Три хвилини Віктора Коваленка
Getty Images/Global Images Ukraine В останній день літа італійська «Аталанта» на своєму офіційному сайті випустила комюніке, в якому підбила підсумки усіх кадрових змін, що відбулися в клубі в трансферне вікно. Саме завдяки цій сухій та нічим не примітній замітці на сайті бергамасків футбольна спільнота України дізналася про те, що 28-річний півзахисник Віктор Коваленко, виявляється, більше не є футболістом «Аталанти», а отримав статус вільного агента. Відверто безславний відхід Коваленка з «Аталанти», під час якого український легіонер навіть не удостоївся окремої новини про прощання із клубом та подяки від нього з традиційними у таких випадках побажаннями успіхів в подальшій кар'єрі, є більш ніж логічним завершенням поневірянь Віктора в Італії. Адже перебирався Коваленко на Апенніни із вельми амбітними планами, які виношував як сам футболіст, так і його новий клуб. Трансфер Коваленка до «Аталанти» відбувся на самому фініші роботи зимового трансферного вікна-2021. Тоді у хавбека закінчувався контракт із «Шахтарем» й він, не бажаючи підписувати нову трудову угоду, досяг домовленості з бергамасками, куди і мав переїхати влітку на правах вільного агента, після закінчення контракту з «гірниками». Втім, в італійському клубі вирішили, що було б непогано отримати Коваленка раніше, щоб український легіонер мав можливість у другій частині сезону-2020/21 пройти адаптацію до Італії та тамтешнього футболу, а вже потім – ймовірно, показати свої найкращі якості на Апеннінах. Ще одним важливим планом керівництва «Аталанти» в аспекті Коваленка був потенційний перепродаж українця в інший клуб із здобуттям пристойної економічної вигоди. Судіть самі: трансфер Віктора обійшовся бергамаскам усього в 600 тисяч євро, хоча на той момент оціночна вартість хавбека на порталі Transfermarkt становила 6 мільйонів. За справжні копійки «Аталанта» підписала не просто «золотого хлопчика» «Шахтаря», на якого певний час у донецькому клубі буквально молилися й з якого здували порошинки, намагаючись на його прикладі показати, як якісно та ефективно працює академія «помаранчево-чорних», а й чинного футболіста збірної України, учасника Євро-2016. Для «Аталанти» у лютому 2021 року трансфер Коваленка виглядав відверто безпрограшним варіантом. У Бергамо справедливо, як здавалося тоді, вважали, що якщо українцеві не вдасться заграти у першій команді, то пройшовши через одну або кілька оренд в інших клубах, він зуміє заявити про себе, й зрештою «Аталанта» знайде на Коваленка покупця, не тільки компенсувавши сміховинні 600 тисяч євро витрат на трансфер Віктора із «Шахтаря», але й обов'язково отримає чистий прибуток. У підсумку в другій частині сезону-2020/21 Коваленко 14 разів потрапляв у заявку «Аталанти» на поєдинки Серії А, але на полі з'явився лишень одного разу. Це сталося 21 березня у гостьовому для бергамасків матчі проти «Верони». На момент виходу українця на поле «Аталанта» впевнено перемагала із рахунком 2:0, а тому Джан П'єро Гасперіні не надто й ризикував, кидаючи в бій Коваленка на 87-й хвилині. Цікаво, що тоді замінив Віктор не когось іншого, як свого співвітчизника – Руслана Маліновського. Getty Images/Global Images Ukraine. Віктор Коваленко виходить на поле замість Руслана Маліновського Як показав час, ті три хвилини стали єдиними для Віктора Коваленка у футболці «Аталанти» в офіційних матчах. Навіть у бібліотеці фотографій різних спеціалізованих платформ українця практично неможливо відшукати у формі бергамасків, та ще й не під час тренувального процесу чи спарингів. По суті, такі кадри можна легко перерахувати на пальцях двох рук – і це ще раз підкреслює «глобальність» тієї «спадщини», яку залишив після себе в «Аталанті» Коваленко. Починаючи із сезону-2021/22, Коваленко грав за інші команди в Італії на правах оренди. Спочатку Віктор провів два сезони за «Спецію», причому мав там досить регулярну ігрову практику (47 матчів, 2055 хвилин, 1 гол, 5 асистів), проте після вильоту «орлят» із Серії А повернувся до «Аталанти», а сезон-2023/24 відіграв на правах оренди за «Емполі», де мав трохи менше можливостей проявити себе (17 матчів, 606 хвилин, 2 голи, 1 асист). «Спеція», як подейкували, оцінювала можливість викупу контракту Коваленка в «Аталанти», але після вильоту з елітарного італійського дивізіону