Міні-футбол

Три хвилини Віктора Коваленка

Getty Images/Global Images Ukraine. Віктор Коваленко

В останній день літа італійська «Аталанта» на своєму офіційному сайті випустила комюніке, в якому підбила підсумки усіх кадрових змін, що відбулися в клубі в трансферне вікно. Саме завдяки цій сухій та нічим не примітній замітці на сайті бергамасків футбольна спільнота України дізналася про те, що 28-річний півзахисник Віктор Коваленко, виявляється, більше не є футболістом «Аталанти», а отримав статус вільного агента.

Відверто безславний відхід Коваленка з «Аталанти», під час якого український легіонер навіть не удостоївся окремої новини про прощання із клубом та подяки від нього з традиційними у таких випадках побажаннями успіхів в подальшій кар'єрі, є більш ніж логічним завершенням поневірянь Віктора в Італії. Адже перебирався Коваленко на Апенніни із вельми амбітними планами, які виношував як сам футболіст, так і його новий клуб.

Трансфер Коваленка до «Аталанти» відбувся на самому фініші роботи зимового трансферного вікна-2021. Тоді у хавбека закінчувався контракт із «Шахтарем» й він, не бажаючи підписувати нову трудову угоду, досяг домовленості з бергамасками, куди і мав переїхати влітку на правах вільного агента, після закінчення контракту з «гірниками». Втім, в італійському клубі вирішили, що було б непогано отримати Коваленка раніше, щоб український легіонер мав можливість у другій частині сезону-2020/21 пройти адаптацію до Італії та тамтешнього футболу, а вже потім – ймовірно, показати свої найкращі якості на Апеннінах.

Ще одним важливим планом керівництва «Аталанти» в аспекті Коваленка був потенційний перепродаж українця в інший клуб із здобуттям пристойної економічної вигоди. Судіть самі: трансфер Віктора обійшовся бергамаскам усього в 600 тисяч євро, хоча на той момент оціночна вартість хавбека на порталі Transfermarkt становила 6 мільйонів. За справжні копійки «Аталанта» підписала не просто «золотого хлопчика» «Шахтаря», на якого певний час у донецькому клубі буквально молилися й з якого здували порошинки, намагаючись на його прикладі показати, як якісно та ефективно працює академія «помаранчево-чорних», а й чинного футболіста збірної України, учасника Євро-2016.

Для «Аталанти» у лютому 2021 року трансфер Коваленка виглядав відверто безпрограшним варіантом. У Бергамо справедливо, як здавалося тоді, вважали, що якщо українцеві не вдасться заграти у першій команді, то пройшовши через одну або кілька оренд в інших клубах, він зуміє заявити про себе, й зрештою «Аталанта» знайде на Коваленка покупця, не тільки компенсувавши сміховинні 600 тисяч євро витрат на трансфер Віктора із «Шахтаря», але й обов'язково отримає чистий прибуток.

У підсумку в другій частині сезону-2020/21 Коваленко 14 разів потрапляв у заявку «Аталанти» на поєдинки Серії А, але на полі з'явився лишень одного разу. Це сталося 21 березня у гостьовому для бергамасків матчі проти «Верони». На момент виходу українця на поле «Аталанта» впевнено перемагала із рахунком 2:0, а тому Джан П'єро Гасперіні не надто й ризикував, кидаючи в бій Коваленка на 87-й хвилині. Цікаво, що тоді замінив Віктор не когось іншого, як свого співвітчизника – Руслана Маліновського.

Getty Images/Global Images Ukraine. Віктор Коваленко виходить на поле замість Руслана Маліновського

Як показав час, ті три хвилини стали єдиними для Віктора Коваленка у футболці «Аталанти» в офіційних матчах. Навіть у бібліотеці фотографій різних спеціалізованих платформ українця практично неможливо відшукати у формі бергамасків, та ще й не під час тренувального процесу чи спарингів. По суті, такі кадри можна легко перерахувати на пальцях двох рук – і це ще раз підкреслює «глобальність» тієї «спадщини», яку залишив після себе в «Аталанті» Коваленко.

Починаючи із сезону-2021/22, Коваленко грав за інші команди в Італії на правах оренди. Спочатку Віктор провів два сезони за «Спецію», причому мав там досить регулярну ігрову практику (47 матчів, 2055 хвилин, 1 гол, 5 асистів), проте після вильоту «орлят» із Серії А повернувся до «Аталанти», а сезон-2023/24 відіграв на правах оренди за «Емполі», де мав трохи менше можливостей проявити себе (17 матчів, 606 хвилин, 2 голи, 1 асист).

