Страйк почався? Дедалі більше топів пропускають ЛН, створюючи проблеми УЄФА
Getty Images/Global Images Ukraine. Кіліан Мбаппе замість Ліги націй тренується на базі Реала Очевидно, що футболу топового рівня все ж таки стає надто багато. І якщо деякі вболівальники все ще встигають якимось дивом дивитися та стежити за ключовими баталіями у всіх більш-менш серйозних турнірах, то ось сил брати участь у них в низки футболістів, здається, банально не вистачає. Ще у середині вересня лідер «Манчестер Сіті» Родрі, котрий згодом став володарем Золотого м'яча-2024, вийшов у пресу із резонансною заявою про те, що організаторам час задуматися над зниженням кількості поєдинків, що проводяться у сезоні гравцями топ-рівня. Іспанець навіть не став дипломатично підбирати слів, а прямо заявив – цілком можливий страйк! «Я гадаю, ми близькі до страйку. І це легко зрозуміти, спитайте будь-якого гравця, не тільки в мене така думка. Якщо так продовжиться з календарем, іншого виходу не буде. 40-50 матчів у сезоні – це та кількість, коли ти можеш себе проявити на гарному рівні. А коли матчів 70-80, то це вже стає неможливим. У тому числі знижується й рівень футболу. І якщо фани хочуть бачити гру вищої якості, то футболістам потрібний відпочинок», – заявив Родрі. На ці слова досить швидко відреагували у ключовому футбольному органі континенту – Союзі європейських футбольних асоціацій (УЄФА). Зокрема, в публічну площину тоді вийшов легендарний у минулому футболіст збірної Португалії, «Барселони» та «Реала», а нині радник президента УЄФА Луїш Фігу, котрий наголосив, що скорочення кількості поєдинків неминуче призведе і до скорочення зарплат у ключових футболістів, на що останні, вочевидь, йти аж ніяк не готові. «Ми маємо подивитися, яке рішення буде найкращим. Але це факт, що матчів стає дедалі більше. Вся ця ситуація нагадує снігову кулю. Чим більше матчів, тим більші контракти футболістів. Якщо матчів буде менше, то й зарплати гравців будуть скорочені», – сказав Фігу. Родрі погрожував страйком, Фігу – зниженням зарплат. За ким правда? Здавалося б, обмін думками відбувся, й кожна зі сторін (топ-футболісти та організатори) позначила свою позицію, але дала зрозуміти, що поки що на якісь кардинальні міри йти не готова. Втім, гравці, як здається, все ж вирішили зробити свій невеличкий крок першими – почали відмовлятися від виступів за свої національні збірні у рамках Ліги націй. Можна сказати, що все почалося ще у жовтні, коли головний тренер збірної Франції Дідьє Дешам несподівано не викликав до національної збірної лідера атак «триколірних» Кіліана Мбаппе. Тоді багато говорилося про невеликі проблеми форварда зі здоров'ям і про небажання гравця та наставника ризикувати, проте трохи пізніше, коли французи проводили свій матч Ліги націй проти Ізраїлю (4:1), журналісти засікли Мбаппе в одному із нічних клубів Стокгольму, після чого у ЗМІ та серед вболівальників виник серйозний галас щодо поведінки Кіліана та його ставлення до національної команди. Тоді, у жовтні, небажання Мбаппе їхати до збірної Франції ще не виглядало чимось тенденційним. Не бачилося воно таким і коли Кіліан не потрапив у заявку «триколірних» на листопадові матчі Ліги націй, адже в пресі заговорили про нібито небажання форварда взагалі грати за національну команду через зіпсовані стосунки із головним тренером. Мовляв, справа ледь не в банальному конфлікті наставника та гравця, але аж ніяк не у прагненні Мбаппе заощадити якнайбільше сил на клубні турніри, ставлячи у заздалегідь програшне положення інтереси збірної. А от коли за черговим невикликом Мбаппе до збірної Франції посипалися новини про небажання цілої низки топових футболістів їхати у свої національні команди на найближчі ігри Ліги націй, стало очевидним – справа реально запахла тим самим страйком, про який раніше чиновників УЄФА відкрито попереджав Родрі. Зокрема, ще у жовтні до збірної Бельгії відмовилися їхати хавбек «Манчестер Сіті» Кевін Де Брюйне та форвард «Роми» Ромелу Лукаку. Обидва заздалегідь переговорили із головним тренером національної команди Доменіко Тедеско й загалом зійшлися на тому, що нічого страшного не станеться, а навпаки, кілька додаткових днів для відпочинку підуть лише на користь самим футболістам, а наставник отримає нагоду перевірити у справі найближчий резерв. Getty Images/Global Images Ukraine. Кевін Де Брюйне не поспішає допомагати збірній Бельгії На листопадові матчі Лукаку був викликаний у розташування національної команди, а ось Де Брюйне, як і раніше, залишився поза складом, що у сукупності із проблемною фізичною готовністю футболіста викликало чутки про ймовірний швидкий від'їзд Кевіна з «Манчестер Сіті» та європейського футболу в цілому кудись у більш спокійне з токи зору навантажень місце – наприклад, у заокеанську MLS. Вирішив не їхати до своєї національної збірної і данський легіонер «Арсенала» Мартін Едегор. Формально причина цілком зрозуміла – небажання