про реалізацію такого варіанту не могло бути й мови. А ось «Емполі»… Здається, там так ніколи серйозно й не розмірковували над тим, щоб зробити Віктора повноцінним футболістом своєї команди. Та й влітку у стані «синіх» відбулася зміна головного тренера, що, вочевидь, також вплинуло на позицію клубу щодо перспектив подальшої співпраці з українцем. Коли влітку цього року чергова оренда Коваленка завершилася і він формально повернувся до «Аталанти», стало зрозуміло, що Джан П'єро Гасперіні, як і раніше, на українця не розраховує. Цей фахівець має дуже своєрідний характер і погляди на тактику, а тому недивно, що Коваленко, якого ще в українській Прем'єр-лізі чимало критикували за певні лінощі, схильність у якихось моментах буквально «загубитися» на полі й не брати участі у кожному епізоді загальнокомандного пресингу, виявився тренеру не потрібним. Найгірше для Віктора те, що, пішовши по орендах у «Спецію» та «Емполі», він у якийсь момент остаточно втратив місце у збірній України. Ні, з поля зору тренерського штабу «синьо-жовтих» Коваленко не випав – просто рівень його виступів не виглядав таким, який би заслуговував на неодмінний виклик хавбека в команду та вихід його на поле. В результаті крайнім у кар'єрі Віктора на міжнародному рівні у синьо-жовтій футболці залишається товариський матч проти Болгарії (1:1), який відбувся аж 11 листопада 2021 року, і в якому Коваленко зіграв тільки 22 хвилини. На той момент, нагадаємо, наставником української національної команди був ще Олександр Петраков… Чому «Аталанта» вирішила піти на розірвання контракту з Коваленком? Очевидно, що все літо клуб із Бергамо відчайдушно намагався знайти вигідний для себе варіант з працевлаштування українця, але так його й не відшукав. Також очевидно, що не допомогла в цьому бергамаскам і самому хавбеку агентська компанія ProStar Вадима Шаблія, яка, мабуть, була більш сфокусована на підписанні вкрай статусного для себе контракту з вінгером «Челсі» Михайлом Мудриком, і їй було зовсім не до проблем Коваленка, котрий виявився «відрізаною скибкою» в італійській Серії А. В результаті жодних грошей на Коваленкові «Аталанта» так і не заробила. Та й сам Віктор, який у певний момент прийняв вельми справедливе рішення неодмінно залишити «Шахтар», не зумів дати правильний поштовх розвитку своєї кар'єри. Він просто «потонув у трясовині» італійської Серії А, де не виділявся нічим особливим, адже якби було інакше, то «Аталанта» не мала б відбою від покупців на українця, хай навіть і не з-поміж топових клубів. Наразі, за чутками, Коваленко має варіанти продовження кар'єри аж ніяк не у топових лігах Європи. Це, перш за все, Греція та Туреччина – там, де досить комфортно жити і дуже непогано платять, але вельми складно розраховувати на можливість повернення до національної збірної, особливо якщо ти граєш не за тамтешніх грандів. А інтерес до Коваленка виявляють аж ніяк не гранди. Наприклад, в Туреччині йдеться про варіант із середняком Суперліги «Коньяспором», та й той ще має намір ретельно зважити усі «за» й «проти» потенційної співпраці з українцем. Ось і виходить, що топовий рівень істинно європейської кар'єри Віктора Коваленка вмістився у часовий відрізок завдовжки в три хвилини… Саме стільки хавбек зіграв у Серії А за «Аталанту», про що вже згадувалося вище. Все інше для Віктора можна справедливо називати поневіряннями, адже залишивши Україну Коваленко так і не зумів знайти самого себе на футбольному полі – такого, яким він був у Юнацькій лізі УЄФА-2014/15 чи Лізі Європи-2015/16. Можливо, Віктор дуже пізно зважився на відхід з «Шахтаря»… Варто припускати, що Серія А просто виявилася невідповідною для хавбека лігою… Не виключено, що є й інші цілком резонні версії, які пояснюють суть того, що сталося. Але зараз це вже на головне, адже нам залишається однозначно констатувати тільки одне: Віктор Коваленко, котрого колись Мірча Луческу називав найталановитішим українським футболістом за всю історію та навіть передрікав йому здобутки, які перевершать те, чого вдалося досягти Андрію Шевченку, не реалізував й десятої частини виданих йому авансів, через що і виявився у 28 років незатребуваним на ринку вільним агентом, статус якого отримав вже тоді, коли його клуб повністю зневірився знайти варіант із його продажем. Сумно все це, що тут ще додати…
