Олег Федор – перший трансферний ризик Ротаня у тренерській кар’єрі

2 березня «Полісся» офіційно оголосило про угоду, яку деякі інсайдери до цього анонсували вже декілька днів – із «Карпат» до Житомира перебрався 21-річний півзахисник Олег Федор. Новачок отримав у лавах «вовків» 27-й ігровий номер, а також контракт на чотири із половиною роки, а ось про фінансові деталі домовленості клуби вирішили за краще змовчати.

Читайте также: Володимир МУЛИК: «Будемо налаштовуватись на важку гру»

Утім, завдяки порталу Transfermarkt, ми маємо можливість орієнтуватися хоч на якусь суму, коли проводимо аналіз трансферу Федора із «Карпат» до «Полісся». Йдеться про 1,8 мільйона євро, що більш ніж утричі перевищує номінальну оціночну вартість півзахисника, яка останнім часом знизилася з 800 до 500 тисяч євро.

Вихованець академії «Карпат» Олег Федор свої перші кроки у професійному футболі робив у іншому львівському клубі – «Руху», де опинився в компанії низки таких самих талановитих екс-представників «зелено-білих», змушених покинути рідні пенати через кризу, яка на той момент охопила «Карпати». Саме у «Руху» Федор заявив про себе на весь голос як про потенційно дуже великого таланта – гравця, як заведено казати у подібних випадках, зі «світлою головою» на плечах. Тому недивно, що бос «жовто-чорних» Григорій Козловський сподівався заробити на потенційному продажі Олега дуже і дуже серйозну суму.

Але так сталося, що Федор де-факто став частиною великої домовленості між власниками «Карпат» та «Руху» у процесі чи то злиття цих клубів, чи то «львівської синергії», чи то простої бізнес-угоди, справжні мотиви та вигоди від якої є цілком зрозумілими й відомими виключно сторонам-учасницям. Із січня минулого року Олег опинився в «Карпатах» – спершу на правах оренди, а у літнє трансферне вікно-2025 його викупили за, як пише все той таки Transfermarkt, 600 тисяч євро.

Однак якщо у «Руху» Федор був дуже помітною фігурою у першій команді на рівні УПЛ, практично завжди (принаймні, у сезоні-2024/25) виходив у стартовому складі, то ось після переходу до «Карпат» Олег відверто знітився, й перетворився на банального резервіста, якщо вже ми прагнемо до того, аби називати речі своїми іменами. У зв’язку із цим, абсолютно недивно, чому покотилася донизу оціночна вартість Федора на Transfermarkt, але куди дивніше те, що саме в такій ситуації на горизонті виникло «Полісся», яке виявило готовність заплатити у декілька разів більше, аніж молодий півзахисник реально коштував.

Так, хтось може заперечити, що будь-який футболіст коштує стільки, скільки за нього готові заплатити на трансферному ринку. І, як мінімум частково, це чиста правда. Але з іншого боку, навряд чи хтось буде сперечатися, що справжні ринкові відносини все одно мають на увазі певні орієнтири, на які сторони угоди оглядаються у процесі торгів. І чому за резервіста «Карпат» житомирські «вовки» зрештою погодилися заплатити навіть більше, аніж за одного із лідерів атаки «зелено-білих» Ігоря Краснопіра, або мозкового центра румунського «ЧФР Клуж» Ліндона Емерллаху – загадка…

Втім, дамо спокій темі грошей. Набагато цікавіше те, як саме Олега Федора представляли у новому клубі.

Читаємо офіційне комюніке, присвячене переходу півзахисника із «Карпат» до «Полісся», яке опублікував житомирський клуб: «На дорослому рівні атакувальний півзахисник провів 54 поєдинки, в яких зробив 4 гольові передачі. Варто відзначити, що Федор уже вписав своє ім’я в історію національного футболу: раніше Олег виступав у складі олімпійської збірної України, яка вперше в історії взяла участь на Олімпіаді в Парижі. Футболіст добре знайомий із вимогами головного тренера «Полісся» Руслана Ротаня, під керівництвом якого захищав кольори молодіжної та олімпійської збірних».

У цих декількох реченнях – спеціально чи ні – відповідальним співробітникам «Полісся» вдалося видати одразу кілька дуже цікавих фактів про трансфер, що відбувся.

По-перше, уболівальники одразу ж, без необхідності гортати довідкову літературу, дізналися, що на рахунку атакувального (а це важливо!) півзахисника до моменту переходу у «Полісся» було аж (іронія!) 4 асисти у 54 поєдинках. Погодьтеся, показники, м’яко кажучи, такі собі, аби за них віддавати великі гроші, адже якщо спиратися на відомості все того ж Transfermarkt, відтепер саме Олег Федор є найдорожчим придбанням в історії «Полісся».

По-друге, практично одразу ж після цього у комюніке йде чітке посилання у бік того, хто й буде відповідальним за підписання Федора – головного тренера першої команди «Полісся» Руслана Ротаня. Мовляв, хавбек добре знайомий із вимогами цього наставника, грав під його керівництвом у молодіжній та олімпійській збірній, а це і є певного роду пояснення того, чому житомирський клуб все ж таки пішов на суттєві витрати – «вовки» взяли виконавця, який зрозумілий їхньому головному тренеру і той, як підсумок, відтепер буде відповідальним за процес адаптації Федора до нового колективу та його подальшу кар’єру у Житомирі.

