Новий рекорд України від Марусяка і травма Шиффрін. Підсумки лижного тижня
Skijumping.pl. Євген Марусяк Старти тижня: Чемпіонат світу з польотів, Бад Міттерндорф (Австрія), HS 235, особистий турнір Чемпіонат світу з польотів, Бад Міттерндорф (Австрія), HS 235, командний турнір У стрибунів з трампліна відбувся другий хайлайт сезону – чемпіонат світу з польотів на лижах в австрійському Бад Міттерндорфі, який зрештою подарував радість господарям: золото в особистому турнірі завоював Штефан Крафт. Але невеликий скандальний присмак від цієї перемоги австрійця залишився. Після першого дня змагань (а, нагадаємо, особисті турніри на ЧС з польотів розігруються в чотири спроби за два дні) з перевагою в 12,3 бала лідирував Тімі Зайц. Крафт ішов другим, причому до четвертого місця він був набагато ближчим (5,3 бала), ніж до першого. Утім, з огляду на хронічну нестабільність словенця, ніхто йому золоту медаль заздалегідь на шию не вішав: була ненульова ймовірність того, що з чотирьох змагальних спроб він хоча б одну виконає нижче необхідного для перемоги рівня. У суботу, другий день особистого турніру, почалися проблеми. Змагання мали стартувати о 15:00 за Києвом (14:00 за місцевим часом), але через сильний вітер постійно відкладалися на 15 – 30 хвилин. Тривалий час здавалося, що все йде до скасування другого змагального дня і перемоги Зайца, але доволі несподівано журі все ж таки вирішило розпочати третю спробу о 17:00 за Києвом. Було від самого початку зрозуміло, що в кращому разі проведуть одну з двох запланованих спроб: світловий день закінчувався, а штучного освітлення на трампліні в Бад Міттерндорфі немає. Цю спробу таки провели, і все закінчилося просто ідеально для господарів: Крафт переміг з перевагою всього в 2,2 бала над Андреасом Веллінгером, який з четвертого місця після двох спроб ледь не здійснив рейд до золота. Зайц же, як багато хто і побоювався, припустився осічки, і в підсумку став тільки третім, причому також з невеликим за мірками трьох спроб на гігантському трампліні відставанням: 4,7 бала. І ось тут починаються запитання. Перше – щодо рішень журі. Вітрові умови під час третьої спроби мало чим відрізнялися від того, що було за годину чи дві до цього. Якщо журі вважало такі умови надто небезпечними для проведення змагань, то чому не скасувало другий змагальний день взагалі? Або, якщо стрибати можна було, то чому змагання не розпочали бодай о 16:00 за Києвом (тобто, на годину пізніше від початкового розкладу), щоб провести обидві заплановані спроби? Але журі чомусь ухвалило ось таке половинчасте рішення. Так, конспірологи, звісно ж, говоритимуть про те, що журі хотіло провести хоча б одну спробу за будь-яку ціну, щоб дати шанс Крафту завоювати золото. Але така версія виглядає дуже притягнутою за вуха: ніхто не міг заздалегідь знати, що все завершиться саме так, як завершилося. Розриви в топ-3 були зовсім невеликими, і загалом австрієць був не такий далекий, щоб розміняти срібло не на золото, а на бронзу. Бажання організаторів провести хоча б одну спробу було більш ніж зрозумілим. У суботу на трибунах «Кульма» зібралися 18 тисяч глядачів – утричі більше, ніж у п'ятницю. І залишати таку аудиторію без того, заради чого вони зібралися, ніхто не хотів. Але питання залишається відкритим: чому було не почати на годину раніше, якщо вітрові умови не змінилися? Залізти в голову журі ми не можемо, але скандальний післясмак залишився. Питання друге: хіба не абсурдно звучить той факт, що у 2024 році змагання чемпіонату світу «обрізаються» через відсутність штучного освітлення на трампліні? Це, до речі, ще й привід поговорити про подвійні стандарти. До всіх трамплінів, які використовуються на Кубку світу, є жорсткі вимоги з боку Міжнародної лижної федерації (FIS), і наявність штучного освітлення – одна з них. Не стосується ця вимога тільки двох австрійських арен: в Інсбруку та Бад Міттерндорфі. «Друзям – усе, а ворогам – закон»? Повертаючись до самих змагань, Словенія отримала повну