У компанію до Компані: символічна збірна МанСіті всіх часів
Getty Images/Global Images Ukraine. Серхіо Агуеро і Венсан Компані Рівно 130 років тому, 16 квітня 1894 р. на світовій футбольній мапі з’явився бренд під найменуванням «Манчестер Сіті». Й нині клуб із такою назвою небезпідставно претендує на роль європейського гегемона. Певно, саме тепер у «містян» – найкраща доба в історії. Тому природно, що, під час складання збірної «МанСіті» всечасся, укладачем верховодить саме сьогодення. Хоча є й вкраплення (як там кажуть, «лазерна селекція») представників інших генерацій.
Володар Кубка кубків
Воротар: Джо Корріган (народився в 1948 р.)
Getty Images/Global Images Ukraine. Джо Корріган
У книзі Pep’s City авторства Лу Мартіна та Пола Баллуса йдеться про те, що «після переїзду до Англії Пеп Гвардіола чудово усвідомлював, що трансформація футбольного стилю «Манчестер Сіті» має розпочатися з воротаря». Мова про те, що Гвардіола зажадав мати кіпера, якому комфортно грати ногами й ба навіть ініціювати атаки. Можна, звісно, багато розмірковувати про пошукові операції каталонця в цій царині, однак, хай якими були б ці пошуки, та воротарську ланку «Сіті» якнайкраще уособлює людина з іншої епохи – 2-й гравець в історії «Сіті» за кількістю проведених матчів Джо Корріган. 16 сезонів у складі «МанСіті» – не жарти! За цей час виборов чемпіонство з клубом, два національні Суперкубки, два Кубки англійської ліги й один Кубок Англії, а також у 1970 р. став володарем Кубка кубків. До слова, в ході того переможного розіграшу єврокубка 21-річний Корріган відзначився 4-ма кліншитами. За опитуванням уболівальників, Корріган тричі визнавався гравцем року в команді (1976, 1978, 1980). Джо Гарт, Едерсон? Ну, за всієї поваги до цих вправних кіперів, це все ж таки менш харизматичні персонажі для «Блакитного Місяця».
Крізь автоголи та червоні картки
Захисники: Венсан Компані (народився в 1986 р.), Річард Данн (народився в 1979 р.), Пабло Сабалета (народився в 1985 р.)
Тактична схема 3–5–2 – данина широкому списку зіркових півзахисників «Сіті», з яких вибрати не так уже й легко. Щодо оборонців, то тут простіше: Венсан Компані – кращий гравець клубу в 2021 р., Річард Данн царював у цій номінації впродовж чотирьох років: із 2005 по 2008 рр., а Пабло Сабалета був пошанований відповідним званням у 2013 р.
Getty Images/Global Images Ukraine. Венсан Компані
Компані достоту зробив гру в захисті мистецтвом. Чіпкий, уважний, технічний (проте не «ворог команди», вся його кар’єра заперечує популярне висловлювання), з чудовим баченням поля! У сезоні-2011/12 він став гравцем року в прем’єр-лізі. Чотири рази святкував разом із «містянами» чемпіонство!
Ірландець Данн має сумнівну славу рекордсмена прем’єр-ліги за кількістю автоголів. Однак, як на мене, це лише підкреслює, що його шлях у «Сіті» був тернистим і тривалим. Його навіть називали «батьком для молодих футболістів», водночас багато партнерів по команді відзначало його наївність, щойно він з’явився в складі «містян». Хай там як, а його жорсткість, непоступливість, впертість стали легендарними. Кількість одержаних ним червоних карток у прем’єр-лізі ледь не дотягнула до десятка (аналоги є, проте їх мізерниця). Думаю, що згодом представники нинішньої генерації перевершать Данна й за кількістю матчів, проведених у блакитній футболці, й за кількістю пошанувань кращим гравцем клубу, й не виключено, що й за кількістю автоголів із червоними картками. Проте зрівнятися з цим ірландським хлопцем за любов’ю вболівальників навіть набагато майстровитішим гравцям буде вкрай непросто.
