Іриша БЛОХІНА: «Перенесення Олімпіади — удар для спортивного світу»
Іриша Блохіна
Після того, як ВООЗ оголосила поширення коронавірусу пандемією, спортивний світ завмер. Змагання потрапляють під категорію «масові заходи», тому їх заборонили першими і дозволять останніми. Так, Олімпійські Ігри перенесені на рік. У числі перенесених турнірів опинився і київський чемпіонат Європи з художньої гімнастики.
Ми давно запланували інтерв'ю з тренером збірної України з художньої гімнастики Ірішею Блохіною, але карантин вніс свої корективи. Лише після істотного пом'якшення обмежень ми змогли зустрітися з Іришею і обговорити нагальні питання.
— Вас можна вже привітати з тим, що чемпіонат Європи все-таки відбудеться в Києві в цьому році?
— Ці змагання проводить Європейський гімнастичний союз (EG), тому остаточне рішення було за ним. Нова дата чемпіонату названа — він пройде в Києві з 26 по 29 листопада. Дуже важливо, що Виконавчий комітет EG підтвердив: формат змагань залишається таким же, як і планувалося раніше, включаючи олімпійські кваліфікації.
Для України це буде перший і, не виключаю, єдиний масштабний спортивний захід в цьому році. Ми як організатори готові забезпечити найвищий рівень проведення цього спортивного свята. Тримаємо кулаки за те, щоб ситуація дозволила провести чемпіонат повноцінно — і з глядачами, і з максимальною кількістю учасників.
— Розкажіть, як гімнастки і тренери проходять карантин? Чи були дозволені тренування?
— Художня гімнастика — це такий вид спорту, де простій без перебільшення катастрофічний. Випасти з тренувань на два місяці — це поставити хрест на фізичній формі всіх наших дівчат. Відновлення після такої перерви вимагало б величезних зусиль. Тому, звичайно, ми продовжували тренування. Основний склад збірної самоізолювався в залі, ми провели всі можливі тести, регулярно вимірювали температуру, дезінфікували зал і приміщення бази. Ніхто зі сторонніх не мав доступу в зал.
— Хто з тренерів працює в залі?
— Ірина Іванівна, я, Марина Кардаш, Олена Дмитраш, Вікторія Мазур, Ольга Лобас, Євгенія Гомон. Також ми готуємо в тренери Олену Дьяченко, Вікторію Фотієву, Маргариту Васильєву, Валерію Ханіну — вони зараз проходять стажування в збірній.
Тимчасово з нами зараз Ніна Єресько, засновниця Школи Дерюгіних в Дубаї. Вона зі своїми вихованками прилітала сюди в березні на Кубок Дерюгіних. Через карантин з Ніною тут залишилася 9-річна Ліна, громадянка Єгипту. Ми всією командою піклуємося про дівчинку, вона прекрасно адаптувалася і навіть вивчила російську мову! Нещодавно до Ліни вже змогла прилетіти мама.
— У збірній не було випадків коронавірусу?
— Ні. Сподіваюся, що і не буде.
— Як дівчата сприйняли новину про перенесення Олімпіади на рік?
— Чому тільки дівчата? Можу сказати, що для всіх, хто готувався до Олімпіади — гімнасток, тренерів, функціонерів, батьків — це величезний удар. Неймовірний. Все життя готуватися до виступу на Іграх, покласти стільки праці, сил, нервів, якихось жертв заради єдиної медалі, а у нас в гімнастиці вона одна в особистих і одна в групових вправах. Але ж виховати спортсмена і довести його до Олімпу — це ціла філософія, ціле мистецтво.
— Ірина Дерюгіна в недавньому інтерв'ю говорила, що кілька дівчат з групових вправ пішли зі збірної?
— Остаточно ще ніхто не пішов. Є кілька дівчат, які тимчасово не тренуються. Їм потрібна ця перерва, я їх розумію. У той же час я буду стояти за цією командою горою, тому що вірю в неї. Я хочу бачити їх через рік на п'єдесталі.
— Можете назвати їх?
— Ні, не буду говорити.
— Хто зараз замість них в групі?
— Склад змінюється, і ми в цьому плані довіряємо рішенням головного тренера країни Ірини Дерюгіної. Остаточне слово — за нею. Якийсь час назад в групових вправах, наприклад, почали працювати Єва Мелещук і Ніколь Красюк.
Я вважаю, що бути в команді групових вправах дуже корисно, для тих, хто виступає індивідуально, це допомагає розвиватися. Свого часу наш золотий склад — Тамара Єрофєєва, Анна Безсонова, Наталія Годунко — теж стояли в групі, стали чемпіонками світу в Новому Орлеані в 2002 році.
Зараз же прошу уболівальників: не робіть висновків про склад команди з групових вправ з уривків відео, які з'являлися в інтернеті. Прийде час — і ми обов'язково все офіційно повідомимо. Ірина Іванівна Дерюгіна точно знає, що робить.
— Як проходять тренування збірної під час карантину?
— Ми використовуємо цю перерву з користю, міняємо програму, шукаємо нову музику, щось вдосконалюємо, придумуємо нове. Дуже класну програму з обручем створили для Єви Мелещук, там новий стиль, нова музика. У ситуації з Євою ми завжди прагнемо дати їй те, чого вона боїться. Коли вона виходить із зони комфорту, йде її зростання як спортсменки.
