Нові рекорди 51-річного Касаї, перемога Шумахера. Підсумки лижного тижня
Skijumping.pl. Норіакі Касаї Старти тижня: Субота, 17 лютого Саппоро (Японія), HS 134, особистий турнір Неділя, 18 лютого Саппоро (Японія), HS 134, особистий турнір Після Лейк Плесіда Кубок світу зі стрибків з трампліну вирушив у ще одну трансконтинентальну подорож – до японського Саппоро. Найочікуванішою подією етапу було повернення на Кубок світу легендарного 51-річного суперветерана Норіакі Касаї, який у нинішньому сезоні набрав свою найкращу форму за останні роки та заробив собі місце в національній групі збірної Японії через внутрішні старти та Континентальний кубок. І загалом Касаї показав, що навіть у такому віці здатен не бути статистом на рівні Кубка світу. Норі двічі пройшов у кваліфікацію, і вперше з 2020 року виступив в основних змаганнях. Ба більше: у суботу Касаї навіть пробився до другої спроби і набрав одне очко за 30-те місце – пунктів до генеральної класифікації він не набирав ще з березня 2019 року. Норі вкотре оновив свої власні вікові рекорди – і як найстарішого учасника Кубка світу, і як найбільш вікового стрибуна, який набрав очки в загальний залік. Це насилу вкладається в голові, але свої перші очки на Кубку світу Касаї набрав ще 9 грудня 1989 року. З 50 учасників суботніх основних змагань 44 на той момент ще не народилися. І це при тому, що останніми роками, як ми вже неодноразово говорили, стрибки з трампліну дуже помітно «подорослішали». З огляду на дуже слабкий рівень другого ешелону збірної Японії, Касаї цілком заслужив місце в основному складі команди на наступні етапи Кубка світу. На момент написання матеріалу вибір тренерського штабу збірної Японії на заключний відрізок сезону ще не був відомий. Але, враховуючи, що Норіакі завжди був майстром польотів, а з 14 стартів Кубка світу, що залишилися, рівно половина, сім, буде на гігантських трамплінах, то рішення включити його до складу було б цілком логічним. Update: Уже стало відомо, що Касаї точно полетить до Європи і виступатиме на Континентальному кубку. Хоча головний тренер збірної Японії Кенто Сакуяма (який, до речі, на 18 років молодший за свого підопічного) заявив, що, цілком можливо, ми побачимо Норіакі і на Кубку світу. Так чи інакше, Касаї вперше за три роки виступить на міжнародних змаганнях за межами Японії. Касаї своїми виступами свято японським уболівальникам подарував, а ось Рьою Кобаясі до перемог трохи не дотягнувся, двічі посівши друге місце. До того ж у суботньому турнірі він програв переможцю, Штефану Крафту, 0,4 бала — рівно стільки ж, скільки і Ловро Косу тиждень тому в Лейк Плесіді. Знову можна говорити про те, що перемогу в японця вкрали судді. Сумарно ж Кобаясі в нинішньому сезоні посів друге місце вже вдев'яте – це рівно стільки ж, скільки за чотири попередні сезони разом узятих! Недільний подіум для Кобаясі став 62-м у кар'єрі на Кубку світу – він лише в одному подіумі від національного рекорду Японії, який належить тому ж Касаї. Топ-10 у суботу замкнув старший брат Рьою, Юнсіро Кобаясі – такого йому не вдавалося з грудня 2021 року. У неділю третім після першої спроби йшов Рен Нікайдо, але в другому раунді він відступив на сьоме місце. Японець залишився без подіуму, але свій особистий рекорд на Кубку світу оновив. Крім японців, у центрі уваги цього тижня була і збірна Норвегії, всередині якої вибухнув скандал. Один із лідерів команди, Йоханн Андре Форфанг, написав до керівництва Норвезької лижної федерації лист, у якому повідомив про погану атмосферу всередині команди та