Футболісти Баєра, які зіграли у фіналі ЛЧ-2001/02. Де вони зараз?
uefa.com 14 квітня леверкузенський «Баєр» офіційно оформив свій перший в історії титул чемпіона Німеччини. Відтепер недоброзичливцям «фармацевтів» буде вже не з руки перекручувати назву цього клубу на знущальний лад – Неверкузен. Втім, були часи, коли «Баєру» дійсно ніяк не вдавалося зробити останній крок, і зараз ми пропонуємо вам згадати один із таких випадків. У сезоні-2001/02 «Баєр» сенсаційно для багатьох пробився у фінал Ліги чемпіонів. Тоді свій шлях у найпрестижнішому клубному турнірі континенту леверкузенці розпочинали із третього кваліфікаційного раунду, де здолали «Црвену Звезду» (0:0, 3:0). Потім у першому груповому раунді «Баєр» фінішував другим (12 очок) у квартеті із «Барселоною» (15 очок), «Ліоном» (9 очок) та «Фенербахче» (0 очок), а у другому – несподівано виграв групу (10 очок), де також грали «Депортіво» (10 очок), «Арсенал» (7 очок) та «Ювентус» (7 очок). У чвертьфіналі «Баєр» у наполегливій боротьбі пройшов «Ліверпуль» (0:1, 4:2), а у півфіналі лишень за рахунок правила гостьового голу, яке діяло у ті часи, обіграв «Манчестер Юнайтед» (2:2, 1:1). Цікаво, що одразу два представники «червоних дияволів» опинилися на вершині бомбардирських перегонів в тому сезоні Ліги чемпіонів: Руд ван Ністелрой наколотив 10 м'ячів, а Уле-Гуннар Сульшер – 8. У фіналі «Баєр» зіграв проти «Реала». Той матч розпочався із хвилини мовчання за великим тренером «Динамо» Валерієм Лобановським, котрий помер за два дні до цього, й завершився перемогою мадридців із рахунком 2:1. Вже на восьмій хвилині рахунок відкрив Рауль, і хоча через п'ять хвилин «Баєр» відповів м'ячем Лусіо, але феноменальний за красою та виконанням гол Зідана на 45-й приніс трофей саме «бланкос».
🗓️ May 15, 2002
⚽️ Real Madrid 2–1 Bayer LeverkusenA Roberto Carlos pass.
A top-spinning, weak-footed Zinedine Zidane volley.
A goal that made the world stop.
To read the story behind it, order MUNDIAL Issue 23 now: https://t.co/WrflAqUmcK pic.twitter.com/QtBtEK8s5T
— GOAL (@goal) September 30, 2022
А тепер давайте згадаємо, хто ж грав у тому матчі за «Баєр», а також з'ясуємо, як та чим живуть ці значущі для історії «фармацевтів» люди сьогодні…
СТАРТОВИЙ СКЛАД:
Ганс-Йорг Бутт
Вік: 49 років
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Ганс-Йорг Бутт є легендою не лише для «Баєра», а й для усього світового футболу, оскільки належить до відверто незначної когорти голкіперів, котрі любили забивати. Бутт робив це переважно при виконанні 11-метрових штрафних ударів, завдяки чому попив чимало крові у своїх колег, деякі з яких його відверто за це ненавиділи – мовляв, наша справа захищати ворота, а ти прагнеш забивати, порушуючи негласну «корпоративну етику».
Бутт залишався у грі аж до 2012 року, завершивши кар'єру у лавах «Баварії». Після цього Ганс-Йорг очолив юнацьку команду мюнхенців, проте вже через місяць покинув цю посаду, заявивши про неготовність виконувати подібні функції. «Я неправильно оцінив цю сферу діяльності, за яку відповідав вже кілька тижнів. Я з великим ентузіазмом прийняв нове призначення, але зрозумів, що це завдання не приносить задоволення та ентузіазму, яких я хотів. Це є причиною мого рішення. Дякую «Баварії» за розуміння», – заявив Бутт.
