Спецназ Бобкіна. Хокейна казка на український лад
Фото Дениса Носова. Гравці Дніпра вирізняються безкомпромісністю і бойовитістю Будь-яка казка має властивість закінчуватися. Вчора завершилася херсонська. Хокейна. У заключному, сьомому матчі півфінальної серії «Дніпро», яке представляє напівокуповане місто, поступився в овертаймі «Кременчуку». То лише в казці про Попелюшку гарбуз перетворюється в карету, щурі в коней, а бідна сирота помахом чарівної палиці наряджається у вишукане плаття і кришталеві босоніжки. В українському спорті «попелюшка» вдягається красиво, бо має смак і вміє підбирати речі на секонді. Чи тому, що іноді кмітливіша або розумніша за інших покупців. Втім, попри всі старання розраховувати на «багатого нареченого» їй важко. Не вірите? Згадайте приклади футбольних криворізького «Кривбаса» в 2013-му і «Дніпра» 2015-го. Перші, будучи в пулі команд Коломойського, грали під керівницвом Олега Тарана без зарплати майже весь сезон, примудрялися забирати очки в усіх претендентів на чемпіонство. В розрахунку, що хтось цю жертовність помітить. В підсумку «помітили» настільки, що команда припинила існування. Історія «Дніпра» ще красномовніша. Команда під керівництвом Мирона Маркевича теж без матеріальних стимулів вийшла в фінал Ліги Європи. Та ставлення до неї не змінилося і в підсумку на руїнах легендарного клубу виник фейк під назвою «СК «Дніпро-1». Тепер ось маємо гарну історію з хокеєм. Період матеріального розквіту херсонського «Дніпра» припав на період 2016-2019 років, коли його справами опікувався тодішній голова Херсонської облради Владислав Мангер. Але після загибелі громадської активістки Катерини Гандзюк хокейний будівничий загримів до буцигарні. З того часу справи в херсонському хокеї пішли не так гладко. Ні, кошти з обласної казни виділялися, російських легіонерів до 24.02.2022 возили пачками. Але мангерівської стабільності бракувало. Зовсім скрутно «Дніпру» стало після початку повномасштабної війни. Через російське вторгнення команда залишилася без даху над головою і змушена була шукати прихистку в іншому місті. У ході цієї війни в «Фаворит-Арену», яка була домашньою для «Дніпра», влучила російська ракета. У перших три місяці після початку вторгнення мова про поновлення діяльності команди не йшла взагалі. Перші рухи початися, коли у Федерації хокею України заговорили про проведення чемпіонату України в умовах війни. Клуб «Дніпро», справами якого опікуються Євген і Володимир Грищенки, при підтримці ФХУ оголосив про участь в турнірі одним з перших. Прихистком для команди став Калуш на Івано-Франківщині, де ще в 2009-му була за державною комплексною програмою розвитку хокею збудована ковзанка, котра протягом кількох останніх років не функціонувала.
Фото Дениса Носова. Олександр Бобкін
Новим головним тренером став Олександр Бобкін, знаний у минулому нападник, а на той час наставник молодіжної і юнацької збірних України. До початку великої війни Бобкін працював разом з Костянтином Буценком у білоцерківському «Білому Барсі», а після розколу в українському хокеї залишився в офіційному чемпіонаті і разом з групою колишніх підопічних почав виступи в чемпіонаті України під брендом БСФК, Броварського спортивно-фахового коледжу.
Бобкін добре знає молодих українських хокеїстів. Поки інші клуби вагалися щодо участі чи неучасті в чемпіонаті, «Дніпро» підписав цілу групу талановитих виконавців, які стали гарним доповненням для гравців збірної, голкіпера Едуарда Захарченка і оборонця Євгена Ратушного, разом із резервним голкіпером Максимом Сулютіним єдиних, хто залишився з команди довоєнного зразка. Бобкіну вдалося зібрати цілком боєздатний склад. Але ніхто не очікував, що в ході регулярного чемпіонату «щуки» почнуть регулярно кусати, перегравати за грою і результатом вкомплектованих досвідченими виконавцями «Кременчук» і «Сокіл». Тривалий час команда претендувала на перше місце в регулярці, але в підсумку фінішувала другою, слідом за «Кременчуком».
У півфінальній серії плей-оф рік тому «Дніпро» поступився «Соколу». У міжсезоння команду залишила ціла група провідних виконавців. Оборонець Артем Гребеник перебрався в фінський «Кеттеря», нападник Денис Бородай – у «Сокіл», ще один форвард Артем Целогородцев – у «Кременчук», нападники Олександр Койда і Микола Дворник – у новостворений «Київ Кепіталз».
