Молоді українські надії, а у фаворитах – норвежці та француженки

Getty Images/Global Images Ukraine

Оскільки грудень вже стоїть на порозі, на спортивні арени світу поступово повертаються зимові види спорту. Попри те, що останніми роками наші біатлоністи нечасто радують своїми високими результатами, саме цей вид спорту залишається взимку найпопулярнішим для українських уболівальників. Сезон 2023/24 у еліти стрільців на лижах включатиме 9 етапів Кубка світу (КС), а також чемпіонат світу, який вперше в історії пройде у швейцарському Ленцерхайде, з 12-го по 23-тє лютого 2025 року. Розклад змагань КС наступний:

• Контіолахті (Фінляндія) 30.11.24 – 08.12.24
• Гогфільцен (Австрія) 13.12.24 – 15.12.24
• Ансі (Франція) 19.12.24 – 22.12.24
• Обергоф (Німеччина) 09.01.25 – 12.01.25
• Рупольдінг (Німеччина) 15.01.25 – 19.01.25
• Антгольц (Італія) 23.01.25 – 26.01.25
• Нове-Мєсто (Чехія) 06.03.25 – 09.03.25
• Поклюка (Словенія) 13.03.25 – 16.03.25
• Голменколлен (Норвегія) 21.03.25 – 23.03.25

Приємним виявом стабільності у біатлонному світі є те, що спортсменів з країн-агресорок – росії та білорусі – продовжують не допускати до змагань з нормальними людьми. Прийдешній сезон точно пройде без їхньої участі.

Зміни ж, запроваджені IBU, виглядають достатньо цікаво. Збільшення призового фонду змагань на 3%, звичайно, погоди не зробить. А ось запровадження виплат за найкращий чистий час у гонці переслідування та на кожному етапі естафети спортсменів точно стимулюватиме. Переформатування складів стартових груп спринтів та індивідуальних гонок розглянемо детальніше, адже тут є, про що поговорити.

Справа в тому, що в наш час глобального потепління більшість гонок проходить за доволі високої, як для зимових видів спорту, температури. Часто доводиться бачити, що топові біатлоністи заявляються у першу, максимум – другу стартові групи, адже під кінець гонки траса розбивається й останнім номерам доводиться місити снігову кашу. У ситуації, коли у третій-четвертій групах біжать спортсмени середнього та низького рівня по розбитій трасі, про їхні високі результати мова здебільшого не йде. Чимало вболівальників просто вимикають трансляцію після фінішу сорокових-п’ятдесятих номерів, адже до того моменту володарів перших місць зазвичай уже де-факто визначено.

IBU вирішив штучно додати змаганням цікавості. Починаючи з цього сезону, біатлоністи з топ-15 загального заліку КС у спринтах та індивідуалках стартуватимуть під номерами з 46-го по 75-й, згідно з жеребкуванням. Раніше вони могли самостійно вибирати собі стартову групу. А ось відкривати змагання тепер будуть найкращі біатлоністи своїх країн, які не входять до топ-30 загального заліку. Теоретично, у більшості гонок це має їм допомогти бути більш конкурентними у порівнянні з лідерами. Оскільки до числа останніх українці зараз не входять, то для наших спортсменів нововведення можна оцінювати, як непогане. Топи світового біатлону, ясна річ, обурені таким рішенням, але їх значно менше, ніж середняків та аутсайдерів, тож можна сказати, що більшість країн підтримала Міжнародний союз біатлоністів.

Далі поговоримо про персоналії.

Чоловіки

Два останні роки перевага норвежців над спортсменами всіх інших країн була повною та беззаперечною. У сезоні 2022/23 вони складали першу трійку загального заліку, а торік – взагалі першу п’ятірку. Важко уявити, що зараз хтось несподівано кине збірній Норвегії реальний виклик. Тобто, національність володаря Великого кришталевого глобусу (ВКГ) сезону 2024/25 можна з великою долею вірогідності спрогнозувати заздалегідь. А ось хто конкретно це буде – під питанням. Минулого сезону звична перевага Йоганнеса Тінгнеса Бьо вже не була величезною й доля ВКГ вирішилася лише на останньому етапі у Кенморі. Ба більше – далеко не завжди Принц біатлону ставав найшвидшим спортсменом у гонках. Передсезонні змагання у Шушені на відкритому чемпіонаті Норвегії Бьо-молодший провів дуже посередньо. Найкращим його результатом стало десяте місце у спринті. Але подібне стається не вперше, цілком можливо, що найкращий біатлоніст світу знову просто розминається перед стартом Кубка світу. Втім, є варіант, що Йоганнес особливим чином готуватиметься до наступного, олімпійського сезону, який, за його словами, виявиться для нього останнім у кар’єрі. А прийдешній сезон тоді стане свого роду транзитним? Цього не можна виключати.