Після цього Бутт у професійний футбол більше не повертався. Наразі відомо, що Ганс-Йорг разом із родиною мешкає у Мюнхені, а заробляє на життя тим, що працює в компанії, що спеціалізується на навантажувальних системах. Там він відповідає за продаж та маркетинг у південному офісі на території Німеччини.
Дієго Пласенте
Вік: 46 років
Громадянство: Аргентина
Getty Images/Global Images Ukraine
Аргентинський захисник Дієго Пласенте виступав за «Баєр» із 2001 по 2005 роки. На його придбання з «Рівер Плейту» леверкузенці витратили чималі на той час 7,3 мільйонів євро, а згодом футболіст пішов вільним агентом у «Сельту». Всього за «фармацевтів» Пласенте зіграв 171 матч, у яких забив 3 м'ячі та віддав 8 результативних передач.
Після «Баєра» та «Сельти» Пласенте повернувся на батьківщину, але потім знову вирушив до Європи, де ще два роки кар'єри віддав французькому «Бордо». У 2010-му Дієго остаточно залишив Старий континент, а влітку 2013 року, перебуваючи у лавах рідного для нього «Архентінос Хуніорс», оголосив про завершення професійної кар'єри гравця.
В 2014 році Пласенте став асистентом головного тренера «Архентінос Хуніорс», але провів на цій посаді лише рік, не зумівши врятувати команду від вильоту з елітарного дивізіону. Потім кілька років Пласенте займався тим, що працював експертом на телебаченні та був директором однієї з молодіжних футбольних шкіл у Аргентині. З літа 2017-го Пласенте був помічником Пабло Аймара у збірній Аргентини U-17, котра виграла у 2019 році чемпіонат Південної Америки. Згодом Аймар пішов на підвищення, ставши асистентом Ліонеля Скалоні у національній збірній, а Пласенте із 2021 року працює коучем Аргентини U-16, а з березня минулого року очолює Аргентину U-17.
Лусіо
Вік: 45 років
Громадянство: Бразилія
Getty Images/Global Images Ukraine
Бразильському центрбеку Лусіо пощастило стати одним із зіркових футболістів свого часу. «Баєр» виявився для нього лише першою зупинкою на дуже успішному європейському відрізку кар'єри («Баварія», «Інтер», «Ювентус»), але справжньої вершини Лусіо досяг зі збірною Бразилії. У 2002 році центрбек виграв титул чемпіона світу на турнірі, який проходив у Японії та Південній Кореї. Усього ж за «селесао» Лусіо зіграв 106 матчів, що на даний момент є шостим показником в історії команди (всього вісьмом гравцям вдавалося досягти позначки у 100 та більше ігор за збірну Бразилії).
У 2013 році Лусіо залишив європейський футбол, після чого виступав у Бразилії та Індії. Він намагався якомога довше «залишатися на плаву» й продовжував грати, хай вже і на зовсім невисокому рівні, аж до жовтня 2019 року. Саме тоді, вже у 41-річному віці, Лусіо у лавах «Бразил'єнсе» і завершив кар'єру.
Своє рішення нарешті зупинитися Лусіо аргументував бажанням після багатьох років, відданих футболу, бути ближче до родини та насолодитися спілкуванням із близькими. Втім, тоді ж екс-захисник дав зрозуміти, що одного разу він хотів би знову повернутись у футбол. Станом на сьогодні цей момент ще не настав…
Борис Живкович
Вік: 48 років
Громадянство: Хорватія
Getty Images/Global Images Ukraine
Виступи за «Баєр» стали вершиною кар'єри Бориса Живковича. У цю команду захисник перебрався ще влітку 1997 року з клубу «Хрватський Драговоляц» та за шість сезонів зіграв 212 матчів (11 голів, 9 асистів). Після Борис відбув у англійський «Портсмут», але там у нього справи не склалися, та й узагалі після від'їзду з Леверкузена Живкович вже ніде не був настільки важливою фігурою у команді, як для «фармацевтів».
Завершив кар'єру Живкович на батьківщині в грудні 2009 року у клубі «Змай Макарська». Після того про нього практично нічого не чути, окрім рідкісних згадок про товариські матчі легенд та ветеранів, на які Бориса часом запрошують.
