Рауль ЛОСАНО: «В Кубку претендентів у нас будуть зміни у складі»

CEV. Рауль Лосано

Чоловіча збірна України з волейболу досягла відмінного результату на нещодавньому турнірі «Золотої Євроліги», ставши його переможцем. Але цей сезон для нашої команди ще не завершений. Вже зовсім скоро у Китаї стартує новий турнір – Кубок претендентів, у якому буде розіграно одну путівку до Ліги націй наступного року.

Втім, Україна може потрапити до найголовнішого щорічного комерційного турніру найкращих національних збірних навіть, якщо вона не стане переможцем Кубку претендентів. На даний момент наша збірна посідає у світовому рейтингу високе 14 місце і вище за неї знаходяться лише команди, які вже беруть участь у цих змаганнях. Тому треба постаратися або виграти майбутній турнір, або не опуститись нижче у світовому рейтингу.

Саме про це ми поговорили із головним тренером збірної України Раулем Лосано. Але перш за все, звичайно ж, йшлося про «Золоту Євролігу».

— Рауль, від імені всіх вболівальників нашої команди хочу привітати Вас із перемогою в Євролізі. Збірна справді порадувала українців у такий складний для країни час. Дуже дякуємо Вам, всьому тренерському штабу і, найголовніше, нашим волейболістам. Ми вже з Вами кілька разів розмовляли як перед стартом турніру, так і під час нього. Ви завжди були відвертими. І все ж таки, скажіть вже зараз після того, як завоювали титул. За рахунок чого збірній України вдалося досягти такого успіху?
— Якщо коротко, то за рахунок командних дій, за рахунок того, що ми мали один колектив однодумців, який рухався в одному напрямку. А якщо говорити глибше, то за місяць ми провели величезну роботу, багато працювали, тренувалися, розробляли різні варіанти, схеми ведення гри і так далі. І хочу додати, що та ситуація, яка трапилася перед початком наших зборів, тільки згуртувала команду, у хлопців з'явився шанс проявити себе на найвищому рівні і вони цим блискуче скористалися.

У мене абсолютно немає жодних претензій до волейболістів стосовно справи, самовіддачі та до того, як вони діяли на майданчику. Так, були помилки, без цього просто неможливо. Але ми вміли робити правильні висновки, гравці підтримували один одного, виявляли характер і здобували перемоги навіть тоді, коли, здавалося, все було проти нас.

— Ви погоджуєтесь з тим, що ключовим моментом у Хорватії став півфінальний матч зі збірною Чехії?
— З одного боку, так, згоден, бо справді треба було перемагати сильну команду Чехії, якій ми програли на груповому етапі. Хоча вже в тому першому матчі я побачив, що з цією збірною можна боротися і вигравати у неї. Але, з іншого боку, суперник у фіналі Хорватія був не менш мотивованим, тим більше, що виступав у себе вдома. Так що обидва матчі були важливими і виділяти якийсь із них я б не хотів. Ми обидві гри провели на хорошому рівні і досягли необхідного нам результату.

— Добре, тоді почнемо з півфіналу. У першій партії з Чехією українській збірній довелося тривалий час наздоганяти, але ближче до завершення Ви зробили заміни, які перевернули хід гри на наш бік…
— Я ще раз хочу повторити – ми дуже багато працювали та постаралися напрацювати різні варіанти гри. Так, довелося провести заміни, дати трохи відпочити гравцям стартового складу й випустити нових волейболістів. Вони заграли трохи інакше, більш розкуто, і суперник до цього виявився не готовим. Тому нам спершу вдалося досягти рівноваги у рахунку, а потім і виграти партію. Це справді надломило психологічний стан наших опонентів, а наші хлопці цим скористалися і перемогли ще у двох партіях вже впевненіше. За що їм честь та хвала.

— А у фінальному матчі з Хорватією все вирішилося у третій партії. Вірно?
— Цей сет, звичайно, багато в чому нагадав нашу гру з Португалією на груповому етапі. Тоді ми теж багато відставали, але зуміли перехопити ініціативу і здобути перемогу. Знову спрацювали заміни. Але не забувайте, що перед цим ми виграли другу партію, і у нас з'явилася додаткова впевненість. Плюс до всього, нам треба було брати ще один сет. Тож у сучасному волейболі вирішують не лише окремі епізоди та моменти, а й те, як загалом команда проводить весь поєдинок. Бувають ситуації, коли команда виграє найважчий сет, а потім програє матч. Тому тут все має бути взаємопов'язаним.

