На 6 хвилині матчу «Лейпцига» та «Боруссії» (2:2) Ніко Ковач стояв над лежачим Грудою та кричав на нього. Бо той зіграв грубо та навіть дещо влетів у тренера команди-суперника, але… ну, ми ж бачимо таке досить часто. І як багато наставників у таких ситуаціях втрачають контроль над емоціями? Це міг би бути абзац хейту Ковача, але ні, навпаки: якою ж доречною була така реакція наставника! У «Боруссії» було 3 фоли на власній половині поля вже після 4 перших зіграних хвилин, тобто вона вийшла не стільки грати у футбол, скільки боротися. «Лейпциг» активно стартував, високо пресингував – а Дортмунд відповідав грубощами. Ото як у дитинстві, коли тренер дітлахів каже тим залякати однолітків: штовхатися, грати до кінця, сміливіше йти у відбори, не боятися порушити правил… Так от, «Боруссія» займалася тим самим. А Ковач потім кричав на лежачого – цілком собі вписується у концепцію. Тренер на 100% з командою.
Груду Ніко, до речі, залякав так, що у того один з найнижчих балів у складі «Лейпцига» від Whoscored. Може, варто було кричати навіть голосніше для ще кращого ефекту… Але я на вас кричати задля кращого вашого розуміння тексту не буду: все одно так круто, як у Ніко, у мене не вийде. Нижче – речення спокійним тоном. Про матч, котрий спокійним аж ніяк не назвати.
1. «Боруссія» – чемпіонська команда. Просто вважаю за правильне прописати це якомога раніше. Виключно цифри: у колективу 52 бали після 23 матчів. Це по 2.26 за поєдинок та потенційно 76 повних після 34 турів. У сезоні 22/23 «Баварія» виграла Бундеслігу, але фінішувала із 71 пунктом. У 2 розіграшах до цього – із 77 та 78. 77+ «Боруссія» востаннє набирали у 2016, коли у Німеччині ще працював Гвардіола. За 31 крайній поєдинок Б1 Дортмунд поступився лише одного разу, і те – у Мюнхені. Чемпіону. Із рахунком 1:2, тобто у боротьбі. Тобто команда вже майже рік не поступається нікому, окрім «Баварії». Бонус: вона пропускає менше м’яча за тур. За 5 останніх сезонів було тільки 2 випадки, коли у Бундеслізі якась команда протримала цей показник до травня включно на такому рівні: «Баварія» Компані та «Баєр» Алонсо. «Боруссія» робить щось виняткове, тож сьогодні говоримо про чемпіонську команду.
Читайте также: ОФІЦІЙНО. Колишній форвард ЛНЗ підписав контракт з грузинським клубом
2. У дортмундців лише 1 притомний момент за перший тайм. І те – після сольного забігу Баєра. Прокинув та побіг, вийшов сам на сам – і не переграв воротаря. Топ-можливість, але дещо спонтанна. Після згаданих раніше фолів та «нападу» Ковача на Груду. Після удару у площину від РБ декількома десятками секунд раніше. Тобто «Боруссія» не контролювала гру. Просто намагалася завадити грати супернику. Чудово, що дочекалася можливості створити момент та зробила це – але точно можна сказати, що план атаки на матч не спрацював. Спроби вертикалізувати володіння дали 1 шанс забити, а ще – можливість «Лейпцигу» багато працювати із м’ячем у ногах. «Боруссія» не зустрічала високо, але виявилася неготовою до якісної позиційної гри в обороні. Рахунок першого тайму – 2:0, але за змістом це розгром Вернером Ковача.
3. Ковач – людина. Інколи я дивлюся на Гвардіолу, Де Дзербі тощо та думаю: «Вони точно прибульці». Бо занадто гіки. Придумують тактичні плани із купою обмінів позиціями. Мають хибних «дев’яток» та фулбеків. Під час гри дають футболістам детальні інструкції. Коли щось іде не так, то змінюють схеми 10 разів за тайм… Це навіть дещо лякає. Інколи важко асоціювати себе з Пепом, бо він занадто особливий та занадто відрізняється від мене. А це важливо, коли вболіваєш за його команду. Натомість асоціювати себе із Ніко легко. Він має один план на матч, причому простий. Кричить на суперника, бо йому неприємно у моменті. Кричить на арбітра. Просить про пенальті для команди в епізоді, коли фолу не було. У другому таймі, коли треба рятувати гру, просто кидає на поле все нових атакувальних футболістів. Дуже нормально, зрозуміло та по-людські. Ковача-тренера легко любити.