Втім, не виключено, що невдовзі футбольна Європа знову пригадає прізвище Живкович. Справа в тому, що зараз за загребське «Динамо» достатньо впевнено грає 19-річний син Бориса Морено Живкович, котрий також діє в обороні. Подейкують, що до нього вже придивляються скаути багатьох європейських клубів. Щоправда, поки не топових, але все ж таки…
Золтан Себескен
Вік: 48 років
Громадянство: Німеччина / Угорщина
Getty Images/Global Images Ukraine
Золтан Себескен народився у Німеччині в родині вихідців з Угорщини. Починав грати у «Штутгартер Кікерс», потім виступав за «Вольфсбург», а із 2001 по 2004 роки був футболістом «Баєра». За трансфер цього правого захисника «фармацевти» розщедрилися аж на 6 мільйонів євро. Але надзвичайно вдалим цей перехід не виявився, адже за три сезони Себескен зіграв лишень 56 матчів (7 голів та 8 асистів).
Починаючи із 2003 року у Себескена почали з'являтися перманентні проблеми з коліном, що загострилися на тлі хвороби Лайма. Ця обставина зрештою й змусила Золтана влітку 2004-го піти на пенсію, хоча на той момент йому було тільки 28 років. Згодом, у 2007-му, Себескен був призначений головним тренером юнацької команди «Штутгартер Кікерс», провівши на цій посаді два сезони. Проявити себе із найкращого боку Золтану не вдалося, і він виявився незатребуваним, хоч і продовжував підтримувати фізичну форму, тренуючись індивідуально та беручи участь у більшості дружніх матчів, що проводяться ветеранами «Баєра».
В 2019 році Себескен, якому на той момент було вже 44, повернувся у футбол, підписавши контракт із німецьким аматорським клубом «Унтербойхінген». Там він провів ще два із половиною роки, а потім остаточно сфокусувався на основній роботі – компанії Decathlon, що спеціалізується на виробництві спортивних товарів.
Карстен Рамелов
Вік: 50 років
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Блондинистий опорник «Баєра» тих років Карстен Рамелов, який до того ж був капітаном команди у фіналі Ліги чемпіонів-2001/02 проти «Реала», багатьом українським вболівальникам дуже нагадував нашого Андрія Гусіна (нині, на жаль, покійного). Він справді виконував величезний обсяг роботи як в обороні, так і в атаці, й небезпідставно вважається однією з легенд «фармацевтів». Усього за «Баєр» Рамелов зіграв 437 поєдинків (31 гол, 34 асисти та 101 (!) жовта картка).
Завершив кар'єру футболіста Рамелов саме у «Баєрі», у жовтні 2008 року. В нього загострилися проблеми з коліном, через які продовжувати працювати на полі із колишньою ефективністю Карстен просто не міг.
Після відходу з поля, Рамелов все ж таки залишився у великому футболі. Ще у 2003 році, будучи футболістом, Карстен отримав запрошення увійти до складу керівництва Асоціації контрактних футболістів Німеччини (VDV), яка фактично є профспілковою організацією для німецьких гравців-професіоналів. Наразі Рамелов продовжує залишатися у цьому органі, обіймаючи посаду одного з двох віце-президентів VDV. Крім того, 50-річний Карстен також є почесним суддею Федерального суду Німецького футбольного союзу.
Міхаель Баллак
Вік: 47 років
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Баллаку у 2002 році, коли він виходив на поле «Хемпден Парк» в Глазго на фінал проти «Реала», було вже 25. На той момент цей центральний хавбек вже три роки виступав за «фармацевтів», але блискучі виступи у сезоні-2001/02 остаточно переконали скаутів топ-клубів Європи, що до цього гравця варто поставитися значно серйозніше. В результаті вже влітку 2002-го Баллак за 6 мільйонів євро перейшов у «Баварію», а ще за чотири роки на правах вільного агента опинився у «Челсі».
Влітку 2010-го Міхаель повернувся до «Баєра», де провів два фінальні сезони у своїй професійній кар'єрі, а потім повісив бутси на цвях. На той момент йому було майже 36 років.