Getty Images/Global Images Ukraine. Йоганнес Бьо

Головний минулорічний конкурент Йоганнеса, Тар’єй Бьо, у Шушені виглядав ще слабшим за свого брата. Те саме стосувалося і Йоганнеса Дале. Стурла Легрейд у передсезонці звично не був особливо швидким. А ось хто показав одразу свою готовність до старту сезону – це Ветле-Шостад Крістіансен, який виграв спринт та став другим у мас-старті. Хорошу поточну форму продемонстрували також Ендре Стрьомсгейм та Вебйорн Соерум. Найшвидший же біатлоніст збірної Норвегії, Йоган-Олав Ботн, відправлений лише на кубок IBU через свою проблемну стрільбу. Скоріш за все, на КС ми побачимо його вже у 2025-му році. Норвезькому розсипу біатлонних талантів можна лише позаздрити.

Першим після норвежців минулого сезону був Емільєн Жаклен. Тож згадаємо про збірну Франції. Вона перевіряла свою готовність до боротьби з норвежцями у Шушені й, в принципі, може бути задоволеною результатами. До першої трійки, зрозуміло, скандинави нікого не впустили, але четверте-п’яте місця у спринті Еріка Перро та Фаб’єна Клода та шоста позиція Жаклена у мас-старті мають бути оптимістичними для французів. Особливо варто відзначити прогрес 23-річного Перро. Натомість володар ВКГ сезону 2021/22 Кантен Фійон-Має, вочевидь, знаходиться вже на спаді кар’єри. Втім, у свої хороші дні французи зможуть претендувати на перемоги і в естафетах, і в особистих гонках. Під хорошими днями варто розуміти, в першу чергу, якісну стрільбу Жаклена та Клода.

Збірна Швеції перевіряла свою готовність до сезону вдома, в Ідре. Там її в короткій індивідуальній гонці здивував Віталій Мандзин, про що трохи нижче. В особистих гонках шведи розраховуватимуть на те, що у Себастьяна Самуельссона та Мартіна Понсілуоми піде стрільба. Адже зі швидкістю в них проблем немає. Зате точність, особливо в Понсілуоми, залишає бажати кращого. В Ідре непоганий рівень готовності продемонстрував Єспер Нелін. Проте навряд чи це означає, що він здатен змагатися на рівних із двома лідерами своєї команди. Після минулого сезону завершив кар’єру Пеппе Фемлінг, і не факт, що це погана новина для шведів. Забагато разів Фемлінг завалював класичну естафету.

У збірної Німеччини втрата куди вагоміша: зі спортом попрощався багаторічний лідер команди Бенедикт Долль. Тож німці тепер розраховують на швидкісних Йоганнеса Кюна та Філіппа Наврата, які іноді дивували біатлонний світ минулого сезону у позитивному сенсі. В строю залишається й найкращий швидкостріл та один з найкращих снайперів світу Юстус Штрелов. Сподівається збірна Німеччини й нате, що Філіпп Горн нарешті перенесе свої успіхи з Кубка IBU на КС. А ось переможець першої індивідуалки минулого сезону в Естерсунді Роман Реєс нині не проходить до першої команди і відправився на Кубок IBU.

Збірна Італії змагалася два тижні тому разом із норвежцями та французами у Шушені та нічим не вразила. А італійці чекають подальшого прогресу від молодого лідера команди Томмазо Джакомеля, який завершив минулий сезон у топ-10 загального заліку. Тут багато що залежить від його проблемної, хоч і швидкої, стрільби. Те саме стосується Дідьє Бьона, хіба що очікування від нього менші. Віковий Лукас Гофер стане хорошою опцією, перш за все, для естафети.

Якщо вже про ветеранів, то згадаємо латвійця Андрєя Расторгуєвса, який під завісу кар’єри несподівано став майстром індивідуальних гонок та якісної стрільби. Поки не вішають гвинтівку на цвях словенець Яков Фак та суперветеран, 41-річний австрієць Симон Едер.

Наші

Після минулорічного провалу, коли українські біатлоністи втратили п’яту квоту на участь в особистих гонках, фінішувавши за межами топ-10 у Кубку націй, у команді відбулися серйозні зміни. Словацький фахівець Юрай Санітра нарешті був відправлений у відставку, а очолювати чоловічу команду знову було покликано досвідчену українську наставницю Надію Бєлову. До 2016-го року вона якраз тренувала нашу збірну, після чого доволі вдало працювала з жіночою збірною Польщі. Мабуть, це найкращий варіант у наших поточних політичних та економічних умовах.

Після сезону 2023/24 повісив лижі на цвях 37-річний Артем Прима. Дуже вірогідно, що він згодом розпочне тренерську кар’єру, як раніше зробив його старший брат Роман.

