Головний тренер збірної Канади Джессі Марш прокоментував перемогу над національною командою Катару (6:0) у матчі 2-го туру групового етапу чемпіонату світу 2026.
Читайте также: Федик здивував заявою про Козловського після виходу з Руха
– Чи вдалося вам зустрітися з Ісмаелем Коне після матчу? Якщо так, то як він себе почуває? І як ви почуваєтесь емоційно, зважаючи на те, що вам доводиться поєднувати радість від великої перемоги з розчаруванням через втрату такого гравця?
– Так, я ще не розмовляв з Ісмаелем, але він у лікарні. Його готують до операції. Я піду до нього після цієї прес-конференції. Побачимо, що саме ми вирішимо для нього зробити. Його родина з ним у лікарні. Там його мати та решта родичів.
Послухайте, це сталося прямо перед лавою запасних. Ми всі це чули. Я відразу все зрозумів. Це було схоже на те, як Таджон травмувався на тренуванні. Це сталося прямо перед нами, і всі чули, як тріснула кістка. Йому дуже співчуваєш. Усі трохи вражені тим, що сталося, з огляду на характер травми. Ісмаель також є важливою частиною душі нашої команди. Це буде велика втрата для нас. Він був неймовірним у цих останніх двох матчах. Але ви також бачили, як він махав глядачам, ніби заспокоюючи всіх тим, що отримав травму. Це неймовірне свідчення про Ісмаеля як про людину.
Це наша команда. Я вже два роки намагаюся розповісти людям про особливий характер цієї групи. Він проявляється як у складні моменти, так і в моменти слави. Сьогоднішній день став втіленням усього цього. Усі були пригнічені, коли це сталося, але ми мусили знайти спосіб зберегти концентрацію. Ми знали, що Ісмаель хотів би, щоб ми довели справу до кінця. Зараз у нас у головах безліч думок, і ми всі думаємо про нього, але ми також дуже пишаємося тим, ким ми є. Більше за все ми пишаємося тим, хто ми є, і, на мою думку, це було видно сьогодні.
– Вітаю з перемогою. Схоже, сталася невеличка суперечка з тренером катарської команди. Що там сталося?
– Я не витрачатиму на це ані секунди. Це не варте нашого часу, щоб про це обговорювати.
– Тоді я перейду до іншого питання. Чи вважаєте ви, що катарські гравці грали надто жорстко? Яка ваша думка щодо цього аспекту матчу?
– Ні. До травми я, власне, вважав, що матч був досить хорошим. У першому таймі ми повністю домінували. Їхній тренер, мабуть, хотів підбадьорити команду в перерві, щоб вони не пропустили чотири голи, бо це означало б, що їм доведеться перемагати Боснію. Ми це усвідомлювали. Нам потрібно було забити чотири голи, щоб не доводилося перемагати Швейцарію. Гадаю, саме це частково спричинило те, що сталося.
Дозвольте мені пояснити: гравець вибачився перед Ісмаелем. Він зайшов у роздягальню й вибачився. Ісмаель повідомив команду про те, що сталося. Не думаю, що він мав намір зробити такий жахливий підкат чи створити таку ситуацію. Я не звинувачую його в цьому. Чого я не розумію, так це реакції всієї їхньої лави запасних, які намагалися влаштувати суперечку щодо того, чи це була червона картка, коли явний фол щойно зламав гравцеві ногу. Дивна поведінка, але зрештою ми більше зосередилися на Ісмаелі та на матчі.
– Ця команда зараз опинилася на незвіданій території, готуючись до матчу, в якому може виграти групу й залишитися тут. Як ви розплануєте наступні шість днів, знаючи, що сила цієї команди – у її братерстві?
– Так. У нас майже така сама ситуація, як була з Таджоном. Те, як хлопці тоді згуртувалися навколо нього і використали це як мотивацію для досягнення великих цілей, було неймовірним.
Ви вжили слово «братерство». Це слово вжив Джон ще до мого приходу, і одне з перших речей, які я помітив, коли став тренером, – це те, наскільки вони близькі, наскільки пов’язані між собою, як сильно люблять одне одного і як сильно люблять грати за національну збірну.
Читайте также: Таблиця ЧС-2026. Група A: визначено першу збірну, яка вийшла у плей-оф
Чесно кажучи, я намагався підкреслити це, але понад усе намагався не заважати. У такий момент, як цей, я не думаю, що їм потрібний я так само, як вони потрібні один одному.
Їхні родини тут. Завтра у нас сімейний барбекю. Ми будемо насолоджуватися тим, що перебуваємо разом. Ісмаель буде в думках у всіх, але також важливо, щоб ми знали: він повернеться сильнішим, ніж будь-коли. Він буде впевненим у собі, віритиме в себе, і ми подбаємо, щоб він отримав найкращу медичну допомогу. Він і надалі матиме чудову кар’єру.