Міняємо програми для Ніколь Красюк і Христини Пограничної. Ретельно працюємо з нашоб головною зірочкою Владою Нікольченко. Оновлюємо програму для юніорів і пре-юніорів. Нові вправи груп в цьому році ще ніде не показували, але ми вже працюємо над ускладненням.
Наш перший пріоритет — скористатися цим часом і дати світу гімнастики якісь нововведення, розвинути і штовхнути вперед.
— Чим ви, Іріша Блохіна, займаєтеся на карантині?
— Я і мама, і тренер, і менеджер, і директор ДЮСШ незалежно від карантину. У нас в «Школі Дерюгіних» щодня по 8 годин проходять онлайн-тренування з чотирма сотнями вихованок … Іноді мене запитують: «Куди ти пропала з соцмереж?» Я нікуди не пропала, просто немає часу підбирати і викладати фото, в пріоритеті реальне життя.
— Якщо можна, таке питання. Тренер Христини Пограничної Ірина Руда більше не працює з нею?
— Христина тренується в збірній в Києві. Але коли їде додому до Львова, там займається з Іриною.
— Чи була пропозиція Ірині Рудій працювати з Христиною в Києві?
— Наші двері завжди відкриті. Ми хотіли, щоб Ірина була в збірній. І вона була якийсь період тут. Але, ви ж розумієте, що не так просто залишити своє життя, клуб і сім'ю у Львові.
— Ви, можливо, знайомі з розмовами про те, що до Христини ставляться гірше, ніж до інших дівчат.
— Детально не знайома, але дещо чула. Мені незрозуміло, на чому грунтуються ці розмови. Ці люди були в залі? Вони спілкувалися з дівчатами? Христину в збірній люблять, з нею серйозно працюють, вона прекрасно адаптувалася.
Прошу вболівальників не нагнітати і не вигадувати. Краще просто частіше бажайте нам хорошого дня, заряду, енергії, мотивації. Може, дівчатам з групи, які, як я сказала, взяли паузу, саме це і потрібно — щоб вболівальники підтримали.
— Окей, давайте змінимо тему. Як ви оцінюєте сучасні тенденції?
— З 2021 року повинні були змінитися правила. Тепер затвердили, що зміни вступлять в силу з 2022. Можу тут сказати одне — ми в Україні завжди відстоюємо справжню художню гімнастику, ту, яку любить глядач. При будь-яких правилах ми робимо акцент на образ, на натхненність вправи, намагаємося донести певну ідею. Зараз у багатьох спортсменок вправи одноманітні. Вони вибирають елементи подорожче і ними наповнюють вправу. Це не йде на користь гімнастиці. Якщо звичайний глядач — не фанат, який кожні змагання дивиться, а звичайний глядач подивиться, він не зрозуміє, в чому різниця. Ми б хотіли дати гімнасткам і тренерам свободу самим вибирати, якими елементами набирати бали. Нехай кожна використовує свої сильні сторони.
— Давайте поговоримо на іншу цікаву для багатьох тему. Розкажіть про ситуацію навколо Жовтневого палацу?
— Ми дуже сподіваємося, що найближчим часом це питання зрушиться з місця. 1 червня, в День захисту дітей, ми провели відкрите тренування на площі перед Жовтневим, тому що реально дітям більше ніде займатися. Вперше за 63 роки Дитячо-юнацькій спортивній школі Дерюгіних відмовили в оренді, посилаючись на аварійність будівлі. Жовтневий палац належить Федерації профспілок України, а наша школа комунальна, тобто орендна плата для заняття дітей спортом забезпечується з бюджету Києва. Ми просимо, щоб за спільним столом переговорів було прийнято рішення про терміновий ремонт будівлі і продовження оренди для «Школи Дерюгіних».
Жовтневий палац — це будинок художньої гімнастики України. База Атлет, де зараз займається основний склад Національної збірної, з'явилася у нас порівняно недавно. А до цього всі наші чемпіонки виходили лише з Жовтневого палацу. Це і Ганна Різатдінова, і Анна Безсонова, і Тамара Єрофєєва, і Наталя Годунко, і багато інших видатних спортсменів. В цьому залі особлива надихаюча атмосфера.
— За яким принципом ділять, хто тренується в Атлеті, а хто — в Жовтневому?
— Чіткого розподілу немає. Збірна тренується і в Атлеті, і в Жовтневому. В Атлеті кращі умови, але тут не вистачає місця для всіх.
— Якщо говорити про ідеальну модель фінансування спорту, то як, по-вашому, має бути? Державний бюджет або спонсори?
— У нашій країні не може бути застосована ні та, ні інша модель в чистому вигляді. Я думаю, повинно бути поєднання спонсорів і держави. Тому що в Україні на сьогоднішній день не кожні батьки можуть оплачувати заняття дітей в клубах. Ви підрахуйте, скільки буде коштувати таке заняття: власникам потрібно оплачувати оренду залу, зарплату тренерам, комунальні послуги (а з огляду на площу залів, одне опалення вийде недешево), ремонт. Тому, однозначно, нам потрібні державні спортивні школи. Якщо зробити спорт повністю приватним, багато талановитих дітей просто … позбудуться своєї мрії. Знаєте, на сьогоднішній день, коли всюди карантин, спортивні школи закриті. У нас же дуже оперативно були налагоджені онлайн-тренування, майстер-класи, де збирається близько 400 дітей. Тому, повторюся, ми виступаємо за підтримку дитячого спорту на державному рівні.
Христина ПОЛЬСЬКА
