Анатолій Степанищев (1961, «Біль-Б’єн», Швейцарія)
Вихованець липецького хокею потрапив до столиці України ще в далекому 1981 році. Розпад Союзу Степанищев зустрів у Швейцарії, звідки й потрапив до збірної України. Анатолій побудував успішну, навіть зіркову ігрову кар’єру, яку завершив у віці 39 років.
Після цього довгий час працював асистентом у Олександра Сеуканда. Степанищева поважали гравці та любили вболівальники. Але зі стартом кар’єри головного тренера Анатолій Миколайович дещо затягнув. Вінницькі «Гайдамаки», краснодарська «Кубань», МХК «Дмитров», «Донбас» та жлобінський «Металург» — клуби, які очолював Степанищев. Проте з досягнень – лише чемпіонство з «Донбасом» в 2016 році. Після 2021 року Степанищева чутки пов’язували з різними командами, проте до реальних призначень так і не дійшло.
Михайло Фадєєв (1971, «Сокіл»)
Розквіт кар’єри Михайла Фадєєва припав на першу половину 90-х років. Михайло сильно грав у складі «Сокола», а потім добре проявив себе у Чехії. Втім невдалий період у росії став поворотним етапом в кар’єрі нападника. Фадєєв кілька років провів в нижчих лігах Німеччини, а потім повернувся догравати на Батьківщину. Цікаво, що золото національного чемпіонату Михайло здобув у складі «АТЕКа», який несподівано виграв золоті нагороди чемпіонату 2006-2007 років.
Після завершення ігрової кар’єри Фадєєв почав працювати дитячим тренером в різних київських школах. Зараз він опікується підготовкою дітей 2011-2012 років народження в ДЮСШ «Сокіл».
Євген Шастін (1960, «Авангард», росія)
До збірної України один з ветеранів команди приїхав з омського «Авангарда», вихованцем якого він є. Шастін провів дуже сильний сезон в росії і став реальним помічником команди Олександра Фадєєва в Мінську. Свою ігрову кар’єру Євген завершив 1998 року, до останніх матчів тримаючи високий рівень гри.
Після завершення кар’єри десять років працював асистентом головного тренера в «Авангарді», а з 2014 року перебуває на різних керівних посадах в омському клубі.
Євген Аліпов (1965, «Сокіл»)
Аліпов взяв участь лише в трьох турнірах збірної України, проте назвати його кар’єру неуспішною язик не повертається. Нападник встиг доволі успішно пограти в різних країнах, а також виграти золото національного чемпіонату з трьома різними командами!
Ще більш яскравою виходить тренерська кар’єра Аліпова. Євген Леонідович розпочав асистентом у «Компаньоні», а далі очолював збірну Грузії, юнацьку збірну України, працював у школі «Крижинка». Саме він стояв біля витоків жіночого хокею в Україні: очолював «Україночку», а зараз працює з жіночою командою «Київ Кепіталз» та жіночою збірною України, з якою весною вийшов до Дивізіону ІІА.
Цікаво, що Аліпов, Полковников та Фадєєв працюють з дитячими командами, які змагаються в одній віковій категорії у всеукраїнських змаганнях.
Василь Бобровніков (1971, «Сокіл»)
Непересічна особистість в історії київського «Сокола» та збірної України. За виключенням двох сезонів нападник всю кар’єру провів у складі найтитулованішого клубу країни. Більшу частину своєї кар’єри Бобровніков виходив на лід з капітанською нашивкою. Василя важко було назвати беззаперечним лідером на льоду – і в «Соколі», і в збірній були хокеїсти з більш зірковим статусом – проте в роздягальні його авторитет був беззаперечним. Не дивно, що нападник є рекордсменом збірної України за кількістю проведених матчів.
Після завершення ігрової кар’єри Бобровніков допомагав Олександру Сеуканду в національній збірній та «Соколі». Останні 10 років пов’язаний з дитячим хокеєм. Тренерську справу Василь Валентинович не полишає, незважаючи на серйозну хворобу.