про конфлікт стрибунів із головним тренером Александером Штоклем, який, до речі, з командою до Саппоро не вирушив, залишившись у Європі. Відразу ж пішли розмови про відставку Штокля, хоча сам тренер має намір продовжувати роботу з командою. На захист австрійського фахівця виступив голова стрибкового відділення Норвезької лижної федерації Клас Бреде Бротен, тож щонайменше до кінця сезону Штокль допрацює. Навесні ж Бротен свій пост, як уже повідомлялося, покине, тож, існує доволі висока вірогідність того, що 13-річне правління Штокля у збірній Норвегії також добіжить кінця. З огляду на те, що після того, як інформація про лист Форфанга просочилася в пресу, ніхто з норвезьких стрибунів не виступив на захист тренера, схоже, стосунки справді зіпсовано остаточно, і назад до тюбика зубну пасту вже не заштовхаєш. Дивно, але на тлі скандалу збірна Норвегії в Саппоро виступила дуже непогано за мірками нинішнього, досить слабкого для скандинавів сезону. Сам Форфанг не вражав, а головною зіркою команди на «Окураямі» став Крістоффер Еріскен Сундал. У суботу він зумів здійснити рейд з 20-го місця на сьоме, а в неділю замкнув топ-3, вдруге в кар'єрі піднявшись на подіум на Кубку світу. У недільному турнірі до другої спроби пробилися всі шість представників збірної Норвегії – таке трапилося вперше в нинішньому сезоні. Суботній турнір виграв Штефан Крафт. Після невдалого для австрійця етапу у Віллінгені здавалося, що в боротьбу за Великий кришталевий глобус (ВКГ) повернулася інтрига, проте ненадовго. Схоже, завадити австрійцю виграти свій третій Кубок світу в нинішньому сезоні може завадити лише якийсь форс-мажор. Суботня перемога стала для Крафта 39-ю в кар'єрі на Кубку світу – за цим показником він зрівнявся з двома легендарними поляками, Адамом Малишем і Камілем Стохом. З цих 39 перемог 5 були здобуті саме в Саппоро – стільки ж разів на «Окураямі» вигравав і рекордсмен, норвежець Роар Льокельсой. Сумарно ж це вже дев'ята перемога для Крафта в нинішньому сезоні – його найкращий результат у кар'єрі. У неділю Крафт залишився без подіуму (четверте місце), але загалом як команда збірна Австрії в Саппоро домінувала. У суботу в топ-6 опинилося одразу чотири підопічних Андреаса Відхьольцля, в неділю – три. Примітка: спочатку в підсумковому протоколі недільних змагань Мануель Феттнер ділив третє місце зі Сундалом, а Крафт був п'ятим. Однак у підсумку результати були скориговані: Феттнер опустився на п'яте місце, а Крафт піднявся на четверте. Річ у тім, що після стрибка Мануеля журі скоротило розгін на одну сходинку, і в LIVE-режимі Сундалу і Крафту не зарахували +3,7 бала компенсації. До слова, робота електроніки в Саппоро загалом викликає багато запитань. Уже не перший рік поправки на вітер під час стрибків часом виглядають нереалістичними, і, як здається, не відображають того, що реально відбувається на трампліні. Іноді складається враження, що ці компенсації формують не датчики виміру вітру, а генератор випадкових чисел. Дуже неоднозначним вийшов етап у Саппоро для збірної Словенії. Суботній турнір команда Роберта Хрготи провалила, вперше з відкриття сезону 2022/2023 набравши менше 50 очок у Кубок націй. Однак у неділю Словенія чарівним чином перевтілилася: Домен Превц здобув сенсаційну перемогу, а його старший брат Петер і Ловро Кос також потрапили до топ-10. Розчарував тільки Тімі Зайц, який покинув Саппоро з 0 очок в активі: 31-ше місце в суботу і дискваліфікація в неділю. Для Домена це шоста в кар'єрі перемога на Кубку світу і перша майже за п'ять років – з 17 березня 2019 року, коли він виграв польотний старт у Вікерсунді. 