Марусяк переписав історію українських стрибків. Підсумки лижного тижня
Skijumping.pl. Євген Марусяк Старти тижня Вівторок, 12 березня Тронхейм (Норвегія), HS 105, особистий турнір Середа, 13 березня Тронхейм (Норвегія), HS 138, особистий турнір Субота, 16 березня Вікерсунд (Норвегія), HS 240, особистий турнір Неділя, 17 березня Вікерсунд (Норвегія), HS 240, особистий турнір Після прориву Євгена Марусяка в другій половині минулого сезону в нинішньому сезоні від лідера збірної України чекали багато чого – навіть за повного розуміння того, за яких важких умов нашій команді вдається досягати таких результатів. Однак, при всьому цьому, ще тиждень тому можна було говорити про те, що Марусяк у нинішньому сезоні розчаровує і недотягує до рівня очікувань. Однак минулий тиждень кардинально змінив оцінки нинішнього сезону у виконанні Марусяка. Змінив у кращий бік. А все тому, що Євгену вдалося вкотре переписати історію українських стрибків, при цьому засунувши планку всіляких рекордів на принципово нові, немислимі ще зовсім недавно висоти. Однак почалося все з чергової втраченої можливості. У першому турнірі в Тронхеймі, який проходив на нормальному, 90-метровому трампліні, Марусяк посів дуже прикре 32-ге місце – до потрапляння до другої спроби і набору очок не вистачило всього двох позицій або 0,8 бала. Однак уже наступного дня Марусяк у топ-30 таки пробився. Євген, що з ним буває доволі рідко, виглядав сильно вже у тренувальних стрибках (25-й та 26-й результати), після чого підтвердив свій рівень і в офіційних змаганнях – 25-те місце. Цей успіх став для Марусяка історичним. До цього йому вдавалося набирати очки на Кубку світу або на гігантських трамплінах, або на нормальних, 90-метрових. А ось на великих, 120-метрових, на яких проходить левова частка стартів Кубка світу, Євгену в топ-30 пробиватися не вдавалося жодного разу. 25-те місце в Тронхеймі означало, що Марусяк закрив і цей гештальт, ставши першим стрибуном в історії України, який набирав очки на всіх трьох типах споруд. Утім, за останні два сезони Марусяк зарекомендував себе насамперед як польотчик, тож з особливим нетерпінням усі чекали на заключний етап норвезького турне Raw Air, змагання у Вікерсунді, на найпотужнішому трампліні світу. Там Марусяку і його партнеру по команді Віталію Калініченку довелося виступати вперше – як і на Raw Air загалом. Спочатку на «Монстербаккені» все виглядало не дуже багатообіцяюче: у тренуваннях Марусяк показав 40-й і 42-й результати – за такого рівня хоч би кваліфікацію пройти. Але виступ Євгена в самій кваліфікації перевершив усі найсміливіші очікування: 12-те місце зі стрибком на 223 метри: новий рекорд України, що на 9,5 метрів перевищує попереднє досягнення самого Марусяка зразка минулого сезону в Планіці. Саме 12-те місце також є рекордом як у кар'єрі Євгена, так і в історії українських стрибків. Попередній рекорд був встановлений лише п'ятьма днями раніше – 15-те місце у відборі до другого особистого турніру в Холменколлені. Після такого блискучого виступу в кваліфікації самі основні змагання очікувалися, з одного боку, з нетерпінням, з іншого – з тривогою: були побоювання з приводу того, що Євген, як уже не раз траплялося в нинішньому сезоні, в основному турнірі помітно не дотягне до свого кваліфікаційного рівня. У суботу у Вікерсунді панували важкі погодні умови, і в підсумку перший особистий старт вирішили перенести на ранок неділі і провести в одну спробу. І в ній Марусяк виступив навіть краще, ніж у кваліфікації – 11-те місце зі стрибком на 216,5 метра! Вражало абсолютно все: і дальності, на які літав Євген, і місця, які він займав, і технічне виконання. Приземлення загалом в українського стрибуна досить часто кульгає, але у Вікерсунді з цим компонентом був повний порядок. І після такого дуже шкода, що Марусяк не відібрався до другого особистого турніру у Вікерсунді. Згідно з оновленим регламентом Raw Air, у заключний особистий турнір багатоденки відбиралися тільки 30 найкращих у загальному заліку. А український стрибун зупинився на 33-й позиції. Цілком можливо, якби перший особистий турнір у Вікерсунді проходив не в одну спробу, а в повноцінних дві, то Євген зумів би відіграти ще три місця. Ну або не вистачило тих самих 0,8 бала для потрапляння в топ-30 у змаганнях на 90-метровому трампліні в Тронхеймі у вівторок – прохід до другої спроби дозволив би виконати ще один заліковий стрибок. Невелике відчуття невикористаної можливості залишається, але загалом виступ лідера збірної України минулого тижня настільки перевершив усі, навіть найсміливіші очікування, що це переважує будь-який негатив. Марусяк все більше проявляє себе справжнім майстром польотів. Він уже набирав очки на Кубку світу на всіх чотирьох діючих польотних трамплінах: у Бад Міттерндорфі, Оберстдорфі, Вікерсунді та Планіці. З урахуванням січневого чемпіонату світу з польотів Євген потрапляє в топ-30 на гігантських трамплінах уже вшосте поспіль. Ну а нам залишається лише констатувати, що Марусяк другий сезон поспіль виходить на пік форми саме в другій половині сезону. І той факт, що польотні етапи завжди зосереджені якраз у другій половині зимової кампанії, лише посилює цей ефект, але аж ніяк не є його головною складовою. Попереду – фінальний етап Кубка світу в Планіці, де наша збірна також планує виступити. Щоправда, лише в одному старті з трьох: на суботній командний турнір у нас не набереться чотирьох стрибунів, а в недільному фіналі сезону виступає тільки топ-30 загального заліку. Марусяк же з 41 балом (Євген за нинішній сезон уже набрав більше очок у Кубку світу, ніж уся збірна України у своїй історії до появи Марусяка разом узята) посідає 48-ме місце, і за один старт не має навіть теоретичних шансів піднятися в топ-30. Утім, від цього єдиного старту на гігантському трампліні в Планіці після такого виступу у Вікерсунді ми також вправі очікувати на класний результат, особливо з огляду на те, що збірна України доволі часто тренується в Словенії. Що стосується другого номера збірної України, Віталія Калініченка, то він на польотах у Вікерсунді також виглядав непогано, але, на жаль, кваліфікацію до першого особистого турніру не зміг пройти – 43-тє місце. В обох представників основи збірної України простежується помітна тяга до польотних трамплінів – навіть до тих, на яких вони виступають уперше в кар'єрі. Загалом же багатоденка Raw Air пройшла під знаком домінування збірної Австрії, яка виграла три з чотирьох стартів минулого тижня. Дві перемоги на рахунку Штефана Крафта, який впевнено довів справу до перемоги в загальному заліку Raw Air, а за підсумками першого старту в Вікерсунді достроково забезпечив собі третій у кар'єрі Великий кришталевий глобус (ВКГ). Найяскравішим було домінування Австрії в середу в змаганнях на великому трампліні в Тронхеймі. Там підопічні Андреаса Відхьольцля посіли перші чотири місця – подібне трапилося лише втретє в історії Кубка світу, причому попередній подібний випадок мав місце лише два роки тому, коли збірна Словенії зусиллями Жиґи Єлара, Петера Превца, Анже Ланішека і Тімі Зайца не залишила нікому шансів на домашніх змаганнях у Планіці. Вперше ж подібне досягнення підкорилося також австрійцям, але було це ще в січні 1980 року в канадському Тандер Беї. Сумарно ж збірна Австрії за старт на великому трампліні в Тронхеймі набрала 339 очок – найкращий результат в історії «червоно-білих»: Najlepsze w historii występy reprezentacji Austrii 🇦🇹 w konkursach ind. PŚ: 🆕339 — Trondheim 🇳🇴 (13.03.2024) 🔝 — Marcin A. Szemraj (@marcin_szemraj) March 13, 2024 Перемога Крафта в Тронхеймі була здобута зі скандальним присмаком. Він всього на 1 бал випередив партнера по команді Даніеля Чофеніга, при цьому далеко не вперше в нинішньому сезоні отримав явно завищені оцінки за стиль. Самому Чофенігу, до речі, це не дало змоги стати першим в історії стрибуном, народженим у 21-му столітті, який здобув особисту перемогу на Кубку світу. Ну а великий фінал Raw Air у Вікерсунді з трьох спроб у красивому стилі виграв Даніель Хубер. Для нього це друга в кар'єрі перемога на Кубку світу. Перша була здобута в січні 2022 року на фіналі Турне чотирьох трамплінів у Бішофсхофені. Після цього в його кар'єрі була чорна смуга у вигляді травм, відновлення після яких він завершував уже під час нинішнього сезону, через що перша його половина вийшла відверто провальною. Міг Хубер виграти і перший турнір у Вікерсунді, однак під час польоту на 247,5 метра не надто вдало приземлився і справедливо отримав не дуже високі оцінки за стиль. Сам Даніель, до слова, зізнався, що просто побоявся такого далекого польоту, і занадто рано почав фазу приземлення. «Якби в мене яйця були трохи більші – можна було б полетіти і на 250 метрів», – заявив австрієць. Втім, такий виступ Хубера у Вікерсунді все одно просто вразив. Так, ще місяць тому він почав регулярно потрапляти в топ-10 із прицілом навіть на призові місця, але такого від Даніеля не очікував ніхто. Тим паче, що раніше