Правий захисник Пабло Сабалета двічі вигравав із «Сіті» чемпіонат Англії, кількараз виборював національні кубки/суперкубки. Власне, контракт із манчестерським клубом (відхиливши водночас привабливу пропозицію «Ювентуса») він уклав після того, як став олімпійським чемпіоном у складі Аргентини в 2008 р. Невисокий, моторний, умів швидко ухвалити слушні рішення на полі.
Рубен Діаш як центрдеф? Хоча він у команді неповні чотири роки, а вже має пошанування кращим гравцем клубу за підсумками одного з років. Якщо проведе ще бодай стільки часу в основі «містян», то цілком заслужить на місце в клубній історії. Його нинішня вартість – 80 млн євро, й вона повсякчас іде вгору!
Із 6-разовим чемпіоном… України
Півзахисники: Фернандінью (народився в 1985 р.), Давід Сільва (народився в 1986 р.), Кевін де Брюйне (народився в 1991 р.), Рахім Стерлінг (народився в 1994 р.), Бернарду Сілва (народився в 1994 р.)
Фернандінью був чимось на кшталт джокера для Гвардіоли, адже грав не лише на позиції опорника (найчастіше!), а й був лівим і правим вінгером, ба навіть центрдефом! Оглядачі часто називали його гравцем, який якнайкраще розуміє «систему Пепа». Й ще: саме Фернандінью завжди першим о 9-й годині ранку приїздив на тренування. Достоту британська пунктуальність! І, будучи вже в солідному футбольному віці, Ферна охоче ніс на собі тягар (хоча для нього це більшою мірою, певно, обов’язок, а не важка ноша) лідера роздягальні. Бразилець входить до п’ятірки гравців «МанСіті» з найбільшою кількістю матчів за клуб. Та от чемпіоном Англії (5 разів) він ставав менше, ніж чемпіоном України (6 разів).
Getty Images/Global Images Ukraine. Фернандіньо
«Футбольний маг» – визначення-характеристика 4-разового чемпіона Англії у складі «Сіті» Давіда Сільви, дана в уже згадуваній літературній праці Pep’s City Лу Мартіном і Полом Баллусом. А ось як його характеризував Кевін де Брюйне після сезону-2017/18: «Сільва – гравець року. Він робить, що хоче й коли хоче». Та найкрасномовнішим у контексті Давіда Сільви є, як на мене, нинішній коуч «Арсенала» Мікель Артета: «Внутрішня стійкість Давіда була приголомшливою. Він – гравець прем’єр-ліги, кого найважче оцінити. Він блискуче керує простором. Для мене він один із найвеличніших, хто прийшов в англійську гру, просто кращий. Люди не завжди усвідомлюють, як рідко півзахисник створює такий простір!» Джеймі Каррагер узагалі вважає Давіда Сільву «найкращим гравцем в історії «Манчестер Сіті».
А що ж тоді казати про Кевіна де Брюйне! Показово, що на офіційних настінних календарях «Манчестер Сіті» з 2021 по 2023 рр. (тричі поспіль!) саме світлина бельгійця наявна на обкладинці. Якщо Сільву було визнано кращим гравцем «городян» у 2017 й 2019 рр., то бельгієць лавреатствував у цьому опитуванні вдвічі більше: в 2016, 2018, 2020, 2022 р. Парні роки в нього виходять на славу! Отже?.. Щоправда, нині поки зарано казати про успішність цього року для Кевіна, адже через проблеми зі здоров’ям він інколи пропускає важливі матчі свого клубу (як, приміром, нещодавній перший чвертьфінал Ліги чемпіонів у Мадриді). Визначну роль у прогресі бельгійця відіграв Гвардіола. Артета зазначав: «Тепер він задає темп гри. Він як диригент оркестру, вся гра розпланована в його голові. Пеп показав йому нові способи бачення ситуації та контролю гри. Зараз у Кевіна вже є шість передач, і він плавно їх перемикатиме в конкретно заданий час». Бельгієць вже є 5-разовим чемпіоном Англії (про Кубки, Кубки Ліги, національні Суперкубки годі й казати – їх сумарна кількість у нагородній колекції де Брюйне впритул наблизилася до десятка), чинним переможцем Ліги чемпіонів, володарем Суперкубка УЄФА й переможцем клубного чемпіонату світу.
