Чому збірна України U-19 провалила кваліфікацію на Євро
УАФ Молодіжна збірна України не буде представлена на Євро U-19. Команда Дмитра Михайленка провалила перший відбір до фінальної частини турніру. Українці програли всі три матчі кваліфікації у Нідерландах. Спочатку сенсаційно поступилися Казахстану – 1:2, потім виявилися слабшими за Словенію – 0:1. Після чого вже майже без шансів на вихід із групи програли мінімально господарям нідерландцям. Тренер та склад команди Дмитро Михайленко на початку року очолив збірні України 2005 та 2006 років. До цього із 2006 роком працював Юрій Мороз. З 2005 роком Дмитро Станіславович виграв еліт-раунд та дійшов до півфіналу юнацького Євро у Північній Ірландії. Основним воротарем команди був В'ячеслав Суркіс із юнацької команди «Динамо». Він стояв у воротах проти казахів та словенців. У матчі із Казахстаном Славік пропустив після прямого удару з кутового. У матчі з Нідерландами ворота захищав Маркіян Бакус із «Руха». Він теж грає на рівні тільки юнацької команди. Позиція правого захисника була найбільш проблемною. Вибору гравців зовсім не було. Ця проблема розпочалася ще на рівні, коли 2006 рік вперше зібрався. Михайленко використав єдиний реальний чи можливий варіант — Максим Коробов із юнацької команди «Динамо». Після оренди Олексія Гусєва до «Зорі» та травми Олексія Рибака на правому фланзі «Динамо» U-19 виникла проблема. Ігор Костюк туди перевів центрального захисника Максима Коробова. Навичок йому бракує точно. Альтернативою став Даніель Вернаттус із «Металіста». На рівні клубу він стабільно грає у Першій лізі, але більше на позиції лівого захисника. На протилежному фланзі турнір починав Денис Дикий із юнацької команди «Динамо». Проти казахів динамівець не дуже вразив, тому дві наступні гри виходив Кирило Дігтяр із «Металіста». Всі три гри в центрі оборони зіграв динамівець Владислав Захарченко. Спочатку його партнером по лінії оборони був Владислав Шершень із юнацької команди «Колоса». У двох наступних матчах — Олександр Гавриленко із другої команди «Вроцлава». Після початку війни вихованець київського «Локомотива» пробував свої сили у «Лейпцигу», а зараз виступає у Польщі, де поки стабільної практики не має. Основним опорником у всіх трьох матчах був Данило Іщенко із юнацької команди «Динамо». Це син Миколи Іщенка, який грав за «Карпати», «Шахтар», «Маріуполь». На позиції інсайдів грали гравці із системи «Шахтаря» та «Динамо» — Віктор Цуканов та Кирило Осипенко. Першого навесні піарив Даріо Срна та Цуканов навіть тренувався із першою командою «гірників». Осипенко виступав за юнацьку команду «Динамо». Був героєм розслідування «Української правди». Коли засвітився в одному із нічних клубів столиці після початку комендантської години. Кирило є рідним братом дружини захисника «Динамо» Дениса Попова. В ролі ротації — Максим Лень із «Фортуни» Дюссельдорф, Захар Бауманн із «МЮ» та представник «Чорноморця» Олександр Пшеничнюк. Лень стабільно грає у Німеччині на рівні юнацької команди. Бауманн не так давно отримав український паспорт та грає стабільно за юнаків «червоних дияволів». Пшеничнюк вже виходив за першу команду одеситів. На флангах атаки між собою мінялися — Артем Гусол із «Колоса», Геннадій Сінчук із «Металіста» та Крістіан Шевченко із «Вотфорда». Гусол виходив та забивав за дорослу команду «Колоса». Сінчук грає на рівні Першої ліги. Лінія атаки — динамівець Матвій Пономаренко та Олександр Ломага. Пономаренко на старті сезону пропустив майже два місяці. Зараз тільки набирає форму. Не йде мова про першу команду. Тут би повернути кондиції минулого сезону. Ломага на старті сезону активно забивав за юнацьку команду «Шахтаря», а потім перестав бути результативним. УАФ. Дмитро Михайленко Кадрових втрат у Михайленка не було. Дмитро Станіславович розраховував на всіх найсильніших гравців. Суркіса, Шевченка, Дігтяря, Сінчука, Пономаренка, Цуканова він знав, бо викликав їх до збірної 2005 року народження. Суперники Я не згадаю, коли останній раз збірна України на юнацькому рівні зупинялася на стадії першої кваліфікації. Зазвичай цей турнір має дуже лояльну кваліфікацію та невисокий рівень. Можна навіть із третього місця вийти із групи в еліт-раунд. Фаворитом нашої групи була команда Нідерландів. Вони вдома грали кваліфікацію та завжди на юнацькому рівні мають хорошу команду. Можна виокремити півзахисника ПСВ Тайго Ланда, який вже трішки виходив за першу команду Ейндховена. Кіса Сміта з АЗ. Діса Янсе з «Аякса». Суть в тому, що у Нідерландів теж дуже мало гравців дотичні до дорослого футболу. Є певні зірочки, але це гравці, які проходять своє становлення. Нічого надзвичайного в цій команді немає. На рівні Казахстану та Словенії вони нічого особливого не показали. Рівень Казахстану у футболі дуже