сатисфакцію за невдачу Зайця наступного дня, красиво і впевнено вигравши командний турнір. І це при тому, що підопічні Роберта Хрготи виступали без лідера команди, Анже Ланішека, який за кілька днів до старту чемпіонату світу зазнав травми коліна під час тренування у Планіці. За прогнозами лікарів, відновлення займе приблизно два місяці, тобто рівно стільки, скільки ще триватиме нинішній сезон. Сам Ланішек ще плекає надії виступити на домашньому фіналі Кубка світу в тій самій Планіці, але виглядає це доволі ризикованою затією. Досить несподівано в командному турнірі на перших ролях у збірній Словенії був не Зайц, а Ловро Кос і Петер Превц. Кос сильно виглядав і в особистому турнірі, де замкнув топ-5, програвши при цьому всього 0,7 бала Форфангу. А ось настільки сильний виступ Превца-старшого, який в особистому турнірі став лише 26-м, здивував. Так, в особистих змаганнях йому дуже не пощастило з вітром у третій спробі, через що він опинився настільки низько, але і в перший день Петер не вражав – 16-те місце. Найбільше побоювань зі словенської четвірки викликав все ж Домен Превц. У першій спробі особистого турніру він, як зазвичай, летів за екстремально низькою траєкторією, і вже буквально торкався гори приземлення лижами приблизно на позначці 140-150 метрів, але в підсумку все ж витягнув дистанцію до 208 метрів. За такої екстремально низької траєкторії польоту будь-яка найменша помилка може коштувати дуже дорого, і ти таки приземлишся на тій самій позначці в 140-150 метрів. Утім, за таких важких вітрових умов, що панували на «Кульмі», манера стрибка Домена мала і свої переваги: що нижче ти летиш – то менше підставляєшся під пориви несприятливого вітру. Срібло виборола Австрія, у якої, як і в словенців, на перші ролі вийшли інші люди – Міхаель Хайбьок, який взагалі показав найкращий особистий результат за сумою двох спроб командного турніру. Гідно виступив і Мануель Феттнер, якому дуже не пощастило з вітром у першій спробі особистого турніру. Через це 38-річний ветеран не пробився до топ-30 і припинив боротьбу вже після першого для себе стрибка. Однак головний тренер збірної Австрії Андреас Відхьольцль навіть після такого не засумнівався у здібностях свого підопічного. А от кадрові рішення його колеги зі збірної Норвегії Александера Штокля були сумнівними. З приводу четвертої позиції в складі на командний турнір він довго вибирав між Даніелем Андре Танде і Халвором Егнером Гранерудом. У підсумку вибір припав на Танде, який в особистому турнірі посів скромне 22-ге місце. І чемпіон 2018 року командні змагання провалив вщент, ставши могильником медальних шансів своєї команди. Таким чином, збірна Норвегії на нинішньому польотному ЧС залишилася без жодної медалі. Це перший титульний турнір (чемпіонати світу – польотні та класичні – і Олімпіади) з 2002 року, на якому Норвегія залишилася без хоча б однієї медалі. Втім, називати рішення Штокля помилковим ми можемо лише постфактум — на той момент вибір точно не виглядав очевидним. Насамперед тому, що в особистому турнірі Гранеруд так і не виконав жодного стрибка, отримавши дискваліфікацію за костюм ще перед стартом першої спроби. А за тренуваннями Гранеруд і Танде виглядали приблизно на рівних. До слова, сам Халвор своєю формою явно незадоволений, і вже оголосив про те, що пропустить наступні етапи Кубка світу у Віллінгені, Лейк Плесіді та Саппоро. Таким чином, його повернення планується на польотний етап в Оберстдорфі наприкінці лютого. Не можна не відзначити ще одного норвежця, Робіна Педерсена, який став 11-м в особистому турнірі та мав дуже гідний вигляд у командному (14-й результат у сумі серед усіх учасників). При цьому на Кубку світу Педерсен у нинішньому сезоні взагалі не набрав ще жодного очка, і стартував лише раз – 40-ве місце в Ліллехаммері на початку грудня. Ну а бронзу командного турніру завоювала збірна Німеччини. Після перших двох груп першого раунду німці навіть лідирували – дуже приємно здивували П’юс Пашке і Карл Гайгер. Однак