— Ми з Вами вже кілька разів згадували епізоди, коли гра у збірної одразу не виходила, було велике відставання від суперників, доводилося наздоганяти та показувати характер. Чому ж так відбувалося, чому виникали такі нерівні періоди, можна сказати, падіння та злети?
— Тому що ця команда тільки створюється і все одразу вийти не може. Хто із цієї збірної раніше постійно грав на такому високому рівні, на чемпіонатах світу та Європи? Лише Юрій Семенюк. Трохи рідше Євген Кісілюк та Максим Дрозд. Решта, за великим рахунком, є дебютантами такого турніру. Навіть Микола Рудницький, якому вже виповнилося 42 роки і який має за плечима величезний досвід виступу в чемпіонатах України. Але на великих турнірах він мало виступав. Тому коли гра не йшла у волейболістів основного складу, ми випускали на майданчик тих хлопців, які могли їх замінити за позиціями. І треба віддати їм належне, вони виходили і добре робили свою роботу. А потім вже основні гравці, відпочивши, з новими силами та позитивними емоціями продовжували гру.

— Найкращим гравцем фінального матчу, його MVP, було названо Євгена Кісілюка. Чи чекали від нього такої гри?
— Звісно, чекав. Євген вже досвідчений гравець, багато вміє і робить це якісно. Але, ще раз повторюю, наша збірна сильна не лише лідерами, до яких, крім Кісілюка, я назву ще й Юрія Семенюка, а й усією командою. Подивіться, як під час турніру додали Сергій Євстратов, Дмитро Янчук, Максим Дрозд, Данило Уривкін, ліберо Олександр Бойко. Те саме можу сказати і про тих гравців, яким частіше доводилося виходити на заміну. Йдеться про Дмитра Долгополова, Віктора Шаповала, Миколу Рудницького, Олександра Наложного, Дениса Велецького, Микиту Лубана, Олександра Коваля. Дуже шкода, що отримав ушкодження ще один ліберо Ярослав Пампушко, тому ми стали менше задіювати його. До речі, хочу привітати багатьох із гравців цієї збірної з тим, що за перемогу в «Золотій Євролізі» їм присвоєно звання майстрів спорту України міжнародного класу.

— Чи будуть зміни у складі збірної України на турнірі Кубку претендентів?
— Зрозуміло, що життя не стоїть на місці, є різні ситуації, плюс гравці схильні до травм. Тож з різних причин не поїдуть з нами до Китаю Юрій Семенюк, Дмитро Янчук, Олександр Бойко та Микола Рудницький. На їхнє місце ми запросили інших волейболістів, які поки що не мають такого досвіду. Це Назар Гетьман та Тимур Цмокало (обидва минулого сезону непогано проявили себе у зарубіжних чемпіонатах), а також нещодавні гравці молодіжної збірної України Андрій Челеняк, Микола Куц та Микола Джуль.

— Наразі склалася унікальна для нас ситуація, що збірна України може вийти до Ліги націй, навіть не вигравши Кубок претендентів. Це якось впливає на підготовку до майбутнього турніру?
— Ні, звичайно. Треба у кожному матчі виходити на майданчик й думати лише про позитивний результат. Тим більше, що ми вже підняли свою планку і нижче за неї не можна опускатися. Україна ще жодного разу не вигравала цей трофей, тож треба обов'язково за нього поборотися.

— Першим суперником нашої збірної буде команда Чилі. Що можете сказати про неї?
— Гарна міцна команда. Недарма вона майже постійно пробивається в турнір Кубок претендентів і мріє про те, щоб потрапити до Ліги націй. Тому треба дуже серйозно готуватися до першого матчу на турнірі і постаратися здобути перемогу.

— Чи плануєте проводити контрольні матчі?
— Так, плануємо. Ми хочемо прилетіти до Китаю трохи раніше і провести дві зустрічі з місцевою збірною. Нам дуже важливо, щоб ті гравці, які прибули до збірної зовсім недавно, відчули впевненість та підтримку партнерів.

Додамо, що Кубок претендентів пройде у період з 4 по 7 липня. У ньому братимуть участь 8 збірних, які розпочнуть боротьбу за трофей за системою плей-оф із чвертьфіналу.

Ось склад чвертьфінальних пар та календар матчів:

4 липня
Китай – Мексика, Бельгія – Хорватія

5 липня
Україна – Чилі, Єгипет – Катар

6 липня пройдуть півфінали, а 7 липня – фінал та матч за 3 місце.

За матеріалами