Після відходу з футболу Баллак сфокусувався на кар'єрі експерта. З 2012 до 2016 років він працював на телекомпанію ESPN. У 2021 році, на період фінальної частини Євро-2020, був запрошеним експертом на MagentaTV, а з 2022-го працює експертом на спортивному каналі DAZN. Також відомо, що Баллак займається агентською діяльністю, але особливих успіхів у цьому ремеслі поки що не досяг.
У серпні 2021 року німецьку пресу сколихнула звістка про трагічну загибель внаслідок ДТП одного із синів Баллака – 18-річного Еміліо, який розбився на квадроциклі у Португалії. Через рік після цієї трагедії ЗМІ повідомили, що Міхаель зустрічається з дівчиною свого покійного сина, що викликало серйозний резонанс у суспільстві…
Томас Брдарич
Вік: 49 років
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Томас Брдарич діяв на позиції центрального чи флангового нападника, й виступав за «Баєр» із 1999 по 2003 роки. Загалом за «фармацевтів» він провів 126 матчів, у яких відзначився 20 забитими м'ячами та 13 результативними передачами. Після відходу з Леверкузена встиг пограти також за «Вольфсбург» та «Ганновер».
Саме у лавах «96-х» Брдарич й завершив кар'єру – влітку 2008-го. Через рік після цього Томас розпочав тренерську кар'єру, отримавши одночасно посади наставника та спортивного директора клубу «Уніон» із Золінгена. Згодом продовжував чергувати роботу коуча та функціонера. Наприклад, у сезоні-2010/11 він був помічником наставника юнацької команди «Баєра», а потім поїхав до Білорусі, де кілька місяців виконував функції спортивного директора мінського «Динамо». Звідти Брдарич пішов на посаду спортдира узбецького «Бунедкора», але із 2013 року остаточно сфокусувався на тренерській роботі.
Наразі 49-річний Томас Брдарич безробітний, хоча ще кілька місяців тому (з липня до листопада 2023-го) він очолював «Аль-Арабі» з Кувейту. Його поки що головним досягненням у тренерському ремеслі є здобутий в сезоні-2020/21 із «Влазнею» Кубок Албанії.
Бернд Шнайдер
Вік: 50 років
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Правий вінгер Бернд Шнайдер був одним із головних творців успіху того «Баєра». Він був не тільки гравцем, здатним забити м'яч у ситуації, коли це було конче необхідно, але ще й виконував величезну кількість небезпечних передач, висока частка з яких ставала результативними. Усього за «Баєр» Шнайдер грав із 1999 по 2009 роки та провів 366 матчів (52 голи, 81 асист). До речі, саме Бернд асистував Лусіо у фіналі ЛЧ-2001/02 проти «Реала».
Завершити кар'єру футболіста Шнайдеру довелося у складі «фармацевтів», але у віці 25 років. Він попросив клуб достроково розірвати контракт та пішов на пенсію через серйозні проблеми зі спиною, які не дозволяли йому продовжувати активні виступи.
Одразу після відходу з футболу Шнайдер отримав пропозицію від «Баєра» залишитися в клубі та виконувати функції одного з технічних працівників. Зокрема, Бернд встиг спробувати себе у скаутському та молодіжному відділах «фармацевтів», але згодом пішов до агентського бізнесу. Наразі Шнайдер є одним із співробітників агентства Soccer Marketing Group, яке працює переважно із німецькими футболістами другого, а то й третього «ешелону».
Йилдирай Баштюрк
Вік: 45 років
Громадянство: Туреччина / Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Баштюрк перейшов до «Баєра» влітку 2001 року із «Бохума», де був одним з лідерів колективу, за 3,25 мільйони євро. У Леверкузені етнічний турок провів три сезони, зігравши 114 матчів (9 голів та 22 асисти). Також Йилдирай активно залучався до виступів за збірну Туреччини, за яку провів 49 матчів (2 голи) та допоміг вибороти «бронзу» на чемпіонаті світу-2002.