Вадим Кулабухов (1969, «Сокіл»)
Після того як Вадим Кулабухов у восьмому класі залишив рідний Ангарськ та переїхав до Києва, його життя стало нерозлучно пов’язане з українським хокеєм. Хоча більшу частину своєї клубної кар’єри Кулабухов провів за кордоном.
Завершивши її, Вадим почав працювати в тренерських штабах збірних команд України, асистуючи спочатку Сергію Лубніну, а потім і Анатолію Хоменку. Зараз Вадима Вікторовича можна часто зустріти на хокеї у компанії з іншими ветеранами, в тому числі, й з партнером по збірній-1992 Анатолієм Найдою.
Валентин Олецький (1971, «Сокіл»)
Валентин Арнольдович – один з небагатьох вихованців українського хокею, який виступав на офіційних змаганнях у складі збірної СРСР, нехай і в юнацькій команді. Олецький завжди вирізнявся своєю працездатністю на льоду та професіональним підходом до власного здоров’я. Завжди був корисний і для збірної. Зокрема, став найкращим бомбардиром збірної України на Олімпіаді 2002 року. Не дивно, що Валентин дограв на професійному до 42 років, а в матчах української першої ліги досі регулярно грає у складі «Арсенала». Дивлячись на фізичну готовність нападника та його витривалість, навіть не скажеш, що йому вже 53.
Анатолій Найда (1965, «Нюрунда», Швеція / «Сокіл»)
Анатолій Іванович дебютував у складі «Сокола» ще в 17-річному віці. Він став одним із найуспішніших вихованців саме київської школи, які виступали в радянські часи. Талант Анатолія було видно неозброєним оком. Шкода, що його кар’єра не була довготривалою.
Після її завершення Анатолій Іванович став доволі успішним бізнесменом, а також тривалий час перебував на посаді віце-президента Федерації хокею України, опікуючись розвитком дитячого хокею та збірними U18 та U20. В сезоні 2011-2012 років Анатолій Найда працював генеральним менеджером національної збірної.
Зараз відійшов від хокейних справ, проте регулярно відвідує матчі національного чемпіонату.
Василь Василенко (1967, «Сокіл»)
Василь не залишив помітного сліду в історії українського хокею. Це й не дивно, адже після сезону 1992-1993 років він грав виключно за кордоном: в Шотландії, Англії, Швеції. В 90-х роках його ще викликали до лав національної збірної, проте в подальшому нове талановите покоління вийшло на провідні позиції. Його син Микита досі виступає в нижчих дивізіонах чемпіонату Швеції.
Щодо тренерської кар’єри, то Василь Василенко працював у тренерському штабі «Дженералз», але в подальшому був більше пов’язаний з розвитком роллер-хокею.
Головний тренер
Олександр Фадєєв (1945, «Сокіл»)
Олександр Фадеєв
З середини 70-х і до 1987 року Олександр Михайлович працював асистентом Анатолія Богданова у київському «Соколі». Після розпаду СРСР Анатолій Васильович поїхав до Фінляндії, а Фадєєв повернувся до Києва і став першим тренером «Сокола» в період незалежності. Також наставник очолив національну збірну України. Фадєєв очолював команду на двох перших чемпіонатах світу, а потім отримав запрошення від словацького «Зволена». Втім тренерська кар’єра фахівця фактично завершилась у віці 50 років.
8 березня 2021 року Олександр Фадєєв пішов з життя.
P.S. Поразка від Казахстану не завадила збірній Україні виграти турнір у Мінську. Наступного дня підопічні Олександра Фадєєва розгромили білорусів, а через день Казахстан несподівано програв господарям турніру. За рахунок кращої різниці закинутих та пропущених шайб до Дивізіону С потрапила збірна Україна. Втім, головні перемоги українського хокею були ще попереду.