Футбол

Руслан КОСТИШИН: «Чи повернувся б у Колос? Так, адже це своє, рідне»

ФК Колос. Руслан Костишин

Вже пройшов рік, як Руслан Костишин залишив пост головного тренера казахстанського «Аксу». Він повернувся в Україну, проте до його повернення до звичних професійних обов’язків справа поки що не дійшла. Хоча прізвище Костишина серед можливих кандидатів на тренерський місток того чи іншого клубу час від часу фігурує. Однак чутки – це чутки, а от реальність є іншою.

Сьогодні 47-річний фахівець, за плечами якого багаторічна робота на чолі ковалівського «Колоса», а до цього виступи у київських ЦСКА, «Арсеналі», «Дніпрі» та криворізькому «Кривбасі», перебуває у так званій творчій відпустці. Це дозволяє йому тримати руку на пульсі подій в українському футболі, про що він і поділився зі Sport.ua.

– Руслане, чи стежите ви за перипетіями боротьби в УПЛ?

– Обов’язково. Як я можу не слідкувати, якщо в еліті нашого футболу провів стільки років? У нинішньому сезоні Прем’єр-ліги є як хороші матчі, так і невиразні. Втім, мабуть, як і у будь-якому чемпіонаті – є такі ігри, де чимало голів, а є «сухі». Та в цілому мені наш чемпіонат подобається.

Незважаючи на війну та страшні події в ній він все ж розвивається. Є доволі змістовні та напружені поєдинки. Добре, що у регламенті сезону 2023/24 передбачені перехідні матчі, тож й турнірна інтрига до самого фінішу зберігається. Як, до речі, і у Першій лізі. Зокрема, у верхній частині турнірної таблиці нижчих за рангом змагань група команд прагне посісти місця, які дозволять зіграти у стикових матчах і отримати шанс потрапити у Прем’єр-лігу. Зважаючи на усе це, і чемпіонат стає цікавішим.

– За час, що минув з моменту вашого від’їзду і повернення з Казахстану, чемпіонат України у чомусь змінився?

– Важко оцінювати, особливо коли ти «не в процесі». Дивитись матчі по телебаченню – це одне, а бути учасником подій в еліті нашого футболу – це зовсім інше. Одне можу сказати: до 2015 року чемпіонат України був набагато сильніший і якісніший, ніж зараз. Щодо того наскільки сильний нинішній чемпіонат у порівнянні з рівнем дворічної давнини, то мені важко сказати.

– Як гадаєте, у поточній чемпіонській гонці кому більше пощастить?

– Кому саме пощастить, не знаю. Складно відповісти. Якщо дивитись на якість гри, то «Шахтар» переважає усіх своїх суперників.

– Чи не може трапитись так, що ситуація щодо шансів на виграш золотих медалей може кардинальним чином змінитись після очної дуелі «Шахтаря» і «Динамо» через півтора тижні?

– Поки що все в руках донецької команди. Чотири очки розриву на її користь – це вже чимало. Інша справа, якби перед зустріччю обох наших грандів їх було б три. Тоді суперник міг би розраховувати лише на те, що «Шахтар» спіткнеться. У футболі ж різне трапляється. Слід зважати, що на «Динамо», так як і на «Шахтар» у кінцівці чемпіонату непрості матчі очікують. «Гірникам», наприклад, у передостанньому турі протистоятиме «Дніпро-1». А якщо припустити, що за три тури до завершення сезону-2023/24 у головному національному дербі виграють динамівці, то у психологічному плані для обох суперників все може помінятись.

– Чи слідкуєте за командою міста, у якому провели не один рік кар’єри гравця – Дніпра? І чи ототожнюєте ви «Дніпро-1» з «Дніпром», адже багато хто вважає, що це абсолютно різні клуби і правонаступником «того» «Дніпра» нинішній «Дніпро-1» не є?

– Звичайно ж, слідкую. Адже у «Дніпрі-1» у мене багато друзів та знайомих. Зокрема, у тренерському штабі. Спілкуємось з Юрієм Вільєвичем Максимовим, під керівництвом якого я грав у «Кривбасі». Це ж стосується і його помічника Сергія Ревута, а також Миколи Іщенка та Андрія Полуніна, з якими провів багато років кар’єри. Тому постійно уважно стежу за тим, що у «Дніпрі-1» відбувається. А що стосується питання щодо клубу, то для мене існує тільки один «Дніпро» – той, за який я грав. «Дніпро-1» – це вже зовсім інша команда. Так, в ній багато людей, які свого часу працювали у ФК «Дніпро», але для всіх, хто захищав його кольори, іншого клубу немає.