він ніколи не вважався фахівцем польотів на гігантських трамплінах. Розбавити гегемонію Австрії минулого тижня зумів тільки Рьою Кобаясі, який виграв перший турнір у Тронхеймі на 90-метровому трампліні. Та перемога також була доволі суперечливою: Петер Превц програв японцеві всього 0,9 бала, при цьому в другій спробі судді йому оцінок за стиль явно не додали. Що стосується загального заліку Raw Air, то там Кобаясі втратив усі шанси ще в Холменколлені, коли через важкі погодні умови пролетів повз другу спробу. Втім, Рьою загалом наприкінці сезону був недостатньо стабільним, і навіть без того фіаско в Осло не зміг би нав'язати Крафту якусь реальну боротьбу в загальному заліку норвезької багатоденки. Що стосується загального заліку Кубка світу, то тут Кобаясі набрав уже 1633 очки, при цьому достроково втративши шанси на ВКГ. У Рьою залишаються шанси стати рекордсменом за кількістю набраних очок за сезон серед стрибунів, які посіли в підсумку друге місце в генеральній класифікації. Поки що цей рекорд належить самому Крафту зразка минулого сезону – 1790 балів. Втім, є великі сумніви в тому, що Кобаясі в нинішній формі за два старти в Планіці набере 157 балів. Ну і, завершуючи японську тему, відзначимо 27-ме місце Норіакі Касаї в першому старті у Вікерсунді – легендарний ветеран вкотре довів, що навіть у 51-річному віці може бути конкурентоспроможним на рівні Кубка світу. Другим же в загальному заліку Raw Air став саме обділений оцінками в Тронхеймі Петер Превц, який після оголошення про завершення кар'єри проводить свій найкращий відрізок у кар'єрі з часів золотого сезону 2015/2016. У боротьбі за подіум фінального старту Raw Air у Вікерсунді він трохи програв своєму партнеру по команді Тімі Зайцу. Таким чином, тепер у Зайца в послужному списку є подіуми на всіх чотирьох нині діючих польотних трамплінах. Збірна Норвегії після перемоги Йоханна Андре Форфанга в Холменколлені в подальшій частині домашнього Raw Air не зуміла завоювати жодного призового місця. Хоча в першому старті у Вікерсунді була до цього близька: четвертим став Халвор Егнер Гранеруд, а п'ятим – Роберт Йоханссон. Для Гранеруда це найкращий результат у календарному 2024 році. Минулорічний володар Кубка світу поступово виходить із кризи, але стабільності йому надалі не вистачає. Що стосується Йоханссона, то для нього це вже друге потрапляння в топ-5 під час нинішнього Raw Air – перше сталося ще в Осло. Роберт також явно подолав проблемний момент у своїй кар'єрі і знову закріпився в основі команди. Сам же Форфанг у другий день змагань у Тронхеймі цілком міг розбавити домінування збірної Австрії, але впав у другій спробі під час стрибка на 139 метрів і в підсумку опинився тільки на восьмому місці. Складно сказати, вплинуло на нього те падіння психологічно чи ні, але два заключних старти у Вікерсунді він провалив, жодного разу не пробившись навіть у топ-20. Як і Форфанг, у другій спробі на великому трампліні в Тронхеймі впав Філіп Раймунд, який після першого раунду йшов п'ятим і стрибав просто перед норвежцем. Однак німцеві не вдалося встояти після польоту на 136,5 метра, і в підсумку він відступив аж на 13-ту позицію, хоча днем раніше на 90-метровому трампліні замкнув топ-6. Багато хто очікував, що хоча б на своєму улюбленому 90-метровому трампліні нарешті зможе перервати чорну смугу Карл Гайгер, але в підсумку – черговий провал: 36-те місце. Ще більше здивувало те, що Карл ожив наступного дня, прорвавшись у другій спробі на великому трампліні з 24-го місця на 16-те. Втім, то було, скоріше, разовим сплеском, і Вікерсунд Гайгер покинув з порожніми руками. Що стосується збірної Польщі, то на Raw Air приємно вразив Мацей Кот, який пробивався в очки в обох стартах як у Холменколлені, так і в Тронхеймі. Чотирьох поспіль потраплянь в топ-30 на Кубку світу у Кота не було ще з 2019 року. Ну а Каміль Стох найбільше запам'ятався своїм провалом у заключному старті у Вікерсунді, де він стрибнув лише на 105 метрів і набрав у підсумку всього 50,4 очка. Враховуючи, що у фіналі Raw Air брали участь лише 30 стрибунів, навіть такого смішного результату вистачило для того, щоб набрати одне очко в загальний залік. Це найнижчий результат в історії Кубка світу, який дозволив стрибуну набрати очки в загальний залік. Попередній «рекорд» належав чеху Їржі Пармі — 53 бали в Лахті у 1995 році. Після введення поправок на вітер (сезон 2009/2010) найгіршим результатом були 64,8 бала Макензі Бойд-Клауза у Віллінгені у 2022 році.
