Від Єлизавети II до The Gooners: хто вболівав і вболіває за Арсенал

Getty Images/Global Images Ukraine

Серед спільнот футбольних уболівальників є формування різної спрямованості. У чималої кількості англійських клубів сумнівної (подеколи й надто сумнівної) «слави» зажили хуліганські угруповання. Це напрочуд характерно й для історії підтримки низки лондонських команд. Проте «Арсенал» виокремлюється з цього ряду: в нього напрочуд потужною є нехуліганська спільнота (дослідження 2011 р. свідчить, що за «канонірів» вболіває 100 млн осіб по всьому світу, що виводить цей клуб на 3-тє місце за популярністю в світовій табелі про ранги, а в 2005 р. фіксувалася навіть цифра в 112 млн!) й дуже-дуже серйозно представлена категорія фанів-селебріті.

Водночас, згідно зі звітом 2002 р., «Арсенал» має найбільшу частку (7,7%) небілих прихильників серед усіх клубів англійської прем’єр-ліги. Дослідження в Twitter, проведене BBC у 2015 р., виявило, що «Арсенал» був найпопулярнішим клубом у таких африканських країнах: Алжирі, Ефіопії, Кенії, Малаві, Марокко, Нігерії, Танзанії, Тунісі та Уганді. Вельми потужною є спільнота австралійських симпатиків лондонського клубу. Й ще один показовий штрих: у 2010 р. вболівальники «Арсеналу» стали першими фанатами клубу англійської прем’єр-ліги, які змогли купити відсоток акцій «Арсенала» за схемою fanshare, що дало їм право відвідувати збори акціонерів.

Півтори сотні шукачів пригод

Та почнемо все ж таки саме з хуліганської складової. У далекочасся 1970-х–1980-х було активним угруповання The Gooners (у перекладі – «головорізи», назва являє собою дещо перероблене на своєрідний кшталт слово «каноніри»). Трохи згодом з’явилося формування The Herd. Чисельність обох груп у зеніті могутності не перевищувала 160 осіб (натомість кількість максимально звар’ятілих шукачів пригод серед них становила приблизно половину). Втім, якщо нині The Gooners використовують для самоназви нехуліганські спільноти фанів лондонського клубу, то The Herd існує і дотепер, щоправда, дедалі рідше фігурує в новинних стрічках. Найвідоміші зіткнення в хлопців із The Herd були з угрупованням Inter City Firm, що підтримує «Вест Гем» (на стадіоні «молотків» «Аптон Парк» у 1983 р.), фанатами «Міллуолла» на «Хайбері» в 1988 р., а також на міжнародній фан-арені з ультрас ПСЖ Boulogne Boys у Парижі в 1994 р. перед півфіналом Кубка володарів кубків і з фанатами «Галатасарая» на Ратушній площі в данському Копенгагені в 2000 р. «Тоттенгем» та його фани? Так, вони вважалися принциповим ворогом, однак масштабних бійок із славнозвісною Yid Army в хуліганів із The Herd не траплялося, натомість маленьких сутичок вистачало.

Getty Images/Global Images Ukraine

Ведмідь загинув на набережній Тараса Шевченка

Лідером The Herd був Дейнтон Коннелл на прізвисько Ведмідь. Він народився в 1961 р. у Брайтоні в родині ямайців. Хлопець полишив навчання в школі в 1961 р. й влаштувався на роботу риштувальником. У 1977 р. він привернув увагу громадськості після появи в телевізійному документальному фільмі відомої телеведучої, письменниці та журналістки Джанет Вери Стріт-Портер про скінхедів. В тогочасся Джанет працювала на London Weekend Television як ведуча серії молодіжних програм. Усі 1980-ті Дейнтон був головним обличчям The Herd. Багато хто з оглядачів наголошує на визначній ролі Ведмедя в тому, що ультраправа Британська національна партія, хоча й підбивала клинці до середовища фанів «Арсенала», але, зрештою, дістала відкоша й змушена була завернути голоблі.