Мало хто знає, що уродженець ямайського Кінгстона Рахім Стерлінг щоразу перед тренуваннями… читає Біблію. Так, нині він уже не є складовою «МанСіті», проте став, як на мене, легендою цього клубу. Кількість його матчів у складі «городян» відчутно зайшла на четверту сотню. За цим показником він перевершує, приміром, Пабло Сабалету й дещицею поступається Бернарду Сілві. Спортивний директор «Сіті» Чікі Бегірістайн так характеризував Стерлінга: «В нього є іскра, здатність ефективно позбутися опікунів. Він вибуховий гравець і передусім уміє різко підвищувати темп». Особлива прикмета (використаємо поліцейську термінологію) – татуювання гвинтівки M16 на нозі. «Я стріляю правою ногою, тому моє татуювання має глибокий зміст», – каже сам Рахім. Що ж, свого часу він настріляв у футболці «городян» більш як 130 голів.
Цьогосезонний чвертьфінал Ліги чемпіонів «Реал» – «МанСіті» в Мадриді розпочався з влучного пострілу Бернарду Сілви з, як здавалося попервах, не надто небезпечного штрафного. Провина Андрія Луніна? Ну, не без неї, звісно. Проте й не відзначити кмітливість і винахідливість Бернарду Сілви аж ніяк не можна. Що сказати, «небесно-біла» частина Манчестера в захваті від цього хлопця! Гвардіола називає цього гравця «багатогранним». Якнайкомпліментарніша характеристика в команді універсалів! А батько футболіста Паулу Сілва звертає увагу на таку рису сина: «Бернарду Сілва підходить до футболу як математик. Він застосовує закони логіки до всього, що робить». Давід Сільва натомість каже так: «Бернарду справді особливий, і йдеться не лише про його гру!» Тут варто наголосити, що Бернарду Сілва вільно володіє французькою, англійською, іспанською, португальською, тому й скрізь, як то кажуть, «у різних кланах команди» він свій. В його доробку – 5 англійських чемпіонств, чимало внутрішніх кубкових звитяг, також він є чинним переможцем Ліги чемпіонів і чинним чемпіоном світу серед клубів. А в 2019 р. вболівальники визнали його найкращим гравцем клубу.
Родрі як опорник? Певно, згодом подібна команда не обійдеться без нього. Та поки що й за вислугою років, й за внеском у звитяжні переліки «Блакитного Місяця» він поступається Ферні. Філ Фоден на позиції правого вінгера. Обов’язково прийде й час його залучення до збірної всечасся «Сіті». А лівий вінгер Джек Гріліш? Цікавий варіант, трохи додати б йому титулованості (до речі, цілком реально це зробити й цього сезону), а все інше в 65-мільйонного Джека наявне.
Єті й тактичне мислення
Нападники: Ерлінг Холанд (народився в 2000 р.), Серхіо Агуеро (народився в 1988 р.)