Вже чимало років головні надії збірної України покладаються на чемпіона світу-2019 у гонці переслідування, Дмитра Підручного. Цього року йому вдалося обійтися без серйозних травм у міжсезоння, хоч і не обійшлося без хвороби у жовтні. Рівень його готовності наразі під питанням. Незважаючи на незвично якісну стрільбу (1 промах за 6 вогневих рубежів), ходом Дмитро дуже багато програвав і лідерам, і середнякам світового біатлону у Шушені. Невже це наслідок продовження роботи з особистим тренером, яким у Підручного залишається Санітра? Зрозуміло, що пік підготовки 33-річного спортсмена має припадати на лютневий чемпіонат світу. Але останніми роками наші тренери та функціонери часто кажуть про піки, які залишаються такими лише на словах.

Окрім Підручного, всі члени збірних А та Б змагалися в Ідре. Тут приємно здивував 21-річний Віталій Мандзин. З двома промахами він виграв коротку індивідуальну гонку у основного складу збірної Швеції. Це має додати молодому спортсмену впевненості у власних силах і, хтозна, можливо, вже цього сезону йому вдасться стати лідером чоловічої збірної?

Getty Images/Global Images Ukraine. Віталій Мандзин

Спринт в Ідре, щоправда, розставив крапки над «і». Себастьяну Самуельссону всі наші збірники програли чистим ходом мінімум дві хвилини. Це не повинно особливо дивувати, адже такі зараз реалії.

Антон Дудченко виглядав більш-менш стабільно у стрільбі, за виключенням одного вогневого рубежу в індивідуалці. У швидкості провал минулого сезону, зрозуміло, компенсувати за одне міжсезоння не вийде.

І, нарешті, разом з Підручним, Мандзиним та Дудченком на перший етап КС вирушать Богдан Цимбал та Артем Тищенко. Очевидно, Надія Белова бачить потенціал у ще достатньо молодому Цимбалі, попри те, що минулий сезон став для нього провальним і він втратив місце в першій команді. Тищенко ж має за рахунок стабільної стрільби допомогти збірній у естафетах та індивідуальній гонці.

У свою чергу, на Кубок IBU відправилися Тарас Лесюк, Руслан Ткаленко, Денис Насико, Сергій Супрун та Богдан Борковський. Якщо комусь із них вдасться себе там добре проявити, двері першої команди для них будуть відкритими.

Жінки

Попередній сезон у представниць прекрасної статі вийшов украй інтригуючим. Першу та третю позиції у загальному заліку розділили лише 47 очок. Є всі підстави прогнозувати подібну запеклу боротьбу й цього року. Щоправда, володарка ВКГ Ліза Віттоцці у міжсезоння страждала від травми спини, причому до старту першого етапу остаточно подолати проблему так і не змогла. Тому італійка змушена була відмовитися від виступів у Контіолахті, що фактично одразу виключає її з боротьби за найвищі щаблі загального заліку. На відміну від Віттоцці, її партнерка по команді Доротея Вірер, яка хворіла більшу частину 2023-го року, цього разу непогано підготувалася до сезону й навіть змогла потрапити у топ-3 у мас-старті на передсезонному турнірі в Шушені. 34-річна спортсменка, як і Йоганнес Бьо, планує завершити кар’єру в олімпійський рік, тим більше, що Олімпіада пройде в її рідній Італії.

Getty Images/Global Images Ukraine. Доротея Вірер

Головними суперницями Вірер на змаганнях у Шушені були, зрозуміло, норвежки. Переконати у своїй хорошій формі з них змогла тільки Інгрід Тандреволд, яка впевнено виграла і спринт, і мас-старт. Ані Каролін Кноттен, ані Юні Арнеклейв в обидвох гонках не вразили. Особливо здивувала великою як для себе кількістю промахів Кноттен, відома своїми снайперськими здібностями.

Збірна Франції, головний фаворит Кубка націй, явно планує з першого ж етапу вразити всіх суперниць. На відміну від чоловічої команди, вони не поїхали до Шушена перевіряти власні сили у боротьбі з норвежками, а залишилися тренуватися вдома. Одразу троє француженок – Лу Жанмонно, Жюстін Бреза-Буше та Жюлья Сімон – минулого сезону фінішували у топ-5 загального заліку, а Софі Шово, Жилонн Гігонна та Жанні Рішар у свої хороші дні можуть боротися не тільки за квіткову церемонію, але й за подіум особистих гонок. А естафетна четвірка жіночої збірної Франції, з урахуванням проблем зі складами у інших топ-збірних, кожного разу виглядатиме головним претендентом на перемогу.

