Вечірки, сварки та нереалізованість. Якими були 2 роки Марадони в Барселоні

Getty Images/Global Images Ukraine. Дієго Марадона

«Дієго Марадоні не пощастило в «Барселоні», – каже Жоан Гаспар в інтерв'ю The Athletic.

Гаспар був віцепрезидентом «Барси», який прилетів до Буенос-Айреса, щоб допомогти організувати рекордний трансфер Марадони на «Камп Ноу» в 1982 році.

Він також брав активну участь у ще одному рекордному переході аргентинця в «Наполі» лише два роки потому.

За два сезони у футболці «блаугранас», що стала його першим кроком у європейському футболі після приїзду в 21 рік, Марадона допоміг «Барсі» виграти три трофеї, включно з двома перемогами у фіналах Кубка над мадридським «Реалом». Він показав, чому згодом його вважатимуть одним із найкращих гравців в історії футболу, забивши 38 голів і віддавши 23 гольові передачі в 58 матчах.

Час, проведений в Іспанії, також був відзначений тривожними хворобами та серйозними травмами, а також проблисками особистих проблем, які згодом завдадуть шкоди його кар'єрі та здоров'ю.

Перед вівторковим матчем Ліги чемпіонів, у якому «Наполі» зустрінеться з «Барселоною», Гаспар відчуває змішані почуття: радість від тих моментів, які подарував Марадона, співчуття з приводу того, наскільки коротким був цей час, і розчарування від того, що могло б бути.

«Коли Дієго був із нами, ми захоплювалися тим, яким гравцем він був», – каже 79-річний Гаспар.

«Він провів багато чудових матчів. Він був чудовою дитиною, а на полі він був іншим, найкращим, але не завжди міг насолоджуватися грою за «Барсу».

Коли Марадона з'явився у своєму першому клубі, «Аргентінос Хуніорс», «Барса» уважно спостерігала за ним. Перший контакт стався у 1978 році, у ньому брали участь директор «Барси» аргентинського походження Ніколау Касаус, «скаут» Хосеп Марія Мінгелья і Гаспар, але президент «Барси» Хосе Луїс Нуньєс не погодився на суму трансферу в 100 000 доларів.

Getty Images/Global Images Ukraine. Дієго Марадона

Після того як 18-річний Марадона зіграв головну роль у тріумфальному для Аргентини молодіжному чемпіонаті світу 1979 року в Японії, «Барса» повторила спробу. Цього разу Марадона і «Аргентінос Хуніорс» узгодили умови з «Барсою», але Карлос Альберто Лакосте з військового уряду Аргентини відмовився дозволити перехід. У 1981 році Марадону віддали в оренду в «Бока Хуніорс».

Перед чемпіонатом світу 1982 року «Барса» спробувала втретє. Гаспар повернувся в Буенос-Айрес разом із президентом Нуньєсом і Мінгельєю. Цього разу Лакосте був у курсі переговорів, які увінчалися успіхом.

Уперше «Барса» хотіла підписати Марадону, коли він виступав за «Аргентину Хуніорс», але шансів не було», – каже Гаспарт. «Пізніше «Боку» переконали продати Дієго. Він був натхнений і мотивований грати в Європі, в «Барселоні», але найважливіше питання в будь-якому трансфері – це гроші, те, скільки ви готові заплатити».

Нуньєс розглядав Марадону як стратегічне придбання, інвестицію, яка повинна була підвищити престиж клубу серед уболівальників і спонсорів. Офіційна сума угоди становила 1,2 мільярда іспанських песет, що в перерахунку на долари становило 5,1 мільйона доларів для «Аргентінос Хуніорс» і 2,2 мільйона доларів для «Боки», при цьому Марадона мав заробляти близько 500 тисяч доларів за кожен рік шестирічного контракту. Усі учасники угоди були задоволені, але аргентинські вболівальники – ні.

«Фанати «Боки» не хотіли, щоб Дієго йшов», – згадує Гаспар. «Вони протестували проти трансферу. Атмосфера навколо готелю, де я зупинився, змусила поліцію рекомендувати їм супроводжувати мене до самих сходинок літака».