усі надії німців поборотися за перемогу зруйнував Штефан Ляйє, який провалив обидва стрибки і за особистим заліком командного турніру посів лише 29-те місце. Серед усіх, хто виконав дві спроби в командному турнірі, гірше за нього виступили тільки два фіни – Каспері Валто та Антті Аалто. Що характерно, в особистому турнірі Ляйє виступив дуже гідно, замкнувши топ-10. Однак у командних змаганнях він уже втретє поспіль – після Вісли і Закопане – стає явним баластом для Бундестіму. Час робити висновки, чи Штефан Хорнгахер продовжить ці танці на граблях? Для збірної Польщі особистий турнір чемпіонату світу став найуспішнішим у нинішньому сезоні. Шостим став Пьотр Жила, а Александер Жніщоль лише в третій спробі випав з топ-10 – підсумковий 12-й результат. Наступного дня Жніщоль підвів поляків у командному турнірі, заробивши дискваліфікацію в другій спробі. У підсумку поляки стали лише восьмими, хоча, якби результат Александера не був би анульований – піднялися б ненабагато вище: на шосте місце. Так чи інакше, такий виступ команди Томаса Турнбіхлера на ЧС у розпал рекордної чорної серії без потраплянь у топ-10 в особистих турнірах Кубка світу можна вважати безсумнівним успіхом. Варто відзначити і сміливість Турнбіхлера, який вирішив не заявляти на особистий турнір самого Каміля Стоха. Дуже неоднозначне враження залишив виступ на чемпіонаті світу Рьою Кобаясі. Зірковий японець став лише дев'ятим в особистому турнірі, зате розцвів наступного дня і показав другу індивідуальну суму в командному турнірі, програвши тільки Хайбьоку. Головним же відкриттям чемпіонату світу можна назвати Ніко Кютосахо, який посів сьоме місце в особистому турнірі, при тому, що на Кубку світу жодного разу за кар'єру не піднімався вище 16-го місця. У командному турнірі Ніко виступив трохи гірше, але все одно був беззаперечно найкращим у складі фінської четвірки. Одним рядком: – Штефан Крафт завоював свою третю в кар'єрі особисту медаль на польотних ЧС. За цим показником він зрівнявся зі швейцарцем Вальтером Штайнером і німцем Свеном Ханнавальдом. Попереду – тільки два великих фіни: Янне Ахонен (4 медалі) і Матті Нюканен (5). – Тімі Зайц завоював бронзу особистого турніру рівно через 5 років після свого першого в кар'єрі подіуму на Кубку світу. 27 січня 2019 року він у 18-річному віці став другим у Саппоро. За іронією долі, перемогу тоді також здобув Крафт. Євген Марусяк у першій половині нинішнього сезону жодного разу не пробився в очки на Кубку світу – українець справді трохи не дотягував до своїх торішніх показників. Багато хто сподівався на те, що Марусяка прорве на польотному чемпіонаті світу – саме з цього трампліну рік тому почався його прорив на принципово новий рівень. У підсумку Марусяк в особистому турнірі посів 27-ме місце, помітно поліпшивши попередній рекорд України на польотних чемпіонатах світу (38-мі місця Олександра Лазаровича у 2008 році в Оберстдорфі та Віталія Калініченка у 2020 році в Планіці). Однак чи можна сказати, що Євген додав порівняно з тим, що демонстрував у першій половині сезону? Питання дискусійне. Skijumping.pl. Євген Марусяк Якщо судити за місцем – то додав, адже на Кубку світу в нинішньому сезоні в топ-30 він не пробивався ще жодного разу. Але не будемо забувати, що на чемпіонатах світу (в тому числі польотних) у топ-збірних скорочені квоти – 4 спортсмени замість 5. Для таких стрибунів, як Марусяк, які за своїм рівнем постійно балансують на межі потрапляння в топ-30, ця різниця може (і стала в цьому випадку) вирішальною. Додайте в стартовий протокол ще по одному представнику від Австрії, Німеччини, Норвегії та Словенії – і, з високою часткою ймовірності, Марусяк би знову зовсім трохи не дотягнувся до топ-30. Хвалити Євгена є за що: він укотре переписав історію українських стрибків, причому зробив це в дуже непростих умовах і загалом показав дуже хороший і стабільний рівень. Однак говорити про те, що Марусяка нарешті прорвало, і він знову вийшов на рівень минулого сезону, поки