Стрибки з трампліну
Нові рекорди Марусяка: найкращий тиждень в історії українських стрибків
Skijumping.pl. Євген МарусякТретій Кубок світу для Крафта і домінування Австрії
325 — Engelberg 🇨🇭 (22.12.2007)
317 — Innsbruck 🇦🇹 (4.01.2003)
316 — GaPa 🇩🇪 (1.01.2010)
314 — Oberstdorf 🇩🇪 (29.12.2009)
306 — Engelberg 🇨🇭 (23.12.2007)
301 -…
Skijumping.pl. Даніель Хубер
Skijumping.pl. Йоханн Андре ФорфангЗагальний залік Кубка світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня
Субота, 16 березня
Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), гігантський слалом, чоловіки
Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), слалом, жінки
Неділя, 17 березня
Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), гігантський слалом, жінки
Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), слалом, чоловіки
Гут-Бехрамі завоювала Малий Кубок світу в гіганті
Фінал сезону в гірських лижах у нинішньому сезоні приймає австрійський Заальбах-Хінтерглемм – столиця чемпіонату світу 2025 року. Починаючи з нинішнього сезону фінал проводиться в новому форматі – у два тижні замість одного. На першому тижні пройшли технічні види, на другий заплановані швидкісні. Дуже дивний вибір порядку: швидкісним видам, таким чином, не залишили резервних дат на випадок потенційних скасувань/перенесень. А вони, до речі, цілком можливі: прогноз погоди на наступний тиждень несприятливий. Чергове дивне рішення від FIS, і знову постраждати від нього можуть, в першу чергу, швидкісники.
Головною інтригою технічних видів у жінок була боротьба за Малий Кубок світу в гіганті між Ларою Гут-Бехрамі та Федерікою Бріньоне, яких розділяло 95 балів. Фактично це означало, що італійці потрібна перемога і 0 очок для швейцарки. Нагадаємо, на фіналі сезону очки набирають тільки топ-15, що підвищувало ймовірність такого сценарію.
І в підсумку такий сценарій був не так уже й далекий від того, щоб здійснитися. Бріньоне здобула перемогу в розкішному стилі, випередивши всіх більш ніж на секунду, попри відчутні помилки в обох заїздах – італійка йшла неймовірно агресивно, і ця тактика спрацювала.
Гут-Бехрамі, навпаки, обидві спроби пройшла максимально обережно. Це не могло не позначитися на підсумковому результаті: лише десяте місце, проте цього виявилося достатньо для того, щоб не тільки завоювати МКГ в гіганті, а й достроково забезпечити собі другу в кар'єрі перемогу в загальному заліку Кубка світу. Наступного тижня на швейцарку також чекає боротьба за МКГ в обох швидкісних видах. У Лари є хороші шанси взяти за сезон і ВКГ, і Малі Кубки світу в трьох різних дисциплінах. У жінок подібне попереднього разу вдавалося Мікаелі Шиффрін у 2019 році – щоправда, тоді американці до повного комплекту не вистачило не слалому, а швидкісного спуску.
Getty Images/Global Images Ukraine. Лара Гут-Бехрамі
Другою в гіганті стала Еліс Робінсон. Новозеландка вже далеко не вперше блищить на фіналах сезону, але цього разу у неї були призові місця і на більш ранніх стадіях сезону. Відзначимо і четверте місце в гіганті Стефані Бруннер – в топ-5 на Кубку світу вона не потрапляла ще з 28 грудня 2018 року! Після цього в кар'єрі талановитої австрійки почалася чорна смуга у вигляді важких травм.