Ще наприкінці 1970-х рр. Коннелл долучився до шоу-бізнесу. На початках співпрацював із ска-поп-гуртом Madness, а наприкінці 1980-х рр. пов’язав себе долею з Pet Shop Boys. Спершу був охоронцем під час їх туру. А надалі впродовж мало не двох десятків років працював там адміністратором, допомагав дуету в турах, а також знімався в музичних кліпах, включаючи So Hard і Jealousy. Він також виконав додатковий вокал у пісні One and One Make Five на їх альбомі Very 1993 р. Коннелл загинув у жовтні 2007 р. в москві на Набережній Тараса Шевченка в автокатастрофі. Тоді бурхливо відзначали день народження одного із солістів Pet Shop Boys Кріса Лоу, а співвласник тамтешнього клубу «Дах світу» Антон Антонов у якийсь момент вирішив похизуватися перед Коннеллом своїм клубом і повіз того туди на своїй BMW 525. 150 км/год, мокра дорога, й автівку занесло. Як наслідок, вона врізалася в дерево, надалі протаранила чавунну огорожу й вилетіла в річку. Й Антонов, і його пасажир загинули. Коннеллу було 46 років, у нього залишилися дружина Менді й дві доньки. Скорботна церемонія відбулася в церкві Марії Магдалини на Голловей-роуд. На прощанні було 3000 осіб, зокрема й уже згадувана Джанет Вера Стріт-Портер, колишні гравці «Арсеналу» Іан Райт і Лі Діксон тощо. Pet Shop Boys також провели благодійний вечір для сім'ї Коннелла в нічному клубі Heaven під назвою Can You Bear It? Та через неоднозначну репутацію Ведмедя в 2009 р. Рада Іслінгтона видалила меморіальну дошку, присвячену Коннеллу, біля стадіону «Емірейтс», попри спротив уболівальників.

Моб бачиш? А він є!

Як зазначає відомий дослідник фан-тематики Дугі Брімсон, у сезоні-1996/97 циркулювали активні чутки, що кілька невеличких хуліганських угруповань «канонірів» вели між собою справжню війну за право називатися головною «фірмою» свого клубу. Хай там як, а якщо таке протистояння й було, то на виході вийшло так, що саме хуліганський рух фанів «Арсенала» зайшов у глухий кут. Брімсон навіть збиткується з цього, висуваючи в заголовок таку версію: «Арсенал» – дім рідний невидимого моба?». Щоправда, знак запитання наприкінці залишає поле для додумів. Водночас Брімсон визнає: «Безсуперечно, на початку 1980-х саппорт «Арсенала» був одним із найактивніших у столиці».

Засіб від депресії

Анатомію появи закоханості в «Арсенал» представника середнього класу ґрунтовно досліджує відомий прихильник «канонірів» британський письменник Нік Хорнбі в книжці «Футбольна лихоманка». Герой книжки згадує атмосферу на «Хайбері» на початку 1970-х: «Атмосфера на стадіоні була буквально насичена винятковим чоловічим духом – сигарний дим, соковита мова (такі слівця я чув і раніше, але не від дорослих, і їх промовляли не з такою емоційністю), – й лише багато років по тому я збагнув, що саме це справило ефект на хлопчика, який жив із матір’ю та сестрою». І ще один момент, яскраво виписаний Хорнбі: вболівальницькі забобони. Герой «Футбольної лихоманки» розповідає: «В дитинстві я завжди брав на стадіон замазку, шматок липучки чи іншу погань і нервово зминав у руках усю гру… Ще я купляв програмки в одного й того самого продавця та входив на «Хайбері» через один і той самий турнікет. Сотні подібних дрібниць мали гарантувати перемогу… моїх команд». Чимало програмних думок вкладає Хорнбі у вуста свого героя: «ми переоцінюємо 70-ті», «не хочемо нових стадіонів», «голи тому і є цінними, що вони – нечасте явище», «наша радість – не співчуття чужій вдачі, а святкування своєї власної, як і прикрість поразки за своєю суттю – жаль до самого себе». Й, зрештою, така істотність: депресія, яка дошкуляла герою книжки впродовж більшої частини 1980-х, пройшла, щойно «каноніри» перемогли «шпор» у півфіналі малозначущого змагу. Хлопець навіть ніяковіє від того, що це збагнув: не завдяки перемозі в чемпіонаті, національному кубку чи єврокубку, а завдяки звитязі в матчі Літтлвудського кубка, себто Кубка ліги!

Пісні й свята

Крім звичайних англійських кричалок, уболівальники «Арсенала» співають One-Nil to the Arsenal (на мелодію Go West), а також регулярно затягають Who's that team they call the Arsenal, Good Old Arsenal (на мелодію Rule, Britannia!) і We're the North Bank/Clock End Highbury. Вболівальники також скандують: «Нудний, нудний Арсенал». Це – важливий елемент самоіронії, адже фани «канонірів» деякою мірою самопринизливо посилаються на репутацію «Арсенала» в 1970-х–1980-х рр. як надто оборонної та обережної команди. Новий гімн команди побачив світ у травні 2022 р. – The Angel (North London Forever) авторства відомого англійського композитора й виконавця 32-річного Луїса Данфорда. Зауважу, що Данфорд народився в Іслінгтоні – районі Північного Лондона, який має славу лігвиська прихильників «Арсенала».