Збирався переходити в Фінляндію, але не отримав дозволу на виїзд з країни капітан команди Євген Ратушний. Це добре, що залишився в команді він, що нікуди не став іти голкіпер Захарченко, що не покинули «Дніпро» такі бійці як Дмитро Кобильник, Артем Портний і Микита Лєсніков, що вдалося зберегти перспективних Микиту Сидоренка і Сергія Стецюру. Але цього було явно замало, щоб виступати бодай на торішньому рівні.
Фото Дениса Носова. Ілля Крикля
Знакових придбань у міжсезоння було два. Перше – до Сидоренка і Стецюри Бобкін повернув з-за кордону, спеціально щоб награвати під виступ молодіжної збірної на чемпіонаті світу, їх ровесника, 19-річного Іллю Криклю, котрий попередній сезон провів у молодіжній команді шведського «Віммербю». Друге – херсонців перед самим стартом чемпіонату поповнив 34-річний Валентин Алексюк, котрий навесні здобув у складі «Сокола» четверте в кар’єрі чемпіонство, але не отримав від керівництва киян пропозиції про підписання нового контракту на наступний сезон.
Сидоренко, Крикля і Стецюра грали разом, починаючи з дитячих років, у школі «Донбаса». Через те Ілля, опинившись у «Дніпрі», потрапив мов у рідну стихію. Ця трійка нападників миттю стала однією з найрезультативніших у чемпіонаті. Сидоренко з 61 очком (32 голи + 29 асистів) став найкращим бомбардиром регулярки, результативність Стецюри (21+24) і Криклі (11+33) теж вражала. Іллі забракло всього двох передач, щоб стати найкращим асистентом сезону. Ці два асисти обов’язково були б, якби не прикрість, яка трапилася з Іллею під час товариського турніру молодіжних збірних минулої осені в Чехії. Після одного з зіткнень Ілля втратив свідомість. «Просто відключилося світло, нічого не пам’ятаю», — казав він потім. Лікареві збірної Андрієві Купріяну при допомозі чеських медиків коштувало чималих зусиль, щоб уже в кареті швидкої привести юного хокеїста до тями. Іллю госпіталізували і вирішили не хвилювати звісткою про це маму, котра й без того довгий час переживає за чоловіка, який героїчно боронив «Азовсталь» і потрапив у російський полон. Зв’язку з татом Іллі немає…
Фото Дениса Носова. Валентин Алексюк і Микита Сидоренко
Так само швидко й безболісно прижився в «Дніпрі» і Алексюк-молодший. «Сходу все пішло добре, з тієї миті, як Олександр Бобкін зустрів мене на одеському вокзалі, — каже Валентин. – «Тримай банку пива», — говорить, ледь ми сіли в автівку. Дружній жест, я відразу зрозумів, що все буде добре». За словами Алексюка, який в українському хокеї побачив чимало, його вразив творчий підхід до роботи тренерського дуету Бобкін – Борисенко, постійний пошук чогось нового й оригінального. Для Валентина, якому український хокей виглядав рутиною, то був мов ковток свіжого повітря. Не дивно, що Алексюк став однією з ключових постатей у команді, при потребі вміло закриваючи чи позицію оборонця, чи центрального нападника однієї з перших ланок, зокрема тоді, коли через струс мозку випав зі складу Крикля.
У тренерів Бобкіна і Руслана Борисенка є гарна риса: вони вміють створити гарний мікроклімат у колективі і на тому тлі викристалізовувати сильні риси кожного хокеїста. В міжсезоння в хокейному середовищі дивувалися, навіщо «Дніпру» 24-річний оборонець Антон Стоцький, котрий попередній сезон провів у напіваматорському «Києві». Але хокеїст, який досі виділявся лише габаритами, продемонстрував, що може проявляти майстерність, забивати шайби і віддавати. В ході сезону він перетворився на одного з провідних оборонців команди.
Домашні матчі «Дніпро» цьогоріч проводив в одеському Палаці спорту. Де швидко став повноцінним господарем. Приноровившись до місцевих особливостей льоду, який один з суперників, нападник «Сокола» Максим Разумов влучно назвав «шорстким», херсонці отримували перевагу над всіма суперниками, які приїздили до них в гості. З 18-ти домашніх матчів сезону «Дніпро» програв лише два і обидва – «Кременчуку» (по разу в регулярці і плей-оф). Спеціально під переїзд в Одесу херсонці адаптували емблему клубу: від звичної щуки залишилися лише зуби, які гармонійно вклалися в один і символів Одеси, якір. Як виявилося, своїми в Південній Пальмірі херсонці стали не лише символічно.
«Дніпро» — команда, яка симпатична нейтральному вболівальнику рівно настільки, наскільки ненависна суперникам. Це пов’язано з ігровим стилем, сповідуваним «щуками», стилем, кусючим на грані фолу, а іноді й поза нею. Так, у команди є опора у вигляді наднадійної гри воротаря Захарченка, котрий витягнув не один поєдинок, є лідер за ментальними й ігровими характеристиками Ратушний. Але найперше «Дніпро» — то бойовитість і безстрашність. Не дарма тренери суперників називають цю команду «спецназом Бобкіна». Ці хлопці звикли гризтися за кожну шайбу, не шкодуючи себе і приперчувати таку гру словесно, виводячи опонентів з рівноваги «треш-током». То команда, яка не визнає авторитетів.