4 роки і 338 днів – це 12-та найдовша пауза між перемогами одного стрибуна в історії Кубка світу. Якщо ж винести за дужки польотні трампліни, то Превц-молодший не потрапляв на подіум понад 7 років – з часів змагань у Віслі 15 січня 2017 року. Не може занести собі в актив етап у Саппоро збірна Німеччини. Андреас Веллінгер у суботу замкнув топ-3, проте вже тоді втратив друге місце в загальному заліку, пропустивши Кобаясі. Недільний турнір Андреас провалив. Так, у першій спробі німцеві явно не пощастило із зарядом бокового вітру, але й у другому раунді якогось видатного рейду він здійснити не зумів, піднявшись із 23-го місця лише на 16-те. Карл Гайгер у неділю сенсаційно виграв кваліфікацію – подібного роду результат ніяк не читався ні за його стрибками в Саппоро, ні за результатами на попередніх етапах. Але вже в основних змаганнях Карл повернувся на звичний для останніх місяців рівень і посів скромне 12-те місце. Філіп Раймунд після подіуму в Лейк Плесіді продовжити в тому ж дусі не зумів, і в Саппоро повернувся на рівень середняка. Уже в трьох стартах поспіль не може набрати очки П'юс Пашке – і, як підсумок, у неділю збірна Німеччини не зуміла делегувати в топ-10 жодного зі своїх стрибунів. А ось збірна Польщі в топ-10 потихеньку обживається. Після Александера Жніщоля і Пьотра Жили в Саппоро в суботу вперше в сезоні пробився до топ-10 і Давід Кубацкі – восьме місце. Каміль Стох до десятки найкращих все ще не може дотягнутися, але загалом на «Окураямі» провів свій найсильніший вікенд у сезоні: 12-те і 18-те місця. Александер Жніщоль свою серію потраплянь до топ-10 перервав на позначці в чотири старти. У суботу після першого раунду він йшов дев'ятим, але провалився в другій спробі і відступив аж на 25-те місце. До слова, в Саппоро з ним подібне відбувається не вперше. Рік тому на «Окураямі» він узагалі йшов третім, але в підсумку провалив другий стрибок і відступив на те ж саме 25-те місце. Відступив за межі топ-10 Жнищоль і в неділю – проблема з другим стрибком у нього набуває перманентного характеру. Продовжує видавати стабільні результати Алекс Інсам, який у нинішньому сезоні вже 11 разів потрапив до топ-30 – це стільки ж, скільки за всю попередню кар'єру разом узяту. А виступає італієць на Кубку світу вже досить давно – з сезону 2015/2016. Його партнер по команді, Джованні Брезадола, покидає Саппоро з порожніми руками. І якщо в суботу він провалився (37-ме місце), то в неділю не зміг вийти на старт через проблеми з кріпленнями лиж.
Стрибки з трампліну
Другі місця Кобаясі та повернення Касаї
Skijumping.pl. Норіакі Касаї
Skijumping.pl. Домен ПревцЗагальний залік Кубка світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
П'ятниця, 16 лютого
Кранс Монтана (Швейцарія), швидкісний спуск, жінки
Субота, 17 лютого
Кранс Монтана (Швейцарія), швидкісний спуск, жінки
Квітф’єлл (Норвегія), швидкісний спуск, чоловіки
Неділя, 18 лютого
Кранс Монтана (Швейцарія), супергігант, жінки
Квітф’єлл (Норвегія), супергігант, чоловіки
Бенефіс Італії в Кранс Монтані
Жіночий Кубок світу приїхав на швидкісний етап у швейцарській Кранс Монтані. Місцева траса «Мон Лашо» є доволі складною з технічного погляду: як не старайся, але навіть у швидкісному спуску уникнути великої кількості доволі закритих і технічно складних віражів не виходить. І це впливає на результати: перевагу отримують не чисті швидкісниці зі значними антропометричними даними, а технічні гірськолижниці, які тяжіють до гіганта і супергіганта.