що передчасно. Тим паче, що вже в нинішньому сезоні в українця були більш видатні виступи – щоправда, припали вони на кваліфікації (18-те місце в Ліллехаммері та 26-те в Інсбруку). Щодо Віталія Калініченка, то він на нинішньому чемпіонаті світу виконав лише один змагальний стрибок. Після скасування кваліфікації в першому раунді особистого турніру Віталію відверто не пощастило з погодними умовами, він приземлився на скромній позначці в 127 метрів і посів останнє, 44-те місце. Старти тижня: Вівторок, 23 січня Шладмінг (Австрія), гігантський слалом, чоловіки Середа, 24 січня Шладмінг (Австрія), слалом, чоловіки П'ятниця, 26 січня Кортіна д'Ампеццо (Італія), швидкісний спуск, жінки Субота, 27 січня Кортіна д'Ампеццо (Італія), швидкісний спуск, жінки Гарміш-Партенкірхен (Німеччина), супергігант, чоловіки Неділя, 28 січня Кортіна д'Ампеццо (Італія), супергігант, жінки Гарміш-Партенкірхен (Німеччина), супергігант, чоловіки У чоловіків-гірськолижників традиційним етапом у мід-вік у Шладмінгу завершувалася зв'язка найпрестижніших, класичних етапів. Другий рік поспіль змагання на «Планаї» проходили за розширеною програмою: крім звичного слалому відбувся ще й гігант. Рік тому це було вимушеним заходом: у Шладмінг перенесли один із гігантів, який було скасовано на більш ранніх стадіях сезону. Усім сподобалося настільки, що гігант у Шладмінгу вирішили проводити на постійній основі. Марко Одерматт останнім часом безроздільно домінує в гіганті, однак у Шладмінгу швейцарець раптово подарував інтригу. У першій спробі він припустився доволі грубої помилки і йшов лише 11-м. Але в другому заїзді Одерматт пішов в атаку «на всі гроші», і здобув перемогу. Мануель Феллер, який лідирував після першої спроби, мав майже секунду запасу, але в підсумку програв на фініші 0,05 секунди. Перемога, незважаючи на таку грубу помилку в першій спробі (та й друга загалом не була бездоганною) – найкраща ілюстрація величезної переваги Марко в класі над усіма суперниками. Переможна серія Одерматта в гіганті триває, і досягла вже позначки у 8 перемог. Щоправда, до рекорду великого Інгемара Стенмарка і надалі далеко – у того було 14 перемог поспіль. Одну серію Одерматт продовжив, а ось інша перервалася: в суботу в супергіганті він став четвертим, при тому, що перед цим потрапляв на подіум у 12 стартах поспіль у цій дисципліні. У неділю Марко реабілітувався і здобув перемогу, але загалом сенсацій на «Кандахарі» було багато. У суботу першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу здобув Нільс Аллегр, а другим не менш несподівано став Гульєльмо Боска. І для француза, і для італійця це були перші в кар'єрі подіуми на Кубку світу. Третім того дня став Лоїк Мейяр, для якого цей подіум став лише другим у кар'єрі в супергіганті на Кубку світу. Гідно швейцарець виступив і в гіганті в Шладмінгу – п'яте місце. У неділю в Гарміші також було багато сюрпризів. Втретє за кар'єру на подіум на Кубку світу піднявся Рафаель Хаазер, причому два попередні потрапляння австрійця в топ-3 були в Борміо. А ось для Франьо Фон Алльмена недільний подіум став першим у кар'єрі на Кубку світу. Причому добився такого успіху 22-річний швейцарець лише у своїй 12-й у кар'єрі гонці на Кубку світу. Успіх Фон Алльмена не був випадковим: днем раніше він посів дев'яте місце. Порадував своїм сьомим місцем у неділю інший швейцарець, Арно Буассе. Для нього це друге в кар'єрі потрапляння до топ-10 на Кубку світу, попереднє відбулося лише тиждень тому в Кітцбюелі. Загалом таку кількість сенсацій у Гарміші можна пояснити дуже короткою і простою за мірками чоловічого Кубка світу трасою. А от головним розчаруванням етапу в Гарміші став Сіпрієн Сарразен. Після переможного дубля на «Штрайфі» француз у суботу став лише 11-м, а в неділю взагалі зійшов з дистанції. Відбулося в неділю ще одне прощання зі спортом іменитого німецького швидкісника. Тижнем раніше в Кітцбюелі на пенсію пішов Томас Дрессен, а в Гарміші зі спортом попрощався 35-річний Йозеф Ферстль. Ну