– Ваша тренерська кар’єра починалася у ковалівському «Колосі», біля керма якого працювали сім з половиною років. За його виступами у чемпіонаті стежили?

— Якщо я скажу «ні», то це буде неправдою. Після свого повернення з Казахстану хоч і не завжди маю змогу їздити на матчі клубу, але дійсно спостерігав за ними по телетрансляціям. Якщо не у прямому ефірі, то у запису.

І як вам нинішній «Колос»?

– Я взяв за правило не коментувати те, що пов’язане з «Колосом». Так що краще промовчу.

– Якби вас запросили повернутись у ковалівську команду на пост головного тренера, згодилися б?

– Не знаю, як вам відповісти на це питання… Коли ти разом з президентом клубу вибудовував цю команду з самого низу і дійшов з нею до єврокубкових поєдинків, то це завжди залишає особливий слід і відповідне відношення закарбовується надовго. Якби поступила пропозиція із «Колоса», то швидше за все, мабуть, повернувся б. Адже це своє, рідне… Людина так влаштована, що їй завжди хочеться повернутися до рідної домівки – туди, де народився чи виріс. І я – не виняток.

– Чий прогрес у нинішньому складі «Колоса» ви відзначили б?

– У команді зараз зібрані переважно солідні гравці, які вже встигли набути певного досвіду. Втім, назву двох молодих футболістів, які можуть вирости у сильних виконавців. Це півзахисник Олег Криворучко та нападник Артем Гусол. Обидва поки що рідко з’являються на полі в матчах за головну команду, але мають гарну перспективу. Їх потенціал я добре знаю. А щодо прогресу, то назву голкіпера Кирила Фесюна. У підготовці цього хлопця заслуга тренера воротарів В’ячеслава Кернозенка. Він тримає марку.

– Доводилось чути розмови, що Фесюн однією ногою вже у «Шахтарі».

– Якщо всі так кажуть, то напевно, так воно і є. Залишається лише почекати офіційної заяви.

– Влітку збірна України братиме участь у чемпіонаті Європи, де її суперниками будуть Румунія, Словаччина та Бельгія. Які, на ваш погляд, шанси нашої команди на цьому футбольному форумі?

– Так далеко ще не дивився. Звичайно, є команди, які вважаються фаворитами турніру. Якщо брати нашу групу, то на мій погляд, збірна України по класу вища за Румунію та Словаччину. У складі команди Сергія Реброва нині багато футболістів, які виступають у провідних європейських чемпіонатах. Зокрема, п'ятеро – в англійській Прем’єр-лізі, п'ятеро – в іспанській Ла Лізі. Зараз у нас хороша збірна – в ній якраз зібралась гарна плеяда гравців, та й сама команда граюча. Її виконавці у своїх чемпіонатах щотижня проводять по одному-два матчі, інтенсивність яких усім нам добре відома. Впевнений, що у збірної України на Євро-2024 все повинно скластися добре. Сергій Ребров – професіонал, у нього є достатньо знань. Йому до снаги вивести нашу національну команду на високий рівень.

– Чим займаєтесь зараз?

– Усім, що стосується моєї професійної діяльності. Постійно дивлюся матчі, шукаю футбольну літературу та різну корисну інформацію про гру мільйонів. Тобто збагачуюсь в інтелектуальному плані. А ще граю за ветеранів збірної України, яка збирається двічі на тиждень. В ній зібрано чимало колишніх футболістів, прізвища яких дуже добре відомі українським вболівальникам. Впродовж багатьох років команда існує завдяки коштам закоханої у футбол людини і справжнього патріота України Олега Собуцького, добрі справи якого давно всім відомі. Нещодавно на тренуванні ветеранської збірної побував Андрій Шевченко, приходив і Сергій Ребров. Коли ми збираємось разом, отримуємо позитивні емоції. А якщо не брати футбольні справи, то теж не сиджу без діла – стрижу траву на своїй ділянці (сміється).

По материалам

Похожие статьи

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Кнопка «Наверх»