4. Баумгартнер – топ-1 у світі. Звісно, у своїй конкретній ролі. У першому таймі він грав як один з найкращих футболістів планети, і так: мені не соромно таке писати. Баумгартнер знищив оборону «Боруссії». Одну з найкращих у Німеччині та Європі. За 2 попередніх сезони у РБ він забив у чемпіонаті 7 голів, йому 26, а його найкращий рік у кар’єрі – із 7 голами за розіграш Бундесліги. А тут має вже 10 м’ячів у 22 поєдинках. Аж 4 з них забив з меж воротарського (!), ще один – майже з його лінії. Це точно не класика для центрального півзахисника. І це абсолютно точно не про особистий прорив – а про правильну роль для футболіста. Баумгартнер круто вривається у штрафний та вміє залишатися там сам – от Вернер і використовує це на всі 100%. У ворота «Боруссії» забив 2 – а міг 4. І я ж навіть не перебільшую: у людини 3 явних гольових моменти за тайм. 3 найкращих удари РБ за xG – його.
І навіть незрозуміло, як таке контрити. На скрині вище Баумгартнер (під стрілкою) біжить на ближній кут воротарського (коло) не просто здалеку – а навіть із протилежного півфлангу. Півзахиснику допрацьовувати персонально по ньому аж так далеко та залишати зону на лінії штрафного вільною? Випускати більше захисників на поле? «Боруссія» не розібралася за цілий тайм. Пропустила через такі вривання 2 голи: один безпосередньо у результаті нього, ще один – після другої хвилі атаки, коли Баумгартнер повільно виходив з-за спин оборонців та з офсайду. Тривай тайм довше 45 хвилин, футболіст точно забив би ще. Можливо, не одного разу. Оле Вернер не просто дав гравцю нову роль – а зробив із нього зірку. Це і є робота тренера: створити для футболіста такі умови, аби він реалізував свій потенціал на полі на 100%. Більше, аніж зробив Вернер для Баумгартнера, зробити просто неможливо.
5. Діоманде вже готовий грати в АПЛ. Я розділяю захват усіх тих, хто розсипається у компліментах футболісту. Він справді може вирости в одного з найкращих у світі. Швидкий? Так. Технічний? Так. Другий у Європі після Ямаля за кількістю вдалих спроб дриблінгу? Також так. Але найголовніше для вінгера такого плану – те, що він ухвалює хороші рішення. І своєчасні. Він не тільки ефектний – але ще й ефективний. У моменті з першим голом (усе той же скрин, який був вище) отримає м’яч та дочекається вбігання Баумгартнера. Зробить простріл у потрібний момент. Пізніше кожен обіграш суперника конвертуватиме у небезпеку. Не піде у геть зайвий дриблінг, аби щось комусь довести. Готовий відпасувати назад, якщо знайде це рішення кращим за спробу пройти далі. Він досить зрілий. У нього є голова на плечах.
Чи буде він сяяти у «Ліверпулі»? Поки – ні. Видно, що футболіст ще навчається грати у футбол. Десь занадто відпустить м’яч, через що втратить нагоду вийти сам на сам. Хоча так зробив усе правильно. Десь проб’є після того, як протягнув м’яч, але зовсім невдало. Він ніби учень майстра, котрий уже знає, як треба робити, вже отримав настанови, але виконав недостатньо повторень, аби оволодіти деякими прийомами. Однак йому ще тільки 19 – час є. Він фанат «Ліверпуля» та хотів би грати за «червоних», але якщо ті прийдуть за ним улітку… ну, я б на його місці не йшов. Почекав би ще рік або навіть пару. Навчився б краще бити. Став би ще більш технічним. Забив би більше голів воротарям Бундесліги, аби набути впевненості. Прогресувати у РБ легше, аніж у «Ліверпулі». Діоманде вже зараз готовий грати на топ-рівні, але за пару років у Бундеслізі він буде готовий стати зіркою АПЛ.
6. У футбол не грають схеми. Раптом ви про це забули – тоді нагадаю. Баумгартнер вийшов грати правіше центру поля, але всі 4 своїх удари завдав з позицій лівіше центральної осі. Та й узагалі: він півзахисник. За перший тайм пробив 4 рази, а нападник Ромуло – тільки 2 за 81 хвилину на полі, причому один з цих випадків – по власних воротах, автогол. Бо форвард у системі Вернера не повинен забивати голи. Ні, звісно ж може – але не повинен. На це здатні і вінгери, і центральні хави. Головне для нападника – виконувати роль кур’єра. 12 з 23 пасів Ромуло за матч – з власної половини поля. З 9 дотиків м’яча у штрафних майданчиках аж 4 – у власному. Поганий матч в атаці? Ні, чудовий! Йому пасували, аби швидко просунути м’яч, той приймав, притримував та пасував комусь – і ось уже РБ в атаці, створює момент.