«Спеція», як подейкували, оцінювала можливість викупу контракту Коваленка в «Аталанти», але після вильоту з елітарного італійського дивізіону про реалізацію такого варіанту не могло бути й мови. А ось «Емполі»… Здається, там так ніколи серйозно й не розмірковували над тим, щоб зробити Віктора повноцінним футболістом своєї команди. Та й влітку у стані «синіх» відбулася зміна головного тренера, що, вочевидь, також вплинуло на позицію клубу щодо перспектив подальшої співпраці з українцем.

Коли влітку цього року чергова оренда Коваленка завершилася і він формально повернувся до «Аталанти», стало зрозуміло, що Джан П'єро Гасперіні, як і раніше, на українця не розраховує. Цей фахівець має дуже своєрідний характер і погляди на тактику, а тому недивно, що Коваленко, якого ще в українській Прем'єр-лізі чимало критикували за певні лінощі, схильність у якихось моментах буквально «загубитися» на полі й не брати участі у кожному епізоді загальнокомандного пресингу, виявився тренеру не потрібним.

Найгірше для Віктора те, що, пішовши по орендах у «Спецію» та «Емполі», він у якийсь момент остаточно втратив місце у збірній України. Ні, з поля зору тренерського штабу «синьо-жовтих» Коваленко не випав – просто рівень його виступів не виглядав таким, який би заслуговував на неодмінний виклик хавбека в команду та вихід його на поле. В результаті крайнім у кар'єрі Віктора на міжнародному рівні у синьо-жовтій футболці залишається товариський матч проти Болгарії (1:1), який відбувся аж 11 листопада 2021 року, і в якому Коваленко зіграв тільки 22 хвилини. На той момент, нагадаємо, наставником української національної команди був ще Олександр Петраков…

Чому «Аталанта» вирішила піти на розірвання контракту з Коваленком? Очевидно, що все літо клуб із Бергамо відчайдушно намагався знайти вигідний для себе варіант з працевлаштування українця, але так його й не відшукав. Також очевидно, що не допомогла в цьому бергамаскам і самому хавбеку агентська компанія ProStar Вадима Шаблія, яка, мабуть, була більш сфокусована на підписанні вкрай статусного для себе контракту з вінгером «Челсі» Михайлом Мудриком, і їй було зовсім не до проблем Коваленка, котрий виявився «відрізаною скибкою» в італійській Серії А.

В результаті жодних грошей на Коваленкові «Аталанта» так і не заробила. Та й сам Віктор, який у певний момент прийняв вельми справедливе рішення неодмінно залишити «Шахтар», не зумів дати правильний поштовх розвитку своєї кар'єри. Він просто «потонув у трясовині» італійської Серії А, де не виділявся нічим особливим, адже якби було інакше, то «Аталанта» не мала б відбою від покупців на українця, хай навіть і не з-поміж топових клубів.

Наразі, за чутками, Коваленко має варіанти продовження кар'єри аж ніяк не у топових лігах Європи. Це, перш за все, Греція та Туреччина – там, де досить комфортно жити і дуже непогано платять, але вельми складно розраховувати на можливість повернення до національної збірної, особливо якщо ти граєш не за тамтешніх грандів.

А інтерес до Коваленка виявляють аж ніяк не гранди. Наприклад, в Туреччині йдеться про варіант із середняком Суперліги «Коньяспором», та й той ще має намір ретельно зважити усі «за» й «проти» потенційної співпраці з українцем.

Ось і виходить, що топовий рівень істинно європейської кар'єри Віктора Коваленка вмістився у часовий відрізок завдовжки в три хвилини… Саме стільки хавбек зіграв у Серії А за «Аталанту», про що вже згадувалося вище. Все інше для Віктора можна справедливо називати поневіряннями, адже, залишивши Україну, Коваленко так і не зумів знайти самого себе на футбольному полі – такого, яким він був у Юнацькій лізі УЄФА-2014/15 чи Лізі Європи-2015/16.

Можливо, Віктор дуже пізно зважився на відхід з «Шахтаря»… Варто припускати, що Серія А просто виявилася невідповідною для хавбека лігою… Не виключено, що є й інші цілком резонні версії, які пояснюють суть того, що сталося. Але зараз це вже на головне, адже нам залишається однозначно констатувати тільки одне: Віктор Коваленко, котрого колись Мірча Луческу називав найталановитішим українським футболістом за всю історію та навіть передрікав йому здобутки, які перевершать те, чого вдалося досягти Андрію Шевченку, не реалізував й десятої частини виданих йому авансів, через що і виявився у 28 років незатребуваним на ринку вільним агентом, статус якого отримав вже тоді, коли його клуб повністю зневірився знайти варіант із його продажем. Сумно все це, що тут ще додати…

За матеріалами

Похожие статьи

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Кнопка «Наверх»