Реал, Флорентіно Перес та проект Галактікос 3.0
Getty Images/Global Images Ukraine Минулий сезон завершився для «Реала» тріумфально: команда Карло Анчелотті зуміла виграти Лігу чемпіонів та іспанську Ла Лігу, залишившись без легендарного требла тільки через безглуздий виліт в 1/8 фіналу Кубка Іспанії від земляків з «Атлетіко» (2:4) у матчі, де довелося грати додатковий час. Немає сумнівів, що президент «бланкос» Флорентіно Перес був задоволений… Перес вперше обійняв посаду президента «Реала» ще влітку 2000 року. Тоді його активна передвиборча програма багато в чому трималася на обіцянці підписати для мадридців португальського генія Луїша Фігу – футболіста, котрий був ще досить молодим, але вже виглядав абсолютно винятковим на полі виконавцем, здатним вирішувати долю епізодів та приносити успіх своїй команді. У 2000 році Флорентіно Перес, як здавалося тоді, пішов на зовсім божевільний крок – він пообіцяв раді директорів «Реала», що пожертвує клубу 2 мільйони євро, якщо йому не вдасться підписати Фігу. Цей прийом спрацював блискуче. Ключові бізнес-партнери «Реала» погодилися на умови Переса, який, як їм здавалося на той момент, був дуже далеким від реалій футболу, та й до того ж виглядав відвертим хвальком. У раді директорів «бланкос» розуміли, що для втілення обіцянок Флорентіно в життя є дуже велика перешкода: Фігу грав за «Барселону» – ключового суперника та опонента «Реала», через що цей трансфер здавався повним божевіллям та виглядав нездійсненним. Проте Перес чудово розумів та знав, що робить. Досвідчений бізнесмен, який досяг значних успіхів у будівельній галузі, банально підловив Фігу на жадібності. Маючи неймовірне мистецтво переконання, яке притаманне лишень дуже малій кількості людей на планеті, Флорентіно запропонував португальському хавбеку, здавалося б, дуже прозору угоду із попереднім контрактом: якби Перес програв президентські вибори в «Реалі» (а тоді це був найбільш імовірний сценарій, на думку більшості експертів), Фігу отримав би від нього 2 мільйони євро та залишився б у «Барселоні». Втім, у разі перемоги Переса на виборах Луїш був зобов'язаний перейти в «Реал», інакше йому довелося б виплатити мадридському клубу позахмарний штраф. Власне, план Переса спрацював блискуче: він виграв вибори, Фігу переїхав до Мадрида, ставши істинним «іудою» для шанувальників «Барселони», а у «Реалі» почав писатися перший розділ неймовірної історії, який згодом багато хто назвав не інакше, як епохою «Галактікос». «Я завжди нагадую Луїшу, що все почалося саме із нього», – сказав Флорентіно Перес у документальному фільмі від Netflix, в якому розкриваються багато деталей та подробиць того епохального трансферу португальця із «Барселони» в «Реал». Getty Images/Global Images Ukraine. Луїш Фігу в Реалі Але на Фігу Перес не зупинився. Новий президент «Реала» робив ставку на розвиток футболу за тією моделлю, яка вже була притаманна ключовим глобальним бізнес-імперіям. Луїш став першою перлиною найбільш гламурного, впізнаваного й водночас абсурдного складу окремої футбольної команди у світі. Щороку до лав «Реала» приходила нова зірка: так було від Зідана до Роналдо й від Бекхема до Оуена. Це дозволило Флорентіно Пересу вибудувати на базі «Реала» першу версію «Галактікос» – команди, яку цілком можна порівнювати за талантом із легендарною Бразилією 70-х років минулого століття, проте вибудованою за мільярд євро. Втім, щоб підкорити публіку по всьому світу та зробити футбольний проект «Реала» по-справжньому красивим і привабливим, Пересу довелося робити явний ухил у бік футболістів атаки. Це відобразилося на принципах комплектації команди, де в якийсь момент в обороні клубу довелося вдаватися до послуг своїх вихованців, які були де-факто повними ноунеймами. Зокрема, саме так у складі «бланкос» з'явився Франсіско Павон – захисник, котрий зіграв у період із 2001 по 2007 роки 167 офіційних матчів за мадридців. Підсумком цього стала поява в пресі легендарного терміну, який чітко характеризує кадрову політику «Реала» тих років – «стратегія Зіданів та Павонів». Вона загалом не принесла мадридському клубу успіху. Команда була вкрай незбалансованою, нездатною до цілісного підходу й реалізації якогось спільного завдання. Із Вісенте дель Боске в якості головного тренера «Галактікос» у їхній першій версії виграли Лігу чемпіонів в 2002 році, здобули кілька національних титулів, але в цілому точно не виглядали командою-гегемоном. У 2006 році Перес раптово подав у відставку, проте в 2009-му він знову повернувся у крісло президента «Реала», вигравши вибори фактично на безальтернативній основі. Другий захід досвідченого функціонера знову був пов'язаний із мріями про велику команду, яку в пресі одразу ж прозвали «Галактікос» 2.0. В надії виграти свій десятий трофей у рамках Ліги чемпіонів мадридці підписали низку топових гравців того часу – Кріштіану Роналду, Кака, Каріма Бензема, Хабі Алонсо, Месута Озіла, Анхеля Ді Марію та деяких інших. Цілком можливо, що другий «галактичний захід» Переса також закінчився б великою невдачею, якби у 2013 році на тренерському містку першої команди не опинився Карло Анчелотті – спокійний та дуже грамотний фахівець, який вміє не брати до уваги вимоги натовпу, а фокусуватися виключно на досягненні поставлених завдань. Щоб зробити мрію про десятий трофей КЄЧ/ЛЧ реальністю Анчелотті, безперечно, також попросив підсилення складу. Зокрема, клуб за рекордні на той момент гроші підписав Гарета Бейла, а також підтягнув із власної академії цілу низку талановитих та цікавих виконавців: Альваро Морату, Дані Карвахаля, Начо, Лукаса Васкеса… Getty Images/Global Images Ukraine. Гарет Бейл (ліворуч) та Карло Анчелотті Після цього почалася «епоха Зідана», який виграв із «Реалом» три поспіль розіграші Ліги чемпіонів (у 2016, 2017 та 2018 роках), чим приніс Мадриду небувалий спокій, задоволеність та вгамував трофейний голод, змусивши задуматися про майбутнє. Зокрема, й Флорентіно Переса. «Реал» вирішив змінити трансферну стратегію. Зокрема, у мадридському клубі усвідомили, що фінансово не можуть більше тягатися із грандами англійської Прем'єр-ліги за найбільш топових футболістів, а тому затіяли інше трансферне змагання – за право якнайшвидше знайти й підписати найкращих молодих гравців з будь-якої точки земної кулі. Читайте також: Від Бернабеу до Переса. Реал знову змінює стратегію в надії підкорити світ На цьому етапі ключовою фігурою у «Реалі» став Джуні Калафат, якого й досі нерідко називають сірим кардиналом «бланкос». Йому поталанило піднятися вкрай нестабільною внутрішньою ієрархією клубу від ролі звичайного скаута до головного селекціонера й прямого радника президента із кадрових питань. Фактично на сьогодні у корпоративній структурі «Реала» Калафат займає третю позицію, слідом за генеральним директором Хосе Анхелем Санчесом і, власне, ключовим та єдиним реальним шефом цього проекту Флорентіно Пересом. «Реал» вирішив сфокусуватися на тому, щоб підписувати найкращих гравців серед молоді, абсолютно не обмежуючи себе якимось регіональним принципом в селекції. Завдяки цій стратегії у Мадрид в молодому віці прибули Джуд Беллінгем, Едуардо Камавінга, Орельєн Чуамені, Едер Мілітао. А ось Вінісіуса Жуніора, Родріго, Феде Вальверде, Арду Гюлера та Ендріка «бланкос» взагалі вдалося підписати дуже юними – у момент, як тільки їм виповнилося 18, й вони отримали законне право підписувати професійні контракти із закордонними клубами. Здавалося б, у «Реалі» нарешті зрозуміли, що талантів, навіть найвидатніших та дуже рідкісних, можна виховувати у себе вдома, а щоб перебудовувати команду й робити її надзвичайно конкурентною, необов'язково платити захмарні суми щоліта за ту чи іншу вже сформовану світову зірку. За даними Football Benchmark, 55% грошей, витрачених «Реалом» на трансфери за останні шість років, були використані на придбання гравців віком до 21 року, а в абсолютному вираженні йдеться про суму близько 455 мільйонів євро. Ці витрати супроводжувалися іншими вигідними інвестиціями, які дозволили клубу першим перевершити бар'єр в один