Після відходу з «Баєра» пограв за «Герту» та «Штутгарт», а завершив кар'єру влітку 2010-го у «Блекберні», куди перебрався лишень за півроку до цього. Фактично, після завершення контракту із «волоцюгами» Баштюрк ще намагався якийсь час знайти собі новий клуб, але коли цього зробити не вдалося, рішуче пішов на пенсію.
Після цього про Баштюрка відомо не так багато. З 2014 року він є одним із трьох співзасновників компанії, що займається нерухомістю у Бохумі. Також наприкінці 2016-го Йилдирай отримав посаду спортивного директора турецького клубу «Тузласпор», на якій пропрацював до літа 2018 року.
Цікаво, що у 2002 році Йилдирай Баштюрк посів дев'яте місце в опитуванні щодо виявлення володаря престижної нагороди «Золотий м'яч» від France Football. Вже після завершення кар'єри в одному з інтерв'ю екс-футболіст «Баєра» так прокоментував це своє досягнення: «Я посів дев'яте місце. Жоден інший турецький гравець не зміг досягти подібного, і я пишаюся цим».
Олівер Нойвілль
Вік: 50 років
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Олівера Нойвілля вважали одним із найталановитіших німецьких форвардів 90-х років минулого сторіччя. Реалізувати увесь свій потенціал цьому футболісту, безумовно, не вдалося, проте його кар'єра видалася, в принципі, досить пристойною. У «Баєрі» Нойвілль опинився влітку 1999 року, переїхавши з «Ганзи». На той момент Олівер вже встиг дебютувати за збірну Німеччини, а ще він привернув увагу «фармацевтів» своєю універсальністю та здатністю зіграти як у центрі нападу, так і на флангах, а за потреби навіть у середній лінії.
В «Баєрі» Нойвілль відіграв п'ять сезонів, встигнувши взяти участь у 227 поєдинках (56 голів, 41 асист). Потім пішов вільним агентом до «Боруссії» з Менхенгладбаха, а завершував кар'єру у ще більш скромному клубі – «Армінії» з Білефельда. Сталося це у лютому 2011 року, за кілька місяців до того, як Олівер відсвяткував свій 38-й день народження.
Після завершення активних виступів Нойвілль дуже швидко отримав запрошення увійти до тренерського штабу молодіжної команди «Боруссії» Менхенгладбах. Там Олівер упродовж семи років допомагав різним наставникам, а влітку 2019-го пішов на підвищення. Наразі Нойвілль входить вже до тренерського штабу першої команди гладбахської «Боруссії», допомагаючи швейцарцю Херардо Сеоане та маючи контракт до літа наступного року.
ВИХОДИЛИ НА ЗАМІНУ:
Дімітар Бербатов
Вік: 43 роки
Громадянство: Болгарія
Getty Images/Global Images Ukraine
У фіналі ЛЧ-2001/02 молодий Бербатов з'явився на заміну вже на 39-й хвилині, коли замінив Томаса Брдарича. Саме «Баєр» подарував путівку у великий футбол Дімітару. Цей клуб став першим для болгарського таланта із європейської топ-5 чемпіонатів. У стан «фармацевтів» Бербатов перебрався з софійського ЦСКА у січні 2001 року за 2,5 мільйони євро, а через п'ять із половиною років поїхав до «Тоттенхема» у обмін на 15,7 мільйонів.
Згодом Бербатов грав також за «Манчестер Юнайтед», «Фулхем», «Монако» та ПАОК. З 2017 по 2018 роки виступав у Індії за «Кералу Бластерс», після чого й завершив кар'єру остаточно. Згодом недовго був тренером нападників у клубі «Етар» з болгарського міста Велико-Тирново, але загалом наставницька кар'єра Бербатова не зацікавила.
Зараз Бербатов відомий тим, що активно висловлює експертну думку щодо низки резонансних питань. Особливо він користується популярністю у британських журналістів, які люблять розпитувати Дімітара про сучасний стан справ у «Тоттенхемі» та «Манчестер Юнайтед». Також Бербатов відомий тим, що активно підтримує кілька дитячих будинків у рідній для нього Болгарії, а у 2018 році Дімітар на батьківщині взяв участь у зйомках фільму «Революція X», зігравши роль члена злочинного угрупування на прізвисько Караваджо.