а, продовжуючи тему збірної Німеччини, слалом у Шладмінгу виграв Лінус Штрассер. Друга поспіль перемога для німця, який перед цим виграв інший класичний слалом, у Кітцбюелі. Штрассер раптово повернувся на топ-рівень після двох досить невдалих років. Цього тижня у чоловіків-гірськолижників мали відбутися два швидкісних спуски та слалом у Шамоні. Однак через брак снігу відбудеться тільки недільний слалом. Для швидкісних спусків намагалися знайти іншу локацію, але безуспішно. А переносити гонки на інші дати, як уже було сказано два тижні тому у Венгені, в нинішньому сезоні більше не будуть. Повертаємося в реалії серйозного дисбалансу календаря в бік технічних видів, і швидкісникам звинувачувати в цьому нікого, крім самих себе. Жінки приїхали на, напевно, найпрестижніший швидкісний етап сезону – в італійській Кортіні д'Ампеццо, де вже за два роки пройдуть змагання зимової Олімпіади. Знаменита місцева траса «Олімпія делле Тофане» традиційно не вважається дуже травмонебезпечною, але цього року ми побачили просто аномальну кількість падінь і травм, до того ж і серед зірок першої величини. Причому, знайти якесь логічне пояснення цьому явищу неможливо: погода була нормальною, стан снігового полотна і постановка траси – теж. Уже в п'ятницю грубо помилилася і впала сама Мікаела Шиффрін, яка довго пролежала на снігу, покидала трасу самостійно, але сильно кульгала. Первинний медогляд не виявив важких травм коліна (головне – зв'язки цілі), однак через набряки поставити точніший діагноз можна буде лише через кілька днів. Того ж дня травму коліна отримала ще одна зірка екстра-класу – Корінн Сутер. Причому, ситуація у швейцарки виглядала набагато простішою: вона не падала, не врізалася в огорожі, а просто невдало приземлилася після трампліну і зупинилася через біль у коліні. Але, як часто буває, такі прості ситуації призводять до серйозніших травм, ніж ті, що мають лякаючий вигляд. У Сутер розрив хрестоподібної зв'язки коліна і пошкодження меніска. Сезон для швейцарки завершено: попереду – операція і довге та болісне відновлення з туманними перспективами набрати форму до старту наступного сезону. Повертаючись до Шиффрін, вона, звісно ж, пропустила решту гонок у Кортіні і не виступить у вівторок у гіганті в Кронплатці. Невизначеність щодо термінів відновлення американки до межі загострила інтригу в загальному заліку Кубка світу. Не на користь Шиффрін говорить і той факт, що найближчими тижнями буде мало слаломів і багато стартів у швидкісних видах. Найкраще проблемами Шиффрін зуміла скористатися Лара Гут-Бехрамі: друге і п'яте місця в двох швидкісних спусках і перемога в недільному супергіганті наблизили її на відстань 195 очок до американки, а також дали змогу перехопити в Корнелії Хюттер лідерство в заліку супергіганта. Схоже, швейцарка набрала чудову форму, нарешті додала в швидкісному спуску, і стає головною загрозою для Шиффрін у загальному заліку. У першій половині сезону здавалося, що головною загрозою для американки буде Федеріка Бріньоне, але останнім часом у неї явний спад форми. У Кортіні в італійки схід у п'ятницю (на щастя, без травм), і 12-те та 9-те місця у двох гонках на вихідних. Як підсумок – уже 176 очок відставання від Гут-Бехрамі в загальному заліку. Без перемог на домашньому етапі залишилася Соф’я Годжа: два третіх і одне п'яте місце. У суботу перемогти італійці багато в чому завадили погодні умови. Вона лідирувала за підсумками виступів групи найсильніших, але після цього на трасі піднявся сильний вітер, і гонку призупинили хвилин на 15. Після цього умови на трасі помітно покращилися, і з пізніх стартових номерів обіграти Годжу зуміли одразу дві спортсменки – Рагнхільд Мовінкель і Жаклін Вайлз. Для Мовінкель це перша перемога в нинішньому сезоні, перша половина якого вийшла вкрай невдалою, починаючи ще з дискваліфікації за фтор на відкритті в Зольдені. Та й загалом перемога в Кортіні для Рагнхільд стала першою в кар'єрі у швидкісному спуску, незважаючи на те, що в цій дисципліні