Так сталося і цього разу. Головною героїнею етапу стала Марта Бассіно, яка в суботу дісталася до першої в кар'єрі перемоги у швидкісному спуску на Кубку світу. На більшості трас у Бассіно немає шансів виграти швидкісний спуск, навіть якщо вона все робить правильно – Марті банально не вистачає антропометрії, і вона надто багато програє у швидкості на прямих ділянках. Однак у Кранс Монтані фактор її скромної антропометрії максимально нівелюється, при цьому підкреслюючи її прекрасні технічні навички в проходженні віражів.
Крім суботньої перемоги, у Бассіно в Кранс Монтані п'яте місце в п'ятничному першому швидкісному спуску і третє – в недільному супергіганті. Серії з трьох поспіль потраплянь у топ-5 у швидкісних видах у Бассіно в кар'єрі до цього ще не було.
Getty Images/Global Images Ukraine. Марта Бассіно
Чудово виглядала на «Мон Лашо» і її партнерка по команді Федеріка Бріньоне, яка володіє приблизно такими ж гоночними характеристиками і спеціалізацією – з тією лише різницею, що досвіду виступів у швидкісних видах через вік у неї побільше. Бріньоне замкнула топ-6 у п'ятницю і двічі піднімалася на подіум на вихідних. При чому в неділю Федеріка була максимально близька до перемоги, програвши в підсумку всього 0,04 секунди.
Найкращий етап у кар'єрі провела і Лаура Піровано, яка потрапила до топ-5 у двох швидкісних спусках. Четверте місце в суботу – повторення її найкращого результату в кар'єрі на Кубку світу, який був встановлений тут же, в Кранс Монтані, три роки тому. Ще одна ілюстрація специфічності траси «Мон Лашо».
Випередити Бріньоне всього на 0,04 секунди в неділю зуміла Стефані Венір, для якої це третя в кар'єрі перемога на Кубку світу і друга – за останній місяць. Нагадаємо, наприкінці січня саме вона виграла той самий фатальний швидкісний спуск у Кортіні д'Ампеццо, під час якого травм зазнала низка зірок на чолі з Мікаелою Шиффрін.
До слова, щодо американки. Її повернення в Кубок світу знову відкладається на невизначений термін, а Лара Гут-Бехрамі продовжує відриватися від неї в загальному заліку. На домашньому етапі в Кранс Монтані швейцарка перемогла і посіла третє місце в двох швидкісних спусках, а ось в улюбленому супергіганті стала лише шостою, програвши занадто багато на верхній ділянці траси. П'ятнична перемога для Лари стала першою у швидкісному спуску за понад два роки – з січня 2022 року, коли вона виграла змагання в Альтенмаркт-Цаухензеє.
Незважаючи на лише одну перемогу в швидкісних спусках у сезоні, швейцарка перехопила у травмованої Соф’ї Годжі лідерство в заліку Кубка світу в цій дисципліні. Таким чином, Гут-Бехрамі, як і її співвітчизник Марко Одерматт у чоловіків, зараз лідирує не тільки в загальному заліку Кубка світу, а й у 3 із 4 заліків з окремих дисциплін – за винятком слалому, який ні Лара, ні Марко не ходять взагалі.
Головна сенсація етапу в Кранс Монтані відбулася в суботу – четвертою в швидкісному спуску стала представниця Боснії і Герцеговини Ельведіна Музаферія. Чи треба говорити про те, що це не тільки найкращий результат у її кар'єрі, а й національний рекорд для боснійців? До цього Музаферія жодного разу не піднімалася вище за 14-те місце, та й загалом до топ-20 потрапляла лише тричі (до того ж двічі – за останній місяць).
