Угіс КРАСТІНЬШ: «Дуже важливо було виграти у переможця Ліги чемпіонів»
plusliga.pl. Угіс Крастиньш Другий рік поспіль один із найкращих українських волейбольних клубів «Барком-Кажани» зі Львова бере участь у чоловічому чемпіонаті Польщі, причому у найпрестижнішій Плюс Лізі. Нагадаємо, що тут грають команди, у складах яких виступають чемпіони світу та Європи, переможці Ліги Націй, Ліги чемпіонів та інших міжнародних турнірів. Минулого сезону львів'яни посіли 13 місце серед 16 учасників, набравши у 30 іграх 30 очок. При цьому підопічні Угіса Крастіньша здобули 8 перемог на груповому етапі та ще дві у стикових поєдинках за 13 підсумкове місце. І ось у розпалі вже новий сезон. «Барком-Кажани» провів 12 матчів (5 перемог та 7 поразок) та набрав 13 очок. Скориставшись невеликою паузою у календарі ігор львівської команди (наступний матч пройде лише 30 грудня), наш кореспондент зв'язався з наставником українців та попросив його поділитись враженнями від уже пройденої дистанції турніру. — Угісе, на даний момент «Барком-Кажани» посідає 10 місце в турнірній таблиці Плюс Ліги. Ви задоволені таким результатом? — Що то були за причини?
— Загальні підсумки турніру ми підбиватимемо лише наприкінці сезону. А щодо нинішнього нашого становища, то, якщо брати загалом, воно цілком прийнятне. Ми не зовсім вдало стартували, на що були об'єктивні причини, але потім зуміли здобути кілька перемог та закріпились у середині турнірної таблиці.
— Ви пам'ятаєте, яким складним та насиченим був сезон для збірних команд. Він тривав з травня до жовтня включно. А якщо врахувати, що у нашому клубі не лише збірники України, а ще й Латвії, Аргентини та Франції, то зрозуміло, що як такої командної підготовки до Плюс Ліги у нас не вийшло. Досить сказати, що ми зібралися усі разом лише за тиждень до першого матчу. Тож довелося хлопцям, особливо легіонерам, знаходити порозуміння з партнерами вже під час турніру. Звідси й низка поразок на старті. Далі вже все стабілізувалося та пішли потрібні нам результати.
— Почнемо з легіонерів, адже вони повністю змінилися в команді порівняно з минулим сезоном. Чи правильний був вибір?
— Так, я вважаю, що ми все зробили правильно. Троє з них є досить досвідченими гравцями, за плечима яких і престижні чемпіонати, й ігри за національні збірні. Так, Лучано Палонски виступав у чемпіонаті Франції та збірній Аргентини. Він може діяти як на позиції догравальника, так і діагонального. Коли у нас гру з варшавським «Проектом» пропускав Василь Тупчій, то Лучано чудово впорався з роллю діагонального і приніс команді 27 очок.
Француз Мойзе Гуйє центральний блокуючий, який пройшов школу свого національного чемпіонату, викликається і до збірної своєї країни. Він вміло діє як на блоці, так і в атаці, причому є де ще додати. В тому числі і на подачі. Мойзе часто переживає, коли щось у нього не виходить. Тренери та хлопці намагаються його підтримувати і, якщо Гуйє вдасться спокійніше до цього ставитися, його дії в цілому обов'язково покращаться.
Гравець збірної Латвії Денніс Петровс — наш зв’язуючий. Він добре веде гру, можна сказати, відчуває її та вже налагодив контакти з усіма хлопцями. Саме після його точних передач більшість очок набирає головний бомбардир команди Василь Тупчій.
А ось ще один молодий латвійський гравець Крістерс Дардзанс поки що не так часто виходить на майданчик у стартовому складі. По-перше, є обмеження кількості гравців-легіонерів одночасно на майданчику. А, по-друге, ми брали Крістерса з перспективою, як другого діагонального. Я впевнений, що за цей сезон він обов'язково додасть та підвищить свою майстерність. Ми на нього дуже розраховуємо надалі.
— Решту гравців Ви чудово знаєте і за іграми за збірну України, і за матчами за «Барком-Кажани» минулого сезону. Що можете сказати про них?
– Тільки те, що всі вони продовжують плідно працювати на тренуваннях, підвищують свій професійний рівень. Зрозуміло, що деякі з них більше часу проводять на майданчику в офіційних матчах – це стосується нашого капітана Іллі Ковальова, а також Василя Тупчія та Владислава Щурова. Усі троє протягом п'яти місяців виступали за збірну України та на їхні плечі випало велике навантаження. Але хлопці молодці продовжують грати, не знижуючи свого рівня, а навіть додають. Щодо інших гравців – Олексія Головеня, Олега Шевченка, Богдана Мазенка, Віталія Кучера, Іллі Довгого, то вони завжди готові будь-якої миті увійти у гру та принести користь команді. Іноді ми робимо, скажімо так, нестандартні заміни і це дає свій результат.