норвежка брала срібло ще на Олімпіаді 2018 року. Так, перемогла Мовінкель не без допомоги погоди, але невипадковість свого успіху вона довела в неділю, ставши четвертою в супергіганті. Що стосується Вайлз, то для неї це третій у кар'єрі подіум на Кубку світу, причому попередній був цілих шість років тому в тій же Кортіні. У ті часи Жаклін вважалася дуже перспективною швидкісницею, і якби тоді хтось сказав, що наступного подіуму на Кубку світу доведеться чекати аж 6 років, то навряд чи б хтось у це повірив. Ще однією героїнею етапу в Кортіні стала Стефані Венір: австрійка виграла п'ятничний швидкісний спуск, після чого підтвердила невипадковість цього успіху: п'яте і друге місця в двох наступних гонках. На попередньому швидкісному етапі в Альтенмаркт-Цаухензеє Венір стала другою в швидкісному спуску: зараз вона дійсно перебуває в прекрасній формі. П'ятничний швидкісний спуск став доволі незвичною гонкою: третє місце розділили одразу три спортсменки: окрім Годжі, це Крістіна Агер і Валері Греньє. Для іменитої канадської гігантистки Греньє це перший у кар'єрі подіум у швидкісному спуску, а для Агер – узагалі у всіх дисциплінах. Австрійка останнім часом неодноразово блищала в тренуваннях, і ось нарешті зуміла домогтися успіху і в офіційний змаганнях. Що стосується Греньє, то для неї радість від першого в кар'єрі подіуму в швидкісному спуску була недовгою. У неділю вона важко впала (причому на момент сходу канадка боролася за перемогу) і травмувала плече. Найімовірніше, знадобиться операція. Влхова, Шиффрін, Сутер, Греньє – одразу чотири гірськолижниці екстра-класу за останній тиждень отримали травми. Якщо брати загалом, то нинішній сезон не можна назвати якимось особливим у плані травматичності, але ось те, яка велика частка цих травм припала на спортсменок топ-рівня, – справді аномалія. Прийшла минулого тижня і ще одна важлива новина: Мета Хроват повторно оголосила про завершення кар'єри. Словенка, яка вважалася однією з найперспективніших гірськолижниць світу, шокувала всіх рішенням завершити кар'єру перед стартом минулого сезону, але рік потому, перед початком нинішньої зимової кампанії, оголосила про повернення. І ось тепер, так і не провівши жодної гонки в сезоні через проблеми зі спиною, Хроват вдруге заявила і про те, що покидає великий спорт. Загальний залік Кубка світу (чоловіки):
Загальний залік Кубка світу (жінки):
Старти тижня: П'ятниця, 26 січня Гомс (Швейцарія), змішана естафета, 4х5 км Субота, 27 січня Гомс (Швейцарія), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки Неділя, 28 січня Гомс (Швейцарія), мас-старт, вільний стиль, 20 км, жінки Гомс (Швейцарія), мас-старт, вільний стиль, 20 км, чоловіки Кубок світу з лижних гонок уперше в історії приїхав у швейцарський Гомс. Раніше ця локація була відома лише тим, що тут у 2018 році пройшов юніорський чемпіонат світу. Коли йдеться про «юніорські» локації, завжди чекаєш дуже простих за рельєфом дистанцій, але в Гомсі все було зовсім навпаки: круті і далеко не короткі підйоми як у спринті, так і в дистанційних гонках робили цей етап одним із найважчих у плані рельєфу в календарі Кубка світу. Після етапу в Оберхофі багато хто обговорював і навіть смакував невдачі Йоханнеса Клебо, говорячи про системну кризу в кар'єрі зіркового норвежця. Однак уже в Гомсі Клебо довів, що його скептики поквапилися, і оформив переможний дубль в особистих гонках – у спринті та мас-старті на 20 км вільним стилем. Залишається лише вкотре захопитися вмінням норвежця максимально оперативно набирати оптимальну форму. Відсутністю і проблемами Клебо в спринті найактивніше користувався Лука Шанава, проте в Гомсі він був змушений знову задовольнятися другим місцем. Хоча боротьба між ними вийшла дуже рівною і напруженою, і легкою цю перемогу норвежця точно не назвеш. Знову невдало виступив Федеріко Пеллегріно: виліт вже у чвертьфіналі спринту і лише 19-те місце в мас-старті, при тому, що обидві гонки відбувалися його улюбленим коньковим стилем. 