Нічия не в актив. Чому цю Болонью не можна було відпускати
Getty Images/Global Images Ukraine 18:4 – таким виявився фінальний підсумок матчу «Болонья» – «Шахтар» у контексті ударів по воротах. Італійська команда на голову перевершила українську. А ще господарі перевершили гостей у пресингу, інтенсивності, в ініціативі. Якщо в сухому залишку, можна констатувати, що команда Пушича банально відскочила. Навіть за умови, що найбільш реальний момент для взяття воріт створили саме донеччани (у самому дебюті зустрічі Судаков аж надто нехитро пробив з одинадцятиметрової позначки). Однак у мене склалося стійке враження, що відчутна ігрова домінація «россоблу», особливо у другій половині зустрічі, викликана насамперед і в останню чергу пасивністю чемпіонів України. Я не знаю, чому так. Я не можу дати відповіді на запитання – чому «Шахтар» відмовився від своєї гри – агресивної, активної, інтенсивної. «Шахтарської», одним словом. Все те, що проповідує майже на кожній прес-конференції Пушич – про ігрову красу, про видовищність та стиль, у грі проти «Болоньї» у виконанні його команди не було. І це дивно. Дивно, якщо не сказати більше. А я скажу більше. Бо випадок простий, як удар Судакова з «точки». «Болонья» зараз не та, що була минулого сезону. Про це ми говорили і напередодні гри, і старт «хортів» у новому сезоні чемпіонату Італії це «не те» і наочно продемонстрував, і не менш наочно підтвердив. Команда у чотирьох турах серії А виборола три нічиї при одній поразці. Getty Images/Global Images Ukraine І в цьому якраз немає нічого дивного, нічого осудного, бо команда змінилася дуже суттєво. І навряд чи на краще. Пішли чотири футболісти, які визначали в минулому сезоні ігрове обличчя «Болоньї», а ще одим із тих, хто визначав, травмований. Пішов на підвищення до «Ювентуса» і головний творець болонського дива – Тьяго Мотта. На його місце прийшов Вінченцо Італьяно, якому знадобився цілий сезон, щоби зробити на попередньому робочому місці своє маленьке диво – флорентійське. Якщо загалом, двома словами, то нинішня «Болонья» схожа на ту, зразка минулого сезону, лише вивіскою. От якби у «Шахтаря» з якихось причин не виявилося у стартовому складі Судакова, Матвієнка, Зубкова, Егіналду, Сікана, а на додачу ще й Пушича, то такий «Шахтар» на даному відрізку шляху, тобто на початку нового сезону, був би об'єктивно слабший від того, в якому були перераховані вище товариші. Нинішня «Болонья» – не висококласна команда. Так, вона все одно залишається італійською і по суті, і по духу, і грати проти італійських команд нашим командам, зокрема «Шахтарю», завжди складно. Але якщо і була можливість вдало зіграти, якщо і був шанс на перемогу, то цей шанс був 18 вересня. Але «Шахтар» свій шанс благополучно профукав. Так, у мене теж не йде з голови той момент на самому початку гри, з пенальті. Реалізуй його Судаков — і хто знає, як би надалі склався підсумок протистояння. Я не виключаю, що він склався б саме на нашу користь. Однак, з іншого боку, нереалізований пенальті якнайкраще вписується у висловлену мною вище теорію. «Шахтар» був непереконливий, «Шахтар» відмовився від своєї гри, причому відмовився, наскільки я розумію, свідомо, тому невдалий удар Судакова з одинадцятиметрової позначки не став винятком із правила. Мабуть, що він, той удар, і не міг стати винятком із правила. Особливо якщо врахувати, в якій зараз прострації перебуває Георгій. Getty Images/Global Images Ukraine Якщо правда те, що нещодавно «Наполі» був готовий заплатити за Судакова сорок мільйонів євро, то, як на мене, потрібно було не просто приймати цю пропозицію неаполітанського клубу, а зустрічати гостей із півдня Італії з короваєм. І красиво запакувати «предмет продажу». Ну, хоча б червоною тасьмою перев'язати. Але «Шахтар» хотів заробити на трансфері свого нового таланту не менше, ніж заробив на продажі Мудрика. Ну, і тепер видно, що вже навряд чи заробить навіть сорок мільйонів. Тому що Судаков зараз, як та «Болонья», також не той, яким був. Але якщо у «Болоньї» є можливість для зростання та прогресу, то у Георгія такої можливості особисто я не бачу. І тому підтвердження – не лише матчі за клуб, а й за збірну. Та що там говорити, якщо беззастережно найкращим гравцем поєдинку у складі «Шахтаря» називається голкіпер, це означає, що щось пішло явно не так. А ось те, що пішло не так. Відсутність високого пресингу з боку донеччан, орієнтація лише на діагональні закидання м'яча в чужу зону, гра другим номером, багато індивідуального браку, відсутність швидкості в атаці. «Шахтар» явно грав обережно. «Шахтар» явно грав на результат. На нічийний результат. Чи можна дорікати команді Пушича за обережність? Можна і потрібно, якщо враховувати контекст. Про контекст було сказано вище. Якби Пушич спробував ризикнути, його команда могла б мати після першого туру не одне, а повноважних три очки. Але Пушич вибрав синицю в руці. Не виявилася б ця синиця за фактом «качкою» під ліжком. Бо далі буде у рази складніше. Далі – знову італійська команда. Але не розбалансована, не сира і не стадії будівництва. А вже давно збудована. І оптимізму перед «Аталантою» у мене небагато. 