Ромуло зв’язував півзахист та атаку. Йому давали м’яч не аби той забив – а аби той спрямував його партнерам вище. Доставщики на велосипедах з жовтими торбами на спині хочуть бути ним, коли виростуть. Часто у міркуваннях про Конте люди кажуть, що той хоче мати нападника-орієнтира на полі. Але навіть в Антоніо форвард ще й… ну не знаю… форвард. А у РБ та Вернера – ні. У Ромуло тільки 6 голів у чемпіонаті. Слабка статистика для нападника, але саме для нього – топ. Бо ви знайдіть ще бодай одного у Європі, котрого використовують ОСЬ ТАК. Завдяки такому Ромуло сяють інші. Він приносить себе у жертву. Його приносять у жертву. Востаннє пам’ятаю щось подібне на топ-рівні у «Ліверпулі» з Фірміно. Хочу закільцювати пункт, тож ще раз: у футбол не грають схеми. Інколи форвард без забитих голів – норм. Особливо якщо команда при цьому перемагає.
7. «Боруссія» пішла на перерву без шансів на порятунок. Це був «мертвий» матч: суперник краще грає, Баумгартнера не зупинити, в атаці виходить приблизно нічого. Коментатор казав про можливі заміни ще у перерві. І як би так, можна було б… якби «Боруссією» рулив не Ковач. Інколи мене вражає внутрішній спокій хорвата. Він-то накричав на Груду – але потім не ухвалив жодного емоційного, радикального рішення у перерві. Заміни? Не треба. «Боруссія» дещо відсунула гру від власного штрафного майданчика. Почала дещо довше розігрувати м’яч. Ну, технічно – зміни, але геть дрібні. Це не було схоже на план, який дозволить відігратися з 0:2. Але Ковач вирішив, що норм. І я не те щоб уперше таке бачу: восени команда так само горіла 0:2 після 45 хвилин «Ман Сіті», але Ніко «скіпнув» перерву. Завершили 1:4.
Можна говорити про відсутність у Ковача ідей. Або про його упертість та надмірну віру у стартові план та склад. Все це цілком собі доречна критика. Але я хочу перевернути ситуацію: а уявіть, який рівень спокою та впевненості передає команді оцим Ніко! Заходить у роздягальну та щиро каже, що все може запрацювати після перерви. Не каже поспішати відігратися, не дає радикальних порад, не нервує – просто генерує спокій. Як якась рослинка перетворює вуглекислий газ на кисень, так Ковач – хвилювання гравців на їхню впевненість у власних силах, у плані на матч, у тренері. Ковачсинтез? Щось типу того. І це ж не 1 та не 2 поєдинки – вже цілий рік. Ніко ментально виховує своїх футболістів. Він сам запальний, але побудував найспокійнішу топ-команду у Європі. Вчора «Боруссія» врятувалася з 0:2 не через тактику – а тому що Ковач створив ментальних монстрів.
8. Форма «Боруссії» нагадує яєчню (фото нижче). Треба взяти паузу у серйозних пунктах. Побачив це дивне поєднання кольорів на самому початку, а далі не зміг розбачити. Жовток та білок. Перший дещо розтікся. І, знаєте, цій команді воно личить. Яєчня у мене асоціюється зі сніданком, котрий, як навчали ще на «Основах здоров’я» у школі, повинен бути ситним, аби ти мав якомога більше сил на проживання цього важкого дня. «Боруссія» виходить на поле з розумінням, що так, день буде важким. Підходить до справи серйозно, ґрунтовно. Робить усе за класичними конспектами. Не робить зайвого. Домашня форма команди виглядає через чорний колір більш агресивно, а цей Дортмунд – не стільки про агресію, скільки про загальний спокій. Білий йому личить більше. Якщо дивитися на це отак, то зрозуміло, чому Ковача полюбляють далеко не всі фани команди.
9. «Боруссія» нічого не запропонувала за 1:2. Їй відверто пощастило забити перший м’яч. Не те щоб прямо випадковість, бо Дортмунд протягом гри завжди йшов великими силами на стандарти та навіть перший аут біля чужих воріт кидав до штрафного – але Ромуло точно забивати у власні не планував. Хоча удар головою – якісний, тут нуль питань та видно, що на тренуваннях цей аспект кур’єр відпрацьовує. Тим не менш: 5:5 за ударами після цього м’яча.