А ось Марта Бассіно трохи скрасити враження від невдалого сезону не змогла. У Заальбаху після першої спроби вона йшла десятою, а в другому заїзді взагалі зійшла з дистанції. У підсумку італійка так і завершила сезон без жодного подіуму у своїй коронній дисципліні, гіганті.
Відзначимо відмінний виступ в обох технічних видах збірної Норвегії. У гіганті третьою стала Теа Луїза Стьєрнесунд, а днем раніше в слаломі на подіум піднялася Міна Фюрст Хольтманн. У гіганті після першої спроби в топ-5 йшли одразу три норвежки, щоправда Хольманн і Рагнхільд Мовінкель відступили на сьоме і восьме місця відповідно. Нагадаємо, Мовінкель у Заальбаху завершує кар'єру – у неї попереду залишилися тільки дві швидкісні гонки.
Ну а слалом виграла Мікаела Шиффрін, яка після травми поки що береже себе: американка не заявилася не тільки на швидкісні види, але пропустила навіть недільний гігант. Там її гідно підстрахувала Пола Мольцан, яка замкнула топ-6. Ну а для Шиффрін, таким чином, сезон завершився ще в суботу.
Малий Кубок світу в слаломі американка достроково виборола ще тижнем раніше в Оре, а ось за друге місце точилася заочна боротьба між Лєною Дюрр і травмованою Петрою Влховою. Німкеня в слаломі стала лише 15-ю, але цього виявилося достатньо, щоб випередити Петру на три очки.
Лідирувала після першої спроби слалому Анна Свенн-Ларссон, але в підсумку шведка відступила на третє місце. Її партнерка по команді Сара Хектор слабко виглядала в обох гонках, двічі посівши скромне 12-те місце. З порожніми руками покидає Заальбах Зрітка Лютіч: у слаломі вона помилилася і зійшла з дистанції, а в гіганті посіла 16-те місце, яке, нагадаємо, на фіналі очок не приносить.
Головною сенсацією слалому став прорив Неї Дворнік з 21-го місця на четверте – найкращий результат у кар'єрі 23-річної словенки. Вона свій особистий рекорд оновила вдруге поспіль – тиждень тому в Оре вона посіла дев'яте місце. Зазначимо, що прориву Дворнік у другій спробі сприяли також погодні умови: через високі температури траса була досить м'якою і швидко розбивалася. Хоча в другій половині березня по-іншому, напевно, і бути не могло.
Відзначимо сильний виступ на домашній трасі збірної Австрії: в суботу в топ-6 потрапили Катаріна Хубер і Катаріна Лінсбергер, в неділю – Юлія Шайб і Стефані Бруннер, про яку ми вже говорили вище.
Переможна серія Одерматта перервалася
У чоловіків перед фіналом сезону в технічних видах жодної турнірної боротьби вже не було: володарі як ВКГ, так і МКГ у слаломі та гіганті були відомі заздалегідь. Тож, головною інтригою технічних гонок у Заальбаху була переможна серія Марко Одерматта. Швейцарець виграв 12 гігантів поспіль, і був лише за дві перемоги від повторення феноменального рекорду Інгемара Стенмарка у 14 перемог поспіль.
Однак у Заальбаху переможна серія Одерматта перервалася. Після першої спроби він лідирував, проте на другій трасі припустився помилки і зійшов. Відверто кажучи, поразка Марко назрівала. Під кінець сезону його техніка була вже не настільки бездоганною, в ній було багато сміття та помилок, і перемагати швейцарцю вдавалося за рахунок колосального запасу над суперниками в класі. Однак рано чи пізно якась помилка мала стати фатальною, і в Заальбаху це таки сталося.
І є якась вища справедливість у тому, що невдачею Одерматта зумів скористатися саме Лоїк Мейяр – саме він останнім часом був найближче до того, щоб перервати переможну серію партнера по команді.
Getty Images/Global Images Ukraine. Марко Одерматт
Фінали сезону, особливо в технічних видах, часто дарують несподівані результати. Так сталося і цього разу: невдало виступили в гіганті в Заальбасі одразу кілька гігантистів екстра-класу, включно з Філіпом Зубчічем і Жаном Краньєцом. Це сприяло тому, що на подіум піднялися Жоан Верду і Томас Тумлер. Для обох це друге в кар'єрі потрапляння в топ-3 на Кубку світу.
Верду вперше піднявся на подіум на початку нинішнього сезону у Валь д'Ізері, однак після цього проблеми зі здоров'ям призвели до помітного просідання форми в середині сезону. Що стосується Тумлера, то його подіум став закономірним і логічним вінцем, напевно, найуспішнішого відрізка в його кар'єрі: у попередніх чотирьох гігантах у нього два четверті та два восьмих місця. А ось перший у кар'єрі Тумлера подіум у гіганті датований ще груднем 2018 року.