Окремо хочу сказати про наших ліберо. Основним є Дмитро Канаєв і в перших матчах саме він найчастіше виходив на майданчик. Але коли Діма зазнав травми, то Ярослав Пампушко його замінив цілком успішно. Він ще молодий гравець, тому йому ще є куди зростати і де набиратися досвіду.
– Серед п'яти перемог, які «Барком-Кажани» здобув на старті турніру, одна особлива. Вам вдалося виграти у переможця Ліги чемпіонів трьох останніх сезонів «Закси». Розкажіть, як це було.
— Я хочу сказати, що ще минулого сезону ми у першому колі поступилися «Заксі» з рахунком 2:3, програвши лише на тай-брейку. А зараз ми здобули перемогу, причому на майданчику суперників. Чесно кажучи, за той час, який ми провели у польській Плюс Лізі, команда вже повністю адоптувалася і до турніру, і до суперників. Тому у хлопців вже немає ніяких остраху чи боязкості, як траплялося минулого року. Інша річ, що виходить показати свою найкращу гру чи ні. В матчі із «Заксою» у нас багато виходило, причому суперник грав у своєму бойовому складі. Ця перемога була дуже важливою для наших волейболістів у психологічному плані. Вони на практиці зрозуміли, що непереможних команд просто не буває. До речі, ми непогано провели ігри з іншими лідерами польського чемпіонату – варшавським «Проектом», «Ресовією» з Жешува, командою «Богданка ЛУК» (Любін). Єдиною грою, якою я залишився незадоволений, була зустріч із клубом «Ястшембски Вегель». Вона справді нам не вдалася.
— Домашні матчі ваша команда проводить у польському місті Велюнь. Яка атмосфера на цих іграх і чи відчуваєте ви підтримку?
— Звичайно ж, нам хотілося б грати у Львові, де ми знаємо як за нас вболівають і як підтримують. Але, на жаль, всі розуміють, що поки що через війну ми не можемо грати в себе вдома. Дякуємо керівництву нашого клубу, яке домовилося про проведення домашніх матчів та нашого тренувального процесу у цьому місті. Умови тут чудові, а щодо вболівальників, то на матчі їх приходять багато. Більшість із них чудово розуміються на волейболі і коли проходять гарні комбінації, зал постійно аплодує. Дуже багато вболівальників нам симпатизують і підтримують команду, тож ми їм за це дуже вдячні.
Хочу також подякувати безпосередньо президенту нашого клубу Олегу Барану. Він постійно підтримує контакт із тренерським штабом та гравцями, цікавиться всіма питаннями, у тому числі й побутовими, і, по можливості, намагається відвідувати наші матчі. Тож наші успіхи – це успіхи і президента клубу.
— На Різдво та Новий рік гравці зможуть з'їздити додому?
— У нас дуже щільний календар матчів, тож надовго хлопців ми відпустити не можемо. Особливо на Новий рік. Дивіться самі – 30 грудня ми приймаємо «ГКС» (Катовіце), а вже 2 січня вирушимо до команди «Чарні Радом». Тож поки що продовжуємо працювати. Але щойно буде можливість, обов'язково дамо гравцям вихідні.
— Ще одне питання до Вас, як до тренера збірної України. Чи вдається стежити за чемпіонатом України, де виступають гравці національної збірної?
— Так звичайно. Якщо вдається, то дивлюся ігри за участю «Прометея» та «Епіцентра-Подоляни», де грають наші збірники. Також стежу за матчами Олега Плотницького в італійській «Перуджі», Тимофія Полуяна у чемпіонаті Греції, зрозуміло, що бачимо Юрія Семенюка, який грає тут у Плюс Лізі. До речі, користуючись нагодою, хочу ще раз привітати Олега не лише із завоюванням головного призу клубного чемпіонату світу, а й зі званням найкращого гравця фіналу. Тож із поля зору наші гравці нікуди не пропадають.
— Оскільки перше коло чемпіонату Польщі добігає кінця, хочу запитати про плани «Баркома-Кажани» на другу половину чемпіонату Польщі. Чого очікуєте від своїх підопічних?
— Завдання у нас виступити краще, ніж було в попередньому сезоні, і піднятися на кілька місць вище у турнірній таблиці. Якщо потрапимо до десятки – це буде взагалі здорово. Тож намагатимемося й надалі представляти український волейбол у Польщі на хорошому конкурентоспроможному рівні.
