Дебютував зі Шреком, але й досі грає: Мілнер установив рекорд АПЛ

Джеймс Філіп Мілнер ріс обдарованою дитиною. Не в сенсі «розуму палата» – його обдарованість була іншою. Вже в ранньому шкільному віці Джеймс вирізнявся серед однолітків своїм особливим фізичним розвитком, хоча, в той же час, особливими габаритами його Боженька і не наділив.

Читайте также: Мінімальна перемога. Лівий Берег у спарингу обіграв Пробій

Тим не менш, Джеймс Мілнер практично з однаковим успіхом займався бігом, причому на дуже довгі дистанції, крикетом та футболом. І скрізь досягав вагомих результатів.

Зрештою переміг футбол. У вже далекому 1996 році Мілнер був ангажований «Лідс Юнайтед», за який вболівав «у спадок» від батька.

У цій команді він пройде шлях від низів і аж до першої команди. Точніше, від хлопчика, який подавав м’ячі дорослим дядечкам у матчах професіоналів, до повноправного дебютанта АПЛ.

За першу команду «Лідса» Мілнер дебютував дуже рано: у 16 ​​років та 309 днів. Сталося це 10 листопада 2002 року у поєдинку АПЛ проти «Вест Хема».

Мілнер став наймолодшим дебютантом елітного дивізіону в історії «Лідс Юнайтед», але ось до мірки наймолодшого новачка чемпіонату Англії він таки не дотягнув: Джеймса випередив такий же, як і він, ноунейм «Евертона» Вейн Руні, який виявився молодшим за Мілнера майже на місяць.

Хто б міг подумати тоді, що саме Мілнер встановить абсолютний рекорд за кількістю зіграних матчів в елітному дивізіоні Англії – найсильнішої першості планети.

До речі, Руні, який пізніше перетворився на справжню знаменитість і «Манчестер Юнайтед», і збірної Англії, у сенсі порівняння з Мілнером і поруч не валявся. «Шрек» закінчив свою професійну кар’єру футболіста вже як вісім років тому, і тепер намагається стати успішним тренером, зі змінним успіхом намагається, а ось Мілнер досі продовжує грати у футбол.

Напевно, завдяки саме своїй фізичній розвиненості, а саме – вмінню ще з молодих нігтів долати марафонські дистанції – Джеймс і протримався так довго на елітному рівні. І продовжує триматися.

Нині Джеймсу Мілнеру – вже за сорок. Як правило, у такому поважному віці у футбол не грають. Правильно сказати – в АПЛ не грають. Грають у серії А, у Ла Лізі, у Лізі 1, у МЛС, у саудівській лізі, але щодо чемпіонату Англії – там із цим суворо. Винятки існують лише для унікумів.

Унікумів на кшталт Тедді Шерінгема, зірки «Манчестер Юнайтед» та «Вест Хема» кінця минулого століття – початку нинішнього, або Райяна Гіггза, зірки того самого «МанЮнайтед» початку нульових.

Ну, на цьому й усі винятки. Як то кажуть, раз-два, і все. І ось третім таким унікальним гравцем, який зберіг у собі можливість грати в АПЛ у віці, в якому багато хто досягає тренерської слави, став Джеймс Мілнер, який нині захищає кольори «Брайтона».

До речі, наставник «Брайтона» Фабіан Хюрцелер молодший за свого підопічного Джеймса Мілнера на цілих сім років. Цікаво, як із цією живою легендою спілкується німецький тренер? На ви і пошепки?

Але навіть не це головне, хоча другорядного у цьому випадку не може бути за визначенням. А головне те, що у свої сорок років, один місяць та сімнадцять днів Джеймс Філіп Мілнер переписав історію АПЛ. Він вийшов у стартовому складі свого «Брайтона» у поєдинку проти «Брентфорда» нашого Єгора Ярмолюка, і цей поєдинок для Мілнера став 654-м, зіграним в елітному англійському дивізіоні.

Читайте также: «Пора прокидатися». Італія близька до фіаско у Лізі чемпіонів

Таким чином, Мілнер побив вічний рекорд ще одного довгожителя АПЛ – Гарета Баррі, з яким Мілнер встиг пограти в двох командах («Астон Віллі» і «Манчестер Сіті»).

Ну, а крім цих двох «залізних» товаришів, позначку у шістсот матчів в АПЛ подолали ще лише двоє: згаданий вище Райян Гіггз (632 гри) та Френк Лемпард (611 матчів).

Міг би потягатися за рекорд ще один старожил англійського футболу – Ешлі Янг, якому теж уже сорок, і який теж досі грає, але в його в активі «лише» 485 матчів під склепіннями АПЛ, і на даний момент він грає в другому за силою дивізіоні (в «Іпсвічі»).

Тож можна не сумніватися, що рекорд Джеймса Мілнера ще не скоро буде побитий. Більше того, можна не сумніватися й у тому, що Джеймс Мілнер ще покращуватиме свій рекорд. До речі, у тому пам’ятному для нього поєдинку проти «Брентфорда» Мілнер відбігав від дзвінка до дзвінка, і навіть не спітнів до ладу. Дав же Боженька людині таке здоров’я.

Так-так, саме працездатністю і вирізнявся Мілнер упродовж практично всієї своєї ігрової кар’єри. Чоловік тягав для когось рояль. Семижильна людина. Футболіст, який чудово бачить поле. З точною передачею і приголомшливим ударом з обох ніг. Ось таким футболістом був і залишається Джеймс Мілнер.

Хоча, крім своєї унікальної працездатності, він може похвалитися і неабиякою універсальністю. Важко підрахувати позиції, на яких пограв Мілнер. Точніше, простіше підрахувати ті позиції, на яких він не грав. А не грав він за всю свою довгу кар’єру лише у воротах та в центрі захисту.

І скрізь був корисним. У рідному «Лідсі» він починав півзахисником і дуже швидко зумів закріпитися в основі. Може, грав би там й досі, але на початку «нульових» у «Лідса» виявилися серйозні фінансові проблеми, а щоб урятувати становище, клуб був змушений продати своїх лідерів. Щоб бути корисним клубу, Мілнер, скрипучи серцем, перебрався до «Ньюкаслу».

Потім була у його кар’єрі «Астон Вілла». У обох цих клубах Джеймс залишив помітний слід. Однак його амбіції залишалися нереалізованими, і щоб нарешті здобути трофей, Джеймс зважився піднятися ще вище. Він встиг пограти і в «Манчестер Сіті», і в «Ліверпулі».

І там, і там він виграв абсолютно все на внутрішній арені. Та й Кубок чемпіонів він вигравав і з «городянами», і з «червоними».

Після восьми щасливих років на «Енфілді», що увінчали кар’єру Джеймса, наче вишеньки на торті, ветеран не наважився повісити бутси на цвях. Бо ще не сказав свого останнього слова.

І ось це своє вагоме прощальне слово він говорить тепер у «Брайтоні». У команді, де більшість основного складу не народилася на момент дебюту Джеймса Філіпа в АПЛ…