Не може занести собі в актив минулий вікенд збірна Норвегії. Хенрік Крістофферсен посів п'яте і сьоме місця, а в Атле Лі Макграта виникли серйозні проблеми з другою спробою. У суботньому слаломі він із шостої позиції відступив на 12-ту, а в гіганті – взагалі зійшов із дистанції після 11-го результату в першому заїзді.
Александер Стеен Ольсен у суботу йшов третім після першої спроби, але через грубу помилку відступив на дев'яте місце, чим був дуже засмучений: кадри з його лютою реакцією на невдачу вже облетіли весь інтернет. У недільному гіганті він зумів здійснити рейд у другій спробі з 21-го місця на 11-те, але це все одно не той результат, який відповідає рівню амбіцій екс-чемпіона світу серед юніорів.
Врятувати збірну Норвегії від провалу зумів тільки Тімон Хауган, який у недільному слаломі здобув першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу. Переміг норвежець у впертій боротьбі з достроковим володарем Кубка світу в слаломі Мануелем Феллером. Для нього траса в Заальбаху є домашньою в максимально прямому сенсі: його рідна домівка розташована буквально поруч із трасою.
Відзначимо і виступ Ей Джея Гінніса, який видав найкращий чистий час другої спроби в слаломі і прорвався з 22-го місця на дев'яте. Найкращий результат у сезоні для грека, який раптово увірвався у світову еліту наприкінці попередньої зимової кампанії.
Загальний залік Кубка світу (чоловіки):
Загальний залік Кубка світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня
Вівторок, 12 березня
Драммен (Норвегія), спринт, класика, чоловіки/жінки
П'ятниця, 15 березня
Фалун (Швеція), спринт, класика, чоловіки/жінки
Субота, 16 березня
Фалун (Швеція), розділка, 10 км, класика, чоловіки
Фалун (Швеція), розділка, 10 км, класика, жінки
Неділя, 17 березня
Фалун (Швеція), мас-старт, 20 км, вільний стиль, чоловіки
Фалун (Швеція), мас-старт, 20 км, вільний стиль, жінки
Діггінс завоювала свій другий Кубок світу
У жіночому Кубку світу напередодні фінального тижня сезону зберігалася інтрига в боротьбі за ВКГ. При чому не теоретична, а цілком реальна: Лінн Сван програвала Джессіці Діггінс 159 балів. Так, це чимало, але попереду були два класичні спринти – найслабша дисципліна американки.
І Сван своїми можливостями скористалася практично повною мірою, двічі фінішувавши другою, тоді як Діггінс обидва рази вилітала вже у чвертьфіналі. Розрив між ними скоротився до всього 41 очка, проте доля їхньої дуелі визначалася вже на території Джессіки – в дистанційних гонках. І тут Сван виявилася нездатною на рівних боротися зі своєю суперницею: лише 18-те та 26-те місця.
Водночас Діггінс у розділці своєю неулюбленою класикою замкнула топ-5, після чого оформила свій другий у кар'єрі ВКГ красивою перемогою в недільному мас-старті своїм улюбленим коньковим стилем.
Закономірна перемога американки, але просто зараз фаворитом загального заліку на наступний сезон виглядає вже Сван. Шведка повною мірою відновилася після своїх травм і повернулася до оптимальної форми вже по ходу нинішнього сезону. І, якщо в наступній зимовій кампанії вона буде в таких кондиціях від самого початку, то зупинити її буде дуже важко. Хоча не забуваємо, що наступний сезон – сезон чемпіонату світу в Тронхеймі, і там багато чого залежатиме від того, хто як розставить свої пріоритети. А Діггінс раніше ніколи від боротьби за загальний залік добровільно не відмовлялася.
Getty Images/Global Images Ukraine. Джессіка Діггинс
В обох спринтах випередити Сван зуміла Крістін Шістад, яка знову завершила сезон на мажорній ноті. Йонна Сундлінг після марафону в Холменколлені вирішила пропустити спринт у Драммені, і в Фалуні спочатку виглядала дуже свіжо. Свій чвертьфінальний забіг вона виграла в одні ворота, і тоді виглядала фаворитом №1. Однак із кожним наступним забігом Йонна мала дедалі менш переконливий вигляд, і у фіналі задовольнилася лише третім місцем. Після цього Сундлінг блискуче виступила в дистанційних гонках, посівши третє і четверте місця – свіжість після пропуску Драммена свою роль все ж зіграла, але трохи згодом.