ризикувати гравцем після того, як той ледь-ледь повернувся з лазарету, але за фактом все виглядає дещо інакше, оскільки перед паузою на матчі національних збірних Едегор встиг провести два поєдинки у листопаді за «канонірів». І якщо 6 листопада данець вийшов лишень на заміну в поєдинку Ліги чемпіонів проти «Інтера» (0:1), провівши на полі тільки одну хвилину, то вже 10 листопада Мартін провів повний матч АПЛ проти «Челсі» (1:1), в якому навіть відзначився результативною передачею. І, погодьтеся, якось дивно на цьому фоні щось казати про неготовність хавбека виступати на топ-рівні за збірну, адже чим тоді є один із ключових поєдинків англійського елітарного дивізіону проти «синіх», на який в Едегора сил вистачало? Getty Images/Global Images Ukraine. Мартін Едегор пропускає матчі Норвегії Ще більше ситуація виявила свою справжню сутність, коли збірна Англії недорахувалася на найближчі два поєдинки Ліги націй проти Греції та Ірландії одразу вісьмох основних виконавців. «Три леви» не зможуть розраховувати на Коула Палмера, Леві Колвілла, Трента Александер-Арнольда, Філа Фодена, Джека Гриліша, Аарона Ремсдейла, Деклана Райса та Букайо Сака. Формально щодо більшості з них є питання стосовно здоров'я, однак це не заважало тим таки Райсу і Сака зіграти в нещодавньому поєдинку проти «Челсі» у АПЛ, нехай вони обоє й були замінені. Більше того, в Англії багато експертів та оглядачів впевнені, що про жодну серйозну травму у того ж Сака й мови не може бути, а нинішній маневр – це лише бажання технічно уникнути публічного засудження у ситуації, коли футболіст не поїхав до збірної, прагнучи отримати трохи більше часу на відпочинок. Насправді, можна казати навіть не про відпочинок, а просто про банальний перепочинок. Тому що в сучасному календарі топ-клубів матчів та турнірів справді настільки багато, що футболісти зобов'язані берегти себе, аби хоч якось мінімізувати можливість отримання серйозних травм – таких, як розрив хрестоподібних зв'язок коліна, із чим зовсім нещодавно зіткнувся ключовий центрбек «Реала» Едер Мілітао. Примітно, що збірна України також має свій дуже цікавий кейс, про який не можна не згадати в аспекті порушеної теми. Це ситуація із невикликом до команди на листопадові матчі голкіпера «Реала» Андрія Луніна. Формально в пресі повідомили, що воротар не прибуде у розташування «синьо-жовтих» через сімейні обставини, а саме – проблеми зі здоров'ям у дружини. Водночас, останні не заважають Луніну продовжувати тренуватися у складі «бланкос», який наразі виявився вкрай урізаним через від'їзд більшості виконавців у свої збірні… Очевидно, що далеко не всі топ-футболісти готові домовлятися із тренерами й фактично відпрошуватися зі збірної, імітувати травми або посилатися на інші причини. Є й ті, хто продовжує вважати, що виклик до національної команди, навіть на товариський матч – це величезна честь та відповідальність. Наприклад, англійський топ-голеадор «Баварії» Гаррі Кейн прямо заявив наступне: «Я вважаю, що Англія понад усе. Англія вище за клуб. Національна збірна – це найважливіше, за що ти граєш як професійний футболіст, і Гарет [Саутгейт] був у цьому переконаний та не боявся приймати рішення, якщо, знаєте, це йшло проти бажань деяких гравців. Якщо чесно, мені ця ситуація [відсутність у стані «Трьох левів» цілої низки ключових гравців на листопадові матчі Ліги націй] не дуже подобається. Я думаю, як я щойно сказав, Англія має бути понад усе, важливішою за будь-яку клубну ситуацію». Втім, УЄФА вже має чудову нагоду задуматися, на що ще можуть піти футболісти, аби все ж таки домогтися свого. І в подібній ситуації кабінетні боси не мають під рукою жодних козирів – їм, як і вболівальникам, просто скажуть, що таким є тренерське рішення, або футболіст просто не готовий через травму. Зрештою, багато гравців навчилися вправно «малювати» порушення правил проти них на полі, на що купуються арбітри, і тепер, мабуть, ми стаємо свідками нової тенденції, коли топ-гравці починають масово уникати участі у відверто «зайвих» для них матчах, які не несуть жодної суттєвої кар'єрної користі чи змагального навантаження. І тепер вкрай цікаво подивитися, що скаже Луїш Фігу на такий «винахід» своїх послідовників. А ще – не менш цікаво буде дочекатися реакції ФІФА, у якої в календарі наступного року запланований клубний чемпіонат світу в оновленому форматі, який, м'яко кажучи, не викликає захоплення у більшості топ-клубів Європи. Формально учасників там вже зобов'язали виставляти найсильніші склади, але усі ми чудово розуміємо, що подібні вимоги при бажанні можна легко, а то й цинічно, обійти, хоча б навіть пославшись на ті чи інші проблеми футболістів зі здоров'ям, із сімейним життям тощо. Якщо вже у сучасному світі існує поняття «гібридної війни», то чому не можна говорити і про щось на кшталт «гібридного страйку», коли його учасники домагаються свого не прямими вимогами та діями, а, так би мовити, обхідними методами…