Читайте также: Епіцентр – Колос. Дивитися онлайн. LIVE трансляція

І ось тут, власне, починаються ще цікавіші речі – раніше Руслан Ротань ніколи не вирізнявся бажанням надмірно ризикувати у кадровій роботі на трансферному ринку. В «Олександрії» йому практично завжди підписували вільних агентів, і лише за трьох виконавців платили реальні гроші – за Сергія Булецу, Теді Цару та Мігела Кампуша. Причому всі троє сумарно обійшлися «Олександрії» менш ніж у мільйон євро, а тому це явно не той випадок, коли йдеться про істотні витрати, навіть за мірками УПЛ.

Лише перебравшись у «Полісся» Руслан Ротань отримав реальну можливість працювати на трансферному ринку зі значно більшою свободою дій. У Житомирі коуч міг розраховувати не лише на вільних агентів, а й на тих, за кого клуб міг заплатити відступні. Саме так у лавах «вовків» з’явилися Микола Гайдучик із «Вереса» (260 тисяч євро), Владислав Велетень із «Колоса» (430 тисяч євро), Микита Кравченко з «Олександрії» (1 мільйон євро), Ілір Краснічі з «Колоса» (1,2 мільйони євро), Ігор Краснопір з «Карпат» (1,2 мільйони євро) та Ліндон Емерллаху з «ЧФР Клуж» (1,5 мільйони євро).

Вкрай симптоматично те, що усі перераховані вище новачки «Полісся» за Ротаня, окрім Емерллаху, – це гравці, які до переїзду у Житомир чудово зарекомендували себе в УПЛ в інших клубах. Тобто Ротань погоджувався на підписання тих, у кому вже був впевнений майже на всі 100%, і хто показував себе у цій лізі лідером. У випадку з Емерллаху «Полісся» відійшло від цієї логіки, проте там ризик теж виглядав більш ніж виправданим, адже чималі гроші віддавали за футболіста національної збірної Косово, котрий вже встиг пограти навіть у кваліфікації Ліги чемпіонів, а усього за кар’єру до своїх 23 років взяв участь майже у 150 офіційних матчах.

А ось трансфер Федора майже за 2 мільйони євро якось не надто вкладається у попередню логіку кадрових рішень Ротаня, який бажав ризикувати мінімально. Так, Руслан знову отримав у розпорядження футболіста, котрий йому чудово знайомий, проте казати, що Олег був ключовою фігурою на рівні УПЛ та вирішував результати матчів для «Руху» і «Карпат» буде все ж таки величезним перебільшенням. І тут ми повертаємося до тієї самої статистики, на якій акцентувалася увага і в комюніке з приводу підписання Федора «Поліссям» – 4 гольові передачі у 54 матчах навряд чи є переконливим аргументом, щоб йти на рекордний трансфер.

Тоді навіщо Ротань пішов на такий ризик, хоча до цього він вважав за краще вести максимально обережну кадрову політику на трансферному ринку, аби не накликати непотрібну в таких випадках критику? Увірував у непорушність позицій в «Поліссі»? Так, наразі Руслану й справді абсолютно не загрожує звільнення, проте навряд чи грамотний та прагматичний фахівець керувався такими смішними аргументами. Ще більше питань викликає той факт, що на позиції Федора у нинішньому «Поліссі» в принципі дуже і дуже гідна конкуренція – це і Олександр Андрієвський, і Володимир Шепелєв, і Таллес Коста, і Богдан Лєднєв, і Томер Йосефі, та й про юного Ярослава Карамана також забувати не варто, адже йому видавалися великі аванси і він явно не бачить межею мрій рідкісні появи на полі із лави запасних.

Звичайно, можна припустити й запідозрити, що трансфер Олега Федора з «Карпат» у «Полісся» пов’язаний з якимись агентськими ігрищами, або був лобійований кимось із топ-менеджменту «вовків», проте тут все одно не могло бути так, щоб думка Руслана Ротаня була абсолютно проігнорована, адже раніше головний тренер домагався трансферів через власника клубу Геннадія Буткевича, навіть усупереч певній протидії з боку інших керівників «Полісся».

Виходить, що трансфер Олега Федора у «Полісся» – це дійсно угода, яка була потрібна Руслану Ротаню. Більше того, заради неї головний тренер «вовків» багато в чому відступив від низки своїх принципів й погодився на те, щоб відбулося оновлення трансферного рекорду клубу, а це – як не крути – додаткова відповідальність та маркер, що створює тиск. Але ось навіщо Ротаню був так необхідний Федор, та ще й посеред сезону – об’єктивно не надто й зрозуміло.

З іншого боку, така угода лишень додасть «перчинки» в і без того не прісну кухню Руслана Ротаня та його асистентів у «Поліссі». Для того, аби зростати й розвиватися будь-який наставник повинен бути готовим приймати не тільки вкрай прагматичні, а часом і якісь інтуїтивні кадрові та трансферні рішення. Мабуть, перехід Олега Федора став чи не першою такою угодою у всій тренерській кар’єрі Руслана Ротаня. І це дає лишень додаткові аргументи для того, аби почати стежити за «Поліссям» ще більш уважно…