Уболівальники «Барси» були набагато щасливішими, вони заполонили аеропорт, коли Марадона прилетів підписати контракт у середині червня.

«Коли Дієго прибув до Барселони, я поїхав зустрічати його з аеропорту», – розповідає Гаспар. «Це були дуже емоційні та хвилюючі моменти. Сотні тисяч уболівальників чекали… ну, я трохи перебільшую, але дуже багато людей чекали в аеропорту. Я зустрів його з літака і відвіз додому на своїй машині, перш ніж ми вирушили в клуб. Це дуже особливий спогад».

Ейфорія тривала, коли Марадона забив гол і зробив два асисти в переможному матчі проти «Вальядоліда» під час свого офіційного домашнього дебюту, а також забив шість голів і віддав шість передач у своїх перших 13 матчах Ла Ліги. Його спритний дриблінг і гострі передачі висвітлювали завжди фізичний і часто похмурий пейзаж іспанського футболу 1980-х років. У своєму першому Ель Класіко Марадона створив обидва голи в перемозі 2:0 на мадридському «Сантьяго Бернабеу». Ще ефектнішим був зухвалий гол, забитий «Црвені Звезді» з Белграда у другому раунді Кубка володарів кубків.

«Дієго оточували 10 гравців, які теж були дуже сильні», – каже Гаспар. «Але він був найкращим гравцем у світі. Ви знали, що якщо вам вдасться передати йому м'яч, то ймовірність того, що він незабаром опиниться в сітці воріт суперника, буде набагато вищою. Він міг робити чудові речі».

Однак стосунки Марадони з його ймовірними «босами» не завжди були настільки позитивними. Президент клубу, мільйонер-будівельник Нуньєс, був обурений, коли Дієго попросив у нього додаткові гроші на благодійний матч із «Бордо», а потім використовував їх для оплати нічних розваг команди. Німецький тренер Удо Латтек був особливо збентежений пунктуальністю Марадони і навіть наказав відправити автобус команди без нього на одну виїзну гру.

Разом із дружиною Клаудією, матір'ю Доньєю Тотою, сестрою Марією та її чоловіком Габріелем Марадона жив у величезному будинку в багатому районі міста Педральбес. У будинку був басейн (який він одразу ж прикрасив гербом «Барси»), тенісний корт і місце для барбекю із захоплюючим видом на місто.

До «клану Марадони» також входили постійні гості та відвідувачі. Багато з них були аргентинцями, які вже жили в місті, зокрема Хорхе Вальєхос, колишній професійний футболіст, який зараз тримає піцерію «Коррієнтес 348». Особняк став відомим завдяки веселому життю та їжі – у будь-який час дня і ночі.

Getty Images/Global Images Ukraine. Дієго Марадона

Ближчим за всіх до Марадони був Хорхе Цитершпілер, друг дитинства, який став його агентом. Ще не досягнувши двадцятирічного віку, Цітершпілер організував комерційні угоди з Coca-Cola, McDonalds і Agfa. Компанія під назвою Maradona Productions почала знімати фільм «Життя Марадони», який Цитершпілер планував розповсюджувати по всьому світу 12 мовами.

Ідеальний початок закінчився в грудні 1982 року, коли Марадона захворів і провів 12 тижнів, замкнувшись у своєму особняку, а преса залишилася зовні. Існувало дві версії проблеми. У «Барсі» говорили, що він страждає від вірусного гепатиту, а поширені чутки говорили про гонорею.

Ці чутки були пов'язані з історіями про те, як Марадона і його «клан» насолоджувалися нічним життям у столиці Каталонії. Це були гедоністичні часи, після Франко, і центр міста мав свій брудний бік, далеко не схожий на парк розваг для туристів, яким він може здатися сьогодні.

Пізніше Марадона сам говорив, що вперше спробував кокаїн саме в Барселоні. Товариші по команді та члени клану завжди заперечували факт вживання наркотиків, стверджуючи, що вечірки Дієго підживлювалися «віскі-колою». Мер міста Паскуаль Марагаль навіть запропонував йому знятися в антинаркотичній кампанії під гаслом «Насолоджуйтеся життям, наркотики вбивають».