Кріхмайр знову на коні
Чоловіки приїхали на традиційний швидкісний етап у норвезькому Квітф'єллі, головним героєм якого став Вінсент Кріхмайр: друге місце у суботньому швидкісному спуску та перемога у недільному супергіганті, що стала для зіркового австрійця лише другою у нинішньому сезоні, який видається для нього не надто вдалим.
Друге місце в суботу було ще більш примітним: у це важко повірити, але для Кріхмайра це лише перший у сезоні подіум у даунхілі. Після перемоги на фіналі минулого сезону в Сольдеу австрієць жодного разу не піднімався вище п'ятого місця, але завдяки своїй стабільності йде четвертим у заліку швидкісного спуску.
Getty Images/Global Images Ukraine. Вінсент Кріхмайр
Випередити Кріхмайра в суботу зумів лише Нільс Хінтерманн, для якого це третя в кар'єрі перемога на Кубку світу, при чому дві з них було здобуто саме в Квітф'єллі (перша – у 2022 році). Загалом же з останніх чотирьох своїх подіумів на Кубку світу три Хінтерманн завоював саме на «Олімпіабаккені».
Ще одним гірськолижником, для якого трасу в Квітф'єллі можна назвати улюбленою, є Кемерон Александер. Два роки тому саме він поділив із Хінтерманном ту саму перемогу в швидкісному спуску на «Олімпіабаккені», і для 26-річного канадця вона так досі й залишається єдиною в кар'єрі. Цього разу в Квітф'єллі Александер посів третє і п'яте місця.
Свій найкращий етап у кар'єрі видав ще один канадець, Джеффрі Рід: шосте місце в суботу і друге в неділю – перший подіум на Кубку світу в кар'єрі 26-річного сина зірки гірських лиж 80-х Кена Ріда.
Любить трасу в Квітф'єллі й Домінік Паріс, який на «Олімпіабаккені» перемагав чотири рази в кар'єрі. У неділю він розділив третє місце з Марко Одерматтом. У суботньому швидкісному спуску італієць міг поборотися навіть за перемогу, але припустився грубої помилки під час приземлення після трампліну, що коштувала йому приблизно секунду.
Що стосується самого Одерматта, то він етап у Квіф'єллі не може занести в актив. У суботньому швидкісному спуску він лише розділив сьоме місце з Раяном Кокраном-Зігле. У супергіганті швейцарець міг претендувати на перемогу, але не надто вдало пройшов верхню частину дистанції, припустившись невеликої помилки. Виправити її часу та простору не вистачило – надто коротка траса у Квітф'єллі.
Топ-5 у суботу замкнув інший швейцарець, Франьо Фон Алльмен. Хоча успіхи 22-річного таланта, який добився величезного прогресу під час нинішнього сезону, поступово перестають бути несподіваними.
Справжньою катастрофою став етап у Квітф'єллі для збірної Франції. Ще під час тренування впали і отримали травми Максенс Музатон і новий лідер команди, Сіпрієн Сарразен. За попередньою інформацією, в обох травми не дуже серйозні, але пропуск суботнього швидкісного спуску дуже значно знизив шанси Сарразена на завоювання МКГ у даунхіллі. Відставання від Одерматта становить 42 очки, а попереду – тільки один швидкісний спуск, на фіналі сезону в Заальбаху.
