СТАРОДУБЦЕВА: «Коли грала з Гофф, то наприкінці сету відчула гострий біль»
Getty Images/Global Images Ukraine. Юлія Стародубцева 24-річна Юлія Стародубцева – нова зірка українського тенісу. Все почалося ще 2023 року, коли Юлія після навчання в університеті повернулася на професійні турніри та почала штампувати якщо не трофеї, то як мінімум фінали. Завдяки швидкому набору очок, у 2023 році Стародубцева дебютувала в кваліфікації Grand Slam, а саме – на US Open. На жаль, пройти перший раунд відбору не вдалося, але успіх був лише питанням часу. Усі найяскравіші моменти матчу доступні в режимі Live в Telegram Sport.ua Вже в 2024 році Стародубцева на всіх чотирьох Шоломах пройшла сито кваліфікації, а на Вімблдоні навіть виграла стартовий матч в основній сітці. Вже після американського мейджора настирлива українка вперше у кар'єрі зіграла у чвертьфіналі на рівні WTA (250-тисячник у Монастірі), а потім… Пекін! Саме після престижних змагань у столиці Китаю про Юлію заговорили не лише українські тенісні фани. Ще б пак, переграти 14-ту ракетку світу, а в чвертьфіналі зачепити сет у самої Коко Гофф (до речі, у майбутньої чемпіонки) – дорогого коштує. Одразу після Пекіна Стародубцева вирушила в Ухань на турнір ідентичної категорії. На жаль, там подолати кваліфікацію не вдалося. Тим не менш, Юлія амбітно дивиться у майбутнє і вже у жовтні планує зіграти на трьох змаганнях. Читайте також: «Можливо, китайська їжа». Стародубцева про успіх на турнірі у Пекіні Sport.ua не міг пройти повз такий крутий перфоманс від Юлії, вирішивши поспілкуватися з новоспеченою зіркою тенісу в Україні. – Давайте розпочнемо з самого початку. Хто є вашим тренером? Хто їздить з вами на турніри, хто сидить у боксі? – Наразі моїм тренером є мій хлопець. Його звуть Піарс Долан. Перший турнір, на який ми поїхали вдвох, це був 250-тисячник у Монастірі, Туніс. – А яке відношення ваш хлопець має чи мав до тенісу? І якщо не секрет, скільки років уже разом? – Він грав у теніс все життя. Теж грав на рівні коледжу, перевівся в мій університет на останній рік навчання, і ми так і познайомилися. Він грав за чоловічу команду, а я – за жіночу. Після цього він працював тренером у команді, в якій і грав. Працював там на посаді volunteer tennis coach. А разом ми вже 3.5 роки. Майже 4. – Чому вирішили поїхати на серію турнірів в Азію? Ще рік тому ви ставили під сумнів взагалі виїзд зі США. Як змінилося ваше життя, тенісна кар'єра, за цей рік? – Я планувала їхати до Азії. Якщо мені рейтинг дозволяє. Я ніколи не відкидала ідею виїхати зі США, просто у мене не було можливості через мою візу, мій статус у США. А цього року у мене ця нагода з'явилася. Тому ніколи не було такого, що я не хотіла виїжджати… Як змінилося моє життя? Так, звісно, все змінилося. Перші півроку я просто хотіла награти матчі і, можливо, зіграти трохи на гірших турнірах, ніж на які я могла потрапити. Хотіла награти більше впевненості, і зараз, здається, я готова до великих турнірів. Минулий тиждень це показав. – Перед Пекіном ви відіграли турнір у Монастірі. Там дісталися до 1/4 фіналу, де програли Сонай Картал. У третьому сеті ви взяли медичний тайм-аут. Як я зрозумів – були проблеми з ногою. Як швидко вдалося відновитися? Адже в Пекіні ви теж грали із тейпом. – Так, я грала з Сонай Картал… Там я потягнула ліву ногу. У Пекіні, коли грала з Аванесян, я потягнула праву ногу. Ліва нога тоді вже пройшла. Потягнула праву і ставало все гірше і гірше. Я не встигла… Коли грала з Коко Гофф, то наприкінці другого сету я відчула біль, який був гострішим. Я випила знеболювальне, але, я так розумію, воно не сильно подіяло. У мене все одно боліла нога. І потім, наступного дня, мені довелося мандрувати в Ухань. Думала, що трохи відпочину, нога пройде, а якби не пройшла, то збиралася зніматися. Я просила у них [організаторів Уханя] wild card в основу, але оскільки я ледве потрапила до кваліфікації, вони не могли мені дати. Тому я ще сяк-так зіграла із Зігемунд, але там було три сети і це не допомогло моїй нозі. Я втомилася і ментально, і фізично. Думаю, це далося взнаки на результаті наступного матчу. – В основі ви здолали і Зігемунд, і Синякову, і Аванесян, і Калінську. Яка перемога була для вас найскладніша / найбільш неочікувана / найбільш емоційна? – Звичайно, найнесподіваніша перемога в Пекіні була над Калінською, бо вона стоїть у топ-20, або у топ-15 навіть. Але найважчі перемоги були над Зігемунд і Аванесян. Вони, такі, дуже тягучі, вони не здаються, бігають за кожним м'ячем і тому це були досить фізичні матчі. Найемоційніша – теж над Калінською. Я грала на великому стадіоні, та й вона рейтингова, дуже високо стоїть. Читайте також: Стародубцева вибила 14-ту ракетку і вийшла в 1/4 фіналу турніру в Пекіні – Ви досить часто граєте на одному турнірі як і в