Як я вже казав під час перерви на воду, Ісмаель хотів би, щоб ми довели справу до кінця в цьому матчі. А потім ми розберемося, як впоратися з усім іншим. Чесно кажучи, саме так хлопці й вчинили.
– Може бути важко так швидко перейти до іншого, але чемпіонат світу змушує це робити. Щодо заповнення цієї прогалини, наскільки ви впевнені в Натані Салібі як основному гравці на цьому чемпіонаті світу? І чи є Альфонсо Девіс потенційним варіантом, щоб замінити частину креативності, втраченої разом з Ісмаелем?
– У нас немає іншого гравця, схожого на Ісмаеля. Він для нас – своєрідний «фактор X». Як я вже казав, ми будемо за ним сумувати. У нас є хороші гравці, які можуть його замінити: Натан Саліба, Матьє Шуаньєр, Джонатан Осоріо. Ми можемо використовувати різних гравців по-різному. Тепер ми дали собі шанс не лише боротися за перше місце в групі, а й виграти її. Вигравши групу, ми виграємо додатковий час, щоб усі гравці відновилися. Ви бачили, як Моїс Бомбіто сьогодні провів на полі 45 хвилин, що було чудово. Чим далі ми просунемося в цьому турнірі, тим більше часу матимемо, щоб Альфонсо відновився на 100 відсотків. Ми знаємо, що це буде важливо для нашого успіху.
– Вітаю. Історичний день для канадського футболу. Що вам зараз спадає на думку? Які емоції відчуваєте ви та команда?
– Коли я приїхав сюди, наша мета була ширшою, ніж цей чемпіонат світу. Звісно, величезним стимулом було те, що це чемпіонат світу на батьківщині, але мета полягала в тому, щоб змінити цей вид спорту в країні: стимулювати інтерес, розвивати фахові знання, освіту та створити шлях у майбутнє. Ми хотіли сформувати уявлення про те, яким може бути канадський футбол. Можна говорити й робити все правильно, але потрібні такі моменти, як сьогодні. Потрібні моменти, які люди запам’ятають назавжди. Жоден канадець не забуде цей день. Я сказав після матчу, що 40 мільйонів людей стверджуватимуть, ніби вони були тут. Це неймовірний момент, який демонструє, що в цій країні є талант, менталітет, бажання та безліч речей, що роблять її особливою, хоча традиційно це країна хокею. Ця частина мене дуже тішить. Ми створили момент, який усі запам’ятають. Але що ще важливіше, я вважаю, це спонукатиме нас зробити все можливе, щоб виграти групу та пройти якнайдалі в цьому турнірі.
– Джонатан Девід сьогодні забив хет-трик. Після останнього матчу було багато запитань через втрачені моменти та тиск на нього. Як, на вашу думку, він впорався з цією увагою?
– Ісмаель і я вчора сиділи тут і обоє сказали, що розуміємо, чому люди ставлять запитання про Джонні, але ми знаємо Джонні. Я сказав йому: «Пристебни ремінь». Сподіваюся, сьогодні всі пристебнули ремені, бо це справжній нападник. Це бомбардир. Я ніколи не сумнівався в Джонні. Щоб досягти справжнього успіху, нам потрібно, щоб саме він керував нашою грою в атаці. Він створив перший гол своїм ударом, а потім забив хет-трик. Але крім голів, я вважаю, що загалом він грав фантастично. Єдине, до чого я закликав Джонні, – це тренуватися краще, і він тренувався дуже добре цього тижня. Гадаю, це налаштувало його на правильний лад, щоб сьогодні показати себе з найкращого боку.
– Ми сьогодні були на марші вболівальників і бачили відео. Усі повторювали, що хочуть, аби люди знали: Канада – це футбольна країна. Вболівальники вас справді підтримали. Що, на вашу думку, ви сьогодні започаткували, особливо завдяки такій перемозі?
– Це футбольна країна. Я не можу змусити себе вимовити те інше слово. Як я вже казав, навіть те, як я святкував разом із уболівальниками, показало, що це незвичайний момент для країни. Ми маємо підкреслити значення цього успіху. Ми залишатимемося на землі. Не будемо забігати наперед. Я подбаю про те, щоб команда залишалася зосередженою, сконцентрованою та готовою боротися за перше місце в групі й забезпечити собі найкращі шанси на успіх у цьому турнірі. Але я навчився в цій справі, що великі моменти не даються легко. Треба їх цінувати й святкувати. Я хотів, щоб стадіон це зробив. Я хотів, щоб наша команда це зробила. Навіть попри травму Ісмаеля я хотів, щоб гравці насолодилися тим, чого вони досягли. Ми влаштуємо сімейний барбекю. Ми й надалі будемо плекати той позитивний настрій, який тут сформувався – до мого приходу, під час мого перебування на посаді та після мене. А потім, за кілька днів, ми повністю зосередимося на всьому, що потрібно, аби показати справді видатні результати на цьому турнірі. Це був важливий момент для спорту в цій країні.
Читайте также: Ян Пол ВАН ХЕККЕ: «Це велика честь для мене»