На цьому проблеми збірної Франції на вичерпалися: у суботу під час швидкісного спуску впав і Нільс Аллегр. Наслідки падіння поки що не відомі, але виглядало страшнувато:
🇫🇷🫣 Oh la grosse chute pour Nils Allègre… Heureusement plus de peur que de mal pour le Tricolore, qui a fini par se relever #ChaletClub pic.twitter.com/cOn2ckjIAk
— Eurosport France (@Eurosport_FR) February 17, 2024
Загальний залік Кубка світу (чоловіки):
Загальний залік Кубка світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня:
Вівторок, 13 лютого
Кенмор (Канада), спринт, класика, чоловіки/жінки
Субота, 17 лютого
Міннеаполіс (США), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Неділя, 18 лютого
Міннеаполіс (США), розділка, 10 км, вільний стиль, чоловіки
Міннеаполіс (США), розділка, 10 км, вільний стиль, жінки
Історична перемога Шумахера на домашній трасі
Другою частиною північноамериканського турне у лижників-гонщиків був перший в історії Кубка світу етап у Міннеаполісі, де, на відміну від Кенмора, відбулися всього дві гонки. А дуже шкода, бо прем'єра в Міннеаполісі стала повним успіхом. Суботній спринт зібрав на трибунах і вздовж траси понад 17000 глядачів – у Кубку світу з лижних гонок більшу аудиторію можуть зібрати хіба що марафон у Холменколлені та спринт у Драммені.
Про що це говорить? По-перше, про те, що у лижних гонок на американському ринку є величезний потенціал, і поїздки в Північну Америку потрібно зробити регулярними. По-друге – про те, наскільки важлива локація, в якій проводяться гонки. Етап у Міннеаполісі проходив в одному з парків усередині самого міста: чудова логістика та інфраструктура для розваг – і одразу блискучий результат у плані відвідуваності.
Нібито на замовлення для місцевої аудиторії, недільна розділка принесла господарям гучний і сенсаційний успіх: перемогу здобув американець Гас Шумахер. Для збірної США це перша перемога з часів успіху Саймеона Хемілтона (Шумахер, Хемілтон… Ми точно говоримо про лижні гонки, а не про Формулу-1?) у спринті в Ленцерхайде в рамках Тур де Скі 31 грудня 2013 року. Перемог у дистанційних гонках у американців не було взагалі понад 40 років: з часів зірки 80-х Білла Коха, який свою останню перемогу здобув 12 лютого 1983 року в Сараєво.
Буде дуже цікаво подивитися на те, як розвиватиметься кар'єра Шумахера надалі. З огляду на те, що Гасу всього 23 роки, і в нього в послужному списку є три золота юніорських чемпіонатів світу, цілком імовірно, що це був не разовий епізодичний успіх, а початок зіркової кар'єри.
Getty Images/Global Images Ukraine. Гас Шумахер
Не можна не відзначити третє місце в коньковій розділці Пола Гулберга, який не пустив на подіум Йоханнеса Клебо. Тиждень тому його перемога в мас-старті в Кеноморі здивувала, але зараз здається, що тривалий спад форми у норвезького ветерана залишився позаду. А ось Сімен Хегстад Крюгер розчарував – лише восьме місце. Ще однією сенсацією стало шосте місце Томаса Мелоні Вестгора. Для 28-річного ірландця це найкращий результат у кар'єрі та взагалі лише друге потрапляння в топ-10 на Кубку світу.
Ну а обидва спринти минулого тижня (перший з них відбувся ще у вівторок у Кенморі) виграв Йоханнес Клебо, що дало йому змогу перехопити в Еріка Вальнеша лідерство у спринтерському заліку Кубка світу. Втім, легкими ці перемоги не назвеш. Обидві були здобуті у запеклій боротьбі: в першому випадку – з Рішаром Жувом, у другому – з Федеріко Пеллегріно. Втім, обом катастрофічно не вистачало стабільності: Жув після другого місця у вівторок у суботу навіть не пройшов кваліфікацію, Пеллегріно – навпаки.
Два дуже різних виступи в спринтах видав не тільки Пеллегріно, а й вся збірна Італії. У вівторок кваліфікацію пройшов тільки один італієць, Томас Хелльвегер, та й той вилетів уже в чвертьфіналі. А ось суботній спринт у Міннеаполісі став бенефісом «Скуадри Адзурри»: четверо італійців потрапили до топ-12 кваліфікації, а до фіналу, крім Пеллегріно, сенсаційно пробився ще й Сімоне Дапра. До цього 26-річний італієць на Кубку світу жодного разу не піднімався вище за 26-те місце, а в спринтах взагалі жодного разу не проходив кваліфікацію. Пеллегріно після суботнього подіуму, до того ж, відмінно виступив у недільній розділці, показавши сьомий результат.
