиск.
Слабкості збірної? По-перше, її воротар. По-друге, її захисники. По-третє, її півзахисники. По-четверте, нападники. Загалом приблизно 25 слабкостей. У Мессі після гри проти Йорданії 0 шансів залишитися у футболці. Ні, заберуть. Бо ці виконавці все життя десь на батьківщині або поряд. Грають проти нікому не відомих футболістів. А тут – найкращі. Інший рівень. Інший темп. Все по-іншому. До такого неможливо бути готовим, коли граєш проти бозна-кого щотижня. Не вистачить індивідуального класу. Будуть помилки. Зокрема й критичні та дурні. А Йорданія ніби як не збирається захищатися 24/7, тож кількісно дуелі у захисті вигравати не зможе. Буде важко. Буде боляче. Буде занадто швидко та занадто технічно для цієї команди. Вона не впорається раз, два, десять за поєдинок. Ще й із групою не пощастило. Йорданія програватиме матчі тому, що вона лише Йорданія.
Заявка
Воротарі: Язід Абулайла («Аль-Хуссейн»), Нур Бані Аттія («Аль-Файсалі»), Абдалла Аль-Фахурі («Аль-Вехдат»).
Захисники: Мохаммад Абу Хашиш («Аль-Карма»), Абдалла Насіб («Аль-Завраа»), Хусам Абу Дахаб, Анас Бадаві (обидва – «Аль-Файсалі»), Язан Аль-Араб («Сеул»), Мо Абуалнаді («Селангор»), Салім Обаїд, Саед Аль-Росан, Іхсан Хаддад (всі – «Аль-Хуссейн»).
Півзахисники: Амер Джамус («Аль-Завраа»), Нур Аль-Равабдех («Селангор»), Раджаї Айєд («Аль-Хуссейн»), Ібрагім Садех («Аль-Карма»), Моханнад Абу Таха («Аль-Кува Аль-Джавія»), Нізар Аль-Рашдан («Катар СК»), Мохаммад Аль-Дауд («Аль-Вехдат»).
Нападники: Мохаммад Абу Зрайк («Раджа» Касабланка), Алі Олван («Аль-Сайлія»), Муса Аль-Таамарі («Ренн»), Одех Аль-Фахурі («Пірамідс»), Махмуд Аль-Марді («Аль-Хуссейн»), Ібрагім Сабра («Локомотив» Загреб), Алі Азайзе («Аль-Шабаб»).
Орієнтовний склад
Розклад матчів
17.06. Австрія – Йорданія (07:00 за Києвом)
23.06. Йорданія – Алжир (06:00 за Києвом)
28.06. Йорданія – Аргентина (05:00 за Києвом)
Прогноз на груповий етап
Йорданія – остання. У 3 інших збірних є сильні сторони, тож вони зможуть реалізувати шалену перевагу в індивідуальному класі над аутсайдером. Буде дивом, якщо Йорданія програє бодай матч у боротьбі, а не із запасом. Перемога у групі – для Аргентини. Ані Австрія, ані Алжир не готові долати суперника такого калібру. Тож нехай визначають того, хто стане другим у групі, в особистій зустрічі в останньому турі. Тут буде рівна дуель, тож «срібло» квартету – Австрії. Ніби ця збірна на Євро переконала, що готова давати бій зокрема топам, а от Алжир – не факт. Бачив симуляцію ЧС, і там 3 очок та різниці голів –1 вистачало для виходу з групи у більшості випадків. З такою Йорданією Алжир та Австрія повинні мати не гіршу. Тож так, побачимо всі 3 збірні у плейофі. Як на мене, на щастя: як би я не жартував у вступі, квартет справді хороших команд. І Йорданії.
РЕКЛАМА 21+
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024). Строк дії ліцензії 5 років.
Читайте также: Схилимо голови. Рефері і засновник спортклубу загинув під Бахмутом