«Новий вундеркінд європейського футболу» – таке визначення Ерлінга Холанда зобов’язує, чого там. Футбол у виконанні норвежця інколи звуть «хеві-метал футболом». Він бірує повсякчас підтримувати жорстку металеву ритміку. Мені здається, що в жодного іншого сучасного гравця немає такої кількості промовистих ніків. «Монстром» його зве Арсен Венгер, «силою природи» Юрген Клопп, «супергероєм із мультфільмів» – Ян-Оге Фйортофт, «кіборгом» – іспанське видання Marca, «ненажерливим скандинавським єті-голом» – британська The Guardian. Видання GQ як один із чинників бомбардирського хисту Холанда називає «абсурдний атлетизм». Хай там як, а забиває він чимало. Та чи не зарано його залучати до рядів збірної «городян» усіх часів? Як на мене, ні. Саме з його приходом мрія вболівальників «небесно-білих» про тріумф у Лізі чемпіонів була доведена до зробу. Покладна заподія від альянсу Холанда з Гвардіолою наочна. Й саме Холанда вболівальницька спільнота «Сіті» визнала кращим гравцем клуба того незабутнього 2023-го. А далі обов’язково буде, адже судячи з усього, котвицю в небесно-білій частині Манчестера норвежець кинув надовго.
Getty Images/Global Images Ukraine. Серхіо Агуеро
До появи Пепа в «Сіті» Серхіо Агуеро, що називається, діяв своїм робом. Гвардіола ж навчив його модерному баченню гри, й Агуеро опанував мистецтво пресингу якнайкраще. «Ми багато над цим працювали під час тренувань. Я мав чинити пресинг на воротаря та центрального захисника. Повсякчас підтримувати такий рівень інтенсивності було дуже важко, бо ніколи раніше я цього не робив. Проте за останні кілька років я став набагато сильнішим фізично, й моя гра поза межами штрафного майданчика поліпшилася». Чікі Бегірстайн казав так: «Дев’ятки Пепа мають тактичне мислення – для них недостатньо концентруватися лише на голах». Чи заважає в цьому контексті пильна увага до своєї гольової статистики? Може, й так. Проте створення чисельної переваги в середині поля, перехід на фланги за потреби, перекриття простору – все це обов’язок «дев’яток» за Пепом. І Кун це робив щонайкраще! Як то кажуть: «По татку – й дитятко!». У контексті Куна, «по тестю (а таким був сам Марадона!) – й зять». Та все ж таки забивати – це покликання. «Я пам’ятаю кожну деталь усіх голів, які я забив за «Сіті», – наголошує Серхіо Агуеро. Й ще один штрих: Серхіо Агуеро (до слова, кращий гравець «Сіті» 2012 та 2015 рр.) дбайливо зберігає всі свої футболки, в яких забивав голи!
Зіркова теперішність
Певно, під час складання символічної збірної будь-якого іншого клубу, ніде не буде так щедротно репрезентовано сьогодення, як у «Манчестер Сіті» (до слова, фаворита нинішньої Ліги чемпіонів у букмекерів). Драма-феєрія в Мадриді між «Реалом» і «МанСіті» спричинила чималецько захоплених вигуків поціновувачів футболу з усього світу (віднехотя ба навіть фанів «Барселони» й «Манчестер Юнайтед», хоча в каталонців нині й своя лігочемпіонська з’їжа, й так само вишукана, Гвардіолі вони все одно симпатизуватимуть). Пеп і Карло – два вправні шеф-кухарі модерного футболу – приготували таку гурманську страву, що нею хотілося насолоджуватися нескінченно! «Чи може футбольне дійство бути кращим за це!» – лейтмотив світової преси. Ну, й дещо підзаяложене визначення «дочасний фінал» так само намагалися застосовувати щодо мадридської баталії. У середу на нас очікує справжній супербатл, адже відступати вже нема куди. Тут уже: або – або. Або пануватиме «Блакитний Місяць», або тішитимуться вершкові. Свої аргументи є в кожної сторін. Однак турбує мене таке питання: чи багато нинішніх «реалістів» ввійдуть до збірної «Реала» всіх часів, якщо поставити собі за мету таку скласти? Проте це просто запитання, а аж ніяк не сумніви в актуальній сназі мадридців.
