Діамант академії Дніпра-1. Як Максимов не може розкрити талант Ківінди
Як бачимо, статистика обох форвардів «Дніпра-1» у матчах проти «Оболоні» та ЛНЗ загалом схожа на назву пісні Віктора Павлика «Ні обіцянок, ні пробачень». У тому сенсі, що нестандартних дій глядачі та тренерський штаб не побачили ані від Філіппова, ані від Ківінди. Нуль спроб обведень сумарно від двох футболістів атаки у двох матчах – це звучить майже як вирок…
Єдине у чому Філіппов досяг значно більше за свого молодого конкурента – це результативність. На рахунку Олександра по одному забитому м'ячу в кожному з поєдинків, причому окрім досвідченого форварда у лавах «Дніпра-1» в іграх із «Оболонню» та ЛНЗ зі стану «спортклубівців» не забивав більше ніхто. Але в іншому Філіппов також не демонстрував видатний футбол, і в цілому Ківінді, який змінював його, пред'явити щось, окрім нездатності відзначитися забитим м'ячем, більше й нічого.
Якщо взяти до уваги матч «Дніпра-1» проти «Руху» (0:1), який відбувся між поєдинками «спортклубівців» проти «Оболоні» та ЛНЗ, то тут Філіппову забити не вдалося, але досвідчений центрфорвард не був замінений до самого фінального свистка, а Ківінда вийшов на заміну на 52-й хвилині замість Горбунова та провів на полі залишок поєдинку, не будучи підданим зворотній заміні.
У матчі проти «Руху» Олександр Філіппов не тільки не забив (у його активі два удари, причому обидва – повз ворота), а й продемонстрував, якщо довіряти цифрам Wyscout, просто жахливий показник в плані ефективності єдиноборств. З 21 дії Філіппов не завершив на свою користь жодної (!!!), і це дуже контрастує навіть із аж ніяк не видатним аналогічним показником у Ківінди (12 єдиноборств всього, з яких 4 – виграні).
Глобально кажучи, Філіппов в останніх матчах виглядав краще за Ківінду лише в тому, що стосується безпосередньо забитих м'ячів. Олександр забивав, а ось Даніель – ні. Тому Максимов та його тренерський штаб не лукавили, коли казали щось на кшталт «вийде та допоможе». Допомога від центрфорварда в їхньому розумінні для команди важлива лише у вигляді забитих м'ячів, але аж ніяк не ефективності єдиноборств та іншого, що цінується, наприклад, у «Шахтарі» в оцінці дій Данила Сікана.
З іншого боку, наскільки взагалі варто було б чекати на швидке перетворення Ківінди на топ-бомбардира «Дніпра-1»? Давайте не забувати, що Даніель – це фактично учорашній юніор, котрий виступав за «академіків», і якби він одразу вигравав конкуренцію у 31-річного опонента, то по-перше, зараз би за ним вишикувалася черга з європейських клубів, а по-друге, це було б вироком для того ж Філіппова, який зіграв на рівні УПЛ у вісім разів більше поєдинків, аніж Ківінда.
Найгірше те, що двома рішеннями про зворотну заміну Максимов та його помічники можуть просто психологічно «прибити» Ківінду, від чого молодий форвард не факт, що взагалі оговтається. Навряд чи варто щось казати, наскільки важливо для професійних гравців-початківців відчувати довіру з боку тренера, і наскільки ключовим подібний фактор може виявитися згодом з точки зору подальшого розвитку кар'єри гравця. Приклад Мудрика, якому довіряли та якого плекали у «Шахтарі», але який втратив це все у «Челсі» в чомусь досить показовий, хоч і не застосовний до цієї ситуації буквально.
Читайте також: Як обдурити долю. Варіант, що залишає Мудрику надію на успіх в Челсі
Поведінка Юрія Максимова щодо Ківінди загалом достатньо зрозуміла: тренер опинився під тиском через серію відверто невдалих результатів (у весняній частині сезону УПЛ «спортклубівці» здобули лише одну перемогу у чотирьох поєдинках, набравши тільки п'ять очок та не зігравши ні з ким із грандів). Наставник дніпрян зараз не має часу, щоб награвати Ківінду, давати йому можливості «набивати гулі», повчати, виховувати і розвивати. Коуч хоче мати під рукою готового та якісного гравця атаки, здатного реально конкурувати із Філіпповим. Але в особі 19-річного Ківінди гравця такого профайлу Максимов не отримав, і тепер зворотними замінами молодого футболіста намагається чи то щось довести керівництву «Дніпра-1», чи то просто демонструє власне безсилля. Адже тренерський штаб «спортклубівців» мав можливість оцінити Ківінду на зборах, і якщо форвард категорично не підходив Максимову, то чому він не був відправлений набиратися досвіду хоч б у оренду, а зараз виступає об'єктом для показових прочуханок?
Звичайно, не виключатимемо й можливі проблеми з боку гравця – зокрема, ще Олександр Кучер, відповідаючи на питання про перспективи Ківінди у першій команді, чомусь згадав, як молоді футболісти люблять «злітати», після чого їх «важко опустити на землю», але загалом на те в клубі й існують численні департаменти, а у команді є тренерський штаб – аби тверезо оцінювати можливості та перспективи щодо кожного виконавця. І якщо Ківінда настільки поганий чи не готовий, що тепер його доводиться міняти після виходу на заміну, то чому «Дніпро-1» раніше не використав можливості отримати непогану суму за свого таланта від клубу MLS «Шарлотт»?
Зрештою, так хочеться, аби в нас навчилися або правильно розвивати талантів та доводити їх до хорошого рівня професіоналізму, після чого продавати за великі гроші у Європу, або якщо з якихось причин реалізувати потенціал юніорів не вдається, то користуватися ситуацією на ринку та вчасно продавати гравців, коли ті ще не встигли з «діамантів» перетворитися на «відпрацьовану пусту породу». Це, власне, і є фундаментальні істини ефективного менеджменту та кадрової політики, особливо якщо перед клубом стоїть завдання вийти на самоокупність, а у найближчій перспективі ще й починати приносити прибуток…