низький. Збірні формуються завдяки місцевим клубам. Власна молодь розвивається дуже складно. У кваліфікації казахи нічого особливого не показали. Удача точно була на їхньому боці. А потім два матчі програли. УАФ Словенці беруть свій рівень завдяки легіонерам. Казахстану дубль зробив Лука Топалович із прімавери «Інтера». Загалом словенський футбол у плані талантів дивиться у бік Італії. Давид Пейчич виступає за «Удінезе». Лука Млакар та Ловро Голіч захищають кольори молодіжної команди «Роми». Макс Білк грає за «Аталанту». Александро Блажич виступає за «Кельн». При всій повазі до цих суперників ми могли боротися за друге місце. Точно повинні були набирати очки. Тим паче, що календар був на нашому боці. Починали із казахами, а у третьому турі із Нідерландами, які вже могли вирішити всі свої завдання та бути немотивованими. 4 очок при хорошій різниці м'ячів могло вистачити якщо не для другого місця, то стати третьою найкращою командою кваліфікації. Причини невдачі Потрібно визнати, що зараз УАФ серйозно змінила своє ставлення до юнацького футболу. Юнацькі команди мають можливість підготуватися, провести селекцію. Вже такого немає, що прямо із корабля на бал. Восени Михайленко мав два збори. Спочатку у вересні дві гри проти Швейцарії. У жовтні — турнір у Марбельї, де вдалося зіграти проти Нідерландів U-18 та збірної Англії. Тренерський штаб мав можливість за ці два збори провести селекцію, награти склад. Головна проблема збірної України полягає в тому, що кістяк команди склали гравці «Динамо». 2006 року народження В'ячеслав Суркіс. Під нього зібрали найкращих молодих гравців країни в Академію «Динамо». Тоді ще було таке собі суперництво між «Динамо» та «Металістом» за найкращу молодь 2006 року народження. Бо харків'яни збирали команду під Єгора Краснікова. Коли почалася війна, більшість гравців опинилися у Європі. Матвій Пономаренко був у «Славії» Прага. Владислав Калин у «Спортінгу» Лісабон. Кирило Пашко десь тренувався в Іспанії. Клуб дав хороші умови гравцям, щоб вони повернулися в Україну. Не було ДЮФЛ. Весь 2006 рік із тренерами разом поїхав у «Зорю», де виступали за юнацьку команду. Десь цих футболістів розмазали. Вони мають хороші умови, великі зарплати. У них немає гостроти до футболу. На рівні U-17 вони вже провалили еліт-раунд. Коли програли Північній Ірландії та Італії. Друга причина, — система «Динамо» дуже погано розвиває гравців. Попри всі таланти, футболісти прогресують дуже слабко. У клубі сподівалися, що 3-5 гравців із цього покоління зможуть досягти першої команди. Зараз вже очікування куди більше песимістичні. Пономаренко минулого сезону став найкращим бомбардиром юнацького чемпіонату. Влітку «Динамо» купило Едуардо Герреро. Матвій грає свій третій сезон на рівні U-19. Пашка називали «новим Циганковим», а зараз про нього взагалі не чути. Був на зборах із першою командою влітку, а потім просто пропав. Третя причина — рівень юнацького чемпіонату. Зараз саме 2006 рік став основним в U-19. У нас є «Динамо» та «Шахтар», а далі просто прірва. Кияни двічі у сезоні розгромили суперників 10:0. Дісталося ЛНЗ та «Руху». Гравці грають далеко не на максимумі можливості. У такому середовищі розвиватися майже нереально. «Рух», «Олександрія», «Полісся», «Ворскла» створили другі команди у Другій лізі. «Дніпро-1» — зник взагалі. «Металіст-1925» вилетів з УПЛ. Юнацька ліга серйозно втратила у своєму рівні. Війна призвела до того, що дуже багато гравців поїхали. Не всі вони змогли себе знайти у футболі закордоном. Це також вплинуло на рівень команд поза «Динамо», «Шахтарем» та «Рухом». Четверта причина — легіонери. Кількість їх невелика, а якість незначна. Гавриленко не зміг закріпитися у «Лейпцигу». Зараз у «Вроцлаві» у другій команді не може похвалитися стабільною ігровою практикою. Лень стабільно грає на рівні юнацького чемпіонату Німеччини. Бауманну потрібен час, щоб краще адаптуватися. Шевченко, схоже, не так багато грає за «Вотфорд». Богдан Будко з АЗ викликався у жовтні на турнір у Марбельї, але у клубі він грає мало. Не отримали виклики Федір Бабак із «Падерборна» та Максим Бочан із «Кайзерслаутерна». Обоє стабільно грають за свої клуби. У 2007 та 2008 роках легіонерів значно більше та їхня якість вища. Тому не дарма з'явилися чутки про натуралізацію Дані Роззувайла із «Браги». Рівень команди потрібно посилювати. П'ята причина — проблемні позиції та погана форма. У нас немає правого захисника. Сінчук підійшов до турніру із травмою. Форма вінгера «Металіста» бажала бути кращою. Пономаренко ще не набрав форму у поточному сезоні. Ломага не може підтримати свою результативність. Виходить, що проблеми із правим захисником, вінгерами та форвардом. Як наслідок — величезні проблеми у позиційній атаці. Тільки один гол у трьох матчах.