На запитання, чи бачив він тоді якісь ознаки тих проблем, які згодом мучитимуть професійне й особисте життя Марадони, Гаспар відповів негативно.

«Якби тоді були проблеми, я б знав про них і втрутився, тому що я мав до нього почуття», – каже Гаспар. «Коли він був у «Барсі», навіть коли він не міг грати, зокрема через хворобу, Дієго завжди поводився дуже коректно. Пізніше все стало по-іншому».

Getty Images/Global Images Ukraine. Дієго Марадона поруч з Удо Латтеком

На той час, коли Марадона повернувся в стрій у середині березня, Латтека змінив на посаді тренера Сесар Луїс Менотті, який у 1978 році привів Аргентину до успіху на чемпіонаті світу.

Марадона був щасливішим під керівництвом свого співвітчизника, який, як відомо, переніс тренування на середину дня, так як це відповідало способу життя їх обох. Форма команди залишалася нерівною, і «Барса» посіла четверте місце в Ла Лізі, на шість очок відставши від переможців – «Атлетіка» з Більбао, але завдяки тому, що Марадона набрав найкращу форму, команда вийшла до фіналів Копа дель Рей і Копа де Ла Ліга, обидва – проти мадридського «Реала».

На початку червня «Барса» обіграла Мадрид із рахунком 2:1 у фіналі Копа дель Рей, причому перший гол організував саме Марадона. Пізніше того ж місяця команда Менотті завоювала титул переможця Копа де ла Ліги, чому сприяв холоднокровний гол Марадони на «Бернабеу», коли захисник «бланкос» Хуан Хосе, як відомо, болісно зіткнувся зі стійкою.

«Дієго показав у тих матчах, що він особливий гравець», – каже Гаспар. «Ми завжди щасливі, коли перемагаємо, а коли ми перемагаємо Мадрид, радість подвоюється».

Очікувалося, що в сезоні 1983/1984, коли Марадона освоївся в Каталонії, команда зможе розвинути цей успіх. Однак усього за кілька тижнів після початку сезону захисник «Атлетік» Більбао Андоні Гойкоечеа зламав йому щиколотку.

«Це був дуже важливий момент», – каже Гаспар. «Це був сильний виклик, важкий, але в рамках футбольного світу. Гойкоечеа не збирався завдавати тієї шкоди, якої він завдав, але пошкоджень було багато. Дієго довгий час не міг грати».

Характерно, що Цитершпілер витягнув із ситуації максимум користі, знявши фільм про операцію і відновлення під музику з фільмів «Роккі» і «Флешденс», який був проданий каталонському телебаченню. Марадона повернувся до гри на початку січня, а за три тижні він двічі забив у матчі з «Атлетіком» із Більбао на «Сан-Мамесі», який завершився перемогою каталонців із рахунком 2:1.

Однак було вже надто пізно, щоб врятувати сезон Ла Ліги для «Барси», і Марадона також не зміг запобігти поразці від «Манчестер Юнайтед» у Кубку володарів кубків із рахунком 2:3. Гаспар був серед директорів, які все ще вважали Марадону генієм, гідним потурання, але президент Нуньєс був набагато менш терплячим.

Напередодні фіналу Копа дель Рей проти «Атлетіка» з Більбао того року в команді панувала напруга, і спогади про удар Гойкоечеа досі живі. Долю хаотичного матчу вирішив гол гравця «Атлетика» Ендікі Гуаррочени, але у гравців були свої рахунки. Після свистка на перерву протягом кількох хвилин відбувалися драматичні сцени з ударами і стусанами в стилі карате, причому Марадона то завдавав ударів, то приймав їх.

«Ми програли, і емоцій було багато», – каже Гаспар. «Коли таке трапляється, іноді це може закінчитися бійкою. Це не найприємніший спогад. Це було дуже жорстоко. Таке трапляється, коли переможець не знає, як перемагати, і, перш за все, коли переможений не знає, як програвати».