Перша дистанційна перемога Сундлінг
У жінок недільна розділка також подарувала низку несподіваних результатів: насамперед впадають в око відмінні результати спринтерів. Перемогу, при чому дуже впевнену, здобула Йонна Сундлінг: вона на 15 секунд випередила партнерку по команді Фріду Карлссон і більш ніж на півхвилини – всіх інших суперниць. Для шведської спринтерки це перша в кар'єрі перемога в дистанційних гонках на Кубку світу.
Під кінець олімпійського сезону 2021/2022 Йонна добилася великого прогресу в дистанційних видах, тоді здавалося, що перша перемога вже назріває, але після цього послідувала травма і тривалий процес повернення на той рівень. Ледь не потрапила на подіум ще одна шведська спринтерка – Лінн Сван, яка стала четвертою. Зазначимо й десяте місце Майї Дальквіст, яка днем раніше у спринті вилетіла вже у півфіналі.
Утім, перемога Сундлінг здається не такою вже й сенсаційною, якщо згадати, наскільки сильною вона була днем раніше в переможному спринті. Могла Йонна виграти і вівторковий спринт у Кенморі, проте там шведка не змогла рівно розподілити сили за забігами: після впевненої перемоги в кваліфікації і в чвертьфіналі, з кожним наступним забігом вона мала виглядала дедалі слабкіше, і у фіналі лише замкнула топ-3, програвши Сван і Крістін Шістад.
Getty Images/Global Images Ukraine. Йонна Сундлінг
Після травми в обох спринтах минулого тижня пробилася у фінал Емма Рібом, проте обидва рази шведка була змушена задовольнятися у вирішальному забігу останнім, шостим місцем. У Міннеаполісі вона, можливо, була здатна поборотися за щось більше, але впала на самому старті фінального забігу.
Що стосується розділки, то, якщо багато спринтерш там здивували зі знаком «плюс», то деякі чисті дистанційниці – навпаки, зі знаком «мінус». Це стосується, наприклад, Хейді Венг і Ебби Андерссон, які опинилися лише в середині другого десятка. Невдалим вийшов домашній етап для Розі Бреннан, яка жодного разу не потрапила до топ-20. Такий провал Розі пов'язаний як зі звичним спадом формі в другій половині сезону, так і з тим, що обидві гонки були її неулюбленим коньковим стилем.
А ось інша класистка, Кертту Нісканен, минулий тиждень може занести собі в актив. У розділці вона замкнула топ-6, проте головний її успіх – четверте місце в спринті в Кенморі у вівторок. Для неї це лише друге в кар'єрі потрапляння до фіналу спринту, при чому перше сталося майже 11 років тому – в березні 2013 року на домашньому етапі в Стокгольмі, де вона замкнула топ-3.
Джессіка Діггінс на домашньому етапі до перемоги так і не дотяглася: третє місце в розділці і четверте днем раніше в спринті. Там американка діяла у своєму вже звичному стилі, дуже сильно викладаючись на ранніх стадіях, щоб мінімізувати ризики свого вильоту. І можемо лише повторити те, що ми вже говорили тиждень тому: запас класу у Діггінс у коньковому спринті достатній для того, щоб проходити перші стадії плей-оф в більш економному стилі і зберігати більше свіжості на фінал.
Так сильно на ранніх стадіях зазвичай викладаються гонщики, у яких не дуже сильний фінішний ривок, через що їхній єдиний шанс проходити далі – це вбивати суперниць темпом. Суботній же спринт у Міннеаполісі чітко показав, що з фінішним ривком у Діггінс повний порядок: у півфіналі заздалегідь скинути своїх суперниць американці не вдалося, проте після цього вона більш ніж впевнено випередила їх у фінішному створі.