30-те місце в спринті посів інший італієць, Сімоне Мочелліні, для якого це була лише друга гонка на Кубку світу після травми руки. Ще одним невдахою спринту став колись дуже перспективний норвежець Ансгар Евенсен, який навіть не пройшов кваліфікацію. І це при тому, що всього тиждень тому в Оберхофі він вперше в кар'єрі піднявся на подіум на Кубку світу, ставши другим. Відзначимо вихід у півфінал спринту Оскара Свенссона – лише друге в сезоні потрапляння шведа в топ-10. Його більш досвідчений партнер по команді Калле Халварссон в Гомс не приїхав, а Маркус Грате запам'ятався тільки тим, що повеселив глядачів падінням на рівному місці на виході на фінішну пряму в кваліфікації, яку він у підсумку не пройшов. Ну а мас-старт у чоловіків, враховуючи складність рельєфу, вийшов не дуже селективним. Однак на останньому підйомі в атаку пішли Клебо і Сімен Хегстад Крюгер, після чого Йоханнес передбачувано легко розібрався з суперником на фінішній прямій. Третім став недавній король Альпе ді Черміс на Тур де Скі Жюль Лап'єр — найкраща ілюстрація складності рельєфу мас-старту: на інших, більш-менш простих за рельєфом трасах, француз зірок з неба не хапає. Те ж саме можна сказати і про п'яте місце німця Фрідріха Моха, який на Альпе ді Черміс був другим. Лідер загального заліку Кубка світу Харальд Остберг Амундсен провів не дуже вдалий вік-енд, особливо з урахуванням того, що обидві гонки були його улюбленим коньком: виліт у чвертьфіналі спринту і четверте місце в мас-старті. Що стосується жінок, то на місця своєї бойової слави приїхала Фріда Карлссон: у 2018 року на юніорському чемпіонаті світу в Гомсі шведка завоювала золото і дві бронзи. Успішно вона виступила на швейцарській трасі і 6 років по тому в рамках Кубка світу: четверте місце в спринті і друге – в мас-старті. У гонці на 20 км Карлссон до останнього боролася за перемогу, проте на фінішній прямій поступилася Джессіці Діггінс. Не можна не відзначити і дуже потужний виступ Фріди в п'ятничному міксті, який вона разом із партнерами по команді виграла. У спринті ми знову стали свідками домінування збірної Швеції, яка окупувала перші п'ять рядків фінішного протоколу. Четверту перемогу поспіль здобула Лінн Сван, яка наступного дня замкнула топ-10 мас-старту – дуже гідний результат для спринтерки, зважаючи на важкий рельєф гонки. Перемога Сван у спринті вийшла дуже впевненою. Можливо, змогла б нав'язати їй серйозну боротьбу Йонна Сундлінг, але у фіналі вона запнулася на останньому підйомі і в підсумку задовольнилася третім місцем, пропустивши ще й Майю Дальквіст. Єдиною, хто розбавив шведську компанію у фіналі спринту, стала господиня змагань Надін Фендріх, яка наступного дня блискуче виступила в мас-старті, замкнувши топ-3. Другий у кар'єрі Фендріх подіум у дистанційних гонках на Кубку світу, причому перший був 5 років тому в Коньє за дуже слабкого складу учасників напередодні чемпіонату світу в Зеєфельді. Тут же швейцарка була взагалі дуже близька до того, щоб зачепитися за Діггінс і Карлссон в заключному підйомі мас-старту і поборотися навіть за перемогу. У будь-якому разі, дуже гідний виступ спринтера на такій важкій за рельєфом гонці. Що стосується Діггінс, то мас-старт вона провела зразково-показово. А ось у спринті днем раніше лідерка загального заліку розчарувала, вилетівши на півфінальній стадії. Відзначимо непоганий виступ у Гомсі її партнерки по команді Розі Бреннан, яка стала сьомою в мас-старті своїм слабшим стилем пересування. Не хапає зірок з неба після повернення на Кубок світу Тіріль Венг: два 14-х місця в Гомсі. Могла б поборотися зі шведками у спринті Крістін Шістад, проте вона до Швейцарії вирішила не їхати. Недільний мас-старт Норвегія взагалі провалила. Найкращою стала Маргрете Бергане, але це лише 12-те місце. Як і в чоловіків, дуже високо в мас-старті опинилися фахівці підйомів на Альпе ді Черміс: Софія Локлі та Дельфін Клодель посіли п'яте та шосте місця відповідно. Головною сенсацією мас-старту стало дев'яте місце 21-річної канадки Ліліан Ганьон, яка раніше на Кубку світу жодного разу навіть у топ-30 в особистих гонках не потрапляла! Кріста Пармакоскі, яка перед стартом сезону обіцяла відмовитися від виступів у спринті, цього разу на спринт заявилася. Нічого доброго з цього не вийшло: фінка провалила обидві гонки, двічі посівши 38-ме місце. Загальний залік Кубка світу (чоловіки):