Ульф Кірстен
Вік: 58 років
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Ульф Кірстен – справжня легенда «Баєра». Цей футболіст є найкращим бомбардиром клубу з Леверкузена за усю його історію виступів в Бундеслізі (181 забитий м'яч), а також посідає третє місце за кількістю проведених матчів у цьому турнірі (350).
На момент проведення фіналу ЛЧ-2001/02 Кірстен був вже ветераном команди й у рамках євротурніру переважно виходив на заміну. У вирішальному матчі Ульф з'явився на полі на 65-й хвилині замість правого захисника Себескена, але допомогти «Баєру» хоча б зрівняти рахунок не зумів.
Влітку 2003 року Кірстен завершив кар'єру. На той момент йому було 37 років. Його одразу запросили стати асистентом головного тренера першої команди Клауса Аугенталера. Через два роки Ульф очолив дубль «фармацевтів», а у 2011 році став офіційним представником «Баєра». Крім того, із березня минулого року Кірстен також є радником керівництва німецького клубу «Динамо» Дрезден – команди, в якій на початку 80-х років минулого сторіччя й починалася його професійна кар'єра.
Марко Бабич
Вік: 43 роки
Громадянство: Хорватія
Getty Images/Global Images Ukraine
Лівий півзахисник Марко Бабич вийшов на заміну вже у компенсований до другого тайму час фінального поєдинку замість Лусіо. Фактично тренерський штаб «Баєра» остаточно пішов ва-банк, але врятувати ситуацію вже не зміг. Загалом за «фармацевтів» хорват виступав із січня 2000-го по літо 2007-го.
Після «Баєра» Бабич пограв за «Бетіс», «Герту» та «Сарагосу», а потім повернувся на батьківщину – в «Осієк». Кар'єру гравця Марко завершив у 2013 році в австрійському клубі ЛАСК.
З 2017 року Бабич працює тренером. Спершу він допомагав албанцю Бесніку Хасі в «Олімпіакосі», а із вересня 2019-го розпочав повноцінну кар'єру головного тренера. З того часу працював із боснійським «Челіком», хорватським «Рудешом» та словенською «Ілірією». З літа 2022 року Бабич сидить без роботи.
P.S. ГОЛОВНИЙ ТРЕНЕР
Клаус Топпмеллер
Вік: 72 роки
Громадянство: Німеччина
Getty Images/Global Images Ukraine
Головним тренером того «Баєра» був Клаус Топпмеллер. Цей фахівець прийняв команду влітку 2001 року, і лише за сезон вивів у фінал Ліги чемпіонів. Щоправда, не варто забувати, що основу для такого тріумфального європоходу «фармацевтів» багато в чому заклав ще Крістоф Даум, котрий працював із «Баєром» з 1996 по 2000 роки.
У фіналі проти «Реала» Топпмеллер не зміг розраховувати на двох лідерів тодішнього «Баєра» Єнса Новотни та Зе Роберто, проте його команда все одно нав'язала боротьбу фавориту. Втім, вже наступного сезону (2002/03) справи «Баєра» почали складатися значно гірше. У лютому 2003-го боси клубу відправили Топпмеллера у відставку, коли команда раптово для багатьох опустилася до зони вильоту.
Після «Баєра» Топпмеллер працював із «Гамбургом» у 2003-2004 роках та зі збірною Грузії, яку очолював з 2006 по 2008 роки. З останньої його звільнили за «вкрай посередні результати», як було сказано в офіційному комюніке.
У 2007 році Клаус став членом наглядової ради «Кайзерслаутерна», однак через півтора місяці подав у відставку за особистими обставинами. З того часу Топпмеллер більше до роботи у футболі не повертався.
Примітно, що один із синів Клауса – Діно Топпмеллер (названий на честь легендарного італійського голкіпера Діно Дзоффа) – наразі перебуває на видноті у німецькому футболі, очолюючи в якості головного тренера команду тамтешньої Бундесліги «Айнтрахт» Франкфурт.