«Малі нахабні, лізуть у будь-яке зіткнення, не бояться жодних єдиноборств», — каже один із найгрізніших гравців нашого чемпіонату, кремезний оборонець «Тризуба» Кирило Фроленко. Причому ця безстрашність стосується всіх, починаючи з витонченого диспетчера Криклі і завершуючи гравцями третьої-четвертої ланок. Своєрідними символами цього стилю є два хокеїсти – Дмитро Кобильник та Ілля Щербак. Кобильнику лише 21, але на тлі більшості партнерів за командою він вже виглядає старожилом. Дмитро – уособлення духу колективу, його характеру й волі. В чемпіонаті-2023/2024 для «Дніпра» все почалося з сенсаційної перемоги над амбіційними «Київ Кепіталз» у столичному Палаці спорту. Вінцем зустрічі стала бійка за участю Кобильника, після якої Дмитро показав тренеру суперників Шахрайчуку на табло. А там горіли шокуючі для «монархів» 1:3.
Фото Сергія Солов'я. Дмитро Кобильник
Ілля Щербак – то особливе явище в українському хокеї. Торік він звернув на себе увагу, коли пофарбував волосся на рожево. Навесні, під час виставкового матчу проти «Белфаст Джаянтс» Ілля став єдиним з хокеїстів «Дніпра», хто відзначився закинутою шайбою у воротах Петера Чеха, легендарного футбольного голкіпера, який віднедавна став воротарем хокейним. А вже в національному чемпіонаті-2023/2024 Щербак проявив себе як головний крашер українського хокею. В окремих матчах Ілля примудрявся виконувати по два-три могутніх силових прийоми проти кремезніших і досвідченіших суперників. У ході сезону суперники іноді аж лютували, так хотіли віддати Щербаку поболісніше. Й іноді їм це вдавалося. Коли Олександр Бобкін на недавньому зборі юнацької збірної України в Словаччині запитав підопічних, під кого вони б найбільше не хотіли потрапити на льоду, ті в один голос відповіли: «Під Щербака». Ілля навіть не відреагував. Йому що хітувати, що забивати Чеху – емоції однакові.
У ході чемпіонату склад «Дніпра» став сильнішим завдяки двом обмінам: у «Кременчука» вдалося виміняти Дмитра Попережая на Гліба Вараву, в «Берсерків» — Анатолія Ревуку на Расіма Адбуллаєва. Варава, який за потенціалом є одним із найобдарованіших гравців України, швидко став одним із лідерів команди. Гліб провів прекрасний плей-оф і тепер вочевидь претендуватиме на повернення в збірну України. А те, як проявив себе ще один новачок — нападник Іван Омельчук, котрий теж виступав за «Берсерків» — вкотре демонструє, що тренерський штаб «Дніпра» здатен розкривати таланти вельми швидко. А візьміть Дмитра Мосюка, Дмитра Сапожника, Костянтина Яценка, Максима Кураха, Кирила Бортнікова. Багато фахівців знали про існування цих хокеїстів до старту нинішнього чемпіонату? Зараз це – вагомі бойові одиниці. Також суттєво додали у цьому сезоні нападники Михайло Цюра і Сергій Пойманов, який у минулому сезоні виступав за калуський «Легіон».
…Впродовж усього чемпіонату-2023/2024 Олександр Бобкін був єдиним тренером, котрий майже кожне післяматчеве інтерв’ю розпочинав зі слів подяки воїнам, «завдяки яким ми досі живі і граємо в хокей». Цей тренер ніколи не жалівся на суддівство. Навіть коли претензії виглядали доречними. Мовляв, не варто, особливо в цей час. Не жалівся Бобкін і на труднощі, пов’язані з побутом команди, на те, що хокеїсти, м’яко кажучи, мають проблеми з харчуванням і медичним забезпеченням.
«Спецназ Бобкіна» теж не жалівся. Труднощі загартовують, а вони звикли ці труднощі долати. Тільки ось в протистояннях з суперниками на кшталт «Кременчука», де матеріальних проблем немає взагалі, іноді важлива кожна деталь. Особливо коли це плей-оф і виграти треба не один матч, а цілих чотири. Не дарма Бобкін після заключного матчу серії сказав, що переміг той, хто на це більше заслуговував. Хокеїсти «Дніпра» проявили себе бійцями в кожному матчі і дорікнути їм складно. Але казка має властивість рано чи пізно закінчуватися. Головне, щоб у неї було продовження.