А ось для інших шведок останній тиждень сезону склався невдало. Емма Рібом у Драммені отримала доволі суперечливу дискваліфікацію у чвертьфіналі. Майя Дальквіст, хоч і не бігла марафон, у тому ж Драммені провалилася, не зумівши навіть пройти кваліфікацію, після чого у Фалуні вилетіла вже в півфіналі.
Не краще склався останній тиждень сезону і для зірок дистанційного відділу збірної Швеції. Фріда Карлссон і Ебба Андерссон у двох дистанційних гонках на двох жодного разу не піднялися вище восьмого місця. Варто зазначити, що в недільному мас-старті Карлссон у дуже невідповідний момент зламала палицю, але і без цього не виглядала серйозною претенденткою на перемогу. Проте Фріда замкнула топ-3 загального заліку Кубка світу, а ось для Андерссон нинішній сезон можна називати провальним – особливо на тлі попередньої зимової кампанії, яка стала для неї найуспішнішою в кар'єрі.
Завершуючи тему спринтів, не можна не відзначити Надін Фендріх. Швейцарка, яка зовсім недавно перенесла невелику операцію на серці, моментально повернулася до Кубка світу і пробилася у фінали як у Драммені, так і в Фалуні. Сучасна медицина воістину творить чудеса.
Суботня розділка класикою стала бенефісом збірної Фінляндії. Перемогу здобула Кертту Нісканен, а другою стала Йоханна Матінтало, для якої це перший у кар'єрі подіум у дистанційних гонках. У недільному мас-старті Нісканен замкнула топ-5, а слідом за нею фінішувала Кріста Пармакоскі, яка під кінець сезону почала періодично нагадувати саму себе найкращих зразків.
Головними суперницями Діггінс у неділю несподівано стали норвежки – Хейді Венг та Анне К'єрсті Кальво, які впродовж усього сезону не блищали, особливо це стосується Кальво. Відзначимо 11-те місце 22-річної американки Нові МакКейб – для неї це найкращий результат у кар'єрі на Кубку світу.
Амундсен виграв Кубок світу, переможна серія Клебо
У чоловіків перед останнім тижнем сезону також зберігалася інтрига в боротьбі за ВКГ. Шанси Йоханнеса Клебо обійти Харальда Остберга Амундсена виглядали нижчими, ніж у дуелі Лінн Сван і Джессіки Діггінс, але в підсумковому загальному заліку Клебо опинився до чемпіона на ближчій відстані (54 бали), ніж Сван – до Діггінс (75 балів).
Причина тому – феноменальна форма Клебо, який виграв усі чотири гонки на тижні і сумарно довів свою тріумфальну серію до позначки в 7 перемог поспіль. Вигравши спринт у Драммені, Йоханнес став першим гонщиком в історії, який виграв класичну зв'язку «марафон у Холменколлені + спринт у Драммені» в одному сезоні. Зв'язку, якої нас хочуть позбавити: наступного сезону обох стартів у календарі Кубка світу не буде. Абсолютне безумство: прибирати з календаря два найпрестижніші старти!
З чотирьох перемог Клебо цього тижня найбільш вражаючою вийшла суботня в розділці класикою. Там він випередив більш ніж на 20 секунд усіх суперників, включно з таким маститим класистом, як Іво Нісканен.
Що стосується спринту в Драммені, то там Клебо міг і програти – серйозною загрозою Йоханнесу виглядав його партнер по команді Ерік Вальнеш. Він обіграв Йоханнеса у кваліфікації та чвертьфіналі, проте у фіналі впав у зіткненні з Йоханом Хагстрьомом і вибув із боротьби за призові місця. Винен у тому зіткненні був саме швед, за що в підсумку був заслужено релегований на останнє місце в забігу. Цим зіткненням скористався фін Лаурі Вуорінен, який у підсумку фінішував другим – його перший у кар'єрі подіум на Кубку світу.
У серйозній боротьбі Клебо виграв і недільний мас-старт. При чому боротьбу Йоханнесу нав'язав той, від кого цього взагалі не очікували – резервіст збірної Норвегії Гьоран Тефре. Гонка вийшла закритою і малоселективною – те, що потрібно для спринтера-конькіста, здатного терпіти дистанцію. На фінішній прямій він у якийсь момент навіть порівнявся з Клебо, але підтримати його темп все ж не зумів. Перший подіум у кар'єрі 29-річного Тефре, який раніше на Кубку світу жодного разу не піднімався вище за восьме місце – і то було це в спринті.
