Іван БАЛАН: «Збірна Грузії відзначається позамежною віддачею»
dynamo.kiev.ua. Іван Балан Минуло два роки, як один із ветеранів української тренерської когорти Іван Балан перебрався до Грузії, де працює тренером-консультантом у «Колхеті 1913» з Поті. За цей час команда підвищилась в ранзі, а у нинішньому чемпіонаті йде у середняках, посідаючи шосте місце у турнірній таблиці. За час, проведений у Грузії, досвідчений фахівець встиг скласти враження як про нинішній рівень футболу у цій країні, так і про можливості національної збірної. Про це Іван Балан розповів в інтерв'ю кореспондентові Sport.ua. – Національна команда Грузії здійснила фурор на чемпіонаті Європи у Німеччині, вийшовши із групи до 1/8 фіналу, де поступилась майбутньому чемпіону, збірній Іспанії. А тепер, наче за інерцією, грузини впевнено стартували у Лізі націй, обігравши Чехію 4:1 і Албанію 1:0. Чим поясните такий сплеск? – Я не сказав би, що сталося щось особливе. Так, Грузія набрала шість очок у двох поєдинках і лідирує у групі. На мій погляд, все це тому, що у цій команді є хороші футболісти, які демонструють гарну колективну гру. При цьому у складі збірної Грузії нині значно менше топ-виконавців, ніж в України. Та як би там не було, а щоб достеменно знати, що і як гарантувало перемоги над чехами та албанцями, потрібно бути усередині колективу. Якщо керуватись побаченим, то про наступного суперника української збірної можна сказати, як про команду, яка вміє грати у футбол. В ній є лідери, одним з яких, беззаперечно, є воротар Георгій Мамардашвілі, що виступає в іспанській Ла Лізі за «Валенсію». Він виручає грузинську збірну у кожній грі. От і в останній зустрічі з Албанією на перших хвилинах «потягнув» такий м’яч, що врятував команду від, здавалося б, стовідсоткового голу. Якби Мамардашвілі не виручив і грузини пропустили б, то невідомо, як складались би події в матчі у подальшому. Крім голкіпера у збірній Грузії є ще одна зірка – нападник Хвіча Кварацхелія. От вони, можна сказати, і тягнуть віз на собі. Кварацхелія, який є провідним гравцем італійського «Наполі», у першому матчі з Чехією і забив, і віддав гольову передачу, і брав у часть у третьому голі. Продуктивно проявив себе і у грі з Албанією. Якщо говорити про дві перемоги, то деколи буває у житті, що зірки так сходяться на небі, як комусь потрібно. – Які чесноти збірної Грузії нинішнього зразка Ви виокремили б? – По-перше, позамежну самовіддачу. По-друге, вміння грати у футбол. Зрозуміло, що якщо ходити полем пішки, то такого результату у грузинської команди і не було б. Її футболісти повністю віддаються грі, до останньої краплини витрачаючи свої сили. Ясна річ, що якісно працює і тренерський штаб збірної Грузії на чолі з Віллі Саньйолем. Адже самі розумієте: неможливо нічого не робити – і щоб був результат. Якщо говорити про командні дії Грузії, то в усіх ігрових лініях немає відверто слабких ланок, всі вони працюють синхронно. Грузинську збірну я порівняв би із стиснутим кулаком. Такою вона є – зіграною і напрочуд згуртованою. – Окрім вже згаданих Георгія Мамардашвілі і Хвічи Кварацхелія не можна не поцікавитись вашою думкою про ще одного футболіста, якого добре знають українські вболівальники – Георгія Цитаїшвілі. Всього п'ять років тому у складі молодіжної збірної України (U-21) він став чемпіоном світу, а тепер є одним із провідних виконавців національної команди Грузії. – Дуже хороший футболіст. Дуже. Коли два роки тому я приїхав до Грузії і знаходився у Батумі, він, можна сказати, грав у мене на очах – у тамтешньому «Динамо». Майже всі ігри за участю Цитаїшвілі я дивився. Можу сказати, що він – це другий Хвіча. Георгій володіє багатьма футбольними якостями, які і допомогли йому стати вправним гравцем. Він напрочуд працездатний, швидкий, технічний, і працює з того ж флангу, що і Кварацхелія. Цитаїшвілі приїхав у батумське «Динамо» на правах оренди від київського «Динамо», а не так давно перейшов в іспанську «Гранаду». Наскільки мені відомо, у цьому клубі після трьох зіграних турів Георгій на хорошому рахунку. В усіх матчах він грає і виглядає дуже непогано. Впевнений, що «Гранада» на даному етапі є для Цитаїшвілі лише трампліном для переходу у топовий європейський клуб. Він на це заслуговує. – Що можете сказати про невдалий старт команди Сергія Реброва у Лізі націй? – У збірній України мало не вся команда грає у пристойних закордонних клубах. Досить перспективна у нас молодь: і Ванат, і Судаков, і Конопля, і ще низка виконавців. Та от в стартових іграх Ліги націй щось не склалось. Як в одній, так і в другій зустрічі зірки на небі не зійшлись – і перемогу здобули суперники. Не можна сказати, що албанці і чехи нас переграли. Справа в іншому: там помилка, там – помилка, і знову – помилка. Надто багато їх було. У підсумку – невтішні результати дня нашої країни. Вболівальники ж, як і будь-хто із громадян України, завжди хоче перемог. Зрозуміло, що після двох поспіль невдач зустрічаються різні висловлювання – і на адресу футболістів, і на адресу тренерського штабу. Стосовно закидів щодо Сергія Реброва маю свою думку. Адже не може такого бути, щоб невміха у поки що не надто тривалій тренерській роботі чогось міг досягти. А між тим Ребров двічі ставав чемпіоном і володарем Кубка України з київським «Динамо», а також одного разу здобував Суперкубок. Поїхав було в Угорщину – і там тричі вигравав чемпіонське звання з «Ференцварошем». Успішно працював також в ОАЕ, де був чемпіоном і володарем Кубка ліги з «Аль-Айном». Погодьтеся, якби тренер чогось не вмів, то хіба були б у нього такі результати? А це означає, що тренерський хист у Реброва є. Просто потрібно знати внутрішню кухню збірної України зсередини. Тоді і можна буде робити якісь висновки. Раніше ексгравець збірної оцінив шанси України в матчі проти Грузії.