мільярд євро доходу за один сезон. Серед них – реконструкція «Сантьяго Бернабеу», нові багатомільйонні спонсорські контракти, розробка дизайну футболок у співпраці з великими будинками моди та інші проекти, пов'язані безпосередньо не з футболом, а із комерцією. У той момент, коли здалося, що Флорентіно Перес назавжди поховав свою нав'язливу ідею, мадридці все ж таки здійснили угоду, абсолютно невластиву їм самим зразка останніх років – підписали (нехай і вільним агентом, але все ж таки із колосальними фінансовими витратами) сформовану зірку Кіліана Мбаппе – чемпіона світу, прихід якого в розумінні багатьох став прямим відсиланням до можливого повернення епохи «Галактікос». Getty Images/Global Images Ukraineю. Кіліан Мбаппе і Флорентіно Перес У соціальних мережах широко поширюється мем, на якому поруч розміщені дві фотографії: одна від 1 червня, коли Начо піднімає над головою трофей Ліги чемпіонів, інша – датована наступним днем – із підписом: «А ось і Мбаппе у білому». Вони якнайкраще демонструють, що вгамувати голод для такого клубу, як «Реал», мабуть, просто неможливо. Тут вважають за краще жити за принципом: «Ніколи не достатньо. Чим більше, тим краще!» Цікаво й те, що Мбаппе прийшов у команду, де дуже багато талановитих атакувальних футболістів, і це пряма аналогія із «Галактікос» 1.0. Сам по собі переїзд Кіліана в Мадрид також змусив згадати давню фразу, якою Зінедін Зідан охарактеризував купівлю «Реалом» Девіда Бекхема й продаж Клода Макелеле. Тоді легендарний француз заявив, що не бачить сенсу «наносити на новенький «Бентлі» ще один шар золотої фарби, якщо раніше з нього зняли двигун». Нехай з часів першого приходу Флорентіно Переса на пост президента «Реала» пройшло вже майже чверть століття, його ідея про тотальне домінування в Європі все ще жива та процвітає. Способи її досягнення дещо змінилися, щоб відповідати сучасним тенденціям, але основа залишилася. Недарма Перес відомий своєю диявольською наполегливістю та злегка маніакальною тягою до величі, які змушували його робити усе, навіть змінювати стратегію, лишень для того, щоб вивести свою команду на вершину світового футболу. Нинішня версія «Реала», що входить у сезон-2024/25, також виглядає вельми незбалансованою та має явний ухил у бік більшої якості в атаці. У минулому сезоні Карло Анчелотті нерідко доводилося імпровізувати з формуванням нових ігрових зв'язків в обороні, що було спричинено наслідками тяжких травм, зокрема Куртуа, Мілітао та Алаби. Цього літа клуб покинув Начо, і це абсолютно не полегшить завдання для італійського наставника з огляду на те, що Карвахаль та Менді також дуже схильні до травматизму й ризикують не повторити свій останній визначний сезон. Та й у середній лінії можуть намітитися проблеми, адже прямо зараз замінити Тоні Крооса без втрати якості, здається, просто нікому… Цілком можливо, що «Реал» ще не закінчив роботу на літньому трансферному ринку-2024, проте прямо зараз є відчуття, що феєричним переходом Мбаппе мадридці просто прикрили брудну й запилену підлогу, постеливши на неї шикарний перський килим. Так само, як це сталося двадцять з лишком років тому. Тому що Флорентіно Перес, вочевидь, досі вважає, що якщо видатний футболіст доступний на ринку та хоче грати у Мадриді, він обов'язково має бути підписаний, а все інше прийде пізніше. Цей «Реал» входить у сезон із чіткою «проектною галактичною схожістю». Тільки тепер це вже «Галактікос» версії 3.0, де знову зібрано багато талантів в атаці, і є ціла низка питань до оборони. Ця команда містить у собі надто багато невідомих, і поки що зовсім незрозуміло, у що все це виллється. З іншого боку, цей «Реал» не тільки має дуже сильний склад, але ще й може похвалитися дуже молодим середнім віком першої команди, а також – бажанням перемагати скрізь та завжди. Нинішні «галактичні підопічні» Переса голодні до титулів, і це може стати величезною проблемою на кілька років уперед не лише для клубів-конкурентів «Реала» з Іспанії, а й для традиційних континентальних суперників «бланкос».