З 50 по 90 хвилину у «Боруссії», якій треба рятуватися, 2 спроби забити. Тобто гол у ворота РБ абсолютно точно не назрівав. «Бики» замало витиснули зі швидких атак, але тут уже компліменти «Боруссії», у котрої після перерви 6 фолів на чужій половині поля. Для порівняння: в активного РБ за цілий матч 8. Тобто мистецтво тактичних фолів команда опанувала. Декілька разів порушення вартували «джмелям» жовтої, але навряд футболісти про них шкодують.
«Боруссія» забила у швидкій атаці, бо РБ навіть на 90+4 зустрічав суперника великими силами на чужій половині. Це про принципи. Це про філософію. Але у даному випадку – ще й про втрату пари очок. Коли на полі одночасно опинилися і Адейємі, і Сілва, природнім було б дещо опустити лінію оборони, однак «Лейпциг» не став. От вам забігання за спини та гол. Зате тепер ми знаємо точно, що Вернер не прагматик. На момент удару Сілви РБ мав перевагу у 4 рази за xG: перебив трійку за показником, у той час як опонент не зміг дістатися навіть до одиниці. «Боруссія» не заслужила забити цей м’яч. «Боруссія» була гіршою командою на полі за якістю футболу. «Боруссія» не мала жодного навіть 10-хвилинного відрізку переваги над суперником у матчі. Але не поступилася. Взагалі-то чемпіонська риса.
10. Баєру варто змінити клуб. Він доволі органічно виглядає у Дортмунді, але міг би бути головною зіркою атаки в котрійсь іншій топ-команді. Декілька разів під час трансляції хотів сам кричати на хавів «Боруссії», аби ті зробили пас на хід Баєру. Футболіст виконує чимало ривків. Своєчасних. А партнери не помічають. Або не можуть зробити достатньо точний пас, бо центральні у «Боруссії» не технарі, а лісоруби (у хорошому сенсі, не подумайте). Уявіть Баєра у команді, котра грає на ривках. З центральними півзахисниками, які заточені не під пас на форварда вперед – а саме на потенційно гольовий. У Дортмунді його талант не можуть розкрити на 100%. Він навіть так забиває та корисний, але може прагнути більшого. Як на мене, навіть повинен. Якщо піде влітку, то «Боруссія» заробить достатньо, аби знайти йому гідну заміну.
11. РБ міг програвати у кінцівці. Там не якісь тактичні зміни – просто психологія. Команда ментально зламалася, але Брандт пробачив. І, мабуть, будь-який колектив зламався б у такій ситуації. Уявіть: виходить узагалі все, перевага над суперником шалена, в опонента просто нічого після перерви, але він усе одно забиває на останніх хвилинах. І відчуття чудово виконаної роботи поступається думці про те, що знову не вийшло. Що знову все зробив як слід, але просто не пощастило. Що суддя додав забагато. Що у суперника форвард забив перший свій гол за сезон. Що гольова атака опонента навіть не спланована – а після декількох втрат володіння командами у центрі протягом пари секунд. Матч ще не закінчився, а у голові вже саморефлексія: що саме ми зробили не так? «Боруссія» була близька до того, аби забрати всі 3 бали. Якби це зробила, текст вийшов би з назвою а-ля «Ковач – найкращий у світі».
12. «Боруссії» варто зробити ставку на ЛЧ. Чемпіонський колектив за цифрами та за характером – але у чемпіонаті, де є ще один чемпіонський. У «Баварії» ще й 8 очок переваги, навіть у випадку поразки Дортмунду в особистій зустрічі – 5. Це досить багато, коли гегемон іде на рекордний сезон за балами та забитими голами. «Боруссія» – чудова, але наївно думати, що вона пережене «Баварію» за таких стартових умов. Кубок Німеччини, до речі, вже втрачено. То чому б Дортмунду не шокувати футбольну Європу? Неіронічно вважаю цю команду сильнішою за ту, котра грала у фіналі ЛЧ декілька років тому із Терзічем на чолі. Та була більш куражною та веселою, ця – по-хорошому нудна, спокійна, прагматична та впевнена у собі. Якщо пощастить із сіткою, може дістатися далеко, навіть до фіналу турніру. Її буде дуже важко здолати. Вона вміє виживати.