Що мається на увазі під проблемами конкуренток? Найкраще це видно на прикладі команди Швеції. Мона Брурссон завершила кар’єру. Лінн Перссон вийшла заміж і вже під прізвищем Гестблом заявила, що пропускає сезон 2024/25 через травму плеча. Ганна Еберг за все міжсезоння так і не змогла до кінця залікувати травму коліна, через що може пропустити перші гонки етапу в Контіолахті. В порядку залишаються хіба що Ельвіра Еберг та Анна Магнуссон, які непогано виглядали на передсезонних змаганнях в Ідре.

У німкені Яніни Геттіх-Вальц турботи зовсім іншого характеру: вона пропускає сезон через вагітність. Щоправда, нібито вдалося розібратися зі своїми болячками останніх років потенційній лідерці збірної Німеччини Францисці Пройсс. З відомих біатлоністок у команді залишилася тільки снайперка Ванесса Фогт. Решта спортсменок – відносно молоді дівчата без великого досвіду на рівні КС.

З-поміж представниць інших країн варто згадати про швейцарку Лєну Хеккі-Гросс. У віці 28 років вона раптом увірвалася до еліти світового біатлону минулого сезону й цікаво подивитися, чи продовжиться її зростання, чи все завершиться річним спалахом. Варто спостерігати за можливим прогресом молодих чешки Терези Воборнікової та австрійки Анни Гандлер. А також за тим, чи буде такою ж швидкою після пологів словачка Пауліна Батовська-Фіалкова.

Наші

Жіночій збірній України з Миколою Зоцем на чолі не позаздриш. Зміна поколінь у команді проходить дуже болісно. Закінчили кар’єри сестри Семеренко, Олена Підгрушна-Білосюк. Навіть натуралізована білоруска Дар’я Блашко, хоч ніколи не хапала з неба зірок, поставила кар’єру на паузу. Ірина Петренко у серпні зламала ногу й поки незрозуміло, чи зможе у цьому сезоні повернутися на рівень першої команди. Замінювати досвідчених спортсменок опцій відверто мало. Про причини такої ситуації сказано багато, не будемо повторюватися, розповімо про те, що маємо.

Юлія Джима, єдина зі складу легендарної золотої олімпійської естафетної команди, продовжує кар’єру. Минулого сезону, крім неї, ніхто з усіх наших біатлоністів у загальному заліку не фінішував у топ-30. 33-річна Юлія продовжує працювати особисто зі словенцем Урошем Велепцем, тому єдина з українок передсезонні гонки проводила на відкритому чемпіонаті Австрії. Де абсолютно не вразила швидкістю, поступаючись не тільки господаркам змагань, а навіть молодим болгарським даруванням.

Getty Images/Global Images Ukraine. Юлія Джима

Всі інші представниці команд А та Б виступали у шведському Ідре. За великим рахунком, відзначити тут можна тільки Христину Дмитренко. 25-річна спортсменка є єдиною, про кого варто вести мову в плані прогресу. Ще пару років тому вона не була конкурентною навіть на рівні IBU, але використала свій шанс у процесі зміни поколінь. Минулорічний чемпіонат світу дає надію Христині за пару років потрапити якщо не до еліти, то хоча б до другого ешелону світових біатлоністок. В Ідре вона стала шостою у короткій індивідуальній гонці та четвертою у спринті. Про виступи решти наших спортсменок казати особливо нема чого. Прогресу не видно ані у юних наших спортсменок, ані у більш досвідчених.

В будь-якому разі, на перший етап Кубка світу до Контіолахті відправилися Юлія Джима, Христина Дмитренко, Анастасія Меркушина, Олександра Меркушина, Анна Кривонос, Олена Городна. Незважаючи на невдалі виступи у минулому сезоні, команда зберегла квоту у 5 спортсменок на особисті гонки. Правда, вдалося це виключно через меншу конкуренцію у другому-третьому ешелонах жіночих збірних порівняно з чоловічими.

На Кубок IBU вирушили Надія Бєлкіна, Лілія Стеблина, Дарина Чалик, Любов Кип’яченкова, Ксенія Приходько та Ірина Петренко.

Чого очікувати від чоловічої та жіночої українських збірних у сезоні, що стартує? Про медалі мова фактично не йде, такі вже реалії сьогодення. Боротьба за топ-10, а в особливо вдалі дні – за квіткову церемонію – ось наші орієнтири. Це стосується і особистих гонок, і естафет. В Кубку націй мета для жінок – втримати місце в чільній десятці та п’яту квоту на гонки. Для чоловіків – цю ж квоту собі повернути.

Змагання на першому етапі Кубку світу у Контіолахті розпочнуться у суботу, 30 листопада. О 14:15 стартує сингл-мікст, а о 16:45 – змішана естафета. Телетрансляції вестиме канал «Суспільне спорт».

За матеріалами