Загальний залік Кубка світу (жінки):
Старти тижня: Субота, 27 січня Шонах (Німеччина), HS100/10 км, особистий Гундерсен Неділя, 28 січня Шонах (Німеччина), HS100/10 км, особистий Гундерсен У двоборців відбувся, напевно, найпрестижніший етап сезону – знаменитий Кубок Шварцвальда в Шонаху, який за сумісництвом закривав програму багатоденки German Trophy. Мабуть, головною подією етапу стала відсутність Йоханнеса Лампартера. Офіційна причина, через яку австрієць не приїхав до Шонаха – хвороба. Що криється за цим формулюванням – невідомо. Він все ще не відійшов від наслідків операції з видалення зуба мудрості, через що пропускав другий старт в Оберстдорфі тиждень тому, чи підхопив якусь хворобу? Так чи інакше, відсутність Лампартера в Шонаху фактично ховає інтригу в загальному заліку Кубка світу. Австрієць опустився на четверте місце в генеральній класифікації, пропустивши партнера по команді Штефана Реттенеггера і норвежця Йоргена Гробака. Відрив Ріібера від найближчого переслідувача – 275 очок. За нової очкової системи відіграти таке можна лише завдяки травмі чи хворобі суперника. Тим паче, коли йдеться про суперника такого класу, як норвежець. У Шонаху ж усе було максимально прозаїчно: Ріібер здобув дві легкі та впевнені перемоги з великою перевагою. Обидва рази компанію на подіумі йому склали якраз Гробак зі Штефаном Реттенеггером – тільки в неділю в зворотному порядку порівняно з суботою. Ще одна велика подія етапу в Шонаху – прощання зі спортом Фабіана Ріссле. Великий німець, який у нинішньому сезоні втратив місце в основі збірної, заробив собі додаткову персональну квоту через Континентальний кубок, але скористався нею лише для того, щоб попрощатися перед домашньою публікою. Загалом же збірна Німеччини домашній етап знову провалила – системні проблеми на трампліні нікуди не поділися. Обидва рази найкращим із німців був Вінценц Гайгер – восьме і четверте місця. Двічі п'ятим фінішував у Шонаху Крістьян Ілвес, який у нинішньому сезоні трохи здав у стрибках, але дуже додав у гонці та став дуже збалансованим двоборцем. Поки що до подіуму дотягнутися він не може, але, думаю, це тимчасово: робота зі збірною Норвегії свої плоди дає. Четвертим у суботу став Еро Хірвонен, який програв у спринті за третє місце маститому фінішеру Гробаку. Загалом же Еро дедалі впевненіше утверджується в статусі лідера збірної Фінляндії, відсуваючи на другий план багаторічного №1 команди Ілкку Херолу. У той час, як у боротьбі за Великий кришталевий глобус інтрига фактично померла, в Кубку націй все дуже гаряче: Австрія відстає від Норвегії лише на 14 очок – і це попри відсутність Лампартера в останніх трьох особистих стартах! Головна запорука такого успіху австрійців – вражаючий загальний командний рівень у стрибках. Яскравий приклад – недільний турнір у тому ж Шонаху, в якому за підсумками стрибків три австрійці були в топ-5, і сумарно семеро в топ-11. Поступово додає Маріо Зайдль, який у неділю зупинився за крок від потрапляння в топ-10. Загальний залік Кубка світу:
Кубок націй:
Стрибки з трампліну
Золото Крафта зі скандальним відтінком
Skijumping.pl. Штефан Крафт
Skijumping.pl. Збірна СловеніїНовий рекорд України від Марусяка
Гірські лижі
Помилки Одерматта і парад сенсацій у Гарміші
Getty Images/Global Images Ukraine. Марко ОдерматтШиффрін і не тільки: низка травм у Кортіні д'Ампеццо
Getty Images/Global Images Ukraine. Мікаела ШиффрінЛижні гонки
Криза Клебо залишилася позаду
Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес КлебоДвоборство
Ріібер йде у відрив: долю ВКГ вирішено?
Getty Images/Global Images Ukraine. Ярл Магнус Ріібер
