ФК Рух. Олексій Сич Захисник львівського «Руху» Олексій Сич дав перше інтерв'ю Українській асоціації футболу щодо свого виклику до лав національної команди. – Вітаю з викликом до збірної України. Попри велику дорогу видно, що ти досі емоційно дуже піднесений, це правда? – Так, це правда, незважаючи на то, коли мені подзвонили і в який час, я в будь-який момент готовий виїхати. Тому це для мене була несподіванка і я дуже радий, що тут зараз. – Де ти був, коли тобі подзвонили? – Я просто лежав в ліжку з дружиною, дивилися якісь там серіал, але набрав наш генеральний директор Ігор Михайлович і каже: «Я тебе вітаю». Кажу йому у відповідь: «З чим?». І він відповів: «Тебе в збірну викликала». Звичайно я був дуже здивований. Тому це для мене було як новий етап. – Ти одразу повірив що це правда? – Ну не одразу звичайно, але вже, коли почали там тренер дзвонити, інші вітати – я тоді вже зрозумів, що це все насправді. – Руки трусились? Телефон кинув? Що робив? – Ні ну як у Назаренка в мене телефон не впав, але руки трусились. Вперше такі емоції – це круто. – Скільки їхав? Скільки часу дорога зайняла? – Я приблизно виїхав о 10-й ранку і от зараз на годиннику перша-друга ночі. Але дорога це пустячки, головне, що я тут. – Що далі? Як думаєш команда прийме? З ким будеш першим бачитись? Про що будеш говорити? Як плануєш поводиться? Шось собі малював? – Звичайно малював. Ну тут більше хлопців тих, яких я вже знаю по олімпійській збірній, по U-21. Зрозуміло, що є старші хлопці, з якими я взагалі незнайомий, там з легіонерами. Цікаво познайомитися з ними, тому я в передбаченні цього всього. – Хто, до речі, тобі зі збірної, з тим ким ти знайомий, написав? – Назаренко написав, Бражко написав – з ними на зв'язку. – Що далі? Що хочеш від цього збору? – Звичайно хочеться, щоб команда перемогла ці всі дві гри. Ну це основне і якщо буде можливість, то допомогти команді. По материалам