одиночному розряді, так і в парному. Чому в Пекіні не побачили вас з кимось у парі? – Я б із задоволенням грала пару, але мені рейтинг не дозволив, бо я мало грала пару цього року. Я сфокусувалася на одиночному розряді. Якби я мала якусь партнерку, яка високо стоїть у рейтингу, то я б із задоволенням заявилася. – Матч з Коко Гофф. Шоста ракетка, титулована спортсменка. Про що думали, коли виграли перший сет? Що читали у своєму записнику?:) Як вважаєте, чому не пішла гра, зокрема подача, у другій та третій партії з Коко? – Про що я думала, коли виграла сет… Думала, що треба продовжувати також само грати (сміється). Але думки йшли, вперше на такому стадіоні граю… Ще й із Коко Гофф. Тому ти думаєш про все інше, про що не треба думати. А у блокноті я читаю все те, про що мені потрібно думати. Я в такий спосіб намагаюся перевести увагу на щось потрібне. Але мені не вдалося далі грати так само добре, як у першому сеті. На жаль. Тому, напевно, не пішла гра, бо я, як я й сказала, почала думати про інші речі, не могла повністю сконцентруватися. – Чи розмовляли ви з Коко після матчу? Чи радила вам щось Гофф? Можливо, якийсь комплімент? – Ні, не розмовляла з Коко після матчу. Після гри вже було пізно і я досить швидко пішла додому. Поїла і пішла додому. Тому що наступного дня мені вже треба було виїжджати в Ухань. – На ваших матчах була присутня Леся Цуренко. Чи виконувала вона роль, можливо, тренера? Як давно товаришуєте із Лесею? – Леся Цуренко не виконує ролі тренера, вона просто приходить мене підтримати. Вона хороша людина, може, вона бачить якийсь потенціал у мені і вірить у мене. Так само і з сестрами Кіченок. Вони – мої друзі, вони приходять мене підтримати. Також і я приходжу до них [на матчі], коли можу. І те саме з Лесею. Якщо я можу прийти – я завжди приходжу зі своїм тренером, хлопцем. – Ви не потиснули руку Аванесян, хоча вона вже грає за Вірменію, та Калінській. Чи казали вам колись представниці країни-терориста щось за рішення українок не тиснути руку? Можливо, обурювалися, не розуміли, або навпаки. – Я ні з ким не спілкуюся з росії, тому мені ніхто нічого не говорив щодо рукостискань і таке інше. Багато хто, я думаю, розуміє, чому ми не тиснемо руку, і до цього ставляться нормально. Тому що у нас є вагома причина для цього. – На жаль, не вийшло пройти Бондар. Як взагалі відчувалася гра в Ухані що з Зігемунд, що з Бондар, у порівнянні з вашим рівнем у Пекіні? – Насправді, я взагалі не звикла до кортів. А в Ухані вони зовсім інші. Навіть тренувальні корти відрізняються від матчів. Я взагалі не вибаглива, але я відчула різницю. А ось для Бондар, на мою думку, дуже добре підходив. Чи я навіть не знаю. Я дуже втомилася на матчі. Але все одно вирішила догравати. Може, ви бачили, але я ніколи не знімалася з матчів. Я так не люблю робити. – Які плани на залишок сезону? Де плануєте зіграти? – Поки що у планах зіграти: Нінбо, Гуанчжоу і, можливо, Цзюцзян. Все в Китаї, якщо не сильно втомлюся, то зіграю ще й останній. – Яку максимальну суму заробляли за один турнір, на якому був найбільший гонорар? – Та ось наче зараз найбільші призові і заробила. Там начебто 180 тисяч із чимось [доларів]… – Ви зібрали перші кошти на участь у турнірі за допомогою краудфандінгу. А чи були потім у вас спонсори? – Так, перші кошти були зібрані за допомогою краудфандінгу, але потім не було спонсорів, ні. Тільки за рахунок того, що почала вигравати турніри та почала погашати витрати. – Чи пропонували вам договірні матчі? – Ні, ніколи не пропонували. – Як складається у вас спілкування з подругами з коледжу зараз? Чи підтримуєте зв'язок? – Так, звісно, підтримуємо зв'язок. У мене залишилися друзі, подруги, команда, з якою досі дружимо та зідзвонюємося. Дуже класно, що в мене колись була команда, і в мене залишилися друзі на все життя. – Скільки виходить за витратами, коли летите / їдете на турнір? Чи вдається взагалі заробляти, якщо, умовно, невдало виступили та вилетіли вже у першому раунді? – Ну, на цих турнірах, мені що… Потрібно тільки, може, заплатити за свої квитки і кілька разів поїсти. А так все оплачується турніром: готель та їжа. Тому особливо витрат немає, але, звичайно, все одно доводиться на щось витратитися. Навіть якщо програєш перше коло кваліфікації тисячника, це непогані гроші. Ти не йдеш у мінус. Але оскільки я не програла (сміється), а дійшла до вісімки, то поки що все добре. – Які плани, сподівання, на наступний сезон? – Коротко скажу про плани – це стати краще! – 16-17 листопада збірна України зіграє з Австрією у КБДК. Чи зв'язувалися з вами вже, чи запрошували грати? – Так, зв'язувалися. Але я поки що не впевнена, чи вдасться мені зіграти. – Розставте по порядку: хард, ґрунт, трава? – Хард. Потім трава. Потім ґрунт. Напевно так:) Посмотреть эту публикацию в Instagram 