Читайте также: «Їм не дадуть спокійного життя». Експерт – про перспективи Шахтаря
13. Ковач може просити гравців улітку. Особливо якщо дістанеться далеко у ЛЧ/завершить чемпіонат Німеччини із показником у середньому більше 2 набраних очок за поєдинок. Антон, Зюле, Шлоттербек – усі профільні центральні захисники у складі команди. Замало на 3 позиції. Тому Бенсебаіні перевели на цю позицію з флангу – йому підійшло, чудово. Але ж ви розумієте, що оці Коуто та Свенссон у трійці центральних оборонців іноді опиняються не від хорошого життя. Ще був восени Ансельміно, але пішов узимку – а нормальної заміни «Боруссія» не знайшла. У Ковача, як не подивись, недостатній комплект. Йому потрібні ще сильні оборонці. Аби ті вигравали дуелі, реагували краще на вривання усіляких Баумгартнерів із глибини. Нинішнього набору недостатньо навіть для вдалого сезону у Б1.
Тому й пишу вище, що доведеться обирати. Восени «Боруссія» дещо страждала через занадто щільний календар. Ковач не може у ротацію. Не впевнений, що хоче, але точно не може у повноцінну. Був момент восени, коли «Боруссія» двічі поспіль перемогла у чемпіонаті по 1:0, гра з «Аугсбургом» на відрізку – це знущання над очами глядача. Круто, що команда виграє інколи навіть без сил та без моментів, а зараз між матчами ЛЧ примудрилася навіть «мертвий» поєдинок у РБ вирвати з рук – але так чемпіонами не стають. Ти не можеш закладатися цілий рік, що перемагатимеш на бажанні та на межі. Тому «Боруссія» не виграє Бундеслігу. Але може спробувати замахнутися на ЛЧ. Є бажання, аби Ніко отримав улітку навіть не обов’язково сильних гравців – просто нормальних, підходящих за профайлом. Тоді може бути історична гонка за титул. І навіть якийсь трофей.
14. «Лейпциг» повинен зіграти в ЛЧ наступного сезону. Бодай тому, що за очікуваними балами у топ-3 Бундесліги. Але за втраченими навіть не у топ-4 зараз. Проблема у відсутності ознак топ-команди. «Лейпциг» не хижий. Узагалі. «Лейпциг» не про характер. Також узагалі. Він скоріше відмінник, який добре розуміє, що робити на полі та чого хоче вчитель. Але який сідає у калюжу у стресових ситуаціях. Ідеї Вернера працюють та подобаються. Ромуло як кур’єр замість нападника – круто, роль Баумгартнера – просто вау, використання Діоманде – вдале, рішення під суперників – інколи топ, захист – надійний у більшості матчів, перемоги над слабшими – регулярні. «Лейпциг» – сильна команда, котрій не вистачає чи то віри у те, що вона здатна на більше, чи то зірки у складі. Бодай однієї. Не для вирішального внеску – для того, аби футболісти повірили, що це великий клуб.
Ймовірно, «Лейпциг» фінішує у топ-4. Ключовий аргумент: у деяких конкурентів ще матчі єврокубків навесні плануються. РБ має вільний календар та достатню глибину складу, аби за умови втрати пари-трійки основних футболістів продовжити перемагати більш-менш регулярно. Перший сезон оновленого РБ та Вернера у великій команді складається нормально. І це насправді комплімент для спеціаліста, котрого брали не через крутість, а бо не було альтернатив. Концерн уперше за багато років не підготував тренера для свого найкращого клубу. Ризикнув та запросив людину з «Вердера». А той не підвів. «Лейпциг» був у секундах від того, аби стати другою за рік командою у Бундеслізі, котра завалила «Боруссію». Переграв її. А чого ще бажати після фінішу поза зоною єврокубків минулого сезону? Клуб поки все робить правильно.
15. Просто зараз у Бундеслізі відбувається становлення аж двох нових топ-команд за європейськими мірками. За чемпіонат Німеччини вже не так страшно, як було минулого сезону. Якщо раптом «Лейпциг» та «Боруссія» справді хочуть стати другою силою Німеччини та конкурувати з «Баварією», то за правильних дій улітку матимуть такий шанс. Так, ми кажемо про це ледь не щороку, але далеко не щороку ці команди мають такий міцний фундамент станом на весну. У «Лейпцига» є гра та ідеї. У «Боруссії» є характер та власні стиль із філософією. В обох є сильні тренери, які вже дають командам чимало – а здатні дати ще більше. Обидві команди можуть підсилити свій склад парою-трійкою трансферів. Обидві здатні пережити втрату якогось одного лідера влітку.
«Лейпциг» та «Боруссія» досить міцно стоять на ногах. На це приємно дивитися. Давайте радіти! Хоча б до літа, доки це все не розвалилося…
Більше текстів автора тут
Читайте также: Розкрито умови контракту африканського новачка із Зорею