Перемога Шахтаря – закономірність, але аж ніяк не ковток свіжого повітря
Getty Images/Global Images Ukraine Нічого екстраординарного не сталося. Скажу більше – взагалі нічого особливого не сталося. Просто нестабільний «Шахтар» нарешті виборов першу перемогу в нинішньому розіграші чемпіонської Ліги. Він здобув її над ще більш кризовою командою, якою є (або нещодавно був) сам. Нагадаю, що до цієї гри «Янг Бойз» програв усі три матчі у Лізі чемпіонів і, як і «Шахтар», до четвертого туру не забив жодного голу. Проте не лише за цим показником варто судити про кризу «молодих хлопців». У ЛЧ вони поступилися «Астон Віллі», «Барсі» та «Інтеру» — ці суперники навіть серйозніші будуть, ніж ті, що були у стартових турах у команди Маріно Пушича. Кризу «Янг Бойз» виразніше видно на внутрішній арені. Там чемпіон Швейцарії минулого сезону пасе задніх у хвості турнірної таблиці, маючи гнітючі результати при захисті власних воріт і в ході сезону помінявши наставника. Крім того, команда з Берна на даний момент не може виставити свій навіть наполовину оптимальний склад, бо майже десять осіб основи травмовано. Враховуючи все вищевикладене, було б необачно і навіть несправедливо не чекати від «гірників» у матчі четвертого туру перших результативних дій та першої перемоги. І, з іншого боку, було б так само необачно у цій грі ставити на «Янг Бойз». Тому повторюся ще раз: у перемозі не найкращої версії «Шахтаря» над однозначно не найкращою (а то й зовсім найгіршою) версією «Янг Бойз» немає абсолютно нічого героїчного. Більше того, коли Бондаренко й компанія начудили, і номінальні гості повели в рахунку, особисто у мене склалося стійке відчуття, що і цього разу «гірники» проваляться в ЛЧ, і їхні «балакучі голови» знову нарікатимуть на складність логістики та аналогічні проблеми у «Динамо». Причому динамівські аналогічні проблеми вони (або він) напевно поставили б на перше місце за пріоритетами. Проте команда Марино Пушича порівняно швидко зуміла не лише відіграти один м'яч, а й забити другий. Переможний, як потім виявилося. Безумовно, в даному випадку не можна не віддати належне нашому чемпіону за характер. Як би там не було, наш чемпіон зумів проявити і бійцівські риси, і навіть майстерність. Останнє адресується, певна річ, Судакову. Разом з тим, не можу не відзначити і ще ось що. Пропущений «Шахтарем» м'яч – це скоріше непорозуміння. Не було на той момент у діях опонентів ні витонченості, ні навіть ґрунтовності. Банальна помилка Бондаренка, яку Пушич після матчу вирішив взяти на себе. Цікаво мені, а взяв би він її, цю помилку, на себе, якби «Шахтар» не виграв, а то й зовсім програв? Getty Images/Global Images Ukraine. Маріно Пушич Я це все – не стільки для того, щоб уколоти зайвий раз наставника донеччан, а скоріше для того, щоб ще раз наголосити, що у четвертому турі Ліги чемпіонів суперник у «Шахтаря» був не вищим за рівнем умовного «Колоса» з Ковалівки. І навіть у такому матчі, проти такого нехитрого суперника, «гірники» примудрилися і помилятися, і моментами ставити під сумнів свою перевагу в рахунку. Це мене вкотре наштовхує на твердження про те, як зараз глибоко провалився «Шахтар» та весь наш клубний футбол. Цьому провалу є ємне й об'єктивне пояснення – війна, – однак часом це пояснення наші клуби, що грають на євроарені, перетворюють, вибачте, на банальну відмазку, не демонструючи і дещиці того, що мали б демонструвати в умовах нашої страшної реальності. Тому, якщо говорити про глибину падіння нашого футболу, то в такому разі будь-яка перемога має сприйматися як благо, як ковток свіжого повітря, як привід для гордості. Але якби ви мене запитали, чи відчуваю я гордість за перемогу «Шахтаря» над «Янг Бойз», то я б довго знаходив потрібні слова, щоб уникнути відповіді. Єдине, що, на мій погляд, доречно в даній ситуації – віддати належне нашій команді за те, що ця команда не дозволила собі остаточно впасти обличчям у багнюку і взяла три очки там, де просто мала їх брати. Тим самим ця команда знову зробила актуальними майбутні трелі згаданих вище «балакучих голів» донецького клубу про унікальність Судакова і золоту ціну за золотого хлопчика. Ну, нехай. Мають право. Принаймні, до наступної гри в ЛЧ. І ця сама команда перемогою над «Янг Бойз», перемогою насамперед командною, а не тренерською, автоматично продовжила «повноваження» Маріно Пушича, якому, напевно, довелося б зібрати свої речі у разі ще одного провалу. Я не знаю, чи це добре, чи погано, що Пушич залишиться керувати «Шахтарем» і далі. Знаю лише, що від «істинно шахтарської гри» зараз залишилася, у кращому разі, лише обережність. Але я готовий її терпіти й надалі, якщо буде належний результат. А якщо не буде?