Марадону дискваліфікували на три місяці, але незабаром це стало неважливо, оскільки Цитершпіллер уже вів переговори з італійськими клубами. Президент «Наполі» Коррадо Ферлайно був готовий запропонувати «Барсі» 8 мільйонів доларів і значно підвищити зарплату Марадони.

За словами Гаспара, він благав Марадону залишитися, розуміючи, що фінансові реалії роблять це малоймовірним. Марадона і Цитершпіллер хотіли грошей, а Нуньєс хотів позбутися проблеми, яку він тепер бачив.

Я сказав: «Дієго, не їдь, залишайся тут», – розповідає Гаспар. «Але коли людина, яку ти дійсно любиш і поважаєш, як Дієго, просить тебе піти, ти повинен зрозуміти. Дієго хотів змінити обстановку, переїхати в іншу країну, інший футбол. «Наполі» був готовий подвоїти його зарплату, і від їхньої пропозиції «Барсі» теж було складно відмовитися».

За сім років у «Наполі» Марадона привів раніше непопулярну команду із Серії А до двох чемпіонських титулів і перемоги в Кубку УЄФА. Він отримав загальне визнання і підтримку, яких так і не знайшов у Каталонії.

Навіть коли він привів Аргентину до перемоги на чемпіонаті світу 1986 року і був, безсумнівно, найвеличнішим гравцем у світі, про його повернення на «Камп Ноу» не було жодних серйозних розмов. Пізніше він назве час, проведений у «Барселоні», «найсумнішим» у своїй кар'єрі, в той час як «Барса» рухалася далі з новими героями, такими як Йохан Кройф, Роналдіньйо і особливо інший аргентинець, Ліонель Мессі.

«Було дуже шкода», – каже Гаспар. «Якби ми змогли побачити, на що згодом був здатний Дієго, можливо, «Барса» запропонувала б щось більше. Якби ми всі знали виграшні номери в лотереї, ми б стали мільйонерами».

Гаспар каже, що в наступні роки він не підтримував тісного контакту з Марадоною, але їхній міцний зв'язок знову став очевидним, коли вони зустрілися на чемпіонаті світу 2018 року в росії. Під час цього турніру особисті проблеми аргентинця були дуже очевидні, включно з явними проблемами з алкоголем.

«Дієго завжди був дуже ласкавий зі мною, але він переживав не найкращі часи через проблеми, які у нього були», – каже Гаспар. «Я сварив його. Дуже багато. Я говорив йому бути обережним, припинити робити деякі речі, які він робив. Точно так само я б поводився зі своїм власним сином за таких обставин, а він був мені як син».

Марадона ніколи не грав за «Наполі» проти «Барселони», а наприкінці своєї кар'єри в «Севільї» (1992–1993 роки.) він зіграв зі своєю колишньою командою лише одного разу, але не на «Камп Ноу». Уболівальники «Барси» так і не змогли привітати свого колишнього гравця, який помер у віці 60 років у листопаді 2020 року.

За кілька днів після його смерті Мессі забив сольний гол за «Барсу» в стилі Марадони і під час святкування згадав свого героя дитинства, який згодом став тренером збірної.

Getty Images/Global Images Ukraine

Останніми сезонами «Барса» і «Наполі» зустрічаються доволі регулярно, але представники обох сторін знов згадають про свого спільного гравця, а старші вболівальники «Барси» – про зв'язок з Марадоною протягом двох років, які так багато значили й натякали на багато чого іншого.

«У житті кожного з нас бувають негативні моменти, але я вважаю за краще думати про позитивні сторони», – каже Гаспар.

«Мені випала величезна удача знати одного з найкращих гравців у світі. Пам'ятаю, коли він хворів, я прийшов до нього додому. Він лежав у ліжку. Ми довго розмовляли про різні речі, про наші сім'ї більше, ніж про футбол. Він дуже любив свою сім'ю і щиро захоплювався своєю матір'ю. Це були такі приємні моменти, коли я міг насолоджуватися його дружбою, його прихильністю. А потім, звичайно, я насолоджувався його футболом».

Дермот Корріган, The Athletic

Переклад і адаптація – Олег Дідух

За матеріалами