Getty Images/Global Images Ukraine. Харальд Остберг Амундсен
Амундсен завершив сезон відверто скромно – 17-те місце в мас-старті. Однак до цього Харальд мінімізував свої втрати щодо Клебо максимально ефективно, і отримав за це нагороду у вигляді ВКГ. Абсолютно заслужений успіх гонщика, який за кілька років пройшов шлях від вузькоспеціалізованого конькіста-дистанційника до абсолютного універсала, здатного потрапляти на подіум навіть у спринті класикою, що Амундсен і зробив у п'ятницю в Фалуні.
Відзначимо треті місця в розділці та мас-старті у Фалуні Мартіна Льовстрьома Ньєнгета, який не злазить із п'єдесталу пошани вже в чотирьох дистанційних гонках поспіль на Кубку світу. Безпрецедентна серія для 31-річного норвежця, який провів свій найкращий сезон у кар'єрі. Зазначимо також два потрапляння до топ-6 у дистанційних гонках австрійського ексдвоборця Міки Вермюлена, а також 19-те місце в розділці шведського вундеркінда Альвара Мюльбака – найкращий результат у кар'єрі 17-річного таланта.
Загальний залік Кубка світу (чоловіки):
Загальний залік Кубка світу (жінки):
Двоборство
Старти тижня
Субота, 16 березня
Тронхейм (Норвегія), HS 105/5 км, мікст
Неділя, 17 березня
Тронхейм (Норвегія), HS 138/10 км, особистий Гундерсен
Австрія завоювала Кубок націй
Кубок світу з двоборства цього року завершувався в Тронхеймі – на арені майбутнього чемпіонату світу. Головною інтригою перед фіналом сезону була боротьба за Кубок націй між Австрією і Норвегією. Останніми тижнями підопічні Крістофе Білера виглядали явно сильнішими, проте у скандинавів були шанси, з урахуванням суботнього міксту – дівчата у норвежців набагато сильніші, ніж у збірної Австрії. У підсумку Норвегія суботній мікст виграла, проте програла в пух і прах недільний особистий старт, дозволивши Австрії вперше з сезону 2010/2011 виграти Кубок націй.
Фатальною для шансів Норвегії на Кубок націй була травма Ярла Магнуса Ріібера. Він пройшов поглиблене обстеження коліна, яке виявило в нього пошкодження меніска лівого коліна, яке він отримав кілька тижнів тому на стрибковому тренуванні в Ліллехаммері та погіршив на Кубку світу в Холменколлені минулого тижня.
На Ріібера чекає операція на коліні, і поки що не зрозуміло, наскільки це вплине на його підготовку до наступного сезону. Може, варто заодно і травмоване плече прооперувати?
Однак травмою Ріібера проблеми збірної Норвегії не обмежилися. Не найкращим чином у суботній гонці виглядав Йорген Гробак. У недільному особистому турнірі він показав 11-й результат на трампліні, після чого відверто слабко почав гонку і прийняв рішення зійти з дистанції. Офіційного пояснення поки що не було, але, схоже, Гробак приїхав у Тронхейм із хворобою. Як підсумок – Йорген без бою програв Йоханнесу Лампартеру боротьбу за третє місце в загальному заліку, хоча перед стартом їх розділяло всього 6 очок. У підсумку в недільному особистому турнірі в топ-10 потрапив тільки один норвежець – Єнс Лурос Офтебро, який фінішував п'ятим.
Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес Лампартер
Ну а Лампартер знову скористався відсутністю Ріібера і здобув перемогу в очній боротьбі зі Штефаном Реттенеггером. Штефана вже відверто шкода: 5 других місць, сумарно 11 подіумів у нинішньому сезоні – про досі жодної перемоги на Кубку світу.
У боротьбі за третє місце Крістьян Ільвес у фінішному спринті випередив Йоханнеса Рідцека. Збірна Німеччини знову залишилася без подіуму і загалом у сезоні так і не здобула жодної перемоги. Оглушливий провал, якого з «Бундестімом» не траплялося цілих 25 років – з сезону 1998/1999. Відхід легендарного тренера Херманна Вайнбуха не минув безслідно, і тріо Ерік Френцель/Хайнц Куттін/Кай Брахт поки що відверто не справляється.
Відзначимо також сьоме місце Рьоти Ямамото, який втратив лише дві позиції після стрибків. Японець, який завжди був двоборцем з явним ухилом у бік стрибків, провів дуже розумну з тактичної точки зору гонку і видав дуже непоганий як для себе фінішний спринт. Чого, наприклад, не вдалося зробити Францу Йозефу Рерлю – він з третьої позиції опустився аж на десяту.