Є у вболівальників «Арсенала» й своєрідне свято. Воно носить назву День Святого Тоттерінгема. Це – концепція, створена в 2002 р. та вперше опублікована на вебсайті фанів arseweb.com. Йдеться про день, коли «Арсенал» набирає достатню кількість очок, щоб бути математично впевненим, що фінішує попереду «Тоттенгема» в турнірній таблиці. Кпити з принципових супротивників – що може бути приємніше для справжнього фаната! В 2007 р. цю концепцію було вперше згадано (щоправда, з помилкою – «Сент-Тоттерідж») в офіційній програмі матчу «Арсенала». День Святого Тоттерінгема 2010 р. став першим випадком, коли святкування було визнано основними засобами масової інформації, зі згадками зокрема на BBC й у The Guardian.

До прикрості фан-спільноти «канонірів» цього свята не було з 2017 по 2022 р. Перемога «шпор» над «Арсеналом» із рахунком 2:0 у квітні 2017 р. гарантувала, що «Тоттенгем» фінішує вище за «Арсенал» у чемпіонаті вперше за 22 роки. Однак у квітні 2023 р. «Арсенал» зіграв унічию із «Саутгемптоном» (3:3), завершивши 6-річну серію без місць у таблиці вище від «шпор».

Й Королева, й прем’єр, ба навіть Маркс з Енгельсом!

Певно, такою кількістю симпатиків – відомих осіб із різних галузей життєдіяльності – не може похизуватися жоден інший клуб у світі! Вважалося, що Єлизавета ІІ мала симпатії до «канонірів». Колись гравців команди було запрошено на прийом до Букінгемського палацу, й згодом Сеск Фабрегас розповів, що Єлизавета ІІ казала йому про давню приязнь до «Арсенала». Відданим уболівальником лондонського клубу є і нинішній британський прем’єр Кір Стармер. Із дитинства й дотепер він чимало грає у футбол на аматорському рівні (як сам політик сказав в інтерв’ю, «щотижня з 10-ти років»). Не один рік він був і власником сезонного абонемента. Однак Стармер змушений був відмовитися від своїх звичайних місць на стадіоні «Емірейтс», щойно заступив на свою високу посаду, адже змоги просто сидіти на трибунах був позбавлений. У липні поточного року під час візиту до США британський прем’єр подарував чинному президенту США Джо Байдену персоналізовану футболку «Арсенала» з номером «46» (себто 46-й президент США). Додам, що в 2018 р. відомий британський тележурналіст і палкий прихильник «канонірів» Пірс Морган під час інтерв’ю подарував тодішньому президенту США Дональду Трампу персоналізовану футболку «Арсенала» з номером «45». Цікаво, до речі, кому з американців/американок подарують персоналізовану футболку «Арсенала» з номером «47».

Зазначу, що чимало істориків приписують любов до «Арсенала» й кубинському диктатору Фіделю Кастро, й ватажку «Аль-Кайди» Усамі бен Ладену, й колишнім президентам: поляку Александру Квасневському та французу Франсуа Олланду.

Та не самими лише політиками сповнена фан-база «Арсенала». «Канонірам» належать вболівальницькі серця американських акторок Демі Мур та Енн Хатевей, а також акторів Кевіна Костнера й Денні де Віто. Й екранний «Шерлок Голмс» Бенедікт Камбербетч є відданим прихильником «Арсенала». Легендарний фронтмен групи The Rolling Stones Мік Джаггер також фанат «канонірів». І барбадоська співачка Ріанна, що проживає в США, належить до симпатиків клубу Олександра Зінченка. Звісно, що й уже згадуваний співак Кріс Лоу із Pet Shop Boys також відданий червоно-білим кольорам. Прикметно, що за «гармашів» уболівають… Маркс та Енгельс. Йдеться про британського сценариста Лоуренса Маркса та про бельгійського центрдефа «Антверпена» Бйорна Енгельса.

Чимало зіркових представників інших видів спорту так само не приховують своїх уболівальницьких симпатій до «гуннерів». Зокрема, славнозвісний грецький баскетболіст Янніс Адетокумбо й німецька зірка НБА Дірк Новіцкі, тенісисти Грег Руседські та Енді Маррей, видатний снукерист Ронні О’Салліван, а також фінський хокеїст Арттурі Лехкконен і 2-разовий чемпіон світу з хокею швед Ніклас Бекстрьом.

Коли стільки видатних людей палко бажають твоєї перемоги, то й снаги на футбольному полі додається, чи не так? Чи знайде «Шахтар» якісь аргументи проти тиску трибун на «Емірейтс» і виконавської майстерності «гармашів»?

Олексій РИЖКОВ

За матеріалами