Перший млинець нанівець. Олімпійська збірна України дебютувала поразкою
twitter.com/ultrasoccer Цього літа станеться визначна подія в історії українського футболу. Наша збірна вперше в історії буде представлена на Олімпійських іграх, що відбуватимуться в Парижі, і на рівних із іншими претендуватиме на перемогу в турнірі. Відповідно довелось створювати окрему команду, представники якої й готуватимуться до майбутніх змагань під орудою Руслана Ротаня. Звісно, із урахуванням ротації, бо ті, хто на чемпіонаті Європи U-21 минулого літа здобував цю заповітну перепустку, уже спокійно можуть претендувати й на місце в складі головної команди країни. Готуватись до Олімпіади в березні «синьо-жовті» вирішили в доволі цікавих умовах. За київським часом це був ще навіть не розпал робочого дня, а в японському місті Кіта-Кюшю на полі стадіону «Мікуні Ворлд Стедіум» уже були готові з’явитись молоді футболісти місцевої та нашої збірних. А ще панувала страшна злива, що докупи із зміною кліматичних умов добряче дошкуляло нашій команді. Проте навіть усі зазначені фактори разом навряд чи можуть слугувати поясненням того, що ми побачили у виконанні футболістів Руслана Ротаня цього дня. А власне, що ми побачили? Купа помилок у захисті та жодної ініціативи в атаці. І так тривало впродовж матчу. Дійшло до того, що невдалу подачу Сича з правого флангу під завісу першого тайму, яка раптово полетіла в напрямку дальньої дев’ятки, режисерам трансляції на місці довелось називати повноцінним ударом у площину та небезпечним моментом, бо іншого з нашого боку просто не було. Натомість японці, яких палко підтримував фактично повний стадіон, грали доволі розкуто. За технічними компонентами та за якістю командної гри суперники були просто на дві голови вищими за нас. А за кількістю моментів біля воріт Кіріла Фесюна, так узагалі мали оформлювати перемогу вже за підсумком першого тайму. Але нам пощастило в окремих епізодах через майстерність нашого воротаря, який і сам, до речі, кілька разів привозив небезпечні атаки на власні володіння. У другому таймі краще грати ми точно не стали, бо на самому його початку відбувся гол господарів поля. Дурнуватий та кострубатий, але все ж таки гол. Подачу кутового з правого флангу на 48 хвилині Секіне на ближній стійці підрізав у поперечину головою, а відскок від неї влучив у голову Сато й спрямував м’яч у сітку. Спроба команди Ротаня після цього проводити власні атаки взагалі ні до чого не призвела. Жодного небезпечного й навіть цікавого моменту в нас не було. А натомість почали з’являтись зони позаду, і це вже було неначе харакірі проти агресивних контратак японців. Зрештою, чергова помилка в центрі поля на 76 хвилині обернулась на гол Танаки, після чого можна було гру завершувати. Товариський матч. Японія U-23 – Україна U-23 — 2:0 Голи: Сато, 48, Танака, 76 Японія U-23: Кокубо – Огата (Учіно, 84), Баба, Сузукі, Секіне – Мацукі (Уенака, 80), Фуджіта, Аракі (Танака, 67) – Сато (Комі, 80), Сомено (Хосоя, 46), Ямада (Хіракава, 46). Україна U-23: Фесюн (Єрмаков, 60) – Мартинюк, Дідик (Дячук, 60), Боль (Фарина, 46), Сич (Маценко, 71) – Шостак (Кулієв, 46), Желізко, Сігеєв – Шулянський (Кащук, 60), Кухаревич (Кулаковський, 71), Назаренко (Федор, 71). Стадіон: «Мікуні Ворлд Стедіум